Сучасні підходи до оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства

 

Отже, часова модель ефективності дає змогу на основі підтримання оптимального балансу між критеріями ефективності зрівноважити результати інноваційної діяльності у часі.

 

Оцінювання ефективності на основі інтеграційного підходу передбачає врахування широкого спектра чинників, що конкретизуються у певних методиках розрахунку. Зокрема, оцінювання ефективності діяльності організації на основі концепції стратегічних карт передбачає використання збалансованої системи показників (BSC) для підприємства та його окремих структурних підрозділів, що беруть участь у формуванні і використанні інноваційного потенціалу підприємства та являє собою збалансовану систему ключових індикаторів діяльності за чотирма напрямами:

 

– фінансові, які характеризують кінцеву ефективність інноваційної діяльності;

 

– ринкові, які характеризують взаємовідносини з клієнтами і постачальниками;

 

– внутрішніх бізнес-процесів, які характеризують операційну досконалість;

 

– навчання і розвитку, які показують рівень персоналу і перспективи розвитку.

 

Попри певні критичні зауваження щодо застосування збалансованої системи показників для оцінки діяльності вітчизняних підприємств [7, c. 12], можна виділити такі ключові моменти цієї концепції, що визначають її практичне значення:

– стратегічні карти поєднують кількісні та якісні показники оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства, які доповнюють інформацію із джерел фінансової звітності і зменшують ризик підприємства на шляху до досягнення коротко- і довгострокових цілей. Діяльність підприємства не зводиться тільки до отримання прибутку в короткостроковій перспективі, тому вона повинна враховувати усі можливі фактори інноваційної діяльності. Зусилля, яких докладає підприємство для поліпшення свого фінансового становища завтра, можуть не дати очікуваного результату в перспективі. Разом з тим, збалансована система показників дає змогу працівникам організації краще усвідомити зміст своєї роботи та її зміст у загальній стратегії інноваційного розвитку підприємства;

 

177

 

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

 

– поряд з підсумковими показниками оцінювання результатів діяльності використовуються показники, що характеризують рівень використання ресурсів для здійснення інноваційної діяльності підприємства;

 

– беруться до уваги три періоди розвитку підприємства: минулий, поточний, майбутній, що корегує зусилля підприємства не тільки на поліпшення фінансового стану сьогодні, але і на отримання результату у майбутньому;

 

– передбачається декомпозиція основних показників діяльності організації та їх доведення до низових ланок управління, що дає змогу значно посилити контроль за їх виконанням та враховує фактор децентралізації управління як важливий чинник підвищення ефективності управління підприємством загалом;

 

– виділяються чотири ключові аспекти діяльності організації, які формують конкурентні переваги, необхідні для забезпечення майбутнього успіху.

Складність умов прийняття та реалізації інноваційних рішень потребує нетипових підходів до узагальнення оцінкових показників, зокрема групування показників ефективності на запізнілі і випереджувальні індикатори [3, 7, 8]. Запізнілі показники орієнтовані на результати діяльності в кінці періоду і характеризують діяльність за минулий період. Випереджувальні індикатори орієнтовані на оцінювання поточних процесів діяльності і характеризують успіхи на шляху до досягнення цілей.

 

Необхідно зазначити, що такий поділ є умовним, а деякі автори зазначають, що складність і заплутаність, яка панує над критеріями випередження і запізнення, заперечує доцільність такого поділу, їхню корисність [7, c. 81]. Слід зазначити, що показники оцінювання ефективності інноваційних рішень можна розглядати як критерії, що використовуються для оцінювання фактичних результатів порівняно з очікуваними і є як індикаторами оцінки успіху організації, так і орієнтирами напрямків її майбутньої діяльності, що сприяють єдиній скерованості дій, починаючи з верхньої і закінчуючи нижчими ланками організаційної ієрархії, і саме такий підхід, на думку автора статті, визначає необхідність виділення запізнілих і випереджувальних оцінкових показників.

Враховуючи, що ефективність інноваційної діяльності підприємства забезпечується збалансуванням ефективної роботи різних сфер діяльності на різних етапах прийняття інноваційного рішення, доцільно групувати показники ефективності, які відображають цикл організації "вхід – процес – вихід – вихід". За цим підходом виділяють показники ефективності, зображені на рис. 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Види показників ефективності (Опрацьовано на основі джерела [3,с.197])

Використання вартісного підходу ґрунтується на порівнянні витрат і прибутків від інвестицій у інноваційний розвиток та передбачає застосування методів розрахунку NPV (теперішньої приведеної вартості), РІ (рентабельності інвестицій), IRR (внутрішньої норми прибутковості), терміну окупності. Короткий огляд зазначених показників дасть змогу оцінити потенціал інноваційних рішень на основі таких розрахунків:

1) визначення чистої приведеної вартості:

 

n	CFt		n	It
NPV = å			− å			,	(1)
	(1+ d )	t		(1+ d )	t
i =1			i=1

 

де NPV – чиста поточна вартість проекту; d – ставка дисконтування (норма рентабельності, норма прибутковості, дисконт); CFt – надходження грошових засобів (грошовий потік, кеш-флоу) на кінець періоду t; It – інвестиційні затрати в період t. Критерій NPV застосовують так: якщо NPV > 0 – проект приймають;

 

NPV < 0 – проект відхиляють; NPV = 0 – можна приймати будь-яке рішення.

 

 

 

178

 

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

 

2) розрахунок внутрішньої ставки дохідності (IRR), яку визначають як ставку дисконтування, за якої NPV дорівнює нулю, тобто проект не змінює вартості рішення. Величину IRR розраховують за формулою 2 (відносно d):

n

å CFt t − I0 = 0 , (2) i=1 (1+ d )

Критерій IRR застосовують так: підприємство вибирає для себе допустимий рівень рентабельності вкладення капіталу – граничний коефіцієнт HR, далі IRR порівнюється із HR. Якщо IRR > HR – проект приймають; IRR < HR – проект відхиляють; IRR = HR – можна приймати будь-яке рішення.

3) розрахунок індексу дохідності – відносного показника, що показує, як зросте вартість рішення у розрахунку на 1 грн. інвестицій:

é	n	CFt	ù	é	n	It	ù
	å				å
PI = ê			ú	/ ê			ú,	(3)
ê		(1+ d )t ú		ê		(1+ d)t ú
ëi =1			û	ëi=1			û

де PI – індекс дохідності. Критерій PI застосовують так: якщо PI > 1 – проект приймають; PI < 1 – проект відхиляють; PI = 1 – можна приймати будь-яке рішення.

4) розрахунок терміну окупності. Метод визначення терміну окупності проекту з врахуванням дисконтування грошових потоків широко використовують поряд із показником "простого" терміну окупності інвестицій. Суттєвою перевагою даного методу є те, що він характеризує ступінь ризиковості проекту, адже чим більший термін окупності, тим більше ризиків інвестування.

 

Разом з тим, розглянуті методи вартісного підходу не враховують гнучкості та недооцінюють інвестиційних можливостей підприємства, оскільки ігнорують зусилля менеджера змінити прийняте рішення на основі нової інформації [9]. Прийняття управлінських рішень у сфері інноваційної діяльності вимагає використання наявних і доступних ресурсів підприємства, яких може не вистачити для досягнення цілей інноваційного розвитку, а використання реальних опціонів дає змогу проявляти гнучкість у виборі проектів, що можуть забезпечити бажані результати. Ігнорування методів реальних опціонів під час оцінювання інвестицій в інноваційну діяльність може призвести до втрати потенційних прибутків у результаті відхилення чи неприйняття потенційно вигідних проектів. Застосування методики реальних опціонів для оцінювання інвестиційних рішень доцільно, коли виконуються такі умови [10]: результат проекту супроводжуються високим рівнем невизначеності; менеджмент підприємства спроможний приймати гнучкі управлінські рішення при появі нових даних щодо проекту; фінансовий результат проекту істотно залежить від рішень, які приймає менеджер. Разом з тим, складність отримання інформації та проведення розрахунків за цим методом [10–12] свідчать про доцільність застосування якісного аналізу вибору інноваційних рішень (рис. 3).

Отже, кожен із зазначених підходів становить цінність для оцінювання ефективності інноваційних рішень, а їх вибір і застосування залежать від цілей, які ставить керівництво у сфері інноваційної діяльності, професіоналізму та компетентності менеджерів, задіяних у цьому процесі та якості корпоративного управління підприємства.

 

Узагальнення вищевикладеного дає змогу зробити такі висновки:

 

1. Оцінювання ефективності інноваційної діяльності у короткостроковому періоді, орієнтоване на дослід-ження ефективності діяльності підприємства; середньострокові критерії ґрунтуються на оцінці рівня конкурен-тоспроможності інноваційних рішень; довгострокові рішення становлять передумови інноваційного розвитку.
3. Оцінювання ефективності інноваційної діяльності можливе за рахунок врахування усіх чинників, що впливають на результати інноваційної діяльності і оцінити які можна з використанням інтегрованого підходу на основі врахування різних напрямків діяльності підприємства. зокрема: навчання і розвиток; бізнес-процеси; маркетинг і збутова логістика; фінансові аспекти діяльності.
5. Виділення запізнілих показників для оцінювання інноваційної діяльності підприємства за минулі періоди дає змогу підсумовувати ефективність виконаних рішень, що можуть коригуватись з врахуванням випереджувальних показників – бажаних орієнтирів майбутньої діяльності з врахуванням результатів на момент проведення оцінки.
7. Виділення вхідних, вихідних і підсумкових показників оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства забезпечує безперервний контроль за результатами реалізації інноваційних рішень.
9. Критерій вартості є важливим індикатором, що характеризує можливості інвестування у інноваційні проекти, а застосування інструментів фінансового інжинірингу, зокрема методу реальних опціонів, дає змогу отримати результати, які неможливо оцінити за допомогою класичних підходів.
10. Практичне використання отриманих у статті висновків і узагальнень можливе за рахунок застосування матриці вибору інноваційних рішень, наведеної на рис. 3. Запропонована матриця враховує усі розглянуті у статті підходи до оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства і у результаті визначає поле допустимих значень (виділені поля) результатів інноваційних рішень і потенціал нарощування їх ефективності.

13. 179

15. Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
 

36. Рис. 3. Матриця вибору інноваційних рішень [власна розробка]

38. Висновки

40. Отже, процес оцінювання ефективності інноваційної діяльності є доволі складним і багатоетапним процесом, тому вимагає застосування різноманітних підходів до оцінкових процедур.

42. Слід зазначити, що кожна організація самостійно визначає підхід до оцінювання ефективності своєї роботи. Однак, очевидним є те, що традиційне використання показників прибутковості є недостатнім для повного уявлення про потенціал і можливості організації на шляху до інноваційного розвитку. В цьому випадку необхідно враховувати усіх факторів, що впливають на прийняття та реалізацію інноваційних рішень із врахуванням можливих наслідків, що можливо на основі застосування розглянутого підходу до оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства.