Переосмислення минулого в новаторських пошуках видатних архітекторів Київського модерну

План

Вступ

РОЗДІЛ 1. Історія виникнення та розвитку архітектурного модерну в Україні

1. Особливості українського модерну як архітектурно стилю
2. Центри розвитку українського архітектурного модерну
3. Харківський центр
4. Львівський центр
5. Полтавський центр

РОЗДІЛ 2 . Містобудівна ситуація в Києві доби модерну

2.1 Характерні собливості київської школи модерну

РОЗДІЛ 3. Видатні київські споруди модерну

3.1Житлові будинки та приватні маєтки

3.2 Прибуткові будинки

3.3 Громадські будівлі

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

Вступ

 

Дослідження стилю українського архітектурного модерну, що почав свій розвиток на зламі ХІХ – ХХ століття, дає змогу виявити причини його виникнення та заглибитися в передумови його створення та становлення. Рубіж століть – один з найвищих проявів активізації національної та етнічної свідомості, епоха усвідомленого творення та становлення, яка спияла пошукам власних художніх стилів та напрямів. В цей час в єдине образне джерело злилися власні – фольклорні, етнографічні, мистецькі - надбання українського народу із тим, що таким чи іншим чином були імпортовані з європейських країн. Апозиченими. Як результат, утворилося мистецьке та стильове національне явище, одночасно пов’язане тисячами коренів зі своєю спадщиною і світовою сучасністю – а саме український архітектурний модерн. Три стадії творчого прогресу українського мистецького відродження набули вигляду тези, антитези, та синтезу. З цього процесу не можливо вилучити жодну зі складових, бо на разних стадіях розвитку стилю народжувалися та додавалися нові компоненти, які утворювали собою нові, вражаючі форми. Саме ці форми, віднайдені шляхом сполучення запозиченого і власного, набули знакового національно–стильового характеру. Вони сформували нове явище, яке сьогоднішнім поколінням сприймається як суто національне, котре, досягнувши вищої довершеності, набуло визнання інших народів.

Період кінця ХІХ–початку ХХ століття став для України часом змін, та усвідомленого прагнення жити по новому. У суспільсті швидко зростала хвиля пошуків нового змісту у простих звичний речах, намагання подивитися на них під новим кутом. Нова філософська думка закликала зосередитись на переважанні духу над формою, поєднання звичного з прекрасним.Темпи науково-технічного прогресу призвели до поширення освіти та зростання добробуту, що, в свою чергу викликало запит у підвищення рівня потреб у комфорті та просторі, а вдосконалення інструментів і матеріалів надали можливість реалізації фантацій.

Український архітектурний модерн, що швидко поширився на всій території країни, став бунтом молодих, оновленням, експресією. Окрім загальноєвропейських пошуків нового змісту, згідно з духом часу, митці намагалися відійти від застарілих традицій ХІХ століття, та звільнитися від помпезної вичурності академізму. Демократичність на противагу елітарності, експресія і спрощення, чіткість силуету, графічність і динамізм, акцентування на чистому кольорі – ось ті складові, що були взяти за основу пошуків українського архітектурного модерну.

Метою данної роботи є переосмислення минулого в новаторських пошуках видатних архітекторів київського модерну. Згідно з метою було поставлено наступні завдання:

• розглянути і проаналізувати етапи становлення модерну на України;
• виділити основні школи модерну на Україні та окремі регіональні школи ;
• проаналізувати особливості кожної з шкіл і фактори, які впливали на процес формування шкіл модерну;
• проаналізувати містобудівну ситуацію, яка склалася в Києві наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть;
• розглянути вплив економічних факторів на забудову Києва в період панування стилю модерн;
• назвати характерні риси декоративного, раціоналістичного та національно–романтичного модерну ;
• виявити загальну характеристику орнаментів модерну і охарактеризувати орнаменти в київських будинках стилю модерн;
• розглянути особливості стилю модерн в Києві, виднайти відмінності від західноєвропейських і російських зразків модерну;
• дослідити творчість відомих українських творців архітектурного модерну;

Об’єктом дослідження даної роботи є архітектура України та Києва доби панування стилю модерн.

Предметом дослідження є вивчення творів відомих київських архітекторів епохи модерну, виявлення іх особливостей та стильових основ.

Актуальність дослідження. При детальному розгляді зразків української архітектури доби модерну виявлено, що завдяки поєднанню можливостей техніки і проникливого розуміння нової архітектурної течї, відбулося переосмислення народної теми в архітектурі, вивільнення від механічного запозичення форм. Саме ці особливості, що лягли в основу українського архітектурного модерну, дозволяють творам данної епохи зберігати свою сучасність та новизну форм. Зразки київського та українського архітектурного модерну, створенні наприкінці ХІХ– початку ХХ століть, з легкістю вписуються в сучасну архітектуру, не викликаючи відчуття застарілості, архаїчності, а навпаки, надихають архітекторів сучасності на використання власних національних українських традицій у сучасній архітектурі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Історія виникнення та розвитку  архітектурного модерну на території  України

Модерн як новий ситлістичній напрям в Європі виникає в середині 90х– років XIX століття. Основними його рисами стали такі: створення нового синтетичного стилю, який поєдував в собі архітектуру, пластику, живопис і прикладне мистецтво, прагнення до постійного оновлення, орієнтованого на історичні зразки.

Не дивлячись на кількість варіативних назв стилю в різних країнах: «арт – нуво» у Франції, «югендстиль» в Германії, «стиль сецесіон» в Австрії, «модерн» в Англії, «ліберті – істиль» в Італії, «тіффані» в США, модерн, все ж незмінно, спирався на естетику романтизму.

Декоративне оздоблення фасадів та інтер’єрів досягає неймовірної витонченості. Величезне значення стиль модерн надає виразності ритмів, кольору та фактурі. Фасади будівель модерну вирізняються округлими, іноді фантастично вигнутими контурами отворів, використанням решіток з кованого металу, глазурованої керамічної плитки стриманого кольору, візерунчастої керамічної облицовки, вишуканим віконним і дверним вітражам.

В архітектурі модерну набувають поширення м’які, ніби самоутворені форми, що стеляться поверхнею будівель, утворюючи стилізований орнамент. Для модерну характерні плавні лінії, силуети і орнаменти, що нагадують форми рослин. Ряд орнаментальних мотивів модерну був запозичений з мистецтва Далекого Сходу, перш за все Японії. Східні мотиви згодом отримали великого поширення у європейському мистецтві. Використовується також геометричний орнамент, наприклад запозичений з грецької культури меандр.

Особлива увага в архітектурному модерні була приділена формам вікон, дверей, сходів, що стають різноманітними мало не до нескінченності. Великий інтерес стиль модерн проявляє до оформлення віконних прорізів, які заповнює вітражами. Вітражі модерну несуть у собі біонічні природні форми. Основними мотивами стають квіти – іриси, маки, різні трави, а також лілії та інші водні рослини з довгими стеблами.

Основною причиною появи нового стилю був перехід від патріархально–аграрно–ремесленного до індустріально–урбаністичного суспільства. Розвиток промисловості сприяв виникненню нових технологій і матеріалів: бетону, залізобетонних конструкцій і металу в масовому житловому будівництві. Характерним для модерну стає переосмислення використання залізобетону та металу з естетичної точки зору, а не тільки як нових підсобних засобів у будівництві. Модерн трактує стіну не тільки як конструктивний і статичний елемент, а й декоративний: у зовнішньому і внутрішньому облицюванні будівель використовуються кераміка і майоліка. [32, с. 62]

Важливу роль у формуванні нового стилю зіграв соціальний чинник, пов'язаний з динамічними процесами урбанізації. Відтік населення з сіл, зростання міст, інтенсивне житлове будівництво, забудова великих міст, культ машин, техніцизм – все це створювало передумови для виникнення нових форм мистецтва. На зміну аристократичній культурі столичних центрів і панських маєтків, йшла нова, демократична культура міст. Так звані салони, як центри аристократичної культури, поступаються демократичним клубам, будинкам культури, великим концертним залам. Мистецтво набуває серійного характеру і великих форм, організовується за фабричними стандартами.

Психологічні мотиви виникнення модерна пов'язували з руйнуванням традиційного аграрно – патріархального способу життя, патріархальних цінностей, кризою селянської свідомості. Все це призвело до протиставлення класичних традицій сучасним впливам в повсякденному житті, побуті, в настроях суспільства. Колективістська, патріархальна свідомість почала поступатися індивідуалізму, властивому індустріальному суспільству.

Стиль модерн, що є ідеальним проектом гармонізації життєвого простору, немов затверджує дієвість старань митця, та пропонує шляхи естетичного вирішення протиріч користі і краси, штучного і природного, цивілізації і природи, масового та елітарного – проблеми, перед якими на новому витку історії, через століття, постала й українська культура.

Безумовними родоначальниками і законодавцями модерну були архітектори Бельгії, Австрії і Німеччини, ідеї яких, як і багато інших досягнень Європи, поступово потрапили  і на Україну, де й почали жити новим життям.

Український архітектурний модерн – один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже сорока років, з 1903 по1941 років.

На початкових етапах своєї появи і розвитку стиль не мав чіткого визначення, тому фігурував як «український стиль», «український архітектурний стиль», «український народний стиль», «новий український стиль».

В історії української архітектури жодне інше стильове явище не відзначалося такою розмаїтістю, різнохарактерністю і суперечливістю у назві, як український архітектурний модерн. Починаючи з перших публікацій на цю тему у 1900-ті роки, та закінчуючи роботами істориків останніх літ, здійснюється пошук оптимальної назви, котра здатна найповніше розкрити характер і особливості досліджуваного явища.

У назвах, що стосувалися українського архітектурного модерну, відбивались характерні погляди чи світоглядні орієнтації тих, хто їх вживав. Першим називати новий стиль як «модернізований український стиль» почав, ймовірно, його представник, видатний митець Є. Н. Сердюк, за ним термін«український модерн» вводить в обіг Г. О. Коваленко. Найбільш часто вживаною у літературі назвою стилю є «український модерн». [24, с. 38]

Попри вплив північного сусіда на Україну, що найбільше проявлявся на прикордонних частинах, на початку ХХ століття, під впливом ідей модерна, еклектизму і народних традицій Східної Європи 1905 – 1915 років, українські майстри розробляють новий стиль, покликаний відобразити українську національну специфіку.

 

Український модерн почав проявлятися в «народному» примітивізмі форм і силуетів, широкому використанні геометричного орнаменту, облицювальної плитки і високих черепичних дахів. Важливо , що «новий український стиль» спочатку дуже мало звертався до традиційних мотивів національної архітектури.

 

Розробляючи український модерн, його автори намагалися виробити абсолютно новий імідж українського мистецтва. Модерн цікавий тим, що не просто механічно сполучав різні стилі, а прагнув виробити їх синтез, «оживити», відповідно до технологій нового часу.

 

Не дивлячись на те, що фаза активного розвитку модерну тривала недовго, «чистий» модерн закінчив свій хід в 1909–1910 роках. Як стиль був на рідкість різноликим. Зберігаючи свою суть, модерн вбирав національні традиції народу, на території якого він розвивався. [17, с. 86]

Чи не один із найсильніших позитивних впливів на розвиток і формування стилю спричинила діяльність швидко зростаючих у кількості архітектурно–будівельних фірм, які оволодівали новими інженерними рішеннями та сучасними технологіями.

Проте, процес формування архітектурного модерну в Україні на початку ХХ століття відбувався в складних умовах. Суспільно–політична ситуація наклала свій відбиток на весь процес розвитку національної архітектури, і популяризацію її досягнень.

У ХІХ столітті давні і сучасні, цивільні і культові споруди півдня імперії сприймались, як частина загальноросійської архітектури, але зростання кількісного і якісного рівня знань у цій галузі сприяло виділенню архітектури України в окрему школу, з чітко окресленими національними традиціями.

Значним поштовхом для пошуку національних традицій в архітектурі був інтенсивний розвиток таких наук як археологія, етнографія та формування вітчизняного мистецтвознавства. Величезна кількість фахівців того часу присвятила себе дослідженню історії української архітектури та визначенню національних форм у будівництві. Усвідомлення самобутності української архітектурної спадщини не могло не позначитись на формуванні стилістичних особливостей пам'яток вітчизняного модерну. [25, с. 72]

Як загальноєвропейський стиль, модерн зробив вагомий внесок у тогочасну вітчизняну архітектуру. Модернові тенденції, безумовно, захоплювали зодчих і безпосередньо відображались у конкретних творах. У перших спорудах можна побачити домінування європейських канонів. Але подальший розвиток мистецтва модерну набуває виразного національного характеру, яскравіше виявляються риси, притаманні українській архітектурній школі. Ця тенденція взагалі чіткіше спостерігається у тих країнах Європи, що прагнули до національного самоутвердження.