Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Рівень рентабельності визначається за формулою:

Р=П / Вв * 100,                   (1.2)  

де П  – прибуток одержаний від реалізації, тис.грн;

Вв – виробничі витрати, тис.грн.

Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

Мк = Пк / ( S* Кт) (1.3)

де Пк — прибуток, одержаний від реалізації певної культури;

  S — площа посіву культури;

   Кт — коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):

Нn = П * 100 / ( Фос + Фоб)      (1.4)

де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.[22,25]

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів у сільському господарстві характеризується системою показників. Основними з них є показники, які характеризують технічне оснащення підприємства: фондозабезпеченість, фондоозброєність.

Фондозабезпеченість – це вартість основних засобів, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь. ЇЇ розраховують за формулою:

Фз = Вос.ф / П * 100 (1.5)

де Фз – фондозабезпеченність, грн;

Вос.ф – вартість основних засобів, грн;

П – площа сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність – характеризує ступінь озброєності працівників основними фондами і обчислюється, як відношення вартості основних засобів до середньорічної чисельності працівників.

Фоз = Вос.ф / К (1.6)

Показниками, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів є фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондовіддача — це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних засобів. ЇЇ визначають за формулою:

Фвід = Вв.п.: Во.ф (1.7)

де Фвід — фондовіддача, грн;

Вв.п — вартість валової продукції, грн;

Во.ф — середньорічна вартість основних засобів, грн

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів:

Нп= [П : (Фос + Фоб)]*100 (1.8)

де Нп — норма прибутку, %;

П — прибуток, грн;

Фос: і Фоб – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн.

Фінансова стабільність підприємства досягається за рахунок ритмічної і ефективної роботи підприємства, умілого управління виробничими фондами і джерелами їх формування, тобто управління активами і пасивами підприємства. Цьому сприяє прогнозоване розміщення і ефективне використання власного і привернутого капіталу, всебічний аналіз і об'єктивна оцінка фінансового стану за даними фінансової звітності, впровадження оптимальних управлінських рішень відносне забезпечення фінансової стабільності. Основними ознаками фінансової стабільності підприємства є фінансова стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділова активність. Вони є основою аналізу і оцінки фінансового стану підприємства в ухваленні необхідних управлінських рішенні відносного його зміцнення.[20]

Абсолютні показники фінансової стійкості:

1) Наявність власних оборотних коштів (НСОС). Даний показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

НСОС = (IIр. АБ + IIIр. АБ) – IVр. ПБ

де IIр. АБ + IIIр. АБ – поточні активи;

IVр. ПБ – поточна кредиторська заборгованість.

2) Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (СДЗИ). Виходить цей показник шляхом збільшення до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (IIIр. Пасиву балансу):

СДЗИ = НСОС + IIIр. ПБ

IIIр. ПБ – підсумок розділу III пасиву балансу.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1 + П2): Коефіцієнт абсолютної ліквідності = А 1 / (П1+П2).

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп), або загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності. Він розраховується відношенням поточних активів (А1 + А2 + А3) до поточних зобов'язань (П1 + П2): Кп = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2).[21,22]

Відомо, що усі природні та суспільні явища находяться в постійному розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні показники, які характеризують стан і зміну у часі, - рядами динаміки.

Елементами ряду динаміки є моменти, або періоди, часу (день, місяць, рік і т. д.), до яких належать досліджувані показники і рівні ряду, які характеризують розмір явища.

Під час аналізу динаміки урожайності визначають такі показники як: абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1% приросту на основі порівняння рівнів ряду динаміки. Рівень, який порівнюють, називається поточним, а рівень, з яким порівнюють, – базисним.[43]

Середня урожайність сільськогосподарських культур за останні роки визначається за формулою:

 = , (1.9)

де - середня урожайність сільськогосподарських культур, ц з 1 га;

     SУ – сума урожайності за всі роки;

      n – кількість років.

Абсолютний приріст визначають як різницю між поточним і попереднім, або початковим рівнями ряду динаміки:

, =  (1.10)

Цей показник показує, на скільки одиниць підвищився або зменшився поточний рівень порівняно з базисним за відповідний період часу.

Якщо порівнюють кожний рівень ряду динаміки з попереднім рівнем, то абсолютний приріст буде ланцюговим. Якщо всі рівні ряду порівнюють з початковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютний приріст буде базисним.

Темп зростання – це відношення поточного рівня ряду динаміки до попереднього, або початкового, рівня. Темп зростання може бути ланцюговим, коли порівнюють поточний рівень з попереднім: б = , і базисним, коли порівнюють поточний рівень з початковим: л = .

Темп приросту показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним. Його обчислюють як відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня. Цей показник можна також визначити, віднімаючи від темпу зростання, вираженого в процентах, 100: = - 100%.

Абсолютне значення 1% приросту дорівнює відношенню абсолютного приросту за певний період до темпу приросту за той самий період.

На рівень врожайності також значний вплив здійснюють такі агротехнічні заходи як впровадження нового сорту, застосування гербіцидів, збільшення норм внесених мінеральних та органічних добрив. Значення величини приростів врожайності пшениці від впровадження конкретного заходу обчислюється по формулі:

Пу = (Ф * В) / 100 (1.11)

де   Пу – приріст врожаю в середньому на всю площу посіву, ц з 1 га

       Ф –  очікуваний приріст врожаю від  впровадженого заходу, ц з 1 га

       В –  відсоток площі посіву культури, на який розповсюджується даний  захід

Розглянуті вище показники економічної ефективності, дають змогу проаналізувати існуючий стан досліджуваного господарства, визначити рівень та ефективність виробництва зерна у ТОВ «Веселинівська автоколона №3», що дозволить розробити і запропонувати оптимальні її шляхи підвищення та резерви збільшення волових зборів і підвищення якості зерна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ І ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В ТОВ «ВЕСЕЛИНІВСЬКА АВТОКОЛОНА №3»

ВЕСЕЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ

 

2.1. Організаційно – економічна характеристика підприємства та його

 фінансовий стан

 

На діяльність та розвиток сільськогосподарського підприємства мають значний вплив природні та економічні умови. Вивчення цих умов є надзвичайно важливою передумовою проведення аналізу економічної ефективності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» розташоване в Веселинівському районі Миколаївської області з центральною садибою в районному центрі, селище міського типу Веселинове в 76 км від міста Миколаєва, обласного центру. Залізнична станція Веселинове знаходиться в 1км від контори підприємства. В селі Миколаївці, що за 3км від смт Веселинове знаходиться ковбасний цех. В самому Веселинові є завод сухого знежиреного молока та комбікормовий завод, а також веселинівське хлібозаготівельне підприємство. В 15 км від господарства знаходиться Колосівський елеватор. По території господарства пролягає республіканська траса Миколаїв – Київ, Одеса – Київ. Товариство «Веселинівська автоколона №3» спеціалізується на вирощуванні зернових культур. Разом з тим в господарстві розвивається тваринництва, а саме: ВРХ на відгодівлі, свинарство та вівчарство. На території господарства клімат помірно-теплий, літо довге, сонячне, весна рання, тепла, напівпосушлива, а осінь пізня, частіше суха та довга. Опади від 300-400 мм, вітри переважно південно-східні (суховії), число засушливих днів в період вегетації 25-45 днів. Опади у вигляді злив, а у зимовий період середня висота снігового покриву на полях близько 5см. Число днів із сніговим покривом близько 65 днів.

Отже, місце розташування ТОВ «Веселинівська автоколона №3» в цілому зручне, неподалік від баз постачання і ринків збуту продукції. Природні умови, в яких знаходиться підприємство, характеризуються помірно континентальним кліматом, сприятливим для вирощування всіх культур, які тут районовані.

Відомо, кількість і якість сільськогосподарських угідь визначає формування інших ресурсів. У. Петі зазначав, що земля є єдиним джерелом багатства. Це незамінний засіб виробництва, який не є результатом людської діяльності. В структурі земельних ресурсів господарства визначальним є частка сільськогосподарських угідь. Найбільш продуктивною частиною сільськогосподарських угідь є рілля, частка якої свідчить про рівень їх розораності та інтенсивність використання.