Розвиток економічної системи в Україні

Чисельність безробітного населення зменшилась на 7,3 тисячі осіб або на 9,7 відсотка і становила 68,0 тисячі осіб.

Рівень безробіття зменшився на 0,7 відсоткових пункту і становив 6,1 відсотка від економічно активного населення віком 15-70 років, що є найнижчим показником серед  областей України.

За даними моніторингу, запровадженого відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 512 деякі питання  моніторингу створення робочих  місць, за січень-березень 2011 року утворені робочі місця для 10,4 тисячі осіб, що становить 32,9 відсотка річного завдання та на 40,8 відсотка більше у порівнянні з відповідним періодом 2010 року.

 Стан зареєстрованого  ринку праці у січні–березні  2011 року характеризується такими  даними:

- кількість незайнятих  громадян, які користувалися послугами  державної служби зайнятості, становила  34350 осіб;

- за сприяння  зазначеної служби було працевлаштовано  5696 осіб, що на 18,6 відсотка більше  у порівнянні з відповідним  періодом 2010 року, рівень працевлаштування  становив 16,6 відсотка;

- професійне навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації  за направленням державної служби  зайнятості проходило 3368 осіб, що  відповідно на 31,9 відсотка більше, рівень охоплення зазначеними  заходами збільшився на 0,1 відсоткових  пункту і становив 9,8 відсотка;

- в оплачуваних  громадських роботах протягом  звітного періоду брали участь 4118 осіб, що відповідно більше  на 33,1 відсотка, рівень охоплення  збільшився на 0,3 відсоткових пункту  і становив 12,0 відсотка від кількості  тих, що перебували на обліку;

- на 1 квітня 2011 року  чисельність зареєстрованих безробітних  становила 23647 осіб, рівень зареєстрованого  безробіття - 1,6 відсотка населення  працездатного віку;

- потреба підприємств  у працівниках на 1 квітня 2011 року  становила 

4397 одиниць, що  на 41,5 відсотка більше у порівнянні  з відповідною датою 

2010 року.

Отже,ми бачимо позитивні  результати щодо зростання рівня  зайнятості населення у виробництві  й на робочих місцях різного роду організацій. Також,не дивлячись на посткризовий період, рівень безробіття в Україні знижується, що є позитивним фактором для розвитку економіки.

 

Рівень  освіти

Рівень освіти населення  в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної  Європи. За питомою вагою учнів  серед населення 15-18 років Україна  поступається в Європі тільки країнам  Балтії та Угорщині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про  істотне поліпшення освітнього складу населення. Значно (на 26 %) зросла і чисельність  випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати подальші зміни. Більш  освіченим є міське населення, яке  значною мірою поповнюється за рахунок  навчальної та післянавчальної міграції сільської молоді.

 

 

2.4 Економічна система України на сучасному етапі.

Проблема  вибору національної економічної політики України.

Тільки на основі власної національної економічної  моделі Україна зможе знайти своє місце в світовій спільноті. Використовуючи досвіт інших

країн слід врахувати  конкретну суспільно – економічну ситуацію.

При виборі національної економічної моделі слід враховувати, що Україна є складовою частиною європейської цивілізації як певної соціально –

економічної та культурно  – історичної цілісності. Безперечним  є те, що

відмежування національної української економіки від тенденцій  розвитку

всесвітнього господарства буде призводити до відставання від  поступу

світової цивілізації.

 

Економічна  політика української держави.

Діяльність держави  в економіці ґрунтується на певній економічній

політиці. Суть сучасної української політики полягає в  курсі на економічне

відродження України. Для реалізації цієї мети ставиться  завдання

активізувати наявний  в країні науковий та виробничий потенціал,

домогтися переходу до ринкового зросту, підняти інвестиційну та

інноваційну активність, розгорнути структурну перебудову. Програма

економічного відродження  України має включати заходи по стимулюванню

кінцевого попиту, захисту національних товаровиробників, проведення

податкової реформи  з метою стимулювання ділової  активності, наведенню

порядку в управлінні державним майном і фінансами, зменшенню  інфляції

тощо.

Вирішення завдань  подолання кризи і забезпечення економічного

відродження передбачає радикальні реформи в інтересах  національних

товаровиробників. Це – лінія на створення національної

конкурентоспроможної  ринкової економіки, в якій держава  забезпечує

умови для підвищення добробуту населення.

 

Криза економічної  влади в Україні.

         Для сучасного українського суспільства характерною є криза економічної влади. На словах товаровиробники і всі господарська суб’єкти отримали значні владні функції, але на ділі вони не можуть ними скористуватись в умовах загальної кризи народного господарства і відсутності необхідних інституціональних передумов. Водночас держава робить все, щоб зберегти за собою важливі владні повноваження. Така суперечлива ситуація вилилась на практиці у відсутність надійних механізмів реалізації економічної політики.

Практично всі сторони  господарського і соціального життя  охопила

криміналізація. Прибуткові сфери народного господарства, які  дають

великі доходи, виявляються  поділеними між корпоративними групами  та

мафіозними структурами.

Зміна структури  владних відносин в економіці  України набула, таким

чином, вкрай несприятливого характеру. Центр владного тяжіння

переноситься від  державних центральних органів  до мафіозних структур.

Зрозуміло, що при  цьому розвиток ринкової економіки  і приватного сектору припиняється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

Становлення економічної  системи у житті суспільства пройшло довгий шлях розвитку : від економічного ладу первісної общини – до сучасної ринкової економіки. І для кожного етапу розвитку суспільства були характерні такі системи: традиційна, система ринкової економіки, командно-адміністративна змішана економіка і перехідна.

На сучасному  етапі  для багатьох розвинутих каїн притаманна ринкова система економіки. Це, зокрема, США, Канада, Німеччина. Для  них характерні стабільний економічний  розвиток і потенціал.

Україні ж за роки становлення державності значний  час була притаманна планова економічна система, наслідки якої,на жаль, помітні і на нинішньому етапі розвитку України як незалежної держави. Проте чинна влада і суб`єкти підприємницької діяльності ( для яких вигідний стабільний економічний розвито країни ) роблять все можливе для якомога швидшого переходу України до ринкової економічної системи. Тож зараз, українська економіка є перехідною від планової до ринкової. Але темпи розвитку України дають надію на стабільний розвиток нашої раїни і подальший плавний її перехід до нової економічної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Список використаної літератури:

1.Гаврилишин Б.  Дороговкази в майбутнє: До ефективніших  суспільств. Доповідь Римському  клубові. - К.: Основи, 1993.- 238 с. (перше  видання українською мовою - К.: Наук. думка, 1990.- 208 с.).

2.Грабинський І.  Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ./ За ред. З.Ватаманюка.- Львів: ЛДУ, 1992.- С. 150.

3.Сакс Дж., Пивоварський  О. Економіка перехідного періоду  (Уроки для України) / Пер. з  англ.- К.: Основи, 1996.- 345 с.

4. Базилевич Віктор Дмитрович, Баластрик Лариса Олександрівна. Макроекономіка: Навчальний посібник..- К.: Четверта Хвиля, 1997.- 144с.5. 5.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н.

Климко, В.П. Нестеренко, Л.О.Каніщенко та ін.; за ред. Г.Н. Климка, В.П.

Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. - Київ: Наук. Думка, 1996.-238 с.

6.Гаврилишин Б.  Аналіз та оцінка ефективності  України: (методика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.

7. Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.-196 с.

8. Бандур Семен Іванович, Заяць Тетяна Анатоліївна, Терон Ірина Василівна Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика.- К.: РВПС України НАН України, 2002.- 250с.9. 9. 9.Бартенев Сергей Александрович История экономических учений.- М: Юристъ, 2001.- 456с.

10. Безпека економічних трансформацій.- К: Альтерпрес, 2000.- 386с.11. 11. 11.Бернгольц, Петер Основи політичної економії: Навчальний посібник. Т.1. Теорія економічних систем/ П.Бернгольц, Ф.Браєр.- К: Київський університет, 1997.- 290с.

12.Бернгольц, Петер  Основи політичної економії: Навчальний  посібник. Т.2. Економічна теорія  політики/ П.Бернгольц, Ф.Браєр.- К:  Либідь, 1997.- 298с.

13. С.В.Мочерний - Економічна теорія. – Посібник для студентів вищих закладів освіти, Київ “Видавничий центр “Академія””,1999р.- 320 с.

14. Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992.

15. Єщенко П.С., Палкін Ю.I.Сучасна економіка. Київ:Вища школа, 2005, 327с.