Суть, форми і показники рівня спеціалізації та кооперування виробництва

                                                                                                                         

                                                  

                                               ЗМІСТ  

1. Суть, форми і показники рівня спеціалізації та кооперування виробництва.

2. Економічна ефективність спеціалізації та кооперування.

3. Основні недоліки і переваги спеціалізації та кооперування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

                                                 

ВСТУП

        На підприємствах різних галузей унаслідок впливу науково-технічного прогресу відбуваються складні процеси суспільного поділу праці, які виявляються в еволюційному розвитку багатьох суспільних форм організації виробництва.                                                                                                                        Різні види форм організації виробництва дозволяють розподілити функції та обов’язки виконуючих підрозділів, що дозволяє зекономити кошти та час на виготовлення продукції чи послуг.                                                                                       Існують різні форми організації виробництва, але в даній роботі будуть розглянуті найбільш поширені форми: спеціалізація та кооперування виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                        

4

         1. Суть, форми і показники рівня спеціалізації та кооперування виробництва.

        Спеціалізація промислового виробництва є ефективною формою суспільного розподілу праці.                                                               Спеціалізація веде до підвищення однорідності виробництва, що означає посилення конструктивної та технологічної спільності продукції, що випускається, обмеження різноманітності вживаного обладнання та технологічних процесів, вихідних матеріалів,а також форм організації промислового виробництва.                                                                            Розрізняють спеціалізацію промисловості, підприємства, спеціалізацію усередині підприємства. Спеціалізація промисловості виражається у розщепленні існуючих галузей і створення нових виробництв, що випускають певну продукцію, а також в розподілі праці між підприємствами даної галузі.                                                                                                      Спеціалізація підприємства і його окремих виробничих підрозділів означає зосередження їхньої діяльності на випуску певної продукції або виконанні окремих видів робіт.                                                                                                   Напрямки спеціалізації :

1) створення або виділення галузей і підприємств, спеціалізованих на випуску певних готових виробів;

2) розчленування процесу виготовлення продукту на ряд часткових процесів і концентрація на підприємствах відокремленого виробництва окремих частин цього продукту;

3) виділення та створення самостійних підприємств і цехів по виконанню окремих технологічних операцій (стадій).                                          Кооперування                                                                                                              Науково – технічний прогрес веде до концентрації в одному продукті витрат

5

праці працівників усе більшої кількості спеціалізованих галузей, що ускладнює виробничі зв'язки і викликає розвиток кооперування.                                 Під кооперуванням розуміються планово – організовані виробничі зв'язки між підприємствами, що спільно виготовляють будь – який вид продукції.       Будучи наслідком розвитку спеціалізації, виробниче кооперування характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків, суворим дотриманням технічних умов підприємств – суміжників.                                Виробниче кооперування суттєво відрізняється від матеріально – технічного забезпечення, яке не випливає безпосередньо з форм спеціалізації і не завжди грунтується на тривалих виробничих зв'язках.                                                           Якщо кооперування охоплює виробничі зв'язки по деталях, вузлах, агрегатів, напівфабрикатів, визначених технологічних операцій, які здійснюються з конкретними підприємствами, то матеріально – технічне забезпечення включає в себе постачання сировини, матеріалів, палива, машин, обладнання та інших засобів виробництва будь – якому споживачеві.                                           У промисловості кооперування зв'язку, можуть відрізнятися за галузевою та територіальною ознакою. За галузевою ознакою розрізняють внутрішньогалузеве кооперування, коли виробничі зв'язки встановлюються між підприємствами однієї галузі, й міжгалузеве – якщо воно має місце між підприємствами різних галузей.                                                                                      За територіальною ознакою кооперування ділиться: на внутрішньорайонне, коли виробничі зв'язки встановлюються між підприємствами одного економічного району, і міжрайонне – між підприємствами, розташованими в різних економічних районах країни.                                                                               Слід виділяти спеціалізацію допоміжних виробництв і спеціалізацію міжгалузевих виробництв. Прикладом спеціалізації допоміжних виробництв є ремонтні заводи (фірми), а прикладом спеціалізації міжгалузевих виробництв – підприємства з випуску продукції загально – машинобудівного призначення (колінчаті вали, редуктори, зубчасті колеса і т.д.).       

6

        У спеціалізованому виробництві поділяють продукцію однорідну і профільну.                                                                                                              Однорідність продукції або виконуваної роботи визначається конструктивно – технологічними ознаками.                                                                                     Критеріями однорідності служать: на робочомумісці – однакові деталеопераціі, закріплені за ним на ділянці і в цеху.                                           Аналогічні за технічними ознаками деталі, вузли, вироби або виконувані роботи; на підприємстві – вироби або роботи, конструктивно і технічно схожі між собою.                                                                                                                   Профільна продукція – поняття більш широке і відноситься переважно до підприємств. Кожне підприємство створюється для виробництва певної продукції, яка є для нього профільної.                                                                           У народному господарстві постійно виникають нові види виробництв, які виділяються в самостійні ділянки та виробничі одиниці. Наприклад, до недавнього часу автомобільні і тракторні двигуни виготовлялися на комплексних автомобільних і тракторних підприємствах. В даний час функціонує більше десяти спеціалізованих заводів з виробництва цих двигунів.  Кризові явища в економіці Росії висувають підвищені вимоги до ефективності виробництва. У сучасних умовах предметна спеціалізація не забезпечує підвищення ефективності виробництва і, отже, конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Через брак капіталовкладень неможливо в широких масштабах будівництво новихспеціалізованих підприємств. Зростає протиріччя між неминучими в умовах ринкової економіки збільшенням та оновленням номенклатури продукції та обмеженими засобами на створення нових підприємств.                                  Подолати цю суперечність можна, максимально розвиваючи                                             по детальну спеціалізацію на основі малого підприємництва.                                 Форми спеціалізації і кооперації.

7

Спеціалізація .                                                                                                                          У відповідності з названими напрямами є три форми спеціалізації промислового виробництва: предметна, по детальна, технологічна.    Предметна спеціалізація охоплює підприємства і галузі, що випускають який – небудь вид закінченої однорідної продукції (автомобілі, трактори, верстати і т. д.). Предметна спеціалізація підприємства супроводжується поглибленням її всередині підприємств (об'єднань), де створюються спеціалізовані цехи чи філії. По детальна спеціалізація притаманна підприємствам і галузям, що випускають окремі вузли або частини продукції, що надходять на предметно – спеціалізовані підприємства для комплектації основного виду продукції.                                                                                                            Цей вид спеціалізації – пряме продовження предметної і тому є більш прогресивною і ефективною формою спеціалізації. На її основі виникають спеціалізовані виробництва виробів міжгалузевого застосування на базі взаємозамінності окремих вузлів і деталей різного обладнання.                               Технологічна спеціалізація характерна для підприємств, що виробляють матеріали, напівфабрикати і виконують окремі технологічні операції.                     Сюди відносяться заводи з виробництва лиття, поковок і штамповок, зварних металоконструкцій, як правило, для машинобудівних і ремонтних підприємств. У машинобудівному виробництві одним з найважливіших напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі виробництва – ремонт обладнання, виготовлення інструменту і технологічного оснащення. Цей напрям спеціалізації, у зв'язку з його великим значенням для розвитку машинобудування, планується самостійно.                                              Конкретні форми спеціалізації, їх вага і значення залежать від особливостей та рівня розвитку кожної галузі промисловості.                                           Кооперування .                                                                                                         Відповідно до форм спеціалізації в промисловості розрізняють три форми

8

кооперування:                                                                                                             Предметне (або агрегатне) кооперування – це такий вид виробничих зв'язків, коли головний завод, який випускає складну продукцію, отримує від інших підприємств готові агрегати (мотори, генератори, насоси, компресори та ін..), що йдуть на комплектування продукції цього заводу. Дана форма кооперування характерна для машинобудування, багато галузей якого виробляють складні машини й устаткування.                                                      По детальне кооперування, коли підприємства - суміжники постачають головному заводу деталі та вузли , для випуску готової продукції.                                  Ця форма кооперування властива багатьом галузям промисловості і перш за все для машинобудування, деревообробної , текстильної і взуттєвої промисловості. Технологічне (або стадійне) кооперування проявляється в постачаннях одних підприємств іншим певних напівфабрикатів (виливків, поковок,штамповок) ,або у виконанні для них окремих технологічних операцій, пов'язаних з обробкою виробів, що випускаються.                                                 Показники рівня спеціалізації і кооперування.

Спеціалізація                                                                                                                     Для оцінки і планування розвитку спеціалізації виробництва користуються наступною системою показників:                                                                                                      1) кількість галузей і галузева структура промисловості;                                                      2) питома вага спеціалізованого виробництва в загальному випуску даного виду продукції;                                                                                                                3) питома вага продукції, яка відповідає профілю даної галузі або підприємства, в загальному обсязі продукції, що випускається;                                            4) питома вага продукції заводів і цехів, спеціалізованих по детальної технологічно, в загальному обсязі продукції, що випускається;                                           5) кількість груп, видів і типів технологічно – однорідних виробів,випускаються окремими підприємствами, цехами.    

9

        Рівень спеціалізації промислових підприємств характеризується такими показниками, як:                                                                                                                         1) рівень оптимальності обсягу виробництва однорідної продукції (коефіцієнт оптимальності) на підприємстві (в цеху);                                                            2) питома вага масової і великосерійної продукції в загальному обсязі виробництва заводу, цеху;                                                                                                           3) питома вага стандартних , нормалізованих і уніфікованих частин у загальній кількості виготовлених деталей і вузлів;                                                                    4) питома вага спеціального та іншого високопродуктивного обладнання в загальному парку верстатів (обладнання), заводу, цеху;                                                 5) кількість спеціалізованих цехів, виробничих дільниць,потокових ліній і т. д.;                                                                                                                                                6) коефіцієнт серійності по основним виробничим підрозділам підприємства, об'єднання.                                                                                                            Кооперування

        Рівень виробничого кооперування характеризується наступними показниками:                                                                                                                                     а) коефіцієнт кооперування, або питома вага покупних виробів і напівфабрикатів у загальному обсязі продукції галузі або підприємства;                                    б) кількість підприємств – суміжників, які беруть участь у виробництві продукції головного підприємства;                                                                                                      в) співвідношення, обсягів внутрішньо – районних і міжрайонних, внутрішньо – галузевих і міжгалузевих кооперованих поставок;                                                                г) частка предметного (агрегатного), по детального і технологічного кооперування в загальних кооперованих поставках;                                                                   д) середній радіус кооперування окремого підприємства і в цілому по галузі.

 

10

         2. Економічна ефективність спеціалізації та кооперування.

       Економічна  ефективність спеціалізації й  кооперування – результат організаційно – планових заходів і підвищення технічного рівня виробництва. Ефективність, організаційно – планових заходів проявляється в зниженні собівартості внаслідок росту продуктивності праці й зменшення умовно – постійних видатків, що доводяться на одиницю продукції. Основна частка економічного ефекту від спеціалізації доводиться на підвищення технічного рівня виробництва і якості продукції. Ці напрямки збільшення ефективності виробництва діють одночасно.                                                                          Спеціалізація – важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, тому що вона відкриває простір для широкого використання нової високопродуктивної техніки, для усе більше повної механізації й автоматизації виробництва, робить економічно виправданим її застосування в масовому виробництві, тому що це різко підвищує продуктивність праці і якість продукції, що випускається.                                                                   Спеціалізація, таким чином, сприяє науково-технічному прогресу.      Раціональний розвиток спеціалізації дуже впливає на всі сторони вдосконалювання суспільного виробництва й на підвищення його ефективності.                                                                                                                            Для визначення економічної ефективності спеціалізації виробництва використовуються три основних показники: