Роль профспілок на ринку праці

ПВНЗ Хмельницький економічний  університет

(повне  найменування вищого навчального  закладу)

 

Фінансово-економічний  коледж

Економічної теорії

повна назва  кафедри, циклової комісії

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 з Політичної економії 

 

на тему: Роль профспілок на ринку праці

 

Cтудента(ки) ІІ курсу ФК-2.1. групи

галузь  знань економіка та підприємництво

спеціальності          Фінанси і кредит

Морозюка Віталія

(прізвище  та ініціали)

Керівник     Бас Юлія Вікторівна

Викладач

(посада, вчене звання, науковий ступінь,  прізвище та ініціали)

 

Національна шкала_________________________

Кількість балів:______ Оцінка:ЄКТС__________

 

 

Члени комісії ____________  ____________________________

                                                                                                             (підпис)                  (прізвище та ініціали)

____________  ____________________________

                                                                                                             (підпис)                  (прізвище та ініціали)

____________  ____________________________

                                                                                                             (підпис)                  (прізвище та ініціали)

 

Хмельницький 2012

 

Зміст.

Роль профспілок на ринку праці

Зміст……………………………………………………………………….2

Вступ……………………………………………………………………....3

Розділ 1.Ринок  праці і його основні характеристики.

1.1. Загальна характеристика  ринку праці України………………….....4

1.2. Етапи формування ринку праці України…………………………..10

1.3. Особливості ринку праці з недосконалою конкуренцією………...15

Розділ 2. Профспілки та їх місце в соціально-трудовому

розвитку.

2.1. Роль профспілок  у підвищенні ефективності підприємництва…..20

2.2. Роль профспілок  в соціально-трудових відносинах……………....22

2.3. Вплив профспілок  на економіку…………………………………....25

Розділ 3.Проблеми та перспективи  розвитку профспілок в

Україні.

3.1. Розвиток профспілок в Україні……………………………………..29

3.2. Проблеми розвитку  профспілок…………………………………….31

3.3. Аналіз функціонування профспілок в Україні…………………….34

Висновки………………………………………………………………….37

Список використаної літератури………………………………………..39

 

Вступ

Актуальністю теми дослідження - тема «Роль профспілок на ринку праці»

В сучасних умовах профспілки являють собою  добровільні незалежні громадські організації, що об’єднують працівників, зв'язаних загальними інтересами по роду їхньої діяльності як виробничої, так  і в соціальній сфері. Своїм головним завданням профспілки всіх напрямків ставлять захист прав і законних інтересів працюючих, установлення соціальної справедливості, ефективної і гуманної економіки.

Значну роль у  революції в трудових відносинах відіграло законодавство про  право трудящих організовувати професійні спілки, які покликані захищати інтереси трудящих як на рівні підприємств, так і в суспільстві в цілому.

Профспілка є породженням капіталізму, формою організації трудящих найманої праці на професійній основі з тим, щоб захищати свої інтереси і права як перед капіталістами, так і перед державою, якщо остання ігнорує права трудящих. У перше професійні спілки з’явилися наприкінці XVIII ст. у Великобританії, на початку ХІХ ст. — в ряді капіталістичних країн Європи і Африки, на початку ХХ ст. — в колоніальних і залежних країнах. З розвитком капіталізму посилився й робітничих рух. Незважаючи на антиробітничі закони, професійні спілки виникали, зміцнювалися, а популярність їх серед представників найманої праці зростала. Врешті-решт настала доба, коли буржуазна держава об’єктивно була вимушена визнати професійні спілки і оформити це визнання відповідними законами. У США таким законом, який законодавчо відкрив нову еру у відносинах «підприємець — найманий робітник», є національний закон про трудові відносини. Унаслідок цього в системі трудових відносин з’явилась нова ланка — професійна спілка.

Згідно  з національним законом про трудові  відносини, прийнятим в США в 1935 р., трудящим гарантувалося «подвійне  право»: право на об’єднання в профспілку і право укладання трудових угод з наймачами. Цей закон заборонив наймачам позбавляти робітників права об’єднуватися в профспілки, підприємцям антипрофспілкову дискримінацію будь-якого робітника в разі наймання, звільнення і підвищення на посаді; зобов’язав наймачів чесно вести переговори з профспілкою, організованою працівниками підприємства.

Організація трудящих у професійні спілки дає  їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції  корпорацій монополістичного чи олігопольного  типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці.

 

Розділ 1 Ринок праці і його основні характеристики 

1.1 Загальна характеристика  ринку праці України

Економічні зміни, що відбуваються в Україні, спричинені насамперед світовою фінансовою кризою,  активізували вирішення  низки соціально-економічних проблем  щодо формування та ефективного функціонування ринку праці. Існуюча інфраструктура ринку праці не в змозі виконувати свої функції, значними залишаються  обсяги безробіття, що обумовлює деградацію трудового потенціалу. Гостро постають питання збалансованості попиту та працевлаштування робочої сили, зберігається нераціональна структура  зайнятості.

Метою дослідження є вивчення ринку праці, його характеристики, а  також пошук шляхів подолання  негативного впливу фінансово-економічної  кризи на ринок праці України. На ринку праці постійно виникають проблеми як економічного, так і соціального характеру, які він не в змозі подолати самостійно. Тому створюються відповідні інститути, діяльність яких була б спрямована на вирішення цих проблем. Такі інститути зумовлюють утворення інфраструктури ринку праці.

До інститутів, які забезпечують функціонування ринку праці, відносять  державні органи управління ринком праці  країни національного, регіонального  та місцевого рівнів; недержавні заклади  сприйняття зайнятості, кадрові та профспілкові служби господарюючих  суб'єктів країни, організації роботодавців, громадські організації. Особливе місце  при цьому займають державні органи влади, які одночасно виступають і елементом інфраструктури ринку  праці, і суб'єктом управління інфраструктурою  ринку праці[1, c.528-529 ]

На початок 2009 року спостерігалось погіршення ситуації на ринку праці. Середньооблікова кількість штатних  працівників підприємств, установ  та організацій зменшилася на 1,3%, на що вплинула як сезонність, зумовлена  характером виробництва в сільському господарстві, так і збільшення обсягів  звільнення працівників та скорочення штатів у промисловості (на 51,4 тис. осіб), будівництві (на 21,8 тис. осіб) та торгівлі (на 16,9 тис. осіб). Водночас набуває поширення  застосування адміністрацією підприємств  вимушених адміністративних відпусток  та скороченого робочого часу. Кількість  працівників, які перебували і відпустках, становили 5,8% штатних працівників. Такі відпустки застосовували, головним чином, підприємства транспорту (30,1% штатних  працівників), лісового господарства (12,9 %), будівництва (9,7%) та промисловості (9,1%). Серед безробітних кожен другий раніше займав місце робітника, кожен  третій – посаду службовця, а кожен  четвертий – місце, що не потребувало  професійної підготовки [2, с. 8].

На початок 2011 року порівняно  з 2009 роком спостерігається покращення ситуації на ринку праці. Кількість  зареєстрованих безробітних на 1 лютого 2011р. становила  585,6 тис. осіб, або третину всіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Допомогу по безробіттю отримували 76,5% осіб, які мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а решта безробітних не мали професійної підготовки.

Отже, рівень зареєстрованого  безробіття  на 1 лютого 2011р. становив 2,1% населення працездатного віку. У сільській місцевості цей показник збільшився на 0,3 відсоткового пункта і становив 3,2% населення працездатного віку, у міських поселеннях – на 0,1 відсоткового пункта і 1,7% відповідно.

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно- кваліфікаційному та територіальному  розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого  безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого  безробіття спостерігався в Полтавській  області (4,1%), а найнижчий – у  м. Києві (0,4%).

Стабілізації на ринку  робочої сили будуть сприяти: участь населення у підготовці та проведенні в Україні Євро-2012, розвиток промисловості  України, зміна структури зайнятості, деталізація трудової міграції, а  також посилення відповідальності органів виконавчої влади й соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості.

Зважаючи на сучасний стан ринку праці в Україні можна  запропонувати такі заходи подолання  негативних наслідків фінансово-економічної  кризи:

• спрямувати роботу центрів зайнятості на вдосконалення системи перекваліфікації працездатного населення для розвитку гнучкого ринку робочої сили;
• надати дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу;
• розробити політику регулювання міграції як щодо експорту, так і щодо імпорту праці, що забезпечить захист національних інтересів України;
• забезпечити збалансованість попиту і пропозиції робочої сили.

 

Протягом  останніх років валовий внутрішній продукт країни зріс, зросли обсяги виробництва в промисловості, відбулось  підвищення обсягів інвестицій в  основний капітал, експорту та імпорту  товарів. Випереджальними темпами порівняно зі збільшенням ВВП зростали реальні наявні доходи населення, підвищилася реальна заробітна плата. Досягнуті темпи економічного зростання суттєво перевищують темпи збільшення валового суспільного продукту в колишній УРСР, які у 1976—1980 рр. становили 3,4%, у 1981—1985 рр. —3,3%, в 1986—1990 рр. — 1,7% .

Дані  тенденції розвитку економіки України  спричинили значні зміни на ринку праці України. По-перше, відбулось значне зростання потреби підприємств у працівниках. По-друге, знижується пропозиція на ринку праці. І по-третє, відбулось відповідне підвищення ціни на ринку праці. Визначені тенденції на ринку праці: скорочення сукупної пропозиції праці та одночасне підвищення попиту на неї — визначили зменшення навантаження на одне вільне робоче місце із 17 осіб на одну вакансію в 2000 році до 5 осіб на одну вакансію в 2005 році[3, c. 350-355 ]

Якщо  екстраполювати тенденцію скорочення навантаження на одне вільне робоче місце  на 2 особи в середньому за рік (17- 5) / 6), вже в 2007 році кількість вакансій може в два рази перевищити обсяг пропозиції праці. При збереженні тенденції трьох останніх років — скорочення навантаження в середньому на 1 безробітного на одне робоче місце в рік—ринок праці може врівноважитись в 2009 році. Тож для забезпечення економічного зростання необхідним є збалансування попиту і пропозиції праці, але не за рахунок негативних тенденцій міграційних та демографічних процесів. При цьому особливої актуальності набуває розробка та реалізація ефективної демографічної політики. Щодо цього обґрунтованими є визначені Указом Президента України "Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року" фактори забезпечення розширеного відтворення населення і збільшення тривалості його активного трудового періоду, що полягають у: забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім´ї та ЇЇ членів, найповнішої реалізації сім´єю своїх функцій, заохочення сімей, особливо молодих, мати дітей.

 

Поліпшення  стану здоров´я населення і зниження його смертності, особливо в працездатному  віці; створенні умов для забезпечення загальнодоступної, своєчасної та якісної  медичної допомоги для всіх верств населення, запровадженні системи загальнообов´язкового державного соціального медичного страхування; розширенні можливостей загальнодоступного повноцінного відпочинку і оздоровлення населення; поліпшенні умов праці жінок шляхом вивільнення їх з виробництва з важкими та шкідливими умовами праці, наданні можливості для роботи на умовах гнучкого режиму праці; розвитку ринку житла, забезпеченні функціонування сім´ї на всіх етапах її життєдіяльності за рахунок створення розвинутої соціальної інфраструктури, державних та недержавних служб соціальної допомоги; створенні системи соціального захисту найбільш уразливих верств населення шляхом їх соціальної реабілітації, психологічної, медичної підтримки, розширення мережі притулків.