Шпаргалка по "Региональной экономике"

Структура хімічного комплексу досить складна. До його складу входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину, виготовляють дуже широкий асортимент продукції і об’єднуються між собою загальною технологією.

Як правило, виділяють

основну (неорганічну) хімію,

хімію органічного синтезу,

гірничохімічну промисловість,

фармацевтичну промисловість,

мікробіологічну промисловість,

побутову хімію.

Провідне місце за обсягом виробництва, в тому числі за випуском кінцевої продукції, займають основна хімія і хімія органічного синтезу.

Регіональні особливості . Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв’язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників:

Частка сировини становить від 40—45 до 90% всієї вартості готової продукції цієї галузі. При значному асортименті продукції, що виробляється з різноманітної сировини, проблема її постачання набуває особливо важливого значення.

Хімічна промисловість споживає значну кількість води, що входить до складу деяких хімічних продуктів, а також використовується для охолодження агрегатів. Все це сприяє тяжінню хімічних підприємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів.

Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки..

Споживчий чинник впливає головним чином на виробництва основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо.

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника.

Сировинна база. Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо.

Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті. Значна їх концентрація спричиняє сильне забруднення довкілля хімічними речовинами, що негативно відбивається на здоров'ї людей, які живуть у цих регіонах. Необхідне проведення заходів для очищення від цих забруднень, використання маловідхідних і безвідхідних технологій на усіх підприємствах хімічної промисловості.

68. Транспортний комплекс причорноморського  економічного району, його значення, галузева структура, основні магістралі, порти.

Транспортний комплекс причорноморського економічного району, його значення, галузева структура, основні магістралі, порти

Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська і Херсонська адміністративні області.

Вигідне географічне положення, специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку в районі морського, залізничного, автомобільного, річкового, трубопровідного та повітряного видів транспорту, які формують єдину транспортну систему і доповнюють один одного.

Найбільше значення не тільки на регіональному, а й на державному рівні має морський транспорт (Азово-Чорноморське і Дунайське пароплавства). На морському узбережжі і на Дунаї розташовано 12 основних торгових портів, з яких найбільші — Іллічівськ, Одеса, Керч, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря — Севастополь, Ялту, Євпаторію, Одесу.

Річковий транспорт. У перевезенні вантажів та пасажирів провідне місце належить Дніпровському басейну (1/2 водних шляхів). Найбільшими річковими портами є: Миколаївський, Херсонський, Ново-Каховський, Гола Пристань, Ізмаїльський, Бєлгород-Дністровський.Важливе значення, особливо для міжнародних зв'язків, має судноплавство по Дунаю. Судноплавство здійснюється також по річках Південний Буг та Дністер.

Автомобільний транспорт. Загальна довжина автомобільних шляхів по території Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення: Миколаїв—Одеса—Кишинів, Миколаїв—Херсон—Сімферополь, Миколаїв—Кіровоград, Миколаїв—Кривий Ріг, Рені— Ростов-на-Дону, Одеса—Ізмаїл.

У Криму діє єдина в країні міжміська тролейбусна лінія Сімферополь—Ялта.

Трубопровідний транспорт. За винятком газопроводів Глібівка— Сімферополь—Севастополь і Джанкой—Сімферополь, усі інші газопроводи району починаються за його межами. Через район проходить транзитний газопровід Шебелинка (Харківська обл.) — Дніпропетровськ — Одеса—Кишинів з відгалуджен-ням через Снігурівку до Одеси. Газо- та нафтопроводи України з'єднані відповідно між собою і всі разом є частиною транс'європейської системи.

Через Причорноморський економічний район проходять частини таких транспортних коридорів: Балтійське море — Чорне море (Гданськ — порти Чорного моря); Євро-Азіатський. Іллічівськ (поромна переправа через Чорне море) — Грузія—Азербайджан (поромна переправа через Каспійське море) — Туркменія. У рамках Чорноморського Економічного Співробітництва створено транспортний коридор, який проходить через причорноморські країни