Процес перетворення грошей у капітал: суть, умови, характерні риси

        «НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

 

 

 

 

 

        КУРСОВА РОБОТА

 

ПРОЦЕС ПЕРЕТВОРЕННЯ ГРОШЕЙ У КАПІТАЛ:                        

          СУТЬ, УМОВИ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Студента 1-ої групи 1-го курсу

                                                                                Зінкевича Дмитра Григоровича

                                                                                Науковий керівник

                                                                                Д. ек. н. ,  професор

                                                                                Белінська Яніна Василівна                               

 

 

 

 

                                                  Київ 2012

 

                                               КУРСОВА РОБОТА

Тема: Процес перетворення грошей у капітал: суть, умови, характерні риси.

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми. Термін "капітал" (capitale, від лат. caput - голова) уперше з'являється в XII і XIII ст. і означає "засоби, склади товарів, сума грошей, гроші, позичені під процент". У своїй проповіді св. Бернандіно із Сієн (1386-1444) говорив, що існує "породжуюча причина багатства, яку ми всі звемо капітал". Поступово термін починає вживатися в більш вузькому значенні: грошове багатство виробника або купця. У XVII ст. цей термін у своєму вузькому значенні став загальноприйнятим, особливо стосовно продуктивного капіталу. Іменник "капіталіст" зустрічається вже в середині XVII ст. і позначає власників капіталу. Слово "капіталізм" пізнього походження, його запровадив К. Маркс.

Капітал, поряд  з такими категоріями, як товар, гроші, попит, пропозиція, ціна, належить до найголовніших  в ринкових відносинах. Однак його місце – особливе. Він знаходить прояв в товарі (товарний капітал), в грошах (грошовий капітал), попит, пропозиція та ціна виступають як чинники (фактори), від яких в значній мірі залежить капітал. Одночасно капітал має суттєвий і зворотний вплив – попит, пропозиція і ціна залежать від обсягів капіталу.

Капітал як економічна категорія – є теоретичним вираженням виробничих відносин між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили. Тобто – це історично обумовлене, суспільно – виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (робітниками), які позбавлені будь – яких засобів виробництва.

 

 

Сучасна західна економічна думка під капіталом розуміє засоби виробництва, створені людиною, які полегшують здійснення процесу праці, в багато разів збільшуючи її продуктивність. Тобто капітал розглядається як ресурс виробництва, поряд з працею, землею та підприємницькою здатністю.

Метою написання курсової роботи є висвітлення процесу перетворення грошей у капітал.

Для досягнення вказаної мети необхідно виконати наступні завдання:

• дослідити історія етимології  та сутність категорії капітал;
• дослідити первісне нагромадження капіталу;
• визначити сутність поняття капітал;
• охарактеризувати рух і нагромадження капіталу;
• провести аналіз перетворення грошей і чинників виробництва на капітал.

Об'єкт дослідження – виступає капітал.

Предметом дослідження даної курсової роботи економічна категорія капітал.

Структура роботи.  Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та викладена на 33сторінках,

 

1. Капітал як економічна категорія

1.1.Історія етимології  та сутність категорії капітал

Історія етимології капіталу. Вивчаючи перше питання, слід звернути увагу насамперед на те, що етимологія слова “капітал” нічого не роз’яснює. Термін “капітал” (capitale, від лат. caput — голова) уперше з’являється в ХІІ і ХІІІ ст. і означає “засоби, склади товарів, сума грошей, гроші, позичені під процент”. У своїй проповіді св. Бернандіно із Сієн (1386—1444) говорив, що існує “породжуюча причина багатства, яку ми всі звемо капітал”. Поступово термін починає вживатися в більш вузькому значенні: грошове багатство виробника або купця.

У ХVІІ ст. цей термін у своєму вузькому значенні став загальноприйнятим, особливо стосовно продуктивного капіталу. Іменник “капіталіст” зустрічається вже в середині XVІІ ст. і позначає власників капіталу. Слово “капіталізм” пізнього походження, його запровадив К. Маркс.

Отже, етимологія терміна “капітал” фіксує деякі ключові елементи феномену: він первісно пов’язаний з грішми і являє собою специфічний спосіб організації виробництва.

Сутність категорії “капітал”. Капітал виникає тільки там, де підприємець, будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця робочої сили, наймає його і здійснює процес виробництва товарів з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку.

 У вітчизняній навчальній літературі капітал визначають так: “…це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає”[13, С.104-106].

 Умовами, за яких функціонує категорія капітал, є:

 1) високорозвинуті товарне виробництво, обіг і ринок;

 2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку;

 3) зосередження в частини господарюючих суб’єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів;

 4) наявність людей праці, юридично вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.

 Отже, капітал — це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічні відносини. Ми розглядаємо капітал як явище соціально-економічне.

 Капітал — це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців.

 Багато дослідників уважають, що капітал — це сукупність засобів виробництва, які приносять дохід їхньому власникові. “Капітал, — пише видатний американський економіст П. Самуельсон, — цей термін часто застосовують до товарів виробничого призначення…”, які “…перебувають у приватній власності, а вироблюваний ними дохід належить їх власникам”[4, С. 64, 72].

 Значного поширення набув погляд на капітал як на один з факторів виробництва, що поряд з працею, землею і підприємницькою діяльністю приносить дохід. Основоположником такого підходу можна вважати французького економіста Ж. Б. Сея.

 Усі розглянуті підходи загалом можна охарактеризувати як політекономічні. З погляду ж підприємця капітал є сумою вартісної оцінки майна і коштів, які він може використати для здійснення господарської діяльності та одержання прибутку.

 

1.2. Первісне нагромадження капіталу

  Первісне нагромадження капіталу. Формування продуктивного капіталу історично пов’язується з первісним нагромадженням капіталу і становленням капіталістичного підприємництва.

 Капіталістичне підприємництво, що виникло в надрах феодалізму, відрізнялось від попередніх форм товарного господарства перш за все як велике виробництво, що використовує кооперацію праці багатьох найманих робітників. Виникнення капіталістичного підприємництва пов’язане з первісним нагромадженням підприємницького капіталу.

 Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичні відносини, є процесом, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого — безпосередніх виробників у найманих робітників.

 Процес первісного нагромадження являв собою передісторію капіталізму та утвердження капіталістичного способу виробництва. Основу цього процесу становив розвиток товарного виробництва. З розвитком ремесел і торгівлі відбувалась усе більша диференціація ремісників, причому багаті цехові майстри перетворювались спочатку в скупників, а потім у промислових підприємців, що створювали капіталістичні майстерні та мануфактури [13, С.108-112].

 У процесі первісного нагромадження капіталу велику роль відігравали торговельний та лихварський капітали, які сприяли розвиткові товарно-грошових відносин. Торговельний капітал часто рухався в промисловість, і купець у цьому разі перетворювався в капіталіста-мануфактурника.

Лихварі ставали іноді  банкірами. Водночас із формуванням  верстви найманих робітників відбувалось виникнення буржуазії — власників грошового і продуктивного капіталу.

 У процесі первісного нагромадження капіталу певну роль відігравало насилля. Класичним прикладом того, як здійснювалось первісне нагромадження капіталу, були драматичні події, що розгорнулися в ХVІ—ХVІІ ст. в Англії. Тут обуржуазнене дворянство насильно зганяло із земель селян, вільних від кріпосної залежності. Обезземелені селяни вимушені були найматися до капіталістичних підприємців. Паралельно з цим ішов процес формування верстви капіталістичних фермерів — сільськогосподарських підприємців. Розорені й пограбовані селяни перетворились у неімущих бідняків, готових за будь-яку платню працювати на капіталіста-підприємця.

 Велику роль відіграли й інші методи нагромадження багатств, такі як система колоніального грабунку народів, колоніальна торгівля, розкрадання державного майна, система державних позик і податків, митна політика держави тощо.

 У процесі трансформації економіки постсоціалістичних країн у ринково-підприємницьку також здійснюється первісне нагромадження капіталу — формування капіталістичного підприємництва і найманої робочої сили. Особливостями українського первісного нагромадження капіталу є: “прихватизація” багатства в процесі роздержавлення і приватизації майна державних підприємств; розкрадання державного майна; створення фіктивних підприємницьких структур; хабарництво державних чиновників; податкові пільги для “своїх” тощо. Особливою формою первісного нагромадження капіталу в Україні та в інших постсоціалістичних країнах є становлення тіньового капіталу і тіньового капіталістичного підприємництва.

Перетворення грошей у капітал. Розглянемо категорію “капітал” у тісному зв’язку з грішми. Ще в середньовічній Західній Європі гроші виступали не тільки як загальний еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма суспільного багатства та абсолютний ліквідний засіб. Саме ці характеристики сприяли перетворенню грошей у капітал.

Спочатку розглянемо механізм перетворення грошей у капітал і формулу  руху грошового капіталу.

 Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена.

 Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншого, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т—Г—Т. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу. Безумовно, що і за такої форми товарного обігу в руках окремих осіб можуть сконцентруватися значні суми грошей. Виникне майнове розшарування, але воно не розкриває сутності категорії “капітал” [13, С.112-114].

 Загальна формула руху капіталу така: Г—Т—Г¢ , де Г¢ = = Г + ∆Г, а ∆Г — це приріст грошей над первісною сумою.

 Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості ∆Г, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал.

 Гроші використовувались як капітал, тобто з метою збагачення, ще за рабовласництва і кріпацтва. У цих суспільствах існували так звані допотопні форми капіталу — торговельний і лихварський.

 Торговельний і лихварський капітали діяли у сфері обігу. Вони безпосередньо не вторгалися у сферу виробництва, де продовжували панувати відповідно рабовласницькі і феодальні порядки.

Докорінний поворот  відбувається тоді, коли поряд з  грошовим капіталом виникає продуктивний капітал, формуючи специфічний спосіб організації виробництва, який К. Маркс назвав капіталістичним.

 Формула руху капіталу Г—Т—Г¢ є загальною, тому що в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу виступає в цій формі.

 

Крайні буквені члени  цієї формули свідчать, що їй властива суперечність. Оскільки Г¢  > Г, то виникає питання, що є джерелом ∆Г, прибутку. Це є однією з ключових проблем даного курсу політичної економії.

 

2.Сутність, рух і нагромадження капіталу

2.1. Сутність поняття капітал

Капітал, за Марксом,—  вартість, що приносить додаткову  вартість. Це зовнішній, поверхневий  прояв суті капіталу, радше, видима форма, у якій він з'являється  на перший погляд. А форма не тільки не розкриває глибинної суті явища чи процесу, а й може дати про них перекручене уявлення, оскільки, як сказав поет-діалектик: «Тем форма совершенна, в сущности, что может скрыть уродство сущности. Когда же сущность с ней сливается, все то, что скрыто — раскрывается». Капітал — це гроші і в той же час не гроші. Гроші перетворюються на капітал за певних обставин. За Марксом — це економічні відносини, що складаються за умов наймання позбавленої засобів виробництва робочої сили. її праця — джерело доходу і прибутку підприємця. Тому капітал, хоча й представлений речами, виражає певні суспільні відносини [19].