Сечовидільна система, її функціональне значення

Вміст жовчних пігментів. У нормальній сечі жовчні пігменти відсутні. Непрямий білірубін у воді не розчинний, через ниркові клубочки не проходить, тому в сечі він не виявляється. Поява білірубіну в сечі вказує на підвищення рівня в крові прямої його фракції (зв'язаної, тобто кон'югованої з глюкуроновою кислотою) і, як правило, служить ознакою патології - порушення виділення жовчних пігментів з жовчю. При ураженні паренхіми печінки (вірусному, токсичному, травматичному) у крові підвищуються обидві фракції білірубіну, але зазвичай переважає пряма. Поява при цьому жовчних пігментів в сечі - показник глибокого ураження печінки. При механічному утрудненні відтоку жовчі (закупорка жовчних шляхів каменем, пухлиною, атрезія жовчних шляхів) в крові відзначається надлишок обох фракцій білірубіну, з'являються вони і в сечі. За наявності жовтяничного фарбування шкірних покривів і слизових і негативної реакції на жовчні пігменти в сечі потрібно думати про гемолітичну жовтяницю, коли підвищення вмісту в крові вільного, непрямого білірубіну обумовлено гемолізом. При цьому непрямий білірубін не проходить через неушкоджений нирковий фільтр і не виділяється з сечею.

Гемоглобінурія - виділення з сечею гемоглобіну за відсутності еритроцитів. Істинна гемоглобінурія спостерігається при масивному розпаді еритроцитів в кров'яному руслі (внутрішньосудинний гемоліз, бабезіоз, несумісність при переливанні крові), коли звільнившийся гемоглобін не повністю переробляється в білірубін. Хибна гемоглобінурія обумовлена ​​виходом гемоглобіну з еритроцитів не в самому кров'яному руслі, а в сечі, де відбувається вилуговування його з еритроцитів. Крім того, в сечі можна виявити похідні гемоглобіну - гемосидерин і порфірини.

 

2.3.Оцінка мікроскопічного дослідження осаду сечі

 

Мікроскопічне дослідження сечі проводять за допомогою  звичайного орієнтовного (мікроскопія осаду) і кількісних методів . Крім того, існують спеціальні методи дослідження (морфологічне вивчення пофарбованих осадів сечі, визначення бактеріурії та ін.) Якщо структури зустрічаються в кожному полі зору, то кількісну оцінку висловлюють їх числом у полі зору, при невеликій кількості структур, коли їх зустрічають далеко не в кожному полі зору, - числом у препараті. Розрізняють організований і неорганізований осад.

Елементи  організованого осаду сечі

Еритроцити. У сечі можуть зустрічатися поодинокі у препараті незмінені еритроцити. Поява в сечі змінених (набряклих, вилужених, фрагментованих) еритроцитів має важливе діагностичне значення. При різних патологічних станах наявність у сечі крові може визначатися у вигляді мікро- і макрогематурії. Мікрогематурія характеризується наявністю в сечі невеликої кількості еритроцитів, що виявляються лише мікроскопічно. При макрогематурії домішок крові до сечі значний, що призводить до зміни її кольору (червонуватий, бурий). Для виявлення місця потрапляння крові в сечу існує ряд лабораторних симптомів: знаходження у свіжовиділеній сечі вилужених еритроцитів вказує на ниркове походження гематурії. Слід брати до уваги, що при тривалому стоянні сечі еритроцити поступово вилужуються; наявність циліндрів і білку підтверджує гематурію ниркового походження (25% гематурії). Органічна ниркова гематурія спостерігається при гострому гломерулонефриті, особливо дифузному. Зникнення гематурії при цьому захворюванні є гарною ознакою. При гострому вогнищевому гломерулонефриті гематурія незначна, при хронічному – помірна. Поява гематурії при інфекційних захворюваннях вказує на тяжчий розвиток в нирках. Гематурії виникають також при гострих недостатностях та пухлинах нирок, нирково-кам’яній хворобі, недостатності кровообігу з вираженими застійними явищами, тромбозі ниркових вен, травмах нирок, пієлонефритах. Позаниркова гематурія з'являється при запальних процесах і травмах сечових шляхів часто у складі з дизурією і болями при пальпації. При пієліті гематурія супроводжується піурією і бактерією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Еритроцити в сечі собаки

 

Лейкоцити. У нормі поодинокі лейкоцити знаходять в ранковій сечі. При захворюваннях нирок і сечовидільних шляхів кількість лейкоцитів різко збільшується. Значна піурія частіше спостерігається при захворюваннях сечовивідних шляхів – циститі, пієліті, в меншій мірі вона виражена при дифузних гломерулонефритах, нефрозах. При цьому лейкоцити можуть розміщуватися окремо, групами чи скупченнями; найчастіше спостерігаються нейтрофільні гранулоцити. При деяких патологічних станах вони можуть піддаватися жировій дистрофії. У кислій сечі вони зморщуються і стають скляноподібними, у лужній – набухають і збільшуються, втрачаючи контури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лейкоцити в сечі собаки

 

 

 

Епітеліальні  клітини. В осаді сечі зустрічаються окремі клітини епітелія. При патологічних станах, головним чином запальних процесах, має місце більш значне злущування епітеліальних клітин, причому найбільша кількість їх спостерігається при катаральному, а не при гнійному запаленні. Епітеліальні клітини бувають полігональні (великі, багатокутні, з маленьким ядром), хвостаті (довгастої форми, меншого розміру), круглі (невеликого розміру, круглої форми, з ядром, розташованим в центрі, зернисті, дещо пігментовані). Елементи плоского епітелію в сечі діагностичного значення не мають, в аналізі їх наявність не відзначають. Епітелій сечового міхура (перехідний ) у великій кількості спостерігається при гострому катаральному і десквамативному циститах. При хронічному циститі зі значним вмістом гною, клітин сечового міхура в сечі небагато. Епітелій може піддаватися жировій і вакуольній дистрофії. Епітелій ниркових мисок і сечоводів також перехідний. Через різноманітної форми клітини ниркових мисок буває важко відрізнити від клітин епітелію сечового міхура, у цих випадках в аналізі їх наявність відзначають разом. Раніше вважалося, що малі круглі клітини походять з ниркових канальців, тому їх називали клітинами ниркового епітелію. У подальшому з'ясувалося, що ці малі круглі епітеліальні клітини можуть походити з будь-якого відділу сечових шляхів та їх морфологія є наслідком впливу навколишнього фону: рН середовища, осмотичний тиск, вплив на них продуктів життєдіяльності бактерій і т.д. Однак іноді ці клітини можуть бути віднесені до ниркового одношарового кубічного епітелію, коли вони розташовуються на циліндрах, особливо у вигляді груп і ланцюжків. Клітини ниркового епітелію можна виявити в сечовому осаді при ураженнях паренхіми нирок (нефритах), інтоксикаціях, розладах кровообігу. Виявлення клітин ниркового епітелію поряд з циліндрами і білком говорить про важке ураження нирок.

Циліндри. Циліндри є білковими зліпками канальців. Ниркові циліндри майже завжди виявляються в сечі поряд з білком, клітинами епітелію канальців нефронів і еритроцитами, переважно вилуженими (тріада). Найпростіше вони виявляються в ранковій сечі; в кислій сечі вони досить довго не змінюються, у лужній - швидко руйнуються. Циліндри можуть бути чисто білковими (гіалінові, воскоподібні і фібринові) або мати на білковій основі різні налиплі елементи (зернисті, епітеліальні, лейкоцитарні, еритроцитарні). Крім того, можуть бути циліндричні утворення з солей. Одиничні гіалінові циліндри можуть зустрічатися в нормі. Поява їх у значній кількості може спостерігатися при будь-якій протеїнурії , навіть не пов'язаної з ураженням нирок. Спостерігаються при всіх захворюваннях нирок. Епітеліальні циліндри характерні для дегенеративних змін туберкулярного апарату нирок і зустрічаються при нефрозах і важких отруєннях. Утворюються безпосередньо з епітелію канальців нефронів або в результаті відкладення його на поверхні гіалінових циліндрів, зернисті циліндри утворюються з зернисто-перероджених клітин епітелію. Ці циліндри зазвичай короткі і товсті, з поперечними перехватами. Буропігментовані циліндри є забарвлені гемосидерином зернисті і епітеліальні циліндри. Воскоподібні циліндри бувають при значних протеїнуріях і свідчать про тяжкість ураження ниркової паренхіми. Вони, як правило, однорідні, прямі, широкі, чітко контуровані. Фібринні циліндри характерні для геморагічної лихоманки з нирковим синдромом і з'являються зазвичай на піці захворювання, в міру одужання кількість їх збільшується. Циліндри з лейкоцитів спостерігаються при пієлонефритах і септичних ураженнях нирок. Циліндри з еритроцитів свідчать про нирковий походження гематурії , зустрічаються при гломерулонефритах. Циліндрурія є симптомом ураження паренхіми нирки, хоча і вважають, що вид циліндрів особливого діагностичного значення не має, а їх кількість з тяжкістю процесу не пов'язано. Якщо вони не спостерігаються, це також не означає відсутності захворювання нирок.

Крім циліндрів утворених з білка і клітин, в сечовому осаді іноді зустрічаються утворення циліндричної форми з аморфних солей, що не мають практичного значення. Ці утворення розчиняються при підігріванні препарату або додаванні до препарату краплі лугу або кислоти.

Ціліндроїди - це нитки слизу, округлені з одного кінця і подовжені з іншого. Вони нерідко зустрічаються в сечі в кінці нефротичного процесу. Слизу в нормі в сечі зазвичай мало. Найчастіше вона з'являється при захворюваннях сечовивідних шляхів (цистити). При значному вмісті слиз може приймати вид циліндрів.

Представляє інтерес виявлення в сечі грибків  типу кандида. Вони можуть з'явитися  в сечі у великій кількості  після застосування антибіотиків.

Бактеріурія. Наявність бактерій є нормальним для сечі, взятої при спонтанному сечовипусканні або за допомогою катетера. Вирішальним є кількість бактерій, яке залежить від способу взяття сечі і від статі тварини. Концентрацію бактерій можна встановити тільки за допомогою кількісної оцінки культури бактерій, висіяних з сечі. Відхиленням від норми є 100000 бактерій/мл сечі, взятої при спонтанному сечовипусканні, підозра викликають 1000-10000 бактерій /мл в сечі, взятої з допомогою катетера. У сечі, отриманої в результаті цистоцентеза, бактерії повинні бути відсутніми. Про наявність інфекції сечовивідних шляхів можна судити з бактеріурії, гематурії і піурії.

Піурія - домішка гною в сечі - викликається запаленнями в сечовому міхур, уретрі, нирках, рідше нирковій мисці. Інфіковані виділення з передміхурової залози, піхви, матки також можуть ставати причиною піурії.

Елементи  неорганізованого осаду сечі

До неорганізованих осадів відносяться всі солі,органічні сполуки і лікарські речовини, які осіли в сечі у вигляді кристалів або аморфних тіл .

Характер солей, що випали в осад, залежить не настільки від їх концентрації в сечі, скільки від колоїдного стану, рН та інших властивостей сечі. Залежно

від реакції сечі в осад випадають  ті чи інші солі. Одні зустрічаються переважно в кислій сечі інші - у лужній. Необхідно враховувати, що якщо в кислій сечі розвивається гниття і бродіння, її реакція змінюється і тоді в лужній сечі можуть виявитися солі, характерні для кислої сечі.

Осади кислої сечі. У фізіологічних умовах сечова кислота зустрічається при великій концентрації сечі, після рясної м'ясної їжі. У патологічних умовах осад сечової кислоти спостерігається при посиленому розпаді ядер клітин - при лейкозах, пневмонії. При важкій нирковій недостатності порушується здатність нирок утворювати аміак, що нейтралізує кислу реакцію сечі, внаслідок чого випадають в осад кристали сечової кислоти. Наявність великої кількості сечової кислоти в сечовому осаді не є діагностичним патогномонічним симптомом каменеутворення в нирках.

Зазвичай  сечова кислота буває у вигляді жовтих, жовто-зелених і бурих кристалів, частіше ромбічної форми. Наявність великої кількості сечової кислоти визначається макроскопічно у вигляді буро-жовтого або золотисто-жовтого піску. Основна форма кристалів сечової кислоти ромбічна , але іноді кристали сечової кислоти бувають настільки неправильної форми, що їх можна визначити тільки по жовтому забарвленню і одночасної присутності в

осаді типових кристалів.

Сечокислі солі - урати. В основному це натрієві і калієві солі сечової кислоти, рідше солі кальцію або магнію. Кислий сечокислий амоній є єдиною сіллю сечової кислоти, що зустрічається в лужній сечі. Осад уратів в сечі забарвлюється уроеритрином і уробіліном у цегляно-червоний, рожевий, м'ясний, рідше глинистий, жовтий, сіро-жовтий колір. Охолодження сечі сприяє випаданню уратів. При підігріванні осад уратів розчиняється. Розчиняються урати і від додавання соляної та оцтової кислот, але з наступним утворенням сечової кислоти у вигляді дрібних ромбічних табличок, неправильної форми точильних каменiв. Від додавання 10% їдкого лугу вони безслідно розчиняються. Відкладаючись на слизових згортках, вони утворюють помилкові циліндри, схожі на зернисті. Для відмінності зернистих циліндрів від циліндрів з нашаруванням уратів слід виробляти мікрохімічну реакцію з додаванням соляної кислоти. Іноді урати бувають в такій кількості, що роблять неможливою мікроскопію осаду, закриваючи собою всі інші формені елементи. Осад уратів особливо часто зустрічається при гарячкових захворюваннях, при великих втратах води (пронос, блювота), при лейкозі, кислому бродінні сечі.

У кислій сечі зустрічаються також фосфорнокислий і сірчанокислий кальцій ( фосфорнокисле і сірчанокисле вапно), але зустрічаються вони рідко і тільки в сильно кислій сечі. У сечовому осаді зрідка зустрічаються кристали гіпурової кислоти, що мають форму ромбічної призми. Вони бувають іноді при діабеті, хворобах печінки, при гнильних процесах в кишечнику. Діагностичне значення цих солей невелике.

Осади лужної сечі. Фосфорнокисла аміак-магнезія, або трипельфосфат - це подвійна фосфатна сіль амонію і магнію , що міститься в лужній сечі. Вони являють собою безбарвні, трьох-, чотирьох- і шестигранні призми з площинами, що косо спускаються на кінцях , схожі на гробові кришки. При жовтяниці, особливо після довгого стояння сечі, кристали тріпельфосфатів забарвлюються пігментом в жовтий колір. В осаді тріпельфосфатів часто буває спільно з аморфними фосфатами. Дрібні кристали тріпельфосфатів можна сплутати з кристалами оксалатів (щавлевокислого кальцію), але перші легко розчиняються від додавання боцтової кислоти. Кристали фосфорнокислої аміак-магнезії випадають в осад при всіх випадках олужування сечі: при прийомі рослинної їжі , при запаленні сечового міхура, в результаті лужного бродіння сечі при довгому її стоянні .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трипельфосфати  у сечі кота

 

 

 

Аморфні фосфати ( фосфорнокислий кальцій ,фосфорнокисла магнезія) під мікроскопом мають вид безбарвних зерняток і кульок різної величини зібраних в неправильні купки. На відміну від уратів,  вони розчиняються в соляній кислоті, не утворюючи кристалів сечової кислоти. Велика кількість аморфних фосфатів, що зустрічаються іноді у осаді сечі, зумовлюється зміною рН вправо, що в свою чергу залежить від затримки соляної кислоти в шлунку, чи від втрати її з блювотними масами.