Звіт з практики на базі Приватного Підприємства "ВіКо"

2.4 Оплата праці працівників.

На ПП «Віко» використовують тарифну систему оплати.

Ця оплати праці грунтується на сукупності нормативів:тарифні ставки, тарифна сітка, тарифні коефіцієнти. Оплата праці заданій системі проводиться залежно від складності роботи,кваліфікації, якості праці та інших факторів.

Тарифна ставка (оклад) - фіксований розмір оплати праці працівника завиконання  норми праці (трудових обов'язків) визначеної складності  
(кваліфікації) за одиницю часу (годину, день, місяць) .Виходячи зтарифних ставок визначають, розмір оплати праці працівникам при почасовійоплаті праці, відрядні розцінки робітникам-відрядникам.

Тарифні ставки і тарифні  розряди входять в тарифну  сітку і складаютьїї основу. Співвідношення ставок і тарифів визначається тарифнимТаким  чином, тарифна ставка-це твір тарифноїставки 1-го розряду на відповідний тарифнийкоефіцієнт.  
Законодавством України про працю розміри тарифнихкоефіцієнтів встановлюються для працівників бюджетної сфери. Співвідношення між тарифним коефіцієнтом, що відповідає останньому  
(найбільшим) розряду, і тарифним коефіцієнтом першого розряду називаєтьсядіапазоном тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники  містять у собі докладніхарактеристики основних видів робіт із зазначенням  вимог, що пред'являються докваліфікації працівника. Необхідний при виконанні  тієї або іншої роботирівень кваліфікації визначається розрядом. Більш високий  розрядвідповідає роботі великої складності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Капітал, виробничі  фонди, нематеріальні ресурси.

3.1 Виробничі фонди

Основні кошти (ОС) є з найважливіших факторів виробництва.

Аналіз основних фондів проводиться у разі кількох  напрямах, розробка що у комплексі  дозволяє оцінку структури, динаміки та ефективності використання ОС і частка довгострокових інвестицій (табл.1).

Таблиця 1

основні напрями  аналізу основних засобів

основні напрями аналізу	Завдання аналізу	Види аналізу
Аналіз структури та динаміки ОС	Оцінка розміру та структури  вкладення капіталу ОС.  Визначення характеру та розміру впливу вартості ОС на фінансове ситуацію і структуру балансу	Фінансовий аналіз
Аналіз ефективність використання ОС	Аналіз руху ОС.  Аналіз показників ефективність використання ОС.  Аналіз використання часу роботи устаткування.  Інтегральна оцінка використання устаткування	Управлінська аналіз
Аналіз ефективності витрат з змісту і експлуатації устаткування	Аналіз витрат за перегляд.  Аналіз витрат з поточному ремонту.  Аналіз взаємозв'язків обсягу виробництва, прибутків і витрат з експлуатації устаткування	Управлінська аналіз
Аналіз ефективності інвестицій у ОС	Оцінка ефективності капітальних  вкладень.  Аналіз ефективності залучення позик для інвестування	Фінансовий аналіз

Вибір напрямів аналізу  та реальних аналітичних завдань  визначається потребами управління, що лежить в основі фінансового і  управлінського аналізу, хоча чіткої кордони  між цими видами аналізу немає.

Дані про наявність, знос і рух ОС служать є основним джерелом інформації з метою оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Оцінка руху ОС проводиться  з урахуванням коефіцієнтів (табл. 2), які аналізуються у поступовій динаміці за кілька років.

Таблиця 2

Показники руху, і  стану ОС

Найменування показників	Методи розрахунку	Економічна інтерпретація  показників
1. Показники  руху
1.1. Коефіцієнт надходження  введення (ДоВР)		Частка які поступили  ОС у період
1.2. Коефіцієнт відновлення  (>Коб)		Частка нових  ОС для підприємства
>1.3.Коеффициент  вибуття ОС (>Квиб)		Частка вибулих  ОС у період
>1.4.Коеффициент  приросту (>Кпр)		Темп приросту ОС

 

3.2 Знос, амортизація  та відтворення основних фондів.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто  суто матеріальний знос їх окремих  елементів. Фізичний знос залежить від  багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий  знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через  нове капітальне будівництво або  придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням  капітального ремонту основних засобів. Моральний знос - це знос основних засобів  унаслідок створення нових, більш  прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною  заміну діючих основних засобів іще  до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з  продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих засобів через скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу  характеризує стан основних виробничих засобів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих засобів суми зносу визначають залишкову  вартість основних виробничих засобів.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

• на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);
• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Безпосередньо відносяться  до складу валових витрат звітного періоду:

• витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;
• кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації. Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Відповідно до чинного  законодавства суб'єктам підприємницької  діяльності пропонується як базу для  нарахування амортизації застосовувати  залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Індекс інфляції за 1999 рік становив 108,3%. На основі наведених даних необхідно  визначити амортизаційні відрахування на І квартал 2000 р.

Слід зазначити, що індексація основних виробничих засобів станом на 01.01.2000 р. на підприємстві не проводиться, оскільки індекс інфляції за 1999 р. не перевищує 110%. Крім того, облік балансової вартості основних засобів групи 1 ведеться для  кожної окремої будівлі, споруди, а  потім визначається балансова вартість у цілому по групі 1.

 

 

 

 

 

 

 

4. Інновації.

Ринкові умови господарювання висувають  високі вимоги до рівня конкурентоспроможності продукції. Ці вимоги на сучасному етапі  розвитку суспільного виробництва  в значній мірі визначаються характеристиками економічності, надійності. Тому для  інноваційного менеджменту характерна цілеспрямованість в процесі  прийняття рішень, що організаційно  і економічно забезпечать конкурентоспроможність продукції. Інновація - це використання результатів наукових досліджень і  розробок, що направлені на вдосконалення  процесів діяльності виробництва та інших сфер діяльності суспільства. Специфіка торгового бізнесу  полягає в пошуку нових шляхів і методів збуту продукції, орієнтації на потреби і смаки споживачів. Методологія прийняття рішень при  цьому базується на інтелектуальному продукті еволюції системи знань  науки управління про методи впливу на людей в процесі інноваційної діяльності.

Основними причинами виникнення та поширення  нововведень в області нових  методів управління діяльністю на ПП "ВіКо" є конкурентна боротьба на ринку, бажання одержати конкурентні  переваги і максимізувати прибуток, попит споживача, підвищення технічного потенціалу, пошук вирішення проблем, що виникають під час діяльності, бажання поліпшити свою майстерність в майбутній діяльності, підтримка  та підвищення престижу підприємства, реалізація знань, інтуїтивне відчуття нового, поради консультантів, наукові  відкриття та винахідництво. Широкого застосування в процесі ведення  торгового бізнесу набула саме маркетингова інноваційна діяльність.

 

 

 

 

 

5. Система планування підприємства.

 

 

5.1 Антикризове управління на підприємстві.

         Комерційне торгове підприємство ПП "ВіКо" працює в складних умовах конкурентної боротьби, боротьби за споживача з метою отримання прибутку. Його положення ускладнює економічна криза в Україні, що зумовлюється багатьма факторами перехідної економіки, в число яких слід віднести і недосконалість системи управління організацією підприємства.

Це  призводить до ускладнень в управлінні товарообігом продукції та пояснює  те, що побудова моделей прийняття  рішень по управлінню організацією по цілям і результатам в умовах антикризового управління є досить складною процедурою, яка включає  ряд формалізованих та неформалізованих етапів. Не варто керуватися дещо спрощеними підходами в управлінні організацією коли вважається, що певним чином обраний  єдиний критерій за яким проводиться  оцінка ефективності і треба лише відшукати максимум (мінімум) деякого  показника ефективності. Важливим моментом при такому управлінні повинен стати  аналіз програми діяльності підприємства та динаміки його товарообігу.

Засобами  грамотного вирішення задач, що стоять перед підприємством, мають стати  економіко-математичні методи, що базуються  на теорії конфліктних ситуацій. В  той же час виникає необхідність в неординарних підходах використання математичних методів прийняття  раціональних рішень, при коригуванні  виробничої діяльності підприємства.

Алгоритм  прийняття управлінських рішень, що покликаний забезпечити відповідний  рівень управління організацією по цілям  і результатам в умовах невизначеності можна представити послідовністю  етапів:

1. Визначення   інформаційної   ситуації   щодо   вибору   економічним середовищем своїх  станів.

2. Визначення   методу   нормалізації   та   співвідношення   пріоритету альтернатив.

3. Контроль     обрання    методів    нормалізації    та    співвідношення пріоритету  альтернатив.

4. Вибір критеріїв щодо  узагальнення елементів матриці  ефективності теоретико-ігрової  моделі.

5.  Розрахунок ймовірностей  змішаної стратегії виробничої  діяльності

підприємства.

Таким чином,  аналіз економічних  ситуацій в  сфері  вирішення  задач управління виробничою діяльністю підприємства є дуже важливим моментом

при визначенні стратегії  управління підприємством в цілому.  Проте,  певна складність полягає  також в тому, що виробнича стратегія  не є незмінною, а шмагає   періодичного   коригування   з   урахуванням   змін   в   зовнішньому середовищі і нових можливостей щодо зростання  підприємства.

Запропонований  підхід в прийнятті управлінських  рішень є спробою пошуку найефективніших  шляхів реалізації стратегічних цілей  діяльності ПП ВіКо" під час якої вирішуються задачі:

- Визначення співвідношень  оптимальних пропорцій реалізації  продукції; 

- Визначення раціональної  спрямованості фінансової діяльності  підприємства.

В умовах перехідної економіки в Україні  посилюється конкуренція, невизначеність, ризик. Щоб вижити за цих умов, менеджерам слід впроваджувати нові технології і технічні нововведення, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно  навчитися прогнозувати події, оцінювати  економічний ризик; йти на нього, але це переходити допустимих меж. Основні  завдання під час прийняття економічних рішень - це врахування ризику, керування ним, зведення його до прийнятних меж, зниження можливих збитків.

З метою запобігання кризовим ситуаціям на підприємстві створена програма фінансового оздоровлення, що включена до останнього розділу  бізнес-плану.