Шпаргалка по "Региональной экономике"

Закономірності формування міграційних потоків:

-пріоритет економічних чинників (міграція у зв’язку з бажанням  покращити свій фінансовий стан)

-диференціація рівня міграційної мобільності залежно від якісних характеристик індивідів (молодь мігрує частіше)

-інерційність міграційних потоків

-залежність обсягів міграцій  від відстані між регіонами

-взаємозв’язок міграційних процесів  та ментальностей населення

 

Міграції в цілому поділяють на внутрішні (регіональні) та зовнішні (міждержавні).

 

За причинами виділяють міграції, пов’язані із зміною місця проживання, трудова міграція, за причинами – вимушена та добровільна міграція, за способом реалізації є колективна та індивідуальна, легальна та нелегальна. Крім того виділяють сезонні і маятникові міграції

 

 

 

 

 

 

 

 

Білет 50 Рекреаційний комплекс Карпатського економічного району

 

Район включає Закарпатську, львівську, Івано-Франківську та Чернівецьку обл..  
 
Одним з стратегічних напрямків розвитку регіону є пріоритетне освоєння його рекреаційного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості такого вибору можна навести наступні основні аргументи:  
 
1. Наявність природно-ресурсної бази.  
 
2. Вигідне географічне положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять різноманітні зв'язки, а щільна мережа транспортних шляхів є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих з багатьох країн світу.  
 
3. Фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб в рекреаційних послугах.  
 
4. Порівняно високий рівень екологічної безпеки і наявність великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань.  
 
До рекреаційного комплексу Карпатського району належить санаторно-курортне і туристське господарство та сфера відпочинку, а саме система закладів санаторно-курортного лікування, турбаз, екскурсійних станцій, баз, будинків відпочинку і пансіонатів.

Основним районом рекреації є територія Українських Карпат. Тут розміщені відомі здравниці Трускавця, Моршина, Любіня Великого, Немирова. Основними центрами туризму є Львів та інші старовинні міста (Галич, Чернівці, Ужгород). До рекреаційних ресурсів регіону відносяться також озокерит і лікувальні грязі. Ресурсами грязелікування в регіоні є торф'яні грязі Немирівського, Великолюбінського, Моршинського родовищ, родовище Шкло у Львівській області, родовище Черче в Івано-Франківській області. Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам'яток історії, культури, архітектури. Карпатський регіон належить до найбагатших на Україні територій на пам'ятки історії та культури, найстаріші з яких розташовані в районі Дністра та Закарпаття.  
 
ВИСНОВОК: Карпатський економічний район має перспективи й ресурси (гірські, водні, природно-лісові ресурси,природно-заповідний фонд) для розвитку туристично-рекреаційного комплексу. Головною метою розвитку туризму, а особливо сільського, є популяризація відпочинку в карпатському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури, самозайнятості сільського населення, виявлення щирої гостинності до туристів, виховання поваги до краси карпатського краю, бережливе ставлення до природи, переймання існуючого культурного, релігійного та історичного надбання місцевого населення, сприяння збереження навколишнього середовища.

Туризм як сфера діяльності і як галузь активно розвивається і у близькому майбутньому саме він буде приносити району вагому частину доходу. Цьому мають сприяти галузевий склад народного господарства регіону, природно-кліматичні умови, вигідне транспортно-географічне розташування, наявний потенціал туристично-рекреаційних ресурсів, зовнішньоекономічні і етнокультурні зв'язки. Розширювати та поглиблювати зовнішньоекономічні зв'язки регіону з метою прискореного його входження в європейський та світовий ринки туристично-рекреаційних послуг

 

 

 

№51

Рекреаційні ресурси України, їх структура, регіональні особливості розміщення та використання

 

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності населення. 

Структура.

Рекреаційні ресурси поділяються на три групи:

Природні рекреаційні ресурси (клімат, земельні і водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, парки та заповідники, мальовничі пейзажі, унікальні природні об’єкти та ін.).

Культурно-історичні рекреаційні ресурси (культурні, історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва тощо).

Соціально-економічні рекреаційні ресурси (економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, сучасна та перспективна територіальна організація господарства, рівень обслуговування населення, структура населення, трудові ресурси, особливості розселення, рівень розвитку транспортної мережі та ін.).

За виконуваними функціями рекреаційні ресурси поділяються на

ресурси місцевого значення, обласного, республіканського та міжнародного.

 
 До  складу рекреаційних ресурсів входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.  
 

Розміщення. Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим. 
 
Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів формуються потужні рекреаційні комплекси.

Територіальна структура рекреаційного комплексу представлена

*   рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пансіонати тощо),

*    рекреаційними  районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною    інфраструктурою),

*   рекреаційними  регіонами (група рекреаційних районів) та

*   рекреаційними  зонами (сукупність взаємопов’язаних регіонів).  
 

Використання. Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у:  
 
*     максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні;  
 
*     охороні і відновленні рекреаційних ресурсів;  
 
*     зростанні якості послуг у цій сфері. 

 

      Кліматичні умови  України дозволяють організувати  масовий літній відпочинок протягом 140—145 днів у північно-західних регіонах, 180—190 днів — у степовій зоні морського узбережжя, 220 днів — у південній частині Криму.

Для зимових видів відпочинку територія України менш сприятлива, крім району Карпат, де кліматичні умови забезпечують повноцінний відпочинок протягом 90—120 днів.

Стійкість природної системи відносно рекреаційного впливу визначається щільністю відпочивальників на ділянках рекреаційних зон. На базі рекреаційних ресурсів України функціонують санаторії, пансіонати і будинки, бази відпочинку із загальною кількістю 434, 4 тис. місць, дитячі табори — 467,7 тис. місць, установи туризму — 91 тис. місць. Крім того, в приміських зонах функціонує 330 установ одноденного відпочинку на 17,6 тис. місць. Рекреаційні установи України забезпечують відпочинок 17 млн чоловік на рік.

Нині потенціал рекреаційних ресурсів України використовується недостатньо. З 9 млн га потенційно придатних ландшафтних ресурсів використовується для всіх видів відпочинку 1,7 млн га, або 18,95 %. Це забезпечує відпочинок тільки кожного п’ятого жителя України, який віддає перевагу відпочинкові влітку.

Рекреаційний потенціал України після аварії на Чорнобильській АЕС значно зменшився. Радіоактивного забруднення зазнали

Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни 

 

№52

Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики

Регіональна політика(з опорніка) - це сфера діяльності з управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті, тобто пов’язана із взаємовідносинами між державою і районами, а також районів між собою. Є складовою національної стратегії соціально-економічного розвитку

Питання регіонального економічного розвитку вивчаються в органічному зв’язку з практикою державно-управлінської діяльності. 
 
Саме на рівні місцевого самоврядування можливим є поєднання інтересів держави (влади) і суспільства (народу), оскільки саме на місцевому рівні реалізуються завдання державної політики та здійснюється власна політика територіальних громад.  
 
Місцеве самоврядування залежить від державного устрою, історичних, національних, географічних та інших особливостей країни, в кожній країні воно має специфічну правову форму. 
 
Основними документами, в яких відображена суспільна думка про місцеве самоврядування є Всесвітня Декларація та Європейська Хартія про місцеве самоврядування. За цими документами сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальних спільностей громадян та їх органів вирішувати значну частину місцевих справ і управляти територією, діючи у межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. 
 
Важливими ознаками органів місцевого самоврядування є їх правова, організаційна та фінансова автономія.

 

Суб’єктами, що реалізують ДРЕП в регіонах та безпосередньо здійснюють державне регулювання на місцях є обласні, районні та міські держадміністрації. 
 
Основними завданнями управління ек-ю місцевими держадміністраціями є: 
 
- Реалізація ДРЕП на місцях 
 
- Забезпечення комплексного соц.-ек р-ку регіонів 
 
- Сприяння проведенню ек реформ, забезпечення рац використання виробничо-тех та наукового потенціалу регіону, його природничих, трудових і фінансових ресурсів 
 
- Здійснення методичного керівництва ек роботою в регіоні. 
 
Роль органів місцевого самоврядування в період здійснення рег ек політики має вирішальне значення 
 
Від самоврядування, в першу чергу, залежить мобілізація людських і сировинних ресурсів на організацію ефективної ринкової економіки, ств нових робочих місць, повніше використання наявного соц.-ек потенціалу у кожному регіоні, місті, селі. 

 

53

Роль регіонів у формуванні експортного потенціалу України

 

Регіон(з лекції) це

1)визначена територія, що має цілісність та взаємозв’язки  складових елементів

2)це географічна одиниця, що визначається географічними межами

3)з ек. боку: частинка  території де існує система  взаємозв’язків між господарськими  суб’єктами

4)певна територія в  рамках однієї держави яка  є однорідною за певними критеріями  і за ними відрізняється від  інших

5)як квазідержава: являє собою відносно відособлену підсистему національної економіки та враховує світову тенденцію передачі на регіональний рівень більших функцій та фін ресурсів

6)як квазікорпорація- великий  суб’єкт ек діяльності активно  конкуруючий з ін. рег. корпораціями тощо

7) як ринок: система функціонування  різноманітних ринків

8)як соціум: орієнтований  на підвищення якостей життя

Сучасні можливості експортного потенціалу України певною мірою залежать від рівня розвитку окремих економічних районів і областей. 
 
В Україні існує диференційований підхід до розвитку зовнішньоекономічних зв'язків щодо економічних районів, адміністративних областей, великих міст. Західні райони України мають усі передумови, щоб стати лідерами економічної інтеграції з країнами Центральної і Західної Європи, східні — передусім з Російською Федерацією, південні — з країнами Причорномор'я. 
 
На частку таких областей, як Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська та м. Києва припадає більше половини українського експорту. Основа експорту — чорні метали, металопродукція, машини та обладнання. В останні роки внаслідок високої собівартості видобування значно скоротився експорт вугілля. 
 
Західні області України характеризуються значною кількістю учасників зовнішньоекономічної діяльності і спільних підприємств. Серед південних областей України за обсягами експорту товарів виділяються Миколаївська і Одеська області за рахунок, відповідно, поставок суден і хімічної продукції. У Причорномор'ї стратегічним завданням є встановлення преференційного режиму вільної торгівлі і спільного підприємництва на перетині основних комунікаційних напрямів Північ—Південь і Захід—Схід. 
 
Аутсайдерами у зовнішній торгівлі є такі області, як: Волинська, Закарпатська і Чернівецька, Рівненська, Тернопільська і Кіровоградська. Незважаючи на декларований пріоритет відкритої економіки, втрачає позиції у зовнішньоекономічній сфері АР Крим. Значну активність у зовнішньоекономічній діяльності виявляють великі міста — Київ і головний порт країни — Одеса. Столиця держави стає найбільш привабливою для спільного підприємництва, іноземних інвестицій і як імпортер товарів.  
 
Зростанню зовнішньоторговельного обороту сприятиме розширення співробітництва прикордонних областей України і Росії, єврорегіонів Буг і Карпати. Подальший розвиток повинно отримати міжрегіональне співробітництво з регіонами головного торгового партнера України — Російської Федерації. Виважена державна регіональна зовнішньоекономічна політика сприятиме прискоренню ринкових перетворень та подальшому розвитку економіки України, реалізації пріоритетних регіональних завдань, раціональному територіальному розподілу праці, розвитку міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв'язків, вирівнюванню рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. 
 
Сучасні можливості експортного потенціалу Укр повною мірою залежать від рівня розвитку окремих ек районів і областей.  
 
Спеціалізація районів У: 
 
Придніпорв’я – металург, м.б (електротехнічне, верстати, гірничо-добурве обладнання) 
 
Сх район – приладобудування, енергетичнебуд, тарбіни,ел-техн обл, двигуни, кабельні проводи 
 
Південний – зерно і вироби з нього, соняшник і олія, виноград, вино, коньячні вироби, фрукти, статкування для легкої пром, морепродукти. 
 
Центральний – науковотехнічна продкукція, оптичка та оптичні прилади, радіовимірні прилади, літаки, хім обладнання, гумотехнічні вироби, фармацефтика 
 
Донецький р-он – важке машбудівна, гірничо добувне обладнання, продукція хім галузей, метали, труби, пластмаси, смоли,  
 
Поліський, Карпатський, Подіільський – про-дукція лісової пром, АПК і обладнання для АПК