Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Декабря 2013 в 13:19, курсовая работа
В сучасних умовах профспілки являють собою добровільні незалежні громадські організації, що об’єднують працівників, зв'язаних загальними інтересами по роду їхньої діяльності як виробничої, так і в соціальній сфері. Своїм головним завданням профспілки всіх напрямків ставлять захист прав і законних інтересів працюючих, установлення соціальної справедливості, ефективної і гуманної економіки. Значну роль у революції в трудових відносинах відіграло законодавство про право трудящих організовувати професійні спілки, які покликані захищати інтереси трудящих як на рівні підприємств, так і в суспільстві в цілому.
Вступ……………………………………………………………………....3
Розділ 1.Ринок праці і його основні характеристики.
1.1. Загальна характеристика ринку праці України………………….....4
1.2. Етапи формування ринку праці України…………………………..10
1.3. Особливості ринку праці з недосконалою конкуренцією………...15
Розділ 2. Профспілки та їх місце в соціально-трудовому
розвитку.
2.1. Роль профспілок у підвищенні ефективності підприємництва…..20
2.2. Роль профспілок в соціально-трудових відносинах……………....22
2.3. Вплив профспілок на економіку…………………………………....25
Розділ 3.Проблеми та перспективи розвитку профспілок в
Україні.
3.1. Розвиток профспілок в Україні……………………………………..29
3.2. Проблеми розвитку профспілок…………………………………….31
3.3. Аналіз функціонування профспілок в Україні…………………….34
Висновки………………………………………………………………….37
Список використаної літератури………………………………………..39
Як бачимо із рисунку, поєднання даних підходів дає досить чітку інформацію щодо розвитку ринку праці до 1991 року. Періодизація ж розвитку ринку праці України та її регіонів в роки її незалежності потребує конкретизації. Це є актуальним з точки зору визначення динаміки та особливостей сучасного стану і тенденцій розвитку ринку праці в контексті забезпечення об´єктивної основи для розробки подальших заходів регулювання ринку праці в системі забезпечення стратегічних соціально-економічних цілей та завдань нового етапу розвитку України[5,c. 590].
Для визначення тенденцій розвитку економічних процесів необхідним є дослідження його закономірностей, виявлення факторів та характеру їх впливу на результати розвитку. Особливість дослідження ринку праці полягає в його подвійній природі. По-перше, ринок праці є похідною від виробничого процесу. Обсяг попиту на ринку праці прямо залежить від рівня розвитку виробництва. По-друге, праця є безпосереднім фактором виробництва, а її носії— споживачами виробленої продукції, і обсяг пропозиції на ринку праці визначає різницю між фактичним та потенційним рівнем виробництва. Отже особливості розвитку ринку праці залежать, перш за все, від двох основних факторів) рівня виробництва — ВВП країни та ВДВ регіону як основи формування попиту на ринку праці; 2) кількості працездатного населення країни і її регіонів та динаміки рівня його економічної активності.
Вплив даних факторів на формування та розвиток ринку праці України та її регіонів не мав однозначної спрямованості. Тому для визначення закономірностей розвитку ринку праці України необхідно провести періодизацію із дослідженням впливу факторів, що його визначають.
Так, в стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004—2015 роки виділяються такі чітко виражені етапи економічного розвитку країни, що визначаються темпами та напрямом щорічного приросту ВВП: 1991—1994 рр.— період стрімкого (прогресивного) нарощування темпів падіння ВВП; 199$ — 1999 рр. — період поступового зменшення інтенсивності падіння ВВП і накопичення передумов виведення економіки із кризи; 2000—2003 рр.— високі темпи економічного зростання. Визначені етапи є основою періодизації ринку праці в сфері формування попиту на працю. Отже, маючи значне скорочення попиту на працю на початковому етапі дослідження, на вихідному етапі дослідження ринок праці України вже характеризується високими темпами приросту попиту на працю. Пропозиція праці продовжує легалізовуватись і зростає. Попит на працю вперше за роки незалежного розвитку України також зростає[6, c. 360].
1.3. Особливості ринку праці з недосконалою конкуренцією
Сучасний
етап розвитку зв'язаний з новим поглядом
на робочу силу як на один із ключових
ресурсів економіки. Цей новий погляд
- свідчення реального росту ролі людського
фактора в умовах технологічного етапу
НТР, коли в наявності пряма залежність
результатів виробництва від якості, мотивації
і характеру використання робочої сили
в цілому й окремого працівника зокрема.
Зростання ролі людського фактора у виробництві
підтверджено результатами економічних
досліджень провідних американських вчених.
Починаючи з 1929 року головним джерелом
росту продуктивності праці та національного
доходу США в тріаді 'праця - земля - капітал'
є перший фактор, що охоплює сукупність
освітніх, кваліфікаційних, демографічних
і культурних характеристик робочої сили.
Ринок праці має свої
характерні особливості. Це пов'язано
зі специфікою товару, який продається
і купується на цьому ринку. На відміну
від інших ресурсів (факторів виробництва)
праця є функцією життєдіяльності людини
і невіддільний від особистості. Тому
сама праця не може бути проданий, і на
«ринку праці» продаються і купуються
послуги праці. Важливою особливістю ринку
праці є велика тривалість взаємин продавця
і покупця. Якщо на ринку товарів контакт
продавця і покупця в більшості випадків
обмежується передачею прав власності,
тобто вкрай нетривалий в часі, то на ринку
праці взаємини продавця і покупця тривають
весь той час, на який укладено контракт.Треба
також зазначити, що велику роль на ринку
праці грають негрошові фактори – престижність
і складність роботи, умови праці й соціальні
гарантії і так далі. Однією з найважливіших
особливостей ринку руда є переважання
на ньому різних форм недосконалої конкуренції.
Це обумовлено присутністю на ринку таких
інститутів, як держава, профспілки, великі
корпорації. У своїй роботі автор спробує,
узагальнивши наявну інформацію, проаналізувати
вплив вищевказаних інститутів на ринок
праці, а також оцінити кінцеві результати
їх діяльності на ринку. Переважання недосконалої
конкуренції на ринку праці.
Конкурентні моделі ринку праці: Треба сказати, що ситуація досконалої конкуренції на ринку праці практично не зустрічається. Однак ми спробуємо змоделювати її, щоб проаналізувати попит та пропозиція на ринку праці.
В умовах зробленої конкуренції на ринку велика кількість фірм конкурують одна з одною при наймі конкретного виду праці. При цьому численні робітники, що мають однакову кваліфікацію, незалежно один від одного пропонують цей вид послуг праці. І, що найголовніше, ні робітники, ні фірми не здійснюють контролю над ціною. У такому випадку обсяг попиту на працю буде знаходитися у зворотній залежності від величини заробітної плати. Так як при підвищенні ставки заробітної плати підприємець, за інших рівних умов, буде змушений скоротити використання праці. Крива пропозиції в умовах досконалої конкуренції буде плавно підвищуватися, що пояснюється тим, що при відсутності безробіття наймають фірми будуть змушені платити більш високі ставки заробітної плати, щоб залучити робітників. Справа в тому, що заробітна плата повинна компенсувати можливість альтернативного використання часу або на інших ринках праці, або в домашньому господарстві. Рівноважна ставка заробітної плати та рівноважний рівень зайнятості перебувають на перетині кривих попиту і пропозиції на працю. Цій точці відповідає певний рівень заробітної плати (WE) і заданий цим рівнем пропозиція праці (LE). У точці Е попит на працю дорівнює пропозиції праці, а це означає, що ринок знаходиться в стані рівноваги. Тобто всі працівники, згодні на дану заробітну плату, працевлаштовані, а всі підприємці, які згодні платити заробітну плату , знаходять на ринку необхідне їм кількість робочої сили. Тому точка Е відображає стан повної зайнятості[9, с.250-262].
Монопсонія на ринку праці: кожен підприємець наймає настільки мале число працівників, що не здатний вплинути на ставку заробітної плати. У випадку з монопсонією фірма володіє монополістичним правом наймати працівників. У подібній ситуації зайняті на даній фірмі складають основну частину всіх зайнятих в галузі. У підсумку, фірма може «диктувати заробітну плату», тому що ставка заробітної плати буде знаходитися в прямій залежності від кількості найманих працівників. Крива попиту DL збігатиметься з кривою граничного продукту в грошовому вираженні. Але, так як монопсоніст платить рівну плату за кожну одиницю товару, крива пропозиції праці для нього є кривої середніх витрат (SL = AC). Залучення кожного додаткового працівника означає підвищення ставки заробітної плати для всіх працівників, у тому числі і для раніше найнятих. Тому крива граничних витрат MRCL лежить вище кривої середніх витрат.
При виборі числа працівників монопсоніст буде керуватися рівністю граничного продукту і граничних витрат Провівши вертикаль до кривої SL і позначивши точку M, можна визначити рівень заробітної плати WM, а також кількість використовуваного праці LM. У той час як при досконалої конкуренції рівноважна ставка заробітної плати перебувала б на рівні WE, а рівноважний кількість зайнятих дорівнювало б LЕ. Отже, за інших рівних умов монопсоніст максимізує свій прибуток шляхом найму меншої кількості працівників і при цьому виплачує ставку заробітної плати менше, ніж в умовах конкуренції. В реальності ситуація монопсонії може скластися на ринку праці в невеликому місті, де є, наприклад, тільки один завод, одна лікарня, одна школа і тд.
Присутність профспілок на ринку праці:
Профспілки
є одним з основних позаконкурентних
факторів на ринку праці. Профспілка
- це об'єднання працівників, що володіє
правом на ведення переговорів з
підприємцем від імені та за дорученням
усіх своїх членів. Мета профспілки - максимізація
заробітної плати своїх членів, поліпшення
умов їх праці і отримання додаткових
виплат і пільг. Розглянемо
ситуацію, коли профспілка виникає на
конкурентному ринку. Він веде переговори
з відносно великим числом наймачів. Свої
цілі профспілка може переслідувати різними
шляхами. Найбільш бажаним, з точки зору
профспілки, способом підвищення заробітної
плати є розширення попиту на працю. В
результаті чого одночасно збільшиться
ставка заробітної плати, а також зросте
кількість робочих місць. Відносна величина
такого підвищення залежить від еластичності
пропозиції праці. Збільшувати попит на
працю профспілка може шляхом впливу на
фактори, що визначають попит. Зокрема,
профспілка може спробувати: 1) збільшити
попит на кінцеву продукцію; 2) підвищити
продуктивність праці; 3) змінити ціни
на ресурси-замінники. Профспілки можуть
сприяти зростанню попиту на вироблену
продукцію, і, відповідно, підвищенню похідного
попиту на свої власні послуги праці, шляхом
реклами або політичного лобіювання. Ці
методи досить широко поширені. Не викликає
подиву той факт, що профспілки будівельників
використовують лобістів для отримання
контрактів на будівництво нових шосе
або реконструкцію міських забудов. Аналогічним
чином профспілки вчителів виступають
за збільшення державних витрат на освіту
і так далі.
Підвищенню
попиту на працю також сприяє зростання
ефективності та якості праці. Це забезпечується,
зокрема, роботою гуртків контролю якості,
на яких працівники (часто разом з адміністрацією)
шукають способи підвищення продуктивності
праці, більш вигідного використання машин
устаткування, економії сировини та поліпшення
якості продукції.
Профспілки можуть розширити попит на працю своїх членів, впливаючи на рівень цін на ресурси-замінники. Наприклад, профспілки, члени яких отримують значно більше мінімуму заробітної плати, часто виступають на підтримку підвищення мінімальної ставки оплати праці. Що потягне за собою зростання ціни на некваліфіковану працю. Інший спосіб, що дозволяє профспілці домогтися своїх цілей, - це обмеження пропозиції праці. Для обмеження пропозиції праці профспілки активно сприяють прийняття таких законів, які обмежують імміграцію, скорочують використання дитячої праці, сприяють скороченню робочого тижня, вводять ліцензування працівників і тд. Домогтися зменшення пропозиції праці профспілка може шляхом скорочення чисельності членів профспілки. Профспілки часто змушують наймача приймати на роботу тільки своїх членів, отримуючи при цьому повний контроль над пропозицією праці в галузі. Потім, шляхом проведення політики скорочення своїх членів (непомірно високі вступні внесок, тривалий термін навчання і навіть заборону на прийняття нових членів) профспілка домагається штучного скорочення пропозиції праці. Іншим широко використовуваним засобом обмеження пропозиції є ліцензування працівників. Профспілка впливає на владу, спонукаючи їх прийняти закони, відповідно до яких, працівники певних професій можуть найматися на роботу, тільки якщо їх кваліфікація відповідає певним вимогам. Ці вимоги можуть включати рівень освіти, стаж роботи за фахом, здачу спеціальних іспитів і т.д. Таким чином, пред'явлення занадто високих вимог, проведення непомірно суворих іспитів можуть суттєво обмежити пропозицію праці в галузі. Профспілки, які діють вищеописаними методами, часто називають "закритими". Однак більшість профспілок не прагнуть обмежити кількість своїх членів. Навпаки, вони намагаються об'єднати всіх наявних або навіть потенційних працівників. Адже в цьому випадку фірма виявляється під сильним тиском профспілок при укладенні договору про ставку заробітної плати. Таке сильне вплив профспілки на фірму пояснюється тим, що за допомогою страйку профспілка може повністю позбавити фірму пропозиції праці.. Припустимо, що початкова рівноважна ставка заробітної плати дорівнює WE, а рівень зайнятості - LE. Припустимо, що профспілці вдалося нав'язати наймачеві більш високу ставку зарплати, скажімо WU. Це призводить до видозміни кривої пропозиції для наймача (SLSL => WUaSL). Таким чином, якщо підприємці вважають, що доцільніше заплатити підвищену ставку, ніж довести справу із страйку, то вони при цьому будуть змушені зменшити найм з LE до LU. Діючі таким шляхом профспілки називають відкритими, або галузевими, тому що вони найчастіше об'єднують працівників цілих галузей промисловості, таких, наприклад, як автомобілебудування, металургія і тд[8, с.124-130].
Двостороння монополія на ринку праці:
Особлива ситуація на ринку
праці складається в тому випадку,
якщо зустрічаються профспілка-