Ринок праці та безробіття

Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.

Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення.

Для чоловіків тривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок -- 39 років (від 16 до 54 років включно). Це основна частина трудових ресурсів України, яка становить більш як 95% всіх її трудових ресурсів.

Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.

 

 

2. Зайнятість населення, як економічна категорія

 

Зайнятість є однією з істотних характеристик економіки , добробуту народу. Рівень зайнятості є найважливіший макроекономічний показник . Але зайнятість не чисто економічне явище . Вона обумовлена ​​демографічними процесами , виступає частиною соціальної політики, тобто має демографічний та соціальний зміст .

Як економічна категорія , зайнятість являє собою сукупність відносин з приводу участі населення в трудовій діяльності , що виражає міру його включення в працю , ступінь задоволення суспільних потреб у працівниках і особистих потреб , інтересів в оплачуваних робочих місцях , в отриманні доходу . З цих позицій зайнятість виступає як найважливіша характеристика ринку праці .

У законі України «Про зайнятість населення » зайнятість визначається, як не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Ця характеристика зайнятості висловлює її соціально-економічний зміст .

Суспільно корисною діяльністю зайнято працездатне населення :

- працюють за наймом;

- тимчасово відсутні в зв'язку з непрацездатністю , відпусткою , підвищенням кваліфікації , припиненням виробництва, викликаної страйками чи іншими причинами ;

- самостійно забезпечують себе роботою ;

- обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду ;

- проходять службу в Збройних Силах , внутрішніх та залізничних військах , органах державної безпеки і внутрішніх справ ;

- навчаються в загальноосвітніх школах , професійно -технічних училищах , а також проходять курс навчання у вищих , середньо спеціальних та інших навчальних закладах.

За родом діяльності всіх зайнятих можна розбити на три великі групи:

1. Зайняті в економіці оплачуваною діяльністю .

2 . Військовослужбовці Української армії. Вони , як правило , займаються діяльністю , що не приносить прямого грошового доходу . У міру переходу на контрактну форму служби військовослужбовці будуть наближатися за статусом до зайнятим в економіці .

3 . Учні з відривом від виробництва.

За способом залучення в трудову діяльність зайнятих в економіці можна розділити на три підгрупи:

1 ) наймані працівники. До них  відносяться зайняті на основі  продажу своєї робочої сили ;

2 ) роботодавці. До них належать  підприємці , бізнесмени , що реалізують  свої підприємницькі здібності;

3 ) самозайняті . До них відносяться  особи, які працюють за свій  рахунок , члени виробничих кооперативів , що не використовують найману робочу силу на постійній основі.

Відповідно до Міжнародного класифікатора статусу зайнятості ( МКСЗ - 93) виділяються шість груп зайнятого населення:

1 ) наймані працівники;

      2 ) роботодавці ;

3 ) особи, які працюють за свій  рахунок;

4 ) члени виробничих кооперативів;

5 ) що допомагають члени сім'ї;

6 ) працівники, які не класифікуються  за статусом.

Залежно від цілей аналізу можна використовувати різні класифікації .

 

3. Структура зайнятості

 

Структура зайнятості — сукупність різних типів і форм зайнятості і взаємодія між ними в межах певних національних економічних систем. Такій структурі зайнятості властиві кількісно-якісні характеристики і відповідні пропорції, основними з яких є:

1) співвідношення між загальною  кількістю зайнятих у народному  господарстві країни і чисельністю трудових ресурсів;

2) між кількістю зайнятих у  сферах матеріального і нематеріального  виробництва;

3) між загальною кількістю зайнятих (до цієї категорії в Україні  належать особи, які проходять  дійсну службу у збройних силах, учні та студенти денних форм навчання, ті, що виховують малолітніх дітей, тощо) і кількістю зайнятих у сфері суспільного виробництва;

4) між кількістю зайнятих в  окремих галузях сфери матеріального  і нематеріального виробництва;

5) між кількістю зайнятих у різних економічних регіонах країни;

6) між кількістю зайнятих у  містах і селах та ін.

 Особливостями структури зайнятості за умов науково-технічного прогресу є поступове зростання кількості зайнятих у сфері нематеріального виробництва та скорочення — у сфері матеріального виробництва, зростання кількості зайнятих у містах і скорочення — в селах; зростання кількості зайнятих розумовою працею і скорочення кількості зайнятих фізичною працею тощо.

Зайнятість являє собою важливий сектор соціально-економічного розвитку суспільства, що поєднує в собі економічні та соціальні результати функціонування всієї економічної системи. Її трансформація відбувалися протягом всієї незалежності України, проте вона не мала системного характеру. Фрагментарний “ремонт” системи не поліпшував становища – більш кардинальна її трансформація очікувала свого часу, щоб увійти в історію та в життя багатьох людей. Тому об’єктивно постала необхідність поглиблення методологічної основи дослідження зайнятості населення країни відповідно до умов ринкової економіки.

Зайнятість населення являє собою складну і багатоаспектну економічну категорію , яка є важливою складовою соціально економічних відносин. Вони характеризуються через різні аспекти в тому числі через її структуру.

Структура зайнятості населення ‒ це практична модель за якої різноманітні типи, форми та види зайнятості розкладається на певні компоненти загальної сукупності для дослідження їх впливу на зайнятість населення та економічну систему загалом. Тому зайнятість населення можна досліджувати за структурою (рис. 1.1).

Рис.1.1 Структура зайнятості населення

 

Структура зайнятості населення повинна бути продуктивною, раціональною, ефективною та завжди вдосконалюватися, залежно від того, які конкретно структурні зміни можуть максимізувати соціально-економічний добробут населення країни. Дані зміни мають позитивно впливати на ресурс відтворення населення і стимулювати до ідентифікації людей з новими структурними формами зайнятості населення при умові розширеного відтворення національного виробництва і переході національної економіки на інноваційну модель розвитку.

Економічна наука розрізняє декілька видів зайнятості населення, чільне місце серед яких належить повній зайнятості. У ринкових умовах її зміст набуває нових рис.

З урахуванням принципу добровільності праці повна зайнятість населення в ринковій економіці характеризується не максимально можливим залученням до роботи працездатного населення, як це було в адміністративно-командній системі, а достатністю робочих місць для всіх, хто хоче щ, працювати та може працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у сфері соціально-трудових відносин. Повній зайнятості населення не суперечить природний рівень безробіття, що означає наявність в суспільстві добровільних форм незайнятості. Повна зайнятість населення є не тільки соціальною гарантією, а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства. Водночас, сама по собі вона не є ознакою високого рівня організації зайнятості населення, доцільності та оптимальності її параметрів. Тому слід мати на увазі ступінь раціональності зайнятості населення, яка перебуває під впливом технічних, соціальних та економічних факторів.

Раціональна зайнятість населення визначається ефективністю трудової діяльності в широкому розумінні, тобто суспільною корисністю результатів праці, оптимальністю її суспільного поділу, кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників, які їх виконують, економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров 'я дає змогу працівникові високопродуктивно працювати і мати заробіток, який забезпечує відтворення його здатності до праці. Отже, важливою умовою, яка забезпечує раціональність зайнятості населення, є кількісна і якісна відповідність роботи і працівника, який її виконує, структури робочих місць і трудових ресурсів.

Повну зайнятість населення, яка відповідає вимогам раціональності, називають продуктивною, або ефективною зайнятістю. Ці поняття не тотожні до продуктивності та ефективності праці та більш об'ємні ніж останні.

Розвиток економічних систем розвинених країн світу характеризується такими тенденціями, як мінітюаризація засобів виробництва, поглиблення технологічної спеціалізації за умов витіснення її предметної форми, підвищення гнучкості виробничих систем, що тісно пов'язано з посиленням диференціації потреб у сучасному суспільстві. Ці тенденції покликали до життя нові форми організації праці і нестандартні види і форми зайнятості населення. Стандартними або жорсткими видами зайнятості населення називають такі, коли людина працює за наймом стандартну кількість годин протягом дня, тижня, року і наймається на досить тривалий період часу на основі безстрокових і строкових трудових договорів.

Нестандартні, або гнучкі види зайнятості населення характеризуються тим, що працівник має повний або неповний робочий день, тиждень, працює на нестандартному робочому місці у вигляді надомної праці або роботи за викликами. До характеристик нестандартних видів зайнятості населення також належать тривалість найму (тимчасові, сезонні, випадкові роботи) та правовий статус працівника (самостійні працівники, неоплачувані члени сім'ї).

Поява нестандартних видів зайнятості населення зумовлена дією цілого ряду факторів. Серед них слід виділити відсутність можливості у роботодавців забезпечити роботою і заробітком постійний контингент працівників у зв'язку з коливаннями попиту на вироблювані ними товари і надання послуг. Важливий вплив має і бажання деяких категорій населення працювати неповним робочий день (студенти, жінки-домогосподарки. пенсіонери, інваліди). З іншого боку, зміни в техніці і технології дають змогу виконувати деякі види робіт працівником вдома. Це породжує економію витрат фірм на створення нею робочих місць та створює більш сприятливі умови для працівників.

Серед нестандартних видів зайнятості населення виділяється декілька найбільш поширених.

Неповна (часткова) зайнятість населення належить до регулярної і базується на індивідуальних трудових договорах між працівниками і роботодавцями, відповідно до яких працівникам встановлюється особливий режим праці, як правило, у вигляді неповного робочого дня або неповного робочого тижня. Неповна зайнятість населення існує не тільки відповідно до бажань окремих категорій населення працювати за скороченим часом. Роботодавці вдаються до неї з метою збереження або збільшення зайнятості населення на час спадів виробництва шляхом своєрідного "розподілу" одного робочого місця між кількома працівниками. Це певною мірою допомагає зменшити негативні соціально-економічні наслідки безробіття в період економічних криз.

Негативною рисою неповної зайнятості для працівників є недостатній рівень їх соціальної захищеності від першочергових звільнень та відсутність прав на одержання соціальних пільг. Неповна зайнятість працівників найбільш поширена у сфері послуг і охоплює насамперед жінок.

Широке розповсюдження комп'ютерної техніки, її використання у виробничих процесах, створення інтегрованих комунікаційних систем та модемного зв'язку створили умови для того, щоб ті, працівники, які виконують трудові операції з використанням персональних комп'ютерів, могли працювати вдома. Трудова діяльність в таких умовах належить до зайнятості працівників на нестандартних робочих місцях, або нестандартної зайнятості населення.

Характерною рисою цього виду зайнятості населення є те, що праця надомників оплачується нижче при виконанні такого ж обсягу робіт, виконаного працівниками у стандартних умовах. Зменшення ділової активності спричиняє першочергову відмову роботодавців від послуг надомників. Роботодавці зацікавленні у використанні праці надомників, бо не несуть витрат, пов'язаних зі спорудженням або орендою приміщень, устаткуванням робочих місць, що помітно знижує виробничі витрати.

Важливими ознаками роботи за викликами є те, що у працівників, як правило, немає робочого місця і чітко визначеного режиму роботи. До послуг осіб, зайнятих на цих роботах, вдаються лише в разі потреби. Така зайнятість працівників поширена серед аудиторів, екскурсоводів, консультантів, репетиторів.

Тимчасова зайнятість населення - це робота за короткотерміновими договорами. Вона наявна у тих випадках, коли необхідно замінити постійного працівника, який перебуває у відпустці або відсутній на роботі у зв'язку з хворобою, за неможливості знайти на важку і малопрестижну роботу постійного працівника, а також за необхідності збільшення кількості працівників при зростанні обсягів виробництва. Серед тимчасових працівників широко представленні конторські працівники, секретарі, діловоди, програмісти, фінансисти. Тимчасова зайнятість набуває все більшого поширення у торгівлі, обслуговуванні, діяльності фінансових і страхових компаній.