Розробка і обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства

— мінімальний рівень (середніх) витрат повинен досягатися при такому обсязі виробництва і реалізації, коли граничні витрати за своїм розміром дорівнюють середнім витратам. Подальше збільшення обсягів діяльності призведе до зростання розмірів середніх витрат, що не є ефективним;

— зниження витрат не повинно викликати негативних явищ: зниження якості

продукції (робіт, послуг), а як наслідок, погіршення якісних показників діяль-

ності підприємства;

— розмір витрат повинен бути пов’язаний із забезпеченістю підприємства ресурсами, прогнозовані значення витрат повинні визначатися з врахуванням обмежень по ресурсах, розрахунки — забезпечувати найбільш оптимальне їх використання;

— повинна досягатися відповідність зміни витрат змінам обсягу і особливостей діяльності підприємства, його цільових орієнтирів, вимог покупців до якості і асортименту продукції тощо.

Критерієм ефективності оперативного управління витрат є їх взаємозв’язок з кінцевими показниками господарської діяльності — прибутком і обсягом реалізації продукції, які в умовах ринку повинні мати тенденцію до зростання. Проте значним стримуючим чинником на шляху росту витрат підприємства стає конкуренція. Тому, щоб вижити в конкурентній боротьбі, підприємство повинно забезпечити більш високі темпи росту якісних показників діяльності підприємства, прибутку і виручки (доходів) у порівнянні з темпами росту його витрат .[ ]

Управління ресурсами і витратами здійснюється за допомогою таких функцій: планування, організація, мотивація, облік, аналіз, контроль, координація, адаптація.

Планування здійснюється в декілька етапів:

— перший етап — обґрунтовуються основні напрямки економії витрат у планованому періоді. При цьому основна увага повинна приділятися пошуку і подальшій реалізації чинників їх зниження. Такими чинниками в торговельних підприємствах, що забезпечують будівельні об’єкти, є торговельно-технологічні процеси, товорообіг, матеріально-технологічне забезпечення, управління персоналом. З урахуванням виявлених чинників обґрунтовується конкретна система заходів, спрямованих на економію витрат обігу в планованому періоді діяльності;

— другий етап — розраховуються плановані суми витрат обігу у розрізі окремих їх статей і шляхом їх сумування визначається загальна планована сума витрат в цілому по підприємству;

— третій етап — здійснюється розподіл загальної планованої суми витрат обігу по етапах реалізації товарів. Такий розподіл здійснюється у розрізі запланованого обсягу реалізації товарів і планованої суми запасів товарів на кінець періоду.

Сума витрат обігу, що відноситься на запаси товарів на кінець планованого періоду, визначається за формулою:

зк=Зк*Pв/100 ,

ВОзк — сума витрат обігу, що відноситься на запаси товарів на кінець планованого періоду;

Зк — сума товарних запасів на кінець планованого періоду;

Рв -— середній рівень витрат на перевезення, зберігання, підсортування, обробку, упаковку та передпродажну підготовку товарів, а також проценти за кредит. Цей рівень витрат визначається як відношенням суми витрат на запаси товарів на початок місяця і по двох вищевказаних статтях витрат до планованої суми реалізації товарів, у відсотках.

Частина планованої суми витрат обігу, що залишилася (за різницею їх суми, що відноситься на запаси товарів на кінець планованого періоду), буде відноситися до обсягу реалізації товарів у планованому періоді і визначати його реальну витратоємність;

— четвертий етап — проводиться розподіл планованої суми витрат обігу між окремими центрами витрат і центрами відповідальності. Розподіл суми витрат обігу у розрізі цих центрів (структурних підрозділів і структурних одиниць) здійснюється згідно з видами витрат і запланованими обсягами їх діяльності в межах загальної суми витрат підприємства по окремих статтях.

Плановані суми витрат обігу доводяться до окремих центрів витрат або центрів відповідальності у вигляді нормативів використання коштів або планованих бюджетів (кошторисів). Важливою функцією у системі управління ресурсами і витратами є аналіз.

Функція організації полягає у визначенні місця формування й розподілу ресурсів і витрат у центрах витрат та відповідальності з метою відслідкування причин їх перевитрат або економії. Мотивація полягає у спонуканні працівників підприємства (через заробітну плату, премії, компенсації, службову кар’єру, моральне стимулювання) до дотримання ними встановлених планових витрат і пошуку способів їх зниження.

Аналіз як функція управління ресурсами і витратами може здійснюватись за допомогою інформації. Джерелами інформації для аналізу витрат є оперативні дані бухгалтерського обліку, статистична звітність, матеріали документальних ревізій, інвентаризацій, перевірок, доповідні записки, результати спостережень. Перед початком аналізу перевіряється достовірність даних і забезпечується співставленість окремих показників.

В залежності від обсягу проведення аналізу та завдань, з ним пов’язаних, розрізняють повний і неповний аналіз витрат. Повний аналіз витрат повинен здійснюватися не менше одного разу у квартал і його завданнями є визначення:

— очікуваних (фактичних) рівнів і суми витрат, виконання плану витрат обігу по загальному рівню та з окремих статей витрат;

— динаміки та ступеня виконання плану по витратах;

— розміру і темпу зміни фактичного (очікуваного) рівня витрат обігу у порівнянні з його планованим значенням;

— розміру економії або перевитрат по загальному рівню та з окремих статей витрат;

— зміни розміру впливу основних факторів на відхилення фактичних витрат від планованих;

— витратоємності окремих видів товарів;

— обґрунтованості та напруженості планованих завдань з витрат;

— відмінностей розміру витрат у порівнянні з конкурентами.

Основними завданнями неповного аналізу є:

— встановлення відхилень і їх вартісна оцінка;

— встановлення чинників, що викликали ці відхилення;

— розподіл відповідальності за виявлені результати.

За результатами аналізу складається пояснювальна записка, яка містить конкретні рекомендації щодо управління витратами і ліквідації нераціональних поточних витрат на підприємстві.

Контроль як система спостереження і перевірки визначає рівень відхилень фактичних від планових витрат, норм витрачання матеріальних ресурсів, оперативних управлінських рішень допущених відхилень від прийнятих принципів організації в господарюючих суб’єктах. Методами контролю є аналіз, перевірка, ревізія, обстеження, само- і взаємоконтроль.

Координація як функція управління ресурсами і витратами являє собою процес, спрямований на забезпечення пропорційного, синхронного, безперервного, узгодженого руху матеріальними, трудовими, фінансовими потоками. Координація забезпечує баланс у діяльності окремих ланок керованої системи, підпорядковує основній меті різні, іноді суперечливі, інтереси, забезпечує зв’язок між центрами витрат і відповідальності, які виконують різні операції однією функцією.[ ]

Адаптація ґрунтується на здатності підтримувати просторову, часову та функціональну структуру без додаткового впливу. У процесі саморегуляції центри витрат і відповідальності адаптуються (пристосовуються) самостійно до змін, які відбуваються на підприємстві. Управління витратами на підприємстві необхідне для оцінки факторів рентабельності, вибору потрібних замовлень, планування майбутніх напрямків діяльності, оцінки виробничих запасів і їх кошторису, розподілу й мінімізації витрат; для визначення рівня беззбитковості, можливих фінансових результатів при зміні ціни продажу; для складання кошторису і аналізу відхилень; для прийняття нестандартних рішень, наприклад таких, як «виготовляти чи продавати», «чи продавати нижче нормальної продажної ціни» тощо. Безумовно, значною мірою специфіка прийняття рішень визначається особливостями конкретного підприємства, його технології, організаційної структури, позиції на ринку. Проте існують і стандартні рішення, які на практиці необхідно приймати кожному керівнику: рішення про обсяг і структуру ви робництва; вибір між власним виробництвом і закупівлею напівфабрикатів; рішення про визначення нижньої межі ціни продукції.

1.5.Приклади аналізу  та вирішення задач оптимізації  витрат підприємств

Приклад 1. Підприємство виготовляє технічно складну продукцію, виробництво якої вимагає значної кількості комплектуючих деталей. Підприємство може купувати ці деталі за ціною 1000 грн/шт. або виготовляти їх у себе. Визначити, який варіант рішення є більш ефективним для підприємства.

Собівартість виробництва деталей на даному підприємстві:

Таблиця1.

Рішення. Більш вигідним є власне виробництво комплектуючих деталей, оскільки економія коштів складе 150 грн/шт., тому що постійні витрати в короткостроковому періоді вже покриті реалізацією основної продукції. У процесі прийняття рішень про ціну реалізації продукції менеджеру важливо пам’ятати, що в ринкових умовах ціна на продукцію встановлюється в залежності від попиту і пропозиції: під тиском конкурентів підприємство не завжди може диктувати свої умови покупцеві. А тому підприємство повинно знати мінімальну межу ціни, за якою воно ще може виготовляти і реалізувати відповідну продукцію.

Приклад 2. Фірма «Пошук» виготовляє металеві каркаси. Виробничі витрати складають 1200 грн/шт., ціна — 2000 грн/шт., перемінні витрати на збут — 140 грн/шт., середні постійні витрати — 80 грн/шт. (віднесені на собівартість одиниці продукції пропорційно працевитратам).

На даний час фірма виготовляє 10000 каркасів. Надходить пропозиція про додаткову закупівлю 5000 каркасів, але при цьому постійні витрати зростуть на 10 тис. грн і фірма змушена буде відмовитися від виготовлення 2000 шт. каркасів в основному виробництві. Визначити мінімальну прийнятну ціну, на яку могло б погодитися керівництво фірми «Пошук», тобто ціну, яка б зберігала попередню суму прибутку.

Рішення.

1. Визначимо собівартість  основного виробництва:

1200 + 140 + 80 = 1420 грн/шт.

2. Розрахуємо прибуток  від основного виробництва:

(2000 — 1420)* 10 000 = 5 800 тис. грн.

3. Розрахуємо собівартість  нового замовлення:

1200+140 +(80*2000):5000 +10 000: 5000=1374 грн/шт.

Фірмі «Пошук» не слід відмовлятися від даної пропозиції, тому що додаткових постійних витрат для виконання замовлення не вимагається і реалізація збільшить розмір прибутку підприємства.

4. Визначимо мінімальну  прийнятну ціну як суму собівартості  нового замовлення і прибутку, який забезпечував 2000 шт. каркасів:

1374 + ((2000 — 1420) * 2000) : 5000 = 1606 грн/шт.

Таким чином, мінімальна ціна реалізації даної продукції — 1606

 

 

 

 

 

 

2. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА 

1. Характеристика виробничого процесу в цеху

У даній курсовій роботі розглядається функціонування цеху по виробництву безалкогольних напоїв, який входить до складу промислового підприємства, що спеціалізується на виробництві продуктів харчування. Цех є автономним виробництвом і не зв'язаний по операціях ні з одним з інших виробничих підрозділів підприємства.

Цех випускає два напої: напій «Лимонад», напій «Ситро». Об'єм виробництва продукції, що випускається, вимірюється в тисячах штук (пляшок).

Технологічний процес організований у формі потокової лінії, оснащеної спеціальним устаткуванням. Всі операції технологічного процесу автоматизовані.

Цех працює в 1 зміну, тривалість зміни складає 8 годин. У цеху є дві ділянки: виробничий (потокова лінія) і пакувальний.

Послідовність операцій на виробничій ділянці наступна:

• просвічування пляшок (визначення придатності пляшок до виробництва);

• розлив води;

• газування;

• закупорка пляшок;

• наклеювання етикеток.

Послідовність операцій в пакувальному цеху наступна:

• упаковка пляшок;

• відвезення упакованих пляшок на склад.

Керівництво цехом здійснюється апаратом управління, який складається з:

• начальника цеху
• заступника начальника цеху
• двох змінних майстрів
• двох технологів;
• економіста-бухгалтера.

Об'єм виробництва продукції, що випускається, в рік складає:

• напій «Лимонад» - 475 тисяч штук (пляшок)
• напій «Ситро» - 520 тисяч штук (пляшок).

У виробничому цеху на потоковій лінії по випуску продукції працюють 17 чоловік:

• 3 оператори 3-го розряду;

• 3 операторів 4-го розряду;

• 2 оператори 5-го розряду;

  Склад робочих:

• 2 фасувальника 1-го розряду;

• 3 вантажника 3-го розряду.

Робочі знімають готову продукцію з лінії і доставляють її на пакувальну ділянку. У пакувальній ділянці продукція фасується і доставляється в склад готової продукції.

Технічне обслуговування і ремонт устаткування здійснюється робочими ремонтної ділянки підприємства.

Постачання матеріалів для цеху здійснюється один раз в рік в об'ємі, необхідному для виконання програми виробництва з урахуванням залишків на початок року. На початок даного періоду (01 січня 20... р.) залишки матеріалів складали: