Капітал підприємства. Кругообіг і обіг промислового капіталу

 Проте й на цьому  рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі  виробництва додаткова вартість  поки що "річ у собі", тому  вона прихована у вартості  нового виробленого товару (Т). Тому  підприємець знову повертається  на товарний ринок, але вже  не як покупець, а як продавець.  У цьому акті капітальна вартість  скидає з себе товарну форму  й набуває первісної грошової  форми. Кожна з форм промислового  капіталу зобов'язана своїм існуванням  одному і тому ж класовому  відношенню — експлуатації найманої  праці. Завдяки цьому відношенню гроші набувають форм грошового капіталу, фактори виробництва — форми промислового капіталу, товар — форми товарного капіталу.

 Кожна з форм капіталу  виражає свою специфічну функцію,  тому вони називаються функціональними.  Функцією грошового капіталу  є підготовка матеріальних умов  виробництва додаткової вартості; товарного — реалізація додаткової  вартості.

 Виконання функцій  кожною з форм капіталу можливе  лише у взаємозв'язку, взаємообумовленості,  а не ізольовано. Взаємообумовленість,  вимушене співіснування протилежностей  породжує нову якість — промисловий капітал.

 Капітал, який у  ході свого повного кругообігу  набирає і знов скидає ці  форми і у кожній з них  виконує відповідну їй функцію,  є промисловий капітал; слово  промисловий вживається тут у  тому значенні, в якому воно  охоплює будь-яку галузь виробництва, що ведеться капіталістично. Соціально-економічна суть промислового капіталу полягає у тому, що це єдина форма існування капіталу, при якій функцією капіталу є не лише привласнення додаткової вартості, а й її створення. Нормальне функціонування промислового капіталу можливе лише за тієї умови, що він постійно перебуватиме у всіх трьох функціональних формах і кожна з них здійснюватиме свій кругообіг, тобто промисловий капітал — це не тільки єдність трьох функціональних форм, а й єдність трьох форм кругообігу капіталу.

 Наявність трьох форм  промислового капіталу, і те, що  кожна з них виконує свою  особливу функцію, передбачає  три фігури кругообігу промислового  капіталу: крутообіги грошового  капіталу, продуктивного, товарного.  Усі три кругообіги мають спільні  і відмінні риси, утворюючи нерозривну  єдність суперечностей.

 Спільне полягає у  тому, що:

 капітал закінчує процес  кругообігу у тій самій формі,  в якій він починав свій  рух; 

 він проходить три  стадії і три функціональні  форми; 

 відбуваються кількісні  зміни — первісна капітальна  вартість завершує кругообігу  з прирощенням.

 Відмінності також  суттєві, По-своєму модифікують  і фетишизують класові відносини.  Кругообіг грошового капіталу (Г  — Т — (Рс, Зв) ... П ... Т' —  Т — (Рс, Зв) ... П ... Т' — Г') збігається з загальною формулою кругообігу промислового капіталу.

 Збіг об'єктивний:

 історично і логічно  грошовий капітал є вихідним  пунктом, вихідною формою руху  промислового капіталу;  саме  у русі грошового капіталу  найбільш точно виявляється мета  капіталу.

 Але разом з тим  рух грошового капіталу у найбільшій  мірі містифікує капіталістичні  виробничі відносини, фетишизує  класові відносини. Це зумовлене  тим, що рух грошового капіталу  приховує дійсне джерело додаткової  вартості. Рух капіталу набуває  найбільш фетишизованого вигляду:  Г...Г'. Крім того, процес виробництва  у даному випадку виступає  як скромний посередник. Отже, весь  процес виступає як процес  «створення грошей» грошима, і класові відносини остаточно фетишизовані, спотворені. Кругообіг продуктивного капіталу має формулу В...Т' — Г1 — [Рс Зв] ... В. Вів виражає інші сторони капіталістичних виробничих відносин і також фетишизує їхню суть. Тут вихідним і кінцевим пунктом кругообігу виступає продуктивний капітал. Визначальна роль процесу виробництва у даному кругообігу виявляється особливо яскраво, причому не як окремий акт, а як процес, що відновлюється,— відтворення, в якому обіг відіграє роль посередника.

 У той же час кругообіг  виробничого капіталу поглиблює  містифікацію капіталістичних виробничих  відносин, тому що, по-перше, приховує  дійсну мету капіталізму. Зовнішньо  здається, що метою кругообіг  є виробництво заради виробництва.  По-друге, у кругообіг грошового  капіталу гроші виступають як головна мета, рушійний мотив. Тут же гроші зводяться до рівня простого засобу обігу або платежу.

 Кругообіг товарного  капіталу виражається формулою  Д - Т (с. п., р. с.) ... П.... Т’ - Д’, де Д’ > Д. Основні його особливості  такі:

 на відміну від кругообігу  грошового і виробничого капіталів  тут кругообіг відкривається  обігом у цілому з обома  його протилежними фазами (Т'—-Д'—Г), підкреслюючи залежність капіталістичного  виробництва від обігу і від  споживання;

кругообіг починається не з Г, а з Т', капітальної вартості, що зросла, тобто з дійсного капіталістичного відношення;

 центральною проблемою  є реалізація;

 кругообіг товарного  капіталу обов'язково передбачає  у своїй сфері інші капітали, тобто відносини між капіталістами,  і таким чином проявляє себе  як кругообіг суспільного капіталу.

  Кругообіг товарного  капіталу пов'язаний з дальшою  модифікацією, фетишизацією капіталістичних  виробничих і класових відносин. Це виявляється, по-перше, у  тому, що кругообіг товарного  капіталу приховує дійсну мету  капіталістичного виробництва, висуваючи  на перший ( видимий) план споживну  вартість.

 Здається, що метою  капіталістичного господарства  є задоволення потреб суспільства.  По-друге, задоволення потреб  суспільства як видима мета  капіталізму передбачає неперервність  обігу товарного капіталу, що  породжує ілюзію: вирішальна ознака капіталізму — товарний обіг, обмін; капіталістичне господарство — мінове господарство і тільки. Ця ілюзія служить основою виникнення різних варіантів «мінової концепції» у антів «мінової концепції» у буржуазній політичній економії.

 Підкреслюючи, що кругообіг  промислового капіталу є єдністю  двох протилежностей, К. Маркс  зазначав, що у цій єдності  примат належить виробництву,  а відмінність протилежностей  полягає у тому, що у сфері  виробництва створюється вартість  і додаткова вартість, у сфері  обігу відбуваються лише зміна форм капіталу і розподіл додаткової вартості між різними капіталістами.

 Переростання капіталізму  в його вищу стадію викликає якісні зміни у системі обігу капіталу. В умовах сучасного капіталізму спостерігаються якісно нові елементи у структурі і кругообігу промислового капіталу під впливом зростання ступеня монополізації, посилення тенденції до інтернаціоналізації виробництва, а також під впливом розгортання нового етапу НТР.

 Такі основні особливості  промисловості, промислового капіталу і його ринку. В результаті кругообігу капітал приймає три функціональні форми – грошову, продуктивну і товарну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

Основним джерелом формування власного капіталу підприємства є статутний капітал — це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

Статутний капітал виступає невід’ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.

Кожен такий капітал здійснює кругообіг і весь час повторює його. В результаті кругообігу капітал  приймає три функціональні форми  – грошову, продуктивну і товарну.

За весь процес кругообігу капітал проходить 3 стадії:

1. перетворення грошового капіталу на продуктивний(закупка товару);
2. перетворення продуктивного капіталу в товарний;
3. перетворення товарного капіталу в грошовий.

Після цього капітал починає новий кругообіг. Тому що під час останнього перетворення,капітал повертається до первинної форми.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базелер У. Основы экономической теории: принципы, проблемы, политика. Германский опыт и российский путь / У. Базелер, 3. Сабов, Й. Хайн-рих, В. Кох. - СПб.: Питер, 2000. - 800 с.
2. Гальчинський А. С. Основи економічної теорії / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. - К. : Вища школа, 1995. - 471 с.
3. Грішанова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник / О. А. Грішанова. - К. : Знання, 2006. - 559 с.
4. Дзюбик С. Основи економічної теорії / С. Дзюбик, О. Ривак. - К. : Основи, 1994. - 336 с.
5. Економіка України та шляхи її реформування : матер. Всеукр. наради економістів, 14-15 вересня 1995 p. - К.: Генеза, 1996. - 323 с.
6. Економічна теорія : підручник / за ред. В. М. Тарасевича. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.
7. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег / Д. Кейнс. - М.: Гелиос, 1978. - 352 с.
8. Міжнародна економіка : підручник / за ред. А. П. Румянцева. - 2-ге вид., випр. і допов. - К. : Знання, 2004. - 449 с.
9. Могильний О. М. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / О. М. Могильний. - К., 2006. - 490 с.
10. Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины / В. В. Селезнев. - К.: АСК, 2000. - 544 с.
11. Ющенко А. В. Валютне регулювання / А. В. Ющенко, В. 1. Міщенко. - К.: Знання, 1999. - 359 с.
12. Інтернет