Роль безпеки грошового ринку та інфляційних процесів у забезпеченні фінансової безпеки держави

Антиінфляційна спрямованість  грошово-кредитної політики – це підтримування такої динаміки монетарних агрегатів, яка, водночас, задовольняє  попит на гроші і не створює  загрози для значної зміни  цін . Таку політику характеризують певні  макропоказники. (табл.1)

Таблиця 1

Динаміка основних макроекономічних показників України 2006-2010 рр.

Показники	2006	2007	2008	2009	2010 Січень-червень
М0, млн.грн.	74984	111119	154759	157029	168282
М1, млн.грн	123276	181665	225127	233748	532127
М2, млн. грн.	259413	391273	512527	484772	532127
М3, млн. грн.	261063	396156	515727	487298	533504
Частка М0 в М3, %	28,72	28,05	30,01	32,22	31,54
Темпи зростання грошової маси, %	35	52	30	-6	9
Відношення М3 до ВВП, %	47,97	54,97	54,4	53,27	111
Довідково
ВВП, млн.грн	544200	720700	948100	914720	480490
Інфляція, %	11,6	16,6	22,3	12,3	3,3

 

 

З даних таблиці бачимо, що протягом 2006-2009 рр. частка грошової маси в обігу поступово збільшується, разом з цим не зменшується  доля агрегату М0 в загальній грошовій масі, що не може не вплинути негативно  на процес інфляції.

Індекс інфляції у 2007 році склав 16,6 %, у  2008 рік  рівень інфляції складав – 22,3%, у 2009 році – 12,3 %. За січень-червень 2009 року рівень інфляції становив 11,5%. Прогноз рівня інфляції на 2009 рік – 20-25%.

Національний банк України  прогнозує інфляцію в 2010 році на рівні 10,5%, у 2011 році – 11,2%. Про це йдеться  в Макроекономічному огляді (за серпень), оприлюдненому на сайті Національного  банку України.

У НБУ прогнозують, що в  другому півріччі 2010 року інфляція посилиться у зв`язку з підвищенням  адміністративно регульованих тарифів  на 21,2% (у першому півріччі їх зростання  становило 3,3%). Базова інфляція залишиться на поточному рівні (7,7% у 2010 році) внаслідок  все ще негативного розриву ВВП  і ревальвації номінального обмінного  курсу.

У 2011 році Нацбанк прогнозує незначне зростання інфляції (до 11%) внаслідок  низького врожаю зернових у 2010 році й  продовження процесу підвищення адміністративно регульованих тарифів. При цьому, базова інфляція дещо підвищиться  внаслідок поступового зменшення  негативного розриву ВВП. Як свідчить економічна ситуація в країні, станом на жовтень 2011 року, прогнози Нацбанку не справдились. Так, В Україні в червні 2011 р. базовий індекс інфляції до попереднього місяця зберігся на рівні 100,6%. У травні і квітні показник також становив 100,6%, повідомляє Держслужба статистики України.

Базова інфляція за січень-червень  у порівнянні з аналогічним періодом 2010 р. склав 7,5%. При цьому базова інфляція за півроку (червень 2011 р. до грудня 2010 р.) склала 3,6%.

Відзначимо, згідно з даними Держстату, інфляція в Україні за 6 місяців 2011 р. склала 5,9%. 

У червні інфляція склала 0,4%, у річному вимірі - червень 2011 р. до червня 2010 р. - інфляція склала 11,6%.

Продукти харчування та безалкогольні  напої за півроку (червень 2011 р. до грудня 2010 р.) подорожчали на 6,1%. Зокрема, хліб та макаронні вироби - на 9% і 9,2% відповідно. Овочі за цей час подорожчали на 34,6%; фрукти - на 24,6%. При цьому, ціни на яйця впали на 35%, на молоко - на 10,7%, на сир і масло - на 6,3-6,5%.

За даними Держкомстату, транспорт за 6 місяців подорожчав на 17,5%. У тому числі, ціни на паливо і масло - на 30,5%, на транспортні послуги - на 13,7%, на автодорожній пасажирський транспорт - на 15,2%

Нагадаємо, що за 5 місяців 2011 р. інфляція в Україні склала 5,5%. У травні базовий індекс інфляції до попереднього місяця зберігся на рівні 0,6%.

Раніше, 5 квітня Міністерство економічного розвитку і торгівлі України  повідомляло, що середня інфляція в 2011 р. може скласти 11,1%, в 2012 р. - 9,2%, у  розрахунках грудень до грудня попереднього року. Індекс споживчих цін в середньому за 2011 р. може скласти 10,3%.

У той же час міністр  фінансів Федір Ярошенко і віце-прем'єр Сергій Тігіпко заявляли, що в Україну  в цьому році планується скоротити  інфляцію до 8,9%.²

Як бачимо, існує певна  залежність між обсягом грошової маси та рівнем інфляції. Саме цей принцип  застосовувався у грошово-кредитній  політиці НБУ для подолання інфляції в країні, тобто скорочувався рівень монетизації (відношення грошового агрегату М3 до ВВП країни у звітному періоді).

Саме перевищення платоспроможного попиту над пропозицією призводить до інфляції в країні, тому для стримування  її застосовують методи стримування  попиту або збільшення виробництва. Дефляційна політика дозволяє обмежити попит шляхом зменшення державних витрат, підвищення відсоткових ставок за кредити, обмеження грошової маси.

Однак дефляційна політика призводить до стримування економічного зростання в країні. Отже грошово-кредитну політику слід розглядати не тільки в аспекті скорочення рівня споживання, але і в аспекті її впливу на ВВП.

В Україні в 1991-1993 роках  застосовувалась практика експансійної грошово-кредитної політики, з 1994 року – рестрикційна (або обмежувальна). Слід визначити, що в 2002 році в країні спостерігалась дефляція на рівні 0,6%, тобто це свідчить про певні успіхи НБУ у політиці стримування інфляції.

Останнім часом в Україні  спостерігається скорочення обсягів  експорту, тому грошова-кредитна політика має бути спрямована на відтворювання  внутрішнього виробничого процесу  через надання доступних кредитів для реального сектора та споживачам. Тоді можна розраховувати на довгострокову  макроекономічну стабільність в  країні.

Внутрішні резерви країни можна залучити за рахунок збільшення економічної активності країни, яка  досягається шляхом керованого вливання грошової маси в обіг, навіть якщо при  цьому відновляться певні інфляційні процеси.

Слід зазначити, що в контексті фінансової безпеки «безпечний рівень інфляції» складає 5%, але в процесі проведення вищезгаданої кредитно-грошової політики на початковій стадії можливе перевищення цього значення.

Одним із аспектів формування кредитно-грошової політики є регулювання  рівня монетирізації в країні та структура грошової маси.

В Україні значну долю у загальному обсязі грошової маси складають готівкові гроші та темпи зростання М3 значно перевищують темпи зростання ВВП.

 Побудова механізму забезпечення безпеки грошового ринку та інфляційних процесів потребує визначення критеріальних вимог до неї, тобто визначення гранично допустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу.

3. Індикатори фінансової безпеки в контексті збалансованості фінансової системи

Для оцінки рівня фінансової безпеки використовують різноманітні оціночні фінансові індикатори-показники. Зокрема, О.І. Барановський зазначає, що  "фінансові індикатори характеризують тенденції розвитку фінансової та грошово-кредитної  системи держави,  що склалася, з  точки зору її відповідності вимогам  економічної безпеки держави.

В їх ряду: завищення ставок відсотка за кредит порівняно з нормою прибутку; зниження частки довгострокових кредитів у кредитних вкладеннях в економіку;  зниження рентабельності продукції;  темпи інфляції і зростання  заборгованості із заробітної плати  та соціальних трансфертів; перекоси в  рівнях рентабельності й індексів цін  виробників по галузях; дефіцит бюджету; збільшення частки витрат населення  на придбання іноземної валюти"[2, с. 90].

Водночас, дослідники В. Шлемко й І. Бінько вважають, що необхідно активно задіювати моніторингові дослідження в системі фінансової безпеки.

Щодо тенденцій у змінах величин відповідних індикаторів. Ці автори відносять:  дефіцит Державного бюджету;  рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України; рівень монетизації ВВП; ступінь доларизації національної економіки; швидкість обігу готівки; відсоткова ставка за банківський кредит; ставка рефінансування НБУ; відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту; валютний курс;  питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів; відношення суми власних обігових коштів підприємств до суми залучених обігових коштів; питома вага податків в обсязі ВВП [6, с. 48].

Дещо відмінний підхід, який ґрунтується на стані забезпеченості дер жави та населення матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами запропоновано Г. Пастернак-Таранушенко.  Для його визначення необхідно ви-користовувати систему критичних обмежень  (СКО), що складається із трьох синтезованих  (узагальнених)  показників-індикаторів,  через значення яких можна здійснювати моніторинг  (відстеження) стану (рівня) безпеки держави.

Кожний із синтезованих показників має складатися з певної кількості  простих показників, які збираються відповідними підрозділами Державного комітету статистики України, міністерств  і відомств [24, с. 16].

Великий масив індикаторів  фінансової безпеки, який дає змогу  характеризувати її стан у статиці  та динаміці,  запропоновано М.М. Єрмошенком, на які вказує у своїй роботі Нестеров [18, с. 56]. Зокрема, до них він відносить:

• показники реального  й номінального валового внутрішнього продукту;

• індикатори бюджетного сектора:  дефіцит бюджету;  доходи  (податок  на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок,

доходи від зовнішньоекономічної діяльності тощо); доходи в цілому у  відсотках до ВВП;  видатки  (по укрупнених статтях бюджету);  фінансування дефіциту;

• індикатори державного боргу:  внутрішній борг  (у цілому,  у  відсотках до ВВП,  у відсотках  до доходів бюджету,  витрати на обслуговування внутрішнього боргу); зовнішній  борг, витрати на його обслуговування;

• індикатори грошово-кредитного сектора: стан платежів у народному  господарстві; баланс доходів та грошових витрат населення; загальна грошова  маса в обігу; рівень доларизації  грошового обігу; грошова маса поза банками  (готівка в обігу); грошова  маса коштів на розрахункових і поточних рахунках; строкові депозити та інші кошти  на рахунках капітальних вкладень підприємств  та організацій,  кошти Держстраху та валютні заощадження;

кошти клієнтів за трастовими операціями банків; випуск в обіг готівки; розміщення грошової маси у підприємств  та організацій  (строкові депозити, депозити до запитання,  інші кошти),  у домашніх господарствах (заощадження, строкові депозити, депозити до запитання), валютні заощадження,

кошти клієнтів за трастовими операціями банків (юридичних осіб, фізичних осіб);  обсяг безготівкових  розрахунків;  повернення валютних коштів з-за кордону;  розмір заборгованості із заробітної плати,  пенсій та інших  соціальних виплат; обсяги кредитного обслуговування народного господарства

(у тому числі у національній  валюті, в іноземній валюті); кредити  НБУ; кредити комерційних банків (короткострокові кредити, довгострокові  кредити, 

прострочена заборгованість нерезидентам у національній і іноземній  валюті); депозити юридичних і фізичних осіб – нерезидентів  (у національній валюті,  в іноземній валюті);  процентні ставки  (встановлена  облікова ставка НБУ, середня процентна ставка комерційних банків за кредитами, за депозитами); розміри тіньової економіки;

• індикатори інфляції:  розмір інфляції в цілому по країні;  зростання цін на продовольчі та непродовольчі товари,  послуги,  а також оптових цін підприємств;

• індикатори інвестиційної  сфери:  обсяг капітальних вкладень вітчизняних підприємств усіх форм власності;  розмір іноземних інвестицій в акції вітчизняних підприємств; розмір іноземних кредитів в інвестиції (у тому числі товарні, а також отримані під гарантії Кабінету Міністрів України);