Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Таблиця 1.1

Посівні площі, валовий збір та урожайність основних зернових культур за видами в Україні

	Посівні площі, млн.га			Валовий збір, млн.тонн			Урожайність, ц/га
	2006р.	2007р.	2008р.	2006р.	2007р.	2008р.	2006р.	2007р.	2008р.
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Сільськогосподарські підприємства
Зернові та зернобобові культури, всього	11,16	11,71	11,51	25,7	22,85	28,79	23,7	22,3	25,9
у тому числі:
пшениця	4,55	5,17	5,43	11,2	11,51	15,31	25,2	23,6	28,7
ячмінь	3,92	3,55	3,27	8,24	4,12	6,38	21,4	14,8	20,4
кукурудза	1,15	1,51	1,05	4,16	5,73	4,56	38,1	41,9	45,9
Господарства населення
Зернові та зернобобові культури, всього	3,35	3,41	3,50	8,56	6,45	9,23	26,4	25,6	20,2

Продовження табл. 1.1

А	1		2	3			4	5		6	7		8			9
у тому числі:
пшениця	1,04	1,12			1,23	2,67			2,43	3,36		27,5		25,8	22,7
ячмінь	1,39	1,43			1,23	3,11			1,86	2,59		21,1		22,4	14,2
кукурудза	0,63	0,58			0,66	2,26			1,69	2,60		39,2		36,0	31,6

 

Зокрема в господарствах населення частка кукурудзи, середня урожайність якої на 50-60% вища, ніж інших зернових культур, в загальному виробництві набагато більша. В структурі виробництва зернових культур в господарствах населення кукурудза займає 28-30%, в той час як у сільськогосподарських підприємствах відповідна частка становить в середньому близько 20%. [12]

 З іншого боку, існує  певна методологічна слабкість  при зборі та обробці статистичної  інформації з виробництва сільськогосподарських  культур. У існуючих формах статистичного  обстеження неможливо відокремити  таку категорію господарств, як фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності. До останнього часу відповідні суб’єкти господарської діяльності класифікувалися як господарства населення. Хоча відомі приклади того, що окремі підприємці працюють на орендованих землях, площа яких загалом перевищує наявні землі більшості фермерів і сільськогосподарських підприємств.

 В Україні виробництво зерна зосереджене в зонах Лісостепу і Степу, на частку яких припадає відповідно 40 та 46 % валових зборів зерна, і лише близько 14 % зерна виробляється на Поліссі. Основними зерновими культурами в Лісостепу і Степу е озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза. На Поліссі переважають озима пшениця, ярий ячмінь, озиме жито.

За даними органів державної статистики в Україні щороку споживається близько 3,5 млн. тонн. борошна, більше 2,4 млн. тонн хліба та хлібобулочних виробів, 100 тис. тонн макаронних виробів та 250 тис. тонн крупів, близько 400 тис. тонн борошнистих кондитерських виробів. Для виробництва цієї кількості хлібних продуктів використовується понад 4,5 млн. тонн продовольчого зерна. Решта фактичного фонду споживання зерна населенням - це в основному перехідні залишки, по яких відсутня статистична звітність, та зерно, одержане населенням у рахунок натуральної оплати праці і орендної плати за земельні та майнові паї.

Переважна кількість зерна (понад 60 %) реалізується товаровиробниками комерційним та іншим структурам неринкового типу. При цьому простежується тенденція до зростання частки реалізації за цим каналом. У межах 13 % видається орендодавцям у рахунок орендної плати, приблизно стільки ж реалізується на ринку, близько 10 % видається населенню в рахунок оплати праці і тільки менше 1 % реалізується на біржовому ринку.

Таблиця 1.2

Динаміка економічної ефективності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах України

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
Собівартість 1т реалізованого зерна, грн	484,2	566,6	1400
Ціна реалізації 1т, грн	532,2	799,3	1009,7
Рівень рентабельності, %	9,9	27,9	16,4
Фінансовий результат (прибуток з 1га зібраної площі), грн	58	125	128

 

За даними таблиці 1.2 простежуються значні коливання собівартості реалізованого зерна і найкращим результатом за проаналізований період був 2006 рік, коли даний показник становив 484,2 грн / т. Стрімкими темпами зростає реалізаційна ціна, яка вже в 2008 році склала 1009,7 грн за 1т зерна. [44]

Зернове виробництво постійно перебуває під впливом двох найбільш впливових факторів: природного і економічного. Відсутність ефективної державної підтримки поглиблює дію природного фактора. Зокрема, при потребі коштів для державного регулювання цін на зерно в обсязі 1 млн. грн. (для закупівлі в державний продовольчий резерв не менше 1,5 млн. тонн зерна з метою здійснення інтервенційних операцій) у 2008 р. було виділено з бюджету лише третину від необхідного, закуплено ж менше 100 тис. тон продовольчого зерна, а звідси і ефективність від реалізації зерна.

Нинішня влада приділяє не мало уваги відновленню та розвитку сільського господарства, але, нажаль, вона не супроводжується ефективною її реалізацією. Яскравим прикладом цього є затвердження Міністерством аграрної політики комплексної галузевої програми "Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року", якою передбачено поступове збільшення виробництва зерна з 41 млн.тонн у 2008 році до 50 млн.тонн у 2015 році. Дана програма розроблена на основі вимог Законів України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про зерно та ринок зерна в Україні", Указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна", "Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України" та з метою забезпечення виконання "Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року". [19]

Метою програми є:

- збільшення валового  виробництва зерна та покращення  його якості;

- підтримка розвитку інших  галузей аграрного сектору економіки;

- сприяння подальшому  підвищенню культури землеробства.

Головні цілі програми:

- досягти валового виробництва  зерна у 2015 році до 50 млн.тонн;

- гарантувати забезпечення  зростаючих потреб населення  і переробних галузей України (борошномельної, круп'яної, комбікормової, спиртової, біопаливної тощо) у зерні належної якості;

- наростити експорт українського  зерна з метою підвищення доходів  його виробників, забезпечення ефективної  роботи інфраструктури ринку  та збільшення валютних находжень  в економіку країни;

- здійснити державну науково-технічну  політику в розвитку селекції  і насінництва зернових культур, удосконалити наукове, інформаційне  та кадрове забезпечення;

- створити додаткові робочі  місця в агропромисловому комплексі;

- використовувати продукцію зернової галузі за цінами, що забезпечують розширене її виробництво;

- забезпечити раціональне  використання землі, оптимізувати  структуру посівних площ, підвищити  екологічну чистоту довкілля;

- удосконалювати ринкові механізми цінового регулювання, кредитно-фінансової системи;

- сформувати ринкову інфраструктуру;

- спрямовувати інвестиційну політику на відновлення та розвиток вітчизняного ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, переробної і харчової промисловості, широко залучати як вітчизняні так і зарубіжні інвестиції.

Збільшення обсягів виробництва зерна за даною програмою пропонується здійснювати шляхом:

- інтенсивного ведення  галузі зерновиробництва;

- підвищення урожайності  зернових культур;

- удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку  ґрунту;

- впровадження сучасних  сортів і гібридів, покращення  насінництва;

- внесення мінеральних  добрив;

- проведення хімічної  меліорації земель, захисту рослин;

- підвищення якості зерна;

- науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;

- оснащення господарств  технікою;

- освоєння ресурсозаощадних  технологій;

- більш раціонального  використання біокліматичного потенціалу  і зональних природно-кліматичних умов нарощування виробництва зерна на зрошуваних землях.

Державне регулювання ринку зерна не відіграє стимулюючої ролі щодо виробництва зерна та не здатне ринковими методами ефективно реагувати на впливи світового зернового ринку.

Ефективність та прогнозованість державного регулювання ринку зерна є об’єктивною передумовою зростання зернового сектору України. Недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, має суттєві негативні впливи на стан зерновиробництва та ефективність маркетингу зерна, що призводить до втрат для учасників зернового ринку та економіки в цілому.

Стратегічний підхід до державного регулювання зернового ринку та вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, що регулює правовідносини на ринку зерна, можуть істотно покращити результативні показники функціонування як окремих суб’єктів зернового ринку, так і в цілому агро - продовольчого сектору України.

Відсутність досвіду застосування альтернативних заходів підтримки галузі негативно впливатиме на показники діяльності виробників зерна. Відсутність системного підходу до регулювання зернового ринку може призвести до подальшого зменшення показників урожайності та обсягів виробництва зерна в Україні, скорочення доходів сільськогосподарських виробників, що зокрема загрожуватиме продовольчій безпеці країни. Крім того, втрати понесуть учасники ринку, що пов’язані із постачанням товарів для зерновиробництва та маркетингом зерна, зокрема елеваторна промисловість, транспортна інфраструктура тощо.