Франчайзинг, як сучасна форма міжнародного руху технологій

 

 

Курсова робота на тему:

Франчайзинг, як сучасна форма міжнародного руху технологій

 

ВСТУП…..…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. Теоретичні аспекти франчайзингу як особливої        форми організації бізнесу.

1. Сутнісна характеристика франчайзингу як особливої форми

Організації бізнесу…………………………………………………………5

2. Складові франчайзингу та  його  різновиди……………………………...9
3. Застосування франчайзингу в практиці міжнародного бізнесу……….11
4. Переваги та недоліки франчайзингових схем з огляду оптимізації стратегії зовнішньої експансії……………………………………………17

РОЗДІЛ ІІ. Розвиток франчайзингу в Україні

2.1 Застосування франчайзингу  українськими компаніями…………………..20

2.2. Перспективи поширення  франчайзингу в Україні………………………..23

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи вдосконалення використання франчайзингу,

 як трансферу технологій.

3.1.Нормативно правове  забезпечення  франчайзингу в Україні…………….26

3.2 Мотиваційні аспекти  впровадження франчайзингу в  Україні……………31

3.Організаційно-економічний  механізм впровадження франчайзингу, як трансферу технологій……………………………………………………………34

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..39

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………………………..41 

ВСТУП

Для нашої економіки франчайзинг  є відносно новим явищем, у той  час як у розвинутих країнах він  сторіччями практикувався як засіб  забезпечення потреб суспільства в  різних послугах.

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

На зростаючих ринках, такий як франчайзинг є самим швидким засобом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

В період входження України  в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної  власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов'язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача прав інтелектуальної  власності є ефективним засобом  впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний  договір, договір франчайзингу, договір  концесії та подібні до них.

З усіх видив договірних відносин, заснованих на передачі комплексу  виключних прав на об'єкти інтелектуальної  власності, необхідне відокремити  договір франчайзингу як найбільш перспективний  та ефективний засіб ведення бізнесу.

Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг  для обох учасників франчайзінгових відносин. Для малих підприємств і індивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний дохідний бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й усталити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки широке поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці.

Актуальність теми дослідження  пов’язана з посиленням конкуренції  на внутрішніх ринках за рахунок присутності  на них не лише вітчизняних але  й іноземних виробників. При цьому  відбувається створення дочірніх підприємств, що використовують ноу-хау, створюються  франчайзингові мережі. Франчайзинг  представляє собою високоефективну  форму організації діяльності, що характеризується низьким рівнем ризику та високим рівнем прибутку. При  цьому він виступає як форма  довгострокового ділового співробітництва, в процесі якого велика компанія надає підприємцю або ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торгівельною  маркою даної компанії на певній  території, на термін та умови, згідно угоди. Франчайзинг є перспективною  діловою моделлю для різних галузей виробництва та може широко застосовуватися на теренах України.

Дослідженням механізму  використання франчайзингу займалися  багато вчених-економістів, проте через  різноманітність його видів та типів  вивчення особливостей франчайзингу залишається  неповним. Усе це й зумовлює необхідність та доцільність розробки даної теми.

Предметом дослідження є Франчайзинг як сучасна форма міжнародного руху технологій, а об’єктом – розвиток франчайзингу   на прикладі  різних країн світу.

Метою є дослідження розвитку умов поширення франчайзингу в міжнародному руху технологій.

Завдання:

Визначити сутність «франчайзингу», його складові, історію  виникнення.

Дослідити організацію та використання франчайзингу в  зовнішньо- економічній діяльності компаній різних країн.

Висвітлити проблеми та перспективи  франчайзингу в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. Теоретичні аспекти  франчайзингу як особливої        форми організації бізнесу

1.1.  Сутнісна характеристика  франчайзингу як особливої форми  організації бізнесу

Дослідженням франчайзингу займається велика кількість науковців, юристів, економістів, серед них  як українські: З. Опейда, Г.Андрощук, В. Денисюк, А. Цірат, І. Килимник, Я. Сидоров; російські: І.Риков,  Н. Месяшна, С.Сосна, Є.Васильєва, а також і європейські вчені: Д.Прат, Д. Стенворт, Б.Сміт, Я. Мюрей, Ж.Адамс, М. Мельдельсон, Р. Гамельтон.  Проте єдиного й чіткого визначення франчайзингу та його компонентів досі немає. Тому в літературі зустрічаються різні визначення цього явища.

Франчайзинг (фр. franchissage - пільга, привілей) - це спосіб здійснення підприємницької діяльності, а саме спосіб кооперування, при якому франча́йзер (продавець - відома фірма) передає франчайзі́ (покупцю - спеціально утвореній за участю франчайзера фірмі) право на використання своєї торгової марки, яка є важливою для бізнесу покупця, а також своє ноу-хау і який передбачає безперервне вливання необхідних активів у франчайзингові підприємства. У багатьох випадках франчайзер бере на себе і функцію постачання. У певному сенсі франчайзі та франчайзер діють майже як вертикально інтегрована фірма, оскільки сторони взаємозв'язані і кожна виробляє частину товарів або послуг, які у кінцевому рахунку потрапляють до споживачів.

М. Мельденсон вживає поняття синонімів – пільгове підприємництво і франчайзинг та визначає франчайзинг як метод продажу товарів та послуг, застосування якого є практично безмежне. До ознак пільгового підприємництва даний автор відносить:

право власності однієї організації  на торгову марку, фірмові послуги, технологічний процес, патент чи спеціалізоване обладнання, ідею, а також пов’язану  з ним репутацію, ділові зв’язки  і ноу-хау;

продаж прав (ліцензії) цією організацією іншій особі, які дозволяють використовувати її торгову марку, фірмові послуги, технологічний  процес, патент чи спеціалізоване обладнання, ідею, а також пов’язану з ним  репутацію, ділові зв’язки і ноу-хау;

включення у франчайзинговий  договір з продажу ліцензії прав на контроль та регулювання за роботою  ліцензованого підприємства, управляючи яким ліцензіат використовує свої права;

оплату підприємством, яке  здобуло ліцензію, одноразових виплат та інших форм компенсації в обмін  на здобуття права на будь - які послуги, які ліцензіар надає ліцензіату.

Ян Мюррей, англійській дослідник франчайзингу, визначає франчайзинг як певний формат, комплекс прав та обов’язків, - пакет, який франчайзинг продає власнику франшизи.

Французькі дослідники Ph. Laurent, G. Basset визначають франчайзинг як вертикальну асоційовану торгово - посередницьку структуру, що розподіляє працю між франчайзером та франчайзі.

Девід Зельд визначає франчайзинг як договір, згідно якого виробник чи одноосібний розповсюджувач товарів чи послуг, захищений товарним знаком, надає виключні права на поширення на даній території своєї продукції незалежним роздрібним продавцям в обмін на одержання від них роялті і збереження технології виробничих операцій.

Франчайзинг являється одним  із найбільш поширеним каналів розповсюджування  інноваційних знань, але цю інноваційність можна розглядати двояко. З одного боку, за умовами франчайзингового договору передаються знання, бізнес-концепції, інші нематеріальні активи, які носять інноваційний характер, а з іншого – франчайзинг сам по собі є інноваційним видом бізнесу

Більш детально франчайзингова модель розвитку малого бізнесу відображена на Додатку 1. У поданій моделі визначені ті умови, які беруть на себе кожна із сторін-учасників угоди. Розглядати їх необхідно з точки зору виробничих, економічних та ринкових процесів, участь в яких і приймають велике та мале підприємства.

Рис. 1.1 . Франчайзингова модель розвитку

В останні роки класична модель франчайзингу змінилася в  напрямку   забезпечення  франчайзера додатковими можливостями швидкого  розвитку  з  найменшими витратами.  Хоч  існує   багато  варіантів класичного  франчайзингу, три  з них використовуються найбільш  часто. 

Це: регіональний   франчайзинг;   субфранчайзинг;   франчайзинг, що  розвивається.  У кожному з  цих випадків франчайзі  одержує   всі  переваги, що  зазвичай  пов’язані   з  франчайзінгом:   використання    торгової   марки і  логотипа  франчайзера,   системи  його бізнесу,  первісне  навчання,  вибір  місця, підтримка  і т.д.

Вибираючи   регіональний  франчайзинг, франчайзер  вирішує охопити  своєю діяльністю   якийсь  географічний район,  яким  може  бути столична область,  штат або  країна. Усвідомлюючи, що він не  має такіх   коштів чи  колективу,  щоб розвиватися  так швидко,  як хотілося б, він спирається на підтримку головного франчайзі.  У  свою  чергу,  головний франчайзі має  право не  тільки підбирати нових франчайзі у своєму географічному районі, але і  забезпечувати їхнє початкове навчання, та  інші послуги, що  звичайно робить  сам франчайзер.   Головний  франчайзі   однак  включений  у  поділ  платежів  і   внесків  у  рекламний  фонд.  Він  користується  всіма  благами, що  звичайно дає  франчайзинг, для  цього він  теж сплачує ліцензійні внески,  а, також внески   на  рекламу   безпосередньо  франчайзеру.   Контракт   між  франчайзером і  головним    франчайзі    встановлює, що  очікується від  кожної сторони  і який  визначений  період  франчайзі  буде виконувати цю  специфічну роль. У  відповідь  на  початкову  сплату франчайзеру внесків за діяльність  на винятковій   території   ринку  головний  франчайзі  у  майбутньому  одержує від франчайзера  роялті,   розмір  яких залежить  від  частки  в  загальному  обсязі  реалізації  тих  нових  франчайзі, яких він  залучив  до цієї  франчайзінгової системи. На відміну  від інших  методів цей метод вигідний для  обох сторін,  тому що головний   франчайзі повинен  одержувати   підтримку  протягом  усього   часу  співробітництва, а це вигідно і франчайзеру.

У     субфранчайзингу  субфранчайзер також  освоює  якусь    певну  територію  і  забезпечує  початкове   навчання,   вибір  приміщення і т.д. Різниця тільки в тім,  що франчайзі  працює  прямо   із  субфранчайзером на  довгостроковій основі  і має  дуже  обмежений контакт  із франчайзером.  Він  платить  роялті  і рекламні  внески   субфранчайзеру, він в свою чергу, частину цих  грошей платить франчайзеру.    Субфранчайзер,    таким чином,   стає   франчайзером  на своїй  території  і  франчайзі  залежить від його  довгострокової підтримки.  Те, що субфранчайзер  може  мати  обмежені  кошти,  управлінські  і маркетингові  здібності,   відіб'ється  на франчайзі.  Отже, потенційний  франчайзі повинний  дуже ретельно вибирати  субфранчайзінгові  відносини,  тому  що  він залежить  від ділової і  життєвої  хватки  як франчайзера, так і субфранчайзера.

В  угоді  по  розвитку території  франчайзер  передає ексклюзивні права на розвиток  якогось географічного району групі  інвесторів. Інвестори, у свою чергу, або розвивають  свої власні  франчайзи, якими  вони  володіють на  цій території, або підбирають франчайзі.  В останньому випадку становище  інвестора як власника  обмежено. 

У відповідь на право розвитку    ексклюзивної    території   особа, що   володіє  цим   правом,  платить   франчайзеру   внески   і   зобов'язаний  відкрити    визначену     кількість    точок в    обговорений    період    часу.  

Власники   відкритих   франчайзі    платять   роялті    і    рекламні    внески     безпосередньо    франчайзеру.   

 Особа, що    володіє    ексклюзивними   правами,    не   має частки  в  цих  внесках,  його частка  є тільки     в     рентабельності    індивідуальних франчайзов, що він відкрив.

Франчайзинг - це швидкий  і ефективний початок бізнесу. Франчайзінгова система подає інформацію, що допомагає франчайзі знайти придатне місце розташування для підприємства, зробити його дизайн і переконатися в тім, що бізнес правильно функціонує. Франчайзі не потрібно турбуватися про проблеми, що виникають на початковій стадії, тому, що він має досвід свого франчайзора.

 

1.2. Складові франчайзингу  та  його  різновиди 

Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи. Франчайзер створює успішний  продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію і пізнаваний імідж (так званий  “бренднейм”). Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу

Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.