Себестоимость продукции предприятия

Незавершенное производство и полуфабрикаты  собственного изготовления - это предметы труда, вступившие в производственный процесс: материалы, детали, узлы и изделия, находящиеся в процессе обработки или сборки, а также полуфабрикаты собственного изготовления, не законченные полностью производством в одних цехах предприятия и подлежащие дальнейшей обработке в других цехах того же предприятия.

Расходы будущих периодов - это невещественные элементы оборотных (фондов, включающие затраты на подготовку и освоение новой продукции, которые производятся в данном периоде (квартал, год) , но относятся на продукцию будущего периода (например, затраты на конструирование и разработку технологии новых видов изделий, на перестановку оборудования и др.) .

Оборотные производственные фонды  в своем движении также связаны  с фондами обращения, обслуживающими сферу обращения. Они включают готовую  продукцию на складах, товары в пути, денежные средства и средства в расчетах с потребителями продукции, в частности, дебиторскую задолженность. Совокупность денежных средств предприятия, предназначенных для образования оборотных фондов и фондов обращения, составляют оборотные средства предприятия.

Рабочая сила (англ. Labor force) в статистике — количество людей, готовых работать по найму. В разных странах этот показатель считается по разному. Обычно он включает число работающих с прибавлением зарегистрированных безработных. Существуют возрастные и другие ограничения. Например, американская статистика учитывает людей, не моложе 16 лет. Есть определённые методологические вопросы — например, включать ли в этот показатель «самозанятое» население (мелкие предприниматели, фермеры, художники) или только работающих по найму. В большинстве случаев подобная категория населения учитывается в составе другого показателя — «экономически активное население».

Иногда под рабочей силой понимают также работников какого-либо предприятия, зачастую, за исключением административного персонала.

Ли́зинг (англ. leasing от англ.  to lease — сдать в аренду) — вид финансовых услуг, форма кредитования при приобретении основных фондов предприятиями или очень дорогих товаров физическими лицами.

Лизингодатель обязуется приобрести в собственность определённое лизингополучателем имущество у указанного им продавца и предоставить лизингополучателю это имущество за плату во временное владение и пользование. Чаще всего это осуществляется для предпринимательских целей, однако с 1 января 2011 года в России это не обязательно. В мировой практике широко распространён потребительский лизинг.^[1] Договор может предусматривать, что выбор продавца и приобретаемого имущества делает лизингодатель. Лизингополучатель может изначально являться собственником имущества.

По сути, лизинг — это долгосрочная аренда имущества с последующим правом выкупа, обладающая некоторыми налоговыми преференциями.

Конкурентоспособность продукции - это  характеристика товара (услуги), отражающая его отличие от товара-конкурента как по степени соответствия конкретной потребности, так и по затратам на ее удовлетворение. Два элемента - потребительские свойства и цена - являются главными составляющими конкурентоспособности товара (услуги). Однако рыночные перспективы товаров связаны не только с качеством и издержками производства. Причиной успеха или неудачи товара могут быть и другие (нетоварные) факторы, такие, как рекламная деятельность, престиж фирмы, предлагаемый уровень обслуживания.

И все же, как ни важны внепроизводственные  аспекты деятельности фирм по обеспечению  конкурентоспособности, основой являются качество и цена. Вместе с тем  обслуживание на высшем уровне создает  большую привлекательность. Исходя из этого, формулу конкурентоспособности можно представить в следующем виде:

Конкурентоспособность = Качество + Цена + Обслуживание.

Управлять конкурентоспособностью - значит обеспечивать оптимальное соотношение  названных составляющих, направлять основные усилия на решение следующих задач: повышение качества продукции, снижение издержек производства, повышение экономичности и уровня обслуживания.

Указанные составляющие конкурентоспособности  являются многофакторными, и каждая из них может рассматриваться  как сложный самостоятельный объект управления. В частности, на величину издержек производства влияют стоимость и качество сырья, топлива, электроэнергии, покупных полуфабрикатов и комплектующих изделий, квалификация и уровень заработной платы производственного персонала, производительность труда, издержки управления и т.д. При этом в конечном счете возможность обеспечения необходимого уровня составляющих конкурентоспособность элементов определяется такими базовыми производственными факторами, как технический уровень производства, уровень организации производства и управления.

По существу, основа современной "философии  успеха" заключается в подчинении интересов фирмы целям разработки, производства и сбыта конкурентоспособной  продукции. На первый план ставится ориентация на долговременный успех и на потребителя. Безусловно, ориентация на потребителя выражает стремление фирмы обеспечить себе наиболее надежный путь к достижению и поддержанию высокой прибыли.

От правильной и рациональной организации  производственных процессов (особенно основных) зависят результаты производственно-хозяйственной деятельности предприятия, экономические показатели его работы, себестоимость продукции, прибыль и рентабельность производства, величина незавершенного производства и размер оборотных средств.

 

Задача № 1

 

Маються дані по підприємству

 

Показники	Варіант №5
Ціна придбання устаткування, тис. грн.	155
Транспортні втрати,тис. грн.	35
Вартість монтажних  робіт, тис. грн.	44
Введено ОВФ протягом року, тис. грн.	74
Місяць введення ОВФ	1.05
Вибуло ОВФ протягом року, тис. грн.	69
Місяць вибуття ОВФ	1.11
Норма амортизації, %	6
Витрати на капітальний  ремонт, тис. грн.	8
Нормативний термін служби, років	8
Вартість металобрухту від ліквідації устаткування, тис. грн.	8
Вартість робіт з демонтажу, тис. грн.	5
Річний випуск продукції  в оптових цінах підприємства, тис. грн.	12610
Середньоспискова чисельність працюючих, чол.	4500
Фактичний термін служби устаткування, років	4

 

Рішення.

Використовуючи надані дані ми можимо вичислити первісну вартість ОВФ.

Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. Вона складається з прейскурантної ціни придбання засобів праці, витрат на доставку їх до місця використання та монтаж, тобто

,

С_ПЕРВ=155+35+44=234 тис. грн.

У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.

А також середньорічну вартість фондів по формулі

 

,

де Сп.р. – вартість основних фондів на початок року;

Сн, Св — вартість фондів, що відповідно надійшли та вибули протягом розрахункового року;

Nпр ,Nн пр — кількість  місяців, коли фонди протягом  року відповідно працювали і  не працювали.

СCР = 234 +	74 х 8 – 69 х 2	= 271,8 тис. грн.
	12

 

 

Далі визначаємо амортизаційні відрахування. У даному випадку прямолінійнмй методом за формулою :

,

де А_р - річні амортизаційні відрахування, грн.;

ОФ_п - балансова (первісна) вартість об'єкта основних фондів, грн;

Н_а - норма амортизації, %.

АР =	234 х 6%	= 14,04 тис. грн.
	100%

 

 

Далі визначаємо показники ефективності використання ОВФ:

- фондовіддача

фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

де ОФ_СР.Р. – середньорічна вартість основних фондів;

ВП – випуск товарної продукції;

 

FB =	12610	= 46,4
	271,8

 

 

• фондоозброєність.

  характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

,

де Р_СР.Р — середньооблікова чисельність працівників.

 

FО =	271800	= 60,4 грн/чол.
	4500

 

 

- фондомісткість.

характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою.

FМ =	271.8	= 0,02
	12610

 

 

Визначаємо показники техничного стану ОВФ:

- коефіцієнт оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.

,

де С_ВВЕД – вартість введених основних фондів;

С_{ПЕРВ.К.Р.} – первісна вартість всіх основних фондів на кінець року;

КОНОВ=	74	= 0,31
	234

 

 

коефіцієнт  вибуття - арактеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.

,

де С_ВИБ – вартість основних фондів, що вибули;

С_{ПЕРВ.П.Р.} – первісна вартість всіх основних фондів на початок року;

КВИБ=	69	= 0,29
	234

 

 

Тепер визначимося з  показниками зносу. Насамперед з  показником фізичного зносу. Фізичний знос визначається на підставі термінів служби основних фондів:

де З- знос основних фондів, виражений  у відсотках;

Т- фактичний термін експлуатації основних фондів (років);

А- нормативний термін служби (амортизаційний період) основних фондів (років).

маємо

З=	4	х 100%	= 50%
	8

 

 

Користуючись наданими показниками неможливо визначити моральний знос ОВФ, бо невідомі ні балансова та відновнена вартість, а ні продуктивність чинних основних фондів та продуктивність нових основних фондів.

Використовуючи отримані дані, визначимося з основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, якими являються:

• екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів.
• інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Найважливіші шляхи  підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

• поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;
• удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;
• зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;
• підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.