Организация ремонта и технического обслуживания МТП с элементами бизнес-планирования

год.;

• фонд часу для слюсарів, токарів, столярів,

год.

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання визначаємо за формулою:

,     (2.14)

де  – коефіцієнт використання обладнання, який залежить від виду

обладнання [2].

Коефіцієнт використання обладнання може приймати наступні значення:

• металорізальне, деревообробне, гальванічне, стенди для розбирально-складальних робіт при однозмінній роботі h_о=0,98[2];
• ковальсько-пресове, термічне, контрольно-випробовувальні стенди при однозмінній роботі h_о=0,97[2];
• зварювальне, мийні установки при однозмінній роботі h_о=0,97 [2].

 

Підставивши відповідні дані отримаємо:

• для першої групи обладнання,

год.;

• для другої групи обладнання,

год.;

• для третьої групи обладнання,

год.

 

 

2.5 Побудова  графіку завантаження майстерні господарства

 

Для своєчасного виконання робіт  майстерня повинна працювати  по обґрунтованому плану, контроль за виконанням якого ведеться на протязі  року.

 Календарний розподіл ремонтних  робіт для отримання рівномірного  завантаження майстерні і узгодженості строків ремонту машин із строками зайнятості їх на польових роботах виконуємо графічно.

При складанні графіка завантаження майстерні основний об’єм робіт  планують на зимовий період. На літній період планують менше робіт і  тоді вільні працівники можуть бути використані в господарстві на збиральних роботах.

Кількість працівників по кожному  місяцю визначаємо за формулою:

,     (2.15)

де Т — трудомісткість виконуваних робіт в майстерні за повний місяць, год.;

Ф_м — місячний фонд робочого часу, (2038/12 = 169,8)год.

Для січня кількість працюючих  для поточного ремонту тракторів  складе:

 чоловіка.

Аналогічно проводимо підрахунки і по інших місяцях. Дані заносимо до табл. 2.3.

По підрахованих даних  будуємо графік завантаження ремонтної майстерні на протязі року. По вісі абсцис в масштабі відкладаємо номінальні фонди часу, місяців року, а по вісі ординат – відсоток, що складає кількість робітників по кожному виду ремонтних робіт від середньорічної кількості робітників. Графік завантаження майстерні зображуємо на фолії 1. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Місячні трудомісткості робіт кожного  виду показуються на графіку окремими прямокутниками. Середньорічну кількість  працюючих підраховуємо таким чином.

,      (2.16)

де ΣТ_р — річна трудомісткість робіт в майстерні господарства, год;

Ф_н.р — річний номінальний фонд часу робітника, год.

Тоді:

 чол. Приймаємо 9 чоловік.

За графіком завантаження майстерні  по видах технічного обслуговування і ремонту та по видах машин можна побачити скільки на місяць вимагається робітників і які машини будуть знаходитись в майстерні, що дозволить своєчасно планувати заготовлення агрегатів і запасних частин.

Графік завантаження, дає можливість встановити в якій послідовності  і в які строки раціональне  ремонтування машин з точки зору рівномірно завантаженої майстерні.

Він дозволяє визначити, в який час  і як будуть завантажені штатні працівники майстерні і механізатори на ремонті  і обслуговуванні МТП.

2.6 Розподіл трудомісткостей  по видах ремонтних робіт

 

Розподіл загальної трудомісткості по видах робіт і місце їх виконання – одна із важливих задач проектування ремонтної майстерні. Від точності цього розподілу залежить розробка складу ремонтної майстерні і вірність наступних розрахунків по визначенню кількості робітників різних професій, обладнання, площі та інших параметрів майстерні.

Найбільш точний розподіл трудомісткості по видах робіт отримується тоді, коли розроблені технологічні процеси ремонту або виготовлення по всім об’єктам виробничої програми. В цьому випадку всі види робіт підраховують по операційних або маршрутних картах, де вказані найменування робіт, розряд і час. Але при проектуванні ремонтних підприємств сільського господарства технологічні процеси на об’єкти ремонту заданої програми розробляють дуже рідко і тому в більшості випадків загальну трудомісткість ремонту визначають по укрупнених показниках, а для розподілу її по видах робіт також застосовують приближені розрахунки. При цьому використовуються рекомендації галузевих науково-дослідних інститутів, в яких дані відсоткові відношення окремих видів робіт від загальної трудомісткості по конкретному об’єкту ремонту.

Для цього скористаємося  другим методом – менш точним, але  більш простим у користуванні, а саме розподіляючи трудомісткість по підрозділам майстерні, як відсотки від загальної трудомісткості робіт запланованих на місяць по видам робіт та видам машин рекомендованим в літературі [2,3].

Наприклад для ТО тракторів  трудомісткість слюсарних робіт  становить 65% від загальної трудомісткості ТО тракторів у господарстві.

Отже, трудомісткість слюсарних  робіт при ТО тракторів:

год.

Аналогічним чином розраховуємо трудомісткість  інших видів ремонтних робіт  по видам машин. Дані розрахунків  заносимо до табл. 2.4.

2.7 Визначення кількості робітників майстерні

 

Явочну кількість основних виробничих робітників по дільницях  і робочих місцях, визначаємо за формулою:

,      (2.17)

де  - трудомісткість робіт по дільниці, год.;

- запланований коефіцієнт перевиконання норми виробітку (приймаємо рівним 1,1).

Явочна кількість робітників наприклад  для слюсарної дільниці:

чол.

Спискову кількість  робітників розраховуємо за формулою:

.      (2.18)

Спискова кількість  робітників для слюсарної дільниці:

 год.

Аналогічно проводимо підрахунки і по іншим видам робіт і  інших дільницях, результати розрахунків  заносимо до табл. 2.5.

2.8 Розрахунок і підбір  обладнання майстерні

 

Вихідними даними для визначення складу обладнання є структура технологічного процесу і трудомісткість виконання  окремих видів чи операцій.

При проектуванні необхідно розраховувати  кількість основного обладнання, на якому виконуються найбільш складні  і трудомісткі операції ремонту машин, агрегатів і відновлення деталей.

До основного обладнання ремонтної  майстерні відносяться: мийні машини, металорізальні верстати, обкаточно-випробувальні  стенди тощо.

Кількість мийних машин  періодичної дії розраховуємо за формулою:

                                     (2.19)

де  N_м – кількість мийних машин;

 

 

Q – загальна маса деталей, яка підлягає миттю в запланований період в даній машині, кг;

t – час миття однієї партії деталей або вузлів (приймають t=0,5 год.);

Ф_до – дійсний фонд часу обладнання (мийної машини) в запланований період, год.;

q – маса деталей одного завантаження (вантажопідйомність поворотного столу), кг, (приймаємо по технічній характеристиці мийної машини q = 400...500 кг);

η_о = 0,6…0,8 – коефіцієнт, який враховує одночасне завантаження мийної машини по масі в залежності від конфігурації та габаритів деталей;

η_t = 0,8...0,9 – коефіцієнт використання мийної машини по часу [6].

Загальна маса деталей  і вузлів, підлеглих миттю складе:

 

Q = β₁·Q₁·N₁+ β₂·Q₂·N₂ ,                                    (2.20)

 де β₁ і β₂ – коефіцієнти, які враховують долю маси деталей (вузлів),підлеглих миттю, відповідно від загальної маси трактора і двигуна (β₁ = 0,4...0,6; β₂ = 0,6...0,8);

Q₁; Q₂ – маса відповідно трактора і двигуна;

N₁; N₂ – число ремонтів відповідно тракторів і двигунів.

 

Q=0,4·3·10+0,6·0,4·5=13,2 т.

 

Приймаємо згідно технологічній  необхідності 1 машину

Кількість металорізальних верстатів  визначимо за формулою:

,     (2.21)

де Т_ст — трудомісткість верстатних робіт, год;

К_н — коефіцієнт нерівномірності навантажень майстерні. Приймаємо К_н=1,1;

η₀ — коефіцієнт використання верстатного обладнання. Приймаємо η₀=0,86.

Отже:

.

Приймаємо 2 верстати (токарно-гвинторізний верстат 1К62).

Розрахункову кількість  верстатів  розподіляємо по видах  користуючись наступним відсотковим  співвідношенням: токарні 35...50%, розточні 8...10%, стругальні 8...10%, фрезерні 10...12%, свердлильні 10...15% і шліфувальні 12...20% [6].

Кількість стендів для обкатки  і випробування двигунів (основного  і пускового) розраховуємо за формулою:

,     (2.20)

де N_а — число двигунів, які проходять обкатку, шт; N_а=1;

t_u — час обкатки і випробування двигунів, з врахуванням монтажних робіт, год.; t_u=12 год.;

С — коефіцієнт, який враховує можливість повторної обкатки і випробування двигуна. Приймаємо С=1,08;

η_с — коефіцієнт використання стендів. Приймаємо η_с=0,9.

.

Приймаємо один стенд обкатки двигуна КИ-136-38.

Кількість зварювальних апаратів розраховуємо за формулою:

,     (2.21)

де ΣТ_зв — сумарна (річна) трудомісткість виконання зварювальних робіт, год.;

К_н — коефіцієнт використання зварювального обладнання; К_н=0,7 [2].

.

Приймаємо один електрозварювальний  агрегат (напівавтомат).

Все розраховане і  прийняте обладнання заносимо до таблиці 2.6.

 

Таблиця 2.6 – Відомість обладнання

Найменування дільниці і обладнання		Шифр або марка	Кількість, шт.			Габаритні розміри, мм		Площа, яку займає обладнання			Встановлена потужність електродвигуна, кВт
								одиниця обладнання		всього
1		2	3			4		5		6	7
І. Дільниця зовнішнього  миття
1. Очисна машина пересувна		ОМ-5361	1			860×620		0,533		0,533	4,0
ІІ. Дільниця ремонту паливної апаратури
2. Прилад для регулювання  форсунок		КИ-3333А	1			-		-		-	-
ІІІ. Дільниця ремонту  електрообладнання
3. Стенд для перевірки  електрообладнання		КИ-968М	1			1545х885		1,37		1,37	2,2
4. Стенд-верстак для  ремонту акумуляторних батарей		2314-П	1			950х780		0,74		0,74	-
IV. Шиномонтажна дільниця
5. Електровулканізуючий  апарат		М6140	1			350х320		0,112		0,112	0,8
6. Пристрій для монтажу  і демонтажу шин, пресувний		ОРГ-8923	1			934х405		0,38		0,38	-
V. Дільниця ремонтно-монтажна
7. Візок транспортний  ручний		ПТ-007	1			1710х700		1,2		1,2	-
8. Електросвердлильний  апарат		ИЄ-1013	1			285х78		0,2		0,2	-
VI. Дільниця зварювання
9. Трансформатор зварювальнийй		ТСП-2	1			510х370		0,189		0,189	2,0
Продовження табл. 2.7
1		2	3			4		5		6	7
10. Ацителеновий генератор		АСМ-1,25-3	1			610х340		0,2		0,2	-
11. Набір інструменту  для газозварювальних робіт		70-799-2227	1			562х170		0,096		0,096	-
12. Візок для кисневих  і ацителенових балонів, ручний		ПТ-010	1			840х800		0,67		0,67
VII. Дільниця слюсарно-механічна
13. Верстат токарний		1К625		1	3812х1212		4,62		3,24		11,125
14. Верстат вертикально-сверлильний		2А135		1	1240х810		1,0		1,0		4,5
15. Точильний апарат		ТА-255		1	470х330		0,16		0,16		0,4
VIII. Дільниця інструментальна
16. Пересувний візок  з набором інструменту	ОРГ-70-7887-1004			1	670х450		0,3		0,3		-
17. Комплект пристосувань  і інструменту майстра-наладчика	ОРГ-4999			1	-		2,5		2,5		-
IX. Дільниця технічного  обслуговування і діагностики
18. Комплект діагностич- ний, переносний		КИ-13901Ф		1	560x370		0.21		0.21		-
19. Маслороздавальний  бак		133-НАРО		1	420x645		0.27		0.27		-
Х. Склад запасних частин
20. Шафа для збереження  інструментів і деталей.		ОРГ-1468-07-040		3	860x360		0.31		0.93		-
ХІ. Компресорна дільниця
21. Компресор		КП-2216		1	470х330		0,16		0,16		-

 

При розрахунку виробничих площ дільниць: зовнішнього очищення і миття, розбирально-мийної, складання, фарбування, технічного діагностування машин і іншого користуємося формулою [8]:

 

F_д=(F_об+F_м ) · σ,                                        (2.22)

 

де F_об і F_м – площі, які займають обладнання і машини, м²;

σ – коефіцієнт, враховуючий  робочі зони і проходи.

Площа дільниці ТО та діагностики  складе:

F_д =(16,5 + 2,1) · 3,2 = 59,52 м². Приймаємо 60 м².

Розрахунок решти площ проводимо аналогічно і дані заносимо в таблицю 2.7.

 

Таблиця 2.7 – Зведені дані про розрахункову площу дільниць.

Номер позиції дільниці на плані	Дільниця	Площа, прийнята після  планування корпусу дільниці, м2
І	Зовнішнього очищення	342
ІІ	Розбирально-монтажна	342
ІІІ	Ковальська	30
IV	Зварювальна	24
V	Слюсарно-механічна	36
VI	Ремонту паливної апаратури	30
VII	Ремонту електрообладнання	30
VIII	Шиномонтажна	30
IX	Інструментальна	30
X	ТО і діагностики	168
XI	Склад запасних частин	96
XII	Побутові приміщення	36
XIII	Службові приміщення	24
XIV	Компресорна	18
Всього:		1236