Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Додатковим наслідком може стати збільшення розриву у доходах між міським та сільським населенням, збільшення частки сільського населення, що проживає за межею бідності, та пов’язані з цим соціальні напруження. Важливим є загроза подальшого погіршення показників якості ґрунту та екологічного стану територій. Зменшення обсягів постачання зерна на зовнішні ринки відіб’ється на торгівельному балансі країни.

У випадку нестабільного стану та відсутності розвитку зернової галузі гальмуватимуться зростання більшості галузей агропромислового комплексу держави, зокрема борошномельної-круп`яної, хлібопекарської, тваринництва, біопаливної промисловості тощо, що позначиться на темпах розвитку економіки та інфляційних процесах.        

Необхідність комплексного удосконалення функціонування ринку зерна, нарощування обсягів виробництва зерна належної якості, створення умов для реалізації експортного потенціалу галузі ґрунтуються на основних державних пріоритетах аграрної політики, визначених Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року,відповідає законодавчо визначеним стратегічним цілям аграрної політики, зокрема в частині гарантування продовольчої безпеки держави та перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави. 

Головними цілями державної цільової програми розвитку зернового сектору «Зерно України 2008 – 2015» є [8]:

• гарантування забезпечення зростаючих потреб населення і переробних галузей України (борошномельної, круп’яної, комбікормової, спиртової, біопаливної тощо) у зерні належної якості;
• нарощування експорту українського зерна з метою підвищення доходів його виробників, забезпечення ефективної роботи інфраструктури ринку та збільшення валютних надходжень в економіку країни.

Проблема розвитку зернового сектору та ринку зерна України, зокрема нарощування обсягів виробництва зерна до 58 млн.тонн, пропонується вирішити через:

• визначення можливостей та здійснення заходів направлених на удосконалення організаційних структур та менеджменту зернових господарств;
• поширення сучасних технологій виробництва зерна, зокрема із використанням геоінформаційних технологій та точного землеробства;
• покращення якості зерна , зокрема шляхом підвищення забезпеченості господарств якісним насінням, новітніми сортовими ресурсами;
• розвиток інфраструктури зернового ринку, систем зберігання і транспортування зернових, зокрема через тарифи на перевезення зерна, оптимізацію роботи каналів збуту продукції;
• удосконалення державного регулювання ринку зерна, та інше.

Основними контрольними параметрами програми розвитку зернового комплексу та ринку зерна є досягнення визначених показників виробництва, урожайності та рівня рентабельності зерновиробництва, що в свою чергу визначають прибутковість зернового виробництва в країні.[37]

1.2. Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика їх визначення

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва зерна необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, що формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.[9,5]

Показники ефективності виробництва є індикаторами, за допомогою яких можна вивчати стан і динаміку економічних процесів. Вони мають достовірно відображати реальні процеси і бути відповідним знаряддям для прийняття управлінських рішень. За їх допомогою можна виявити резерви збільшення економічного ефекти при мінімальному залученні додаткових ресурсів.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

• вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1грн. основних виробничих фондів, на 1грн. виробничих витрат;
• обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1грн. основних виробничих фондів, на 1грн витрат виробництва;
• рівень рентабельності на норму прибутку сільськогосподарського виробництва.

Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Показник економічної ефективності – це числове вираження її рівнів або темпів зміни динаміки. Критерій ефективності як економічна категорія відображає мету виробництва, сутність якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Кількісно вона характеризується системою економічних показників, за допомогою яких визначаються результати виробничо – господарської діяльності. Ці показники бувають натуральними і вартісними, абсолютними і відносними.

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв’язків та господарського розрахунку.

Розвиток зернового господарства відбуваються на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі.

 Економічна ефективність  виробництва зерна характеризується  системою таких показників :

• урожайність з 1 га;
• затрати праці на 1 ц зерна (працемісткість продукції), люд.-год.
• собівартість 1 ц зерна, грн.;
• ціна реалізації 1 ц зерна, грн.;
• прибуток в розрахунку на 1 ц зерна (на 1 люд.-год., на 1 га посівної площі), грн.;
• рівень рентабельності, %.

Особливо важливим показником ефективності рослинницьких галузей вважається - урожайність, яка визначається шляхом ділення виробленої продукції на площу збирання сільськогосподарської рослинницької продукції. ЇЇ рівень - один з найважливіших показників розвитку продуктивних сил сільського господарства. Відомо, що в кожному господарстві площа ріллі має певні кількісні межі і збільшення виробництва рослинницької продукції може відбутися, головним чином за рахунок кращого використання кожного гектара землі. Ефективність використання землі також визначається площею фактично відведеного на одержання центнера продукції.[47]

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Вона розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках.

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці – трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції, яка визначається шляхом додавання таких елементів витрат як витрати на оплату праці, матеріальні витрати, амортизація основних засобів та інші витрати. Вона відображає якість роботи господарства і значною мірою визначає рівень його доходності. Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість — це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість - дин з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку. [29]

Ціна - важлива категорія ринкової економіки, це перетворена форма вартості, її грошовий вираз. Згідно з теорією трудової вартості остання визначається витратами суспільно-необхідного робочого часу на виробництво товару. В процесі міжгалузевої конкуренції капіталів вартість перетворюється на ціну виробництва, що забезпечує середню норму прибутку на авансований капітал. У цих умовах дія закону вартості проявляється через коливання ринкових цін навколо ціни виробництва, тому динаміка руху останньої на національних ринках справляє визначальний вплив на динаміку ринкових цін. [41,1]

У сільському господарстві ціна є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Для підприємств різного профілю – промислових, аграрних та інших, що функціонують в умовах ринкової економіки, головним критерієм ефективності господарювання є прибутковість. Тому кожне таке підприємство вимірює прибутковість через визначення абсолютної величини прибутку на різних етапах його формування під впливом певних факторів. Прибуток підприємства визначається за наступною формою:

П =Вр – Сп, (1.1)

де Вр – чистий дохід (виручка) від реалізації сільськогосподарської продукції, тис.грн;

Сп – повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

Прибуток господарств – це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залужить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця між виручкою від реалізації 1 ц зерна і собівартістю 1 ц реалізованої продукції.[5,1]

В умовах ринкової економіки кожний суб’єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність - найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом.

Рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток.

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку.