Розвиток економічної системи в Україні

Політичні чи державні кордони України сьогодні охоплюють  територію площею 603,7 тисяч кв.км. Суцільна українська національна територія  становить 720,2 тисячі кв.км, а якщо врахувати  національно мішані території, де українці є у меншості, то площа українських  земель становитиме 947,3 тисячі кв.км.

Про визнання нинішньою  українською політичною владою важливості підтримання зв`язків з українською  діаспорою закордоном свідчить стаття, в якій описується зустріч екс-Президента України Віктора Ющенка у Загребі з представниками української громади в Хорватії, в якій він наголосив, що українство за кордоном є важливим елементом політики нашої держави.

 

2.2 Комуністичний експеримент над економічною  системою України

Ту економічну модель, яку 74 роки намагалися побудувати в  СРСР, прийнято вважати спробою реалізації економічної концепції Маркса-Енгельса-Леніна. Часом кажуть, що ця спроба не вдалася  через відхід від їхньої економічної  концепції. Але, очевидно, що жорстокі реалії були ближчі до теоретичної  концепції, ніж можна було б собі уявити. На  концепції "класиків марксизму-ленінізму" можна було збудувати лише державу, яку описав ще Томас Мор у своїй "Утопії" (1516).

Можна виділити три  головні моменти побудови комуністичної  моделі економічної системи в  Україні:

1) відчуження  від  власності на засоби виробництва;

2) відчуження виробника  від створеного ним продукту;

3) відчуження від  влади.

В основі цієї моделі була централізована збалансована планова  економіка, яка зовсім не орієнтувалась  на ефективність того, чи іншого підприємства. Основним завданням для робітників було добитись низьких норм виробітку, а для підприємств - низьких планових завдань

Екологічні питання  підприємства вирішували тільки тоді, коли вони були внесені у план. А  оскільки теоретично вважалось, що при "соціалізмі" не може бути "хижацького ставлення до навколишнього середовища", то на екологічні проблеми особливої  уваги не звертали.

Оскільки завдання підприємствам визначали міністерства, то й продукцією розпоряджалися вони. Тобто реальними власниками як засобів  виробництва, так і створеного суспільством продукту були державні адміністративні  структури - міністерства і відомства. А виробники були усунені не лише від власності на засоби виробництва  чи створеного ними продукту, вони були усунені і від можливості впливу на адміністративну систему.

  "Номенклатурну політичну систему", яка існувала в СРСР можна зобразити у вигляді величезної піраміди. Вона мала щонайменше шість рівнів: (1) районний, (2) обласний, (3) республіканський, (4) всесоюзні органи, міністерства та відомства, (5) центральний комітет компартії, і, на верхівці піраміди, (6) генеральний секретар КПРС. Піраміда мала чотири сторони: (а) партійно-комсомольську; (б) профспілкову;    (в) державну та (г) господарську (у тому числі, так званий "директорський корпус").

Політичні та економічні зміни, що відбулися в Україні  з 1991 року, після здобуття державної  незалежності, дещо ослабили, на короткий час, лише одну її грань - компартійно-комсомольську. В цілому ця структура існує й  донині.

 Отже, в Україні,  як і в СРСР у цілому, було  створено економічну систему,  яка пов’язувалась з егалітарно-колективістськими  цінностями, що базувались на  марксистській ідеології, основна  теза якої полягає в тому, що  економічні відносини визначають  усі інші. Про екологічні проблеми  згадували лише тоді, коли вони  істотно впливали на економічні  показники. Питання про естетику  довкілля, ландшафтів тощо, розглядали  лише теоретично, оскільки естетичним  еталоном став промисловий пейзаж.

В Україні, як і всюди  в СРСР, сформувалась еколого-економічна система, що базувалась на державній  власності, заорганізованому ринку, повному контролі на засоби виробництва та розподілі створеного у суспільстві продукту, байдужому ставленні до навколишнього середовища, ігноруванні суспільних потреб, яку називали "соціалізмом", "розвинутим соціалізмом" тощо. З економічної точки зору, це була адміністративно-командна економічна система. Зрозуміло, що така система з відчуженням членів суспільства від політичної влади, власності та розподілу створеного продукту була далека від власне соціалістичних (у західному розумінні) принципів. Створена еколого-економічна система була безпосередньою реалізацією марксистсько-ленінської концепції побудови "соціалістичної" (у розумінні Маркса-Леніна) економічної системи унітарної, тоталітарної держави "диктатури пролетаріату".

Соціалізм, за Леніним, є "першою фазою комуністичного способу  виробництва." Тобто соціалізм  розглядали як недорозвинений комунізм. Ленін підтримав оцінку Марксом  комуністичних ідей минулого, викладених у "Маніфесті комуністичної партії" (1848). Ці думки є суто комуністичними, що проповідують повну спільність: майнову, духовну та ідейну.

 

2.3 Характеристика компонентів економічної системи України

Україна хоч і  не мала тривалі відрізки історії  своєї політично та економічно незалежної державності, проте мала сформовану еколого-економічну систему з багатьма виразно окресленими національними  ознаками. Ці ознаки характеризуються компонентами еколого-економічної  системи.

 

Населення

Україна за чисельністю  населення, яке становить 51,847 мільйона осіб (1994), є на п’ятому місці у  Європі, після Німеччини (81,088 млн. осіб), Італії (58,138 млн. осіб), Великобританії (58,135 млн. осіб) та Франції (57,84 млн. осіб); та на 21 місці серед країн світу. Для порівняння - за площею Україні  належить 40 місце у світі; їй належить 5,7% площі та 7,3% населення Європи; 0,44% площі та 1% населення світу. Ці цифри свідчать про те, що Україна належить не лише до великих європейських, а й до великих світових держав.

 Густота населення  в Україні становить 86 осіб  на 1 квадратний кілометр. Це може  видатись багато, але якщо б  в Україні була така ж густота  населення як сьогодні у Німеччині,  то у ній проживали б 137 млн.  осіб. Отже, порівняно з іншими  державами  Україна має ані  занадто велике, ані занадто мале  населення. Стурбованість викликають  дві обставини: (1) що немає приросту  населення (а з 1979 року почали  відзначати від’ємний приріст  сільського населення); (2) що різко  збільшується частка людей пенсійного  віку. На сьогодні 33% населення є  непрацездатного віку.

За категоріями  населення України розподілилось  так: середній вік населення - 36,6 років, молодь до 15 років - 21%, старші 65 років - 12%; на 1000 осіб працездатного віку припадає 791 непрацездатний; міське населення  становить 68%, сільське - 32%.

Сьогодні дуже важко  дати оцінку зайнятості населення України, оскільки офіційний відсоток безробітних  не є високим, проте приховане  безробіття, спричинене зупиненням підприємств,економічною  кризою охоплює чи не половину усього працездатного населення.

 

Природні  ресурси 

Україна має добре  розвідані і досить багаті природні ресурси, але той факт, що в Україні  природні ресурси вже давно експлуатуються призвів до того, що багато родовищ  вже вичерпані.

  Дані таблиці  свідчать, що Україна не лише  видобувала значну кількість  корисних копалин, а й посідала  вагоме місце за їх запасами. Так, посідаючи 2,7% території колишнього  СРСР, Україна володіла понад  70% запасів марганцевих руд, 60% первинних  каолінів, 31% залізних руд, 25% коксівного  вугілля та вогнетривких глин, понад 15% вугілля та вторинних  каолінів.

 Україна багата на корисні копалини. Зокрема найбільш поширений видобуток таких:

 а) паливні (горючі) корисні копалини. На території України знаходяться Донецький і Львівсько-Волинський кам'яновугільні та Дніпровський буровугільний басейни.  Донецький басейн у межах України (Великий Донбас) займає площу понад 50 тис. км2 (тут залягає коксівне, газове вугілля, антрацит.) Донецький басейн є основним у вугільній промисловості країни. Запаси вугілля оцінюються в 109,0 млрд. тонн в шарах потужністю 0,6-1,2м. З 1949р. освоюється Західний Донбас, розташований на північному сході Дніпропетровської області і частково в Харківській області. Нині в Донбасі більш як сто ділянок, загальні запаси яких становлять близько 12 млрд. тонн.

  б) рудні (металеві) корисні копалини. Україна має багаті поклади залізних і марганцевих руд (відповідно 5% і 20% запасів світу), на основі яких розвивається її чорна металургія. Рудні концентрати також вивозять в інші країни. В Україні освоєно 35 родовищ залізних руд осадового і метаморфічного походження. Загальні запаси залізних руд складають 27 млрд. т. Багаті залізні руди зосереджені в Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому і Білозерському залізорудних районах, дещо бідніші – у Керченському басейні.

 в) за запасами  нерудних (неметалеві) корисних копалин Україна посідає одне з провідних місць у світі. Так, родовища самородної сірки і озокериту в Передкарпатті – найбільші в світі. Озокерит використовується в парфумерії, легкій промисловості, медицині, а сірка – в хімічній промисловості.

Найважливішими  із природних ресурсів є, звичайно, енергетичні. Без енергетичних ресурсів не може функціонувати жодне підприємство, рухатись транспорт тощо. Незважаючи на велику залежність України від  імпортних (досі головним чином з  Росії) енергоносіїв, вона має їх обмежені запаси. Україна задовольняє власні потреби у нафті на 8% та горючого газу на 22%.

 

 

Інвестиції

   Економіка  України має гостру потребу  у прямих іноземних інвестиціях.  У більшості країн світу (США,  Німеччині, Франції, Великобританії, Південній Кореї, Тайвані) каталізатором  інвестиційної активності став  саме іноземний капітал, який  відігравав активну роль у  розвитку й перебудові їхніх  економік.

Згідно з розрахунками у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1 %, або в середньому приблизно 5 дол. США на одну особу населення.

За останні роки українська держава значно підвищила  свою інвестиційну активність. Свідченням цього є: підписання угоди про  сприяння і взаємний захист інвестицій із понад 70 країнами світу, укладення  більше ніж 50 міжнародних договорів  про уникнення подвійного оподаткування, ратифіковання Вашингтонської конвенції 1965 року про порядок вирішення  інвестиційних суперечок між  державами та іноземними суб'єктами господарювання, вступ України у 2008 р. у СОТ.

Завдяки вжитим заходам  приріст іноземних інвестицій в  Україну, починаючи з 2005 р., становив понад 20 %. Однак світова фінансова  криза, яка почалась у 2008 р., зруйнувала надії вітчизняних підприємців  на отримання фінансових надходжень з-за кордону.

Протягом 2010 року іноземні інвестори вклали в економіку  України 44708,0 млн. дол. США. За даними Державного комітету статистики України до основних країн - інвесторів, на які припадає більш ніж 10 % загального обсягу прямих інвестицій належать: Кіпр - 9914,6 млн. дол. США (22,2 % загального обсягу), Німеччина - 7076,9 млн. дол. США ( 15,8%), Нідерланди - 4707,8 млн. дол. США (10,5 %)

Основними напрямами  вкладання іноземних інвестицій є промисловість.

Напрями вкладання  іноземних інвестицій в економіку  України за 2010 рік, млн.дол. США

   В Україні  простежується нераціональний розподіл  іноземних інвестицій між галузями  економіки. Велика увага зосереджена  на інвестування у переробну  промисловість. Незважаючи на  те, що Україна багата на природні  ресурси на добувну промисловість  спрямована незначна частка іноземних  інвестицій.

У нашій країні існує  ряд проблем, які перешкоджають  ефективному залученню іноземних  інвестицій: відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійних кваліфікації підприємців; відсутність зацікавлених партнерів; нестача привабливих  інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надвисокий рівень інфляції .

   Отже, залучення  іноземних інвестицій є важливим  для економічного розвитку України.  Правильний та раціональний розподіл  іноземних інвестицій між галузями  народного господарства забезпечить  економічний розвиток та підвищить  авторитет нашої країни у світовому  господарстві. Іноземні інвестиції  потрібно спрямовувати не тільки  на поточні потреби розвитку, а й враховувати майбутні перспективи,  розвиток НТП, орієнтуватися на  зміни, які відбуваються у світі,  щоб вийти на міжнародний рівень розвитку. Вирішення проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій, сприятиме покращенню інвестиційного клімату країни та сприятиме покращенню її економічного становища.

 

Економічні  структури

Транспорт — одна з найбільш важливих галузей народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий, в’ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний і електронний. За функціональними  особливостями транспорт поділяється  на вантажний та пасажирський. Це зв’язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального  виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень. В цілому в Україні розвинуті всі види транспорту.

 

Зайнятість  населення

Основні показники  у сфері зайнятості населення  у 1 кварталі 2011 року

За останніми  оприлюдненими даними, зокрема за 2010 рік, рівень економічної активності населення віком 15-70 років у визначенні МОП збільшився на 0,3 відсоткових  пункту і становив 61,3 відсотка від  всього населення зазначеного віку.

Чисельність зайнятого  населення збільшилась на 4,3 тисячі осіб або на 0,4 відсотка і становила 1044,5 тисячі осіб.

Рівень зайнятості населення збільшився на 0,6 відсоткових  пунктів, становив 57,5 відсотка від всього населення віком 15-70 років і наблизився до середнього показника по Україні (58,5 відсотка).