Основні методи обліку витрат

1. СУТНІСТЬ ТА ВИЗНАННЯ  ВИТРАТ

Витрати — це найважливіша частина фінансової діяльності підприємства, тому слід знати порядок їх здійснення, обліку і розподілу.

Дія П(С)БО 16 "Витрати" не поширюється на витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів і наданням послуг з їх виконання.

Основні терміни згідно з П(С)БО 16:

— елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат;

•  непрямі (опосередковані) витрати — витрати, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом;
•  нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умови звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Витрати визнаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

• списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних 
  фондів, на адміністративні цілі;
• нарахування зносу (амортизації);
• списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються ;
• втрати від знецінення запасів;

— недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

• нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути погашена;
• доброчинні внески;
• визнані економічні санкції (штрафи, пені сплачені).

Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

• заробітної плати, податків, зборів, обов'язкових платежів;
• відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;
• транспортних витрат;
• оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
• послуг сторонніх організацій (аудиторських, консультаційних, юридичних, медичних тощо);
• інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Однак пункт 6 П(С)БО 16 визначає: витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов'язань (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) тільки за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Це означає, що обов'язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов'язань, є їх достовірна оцінка.

Але вже згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному в національних П(С)БО принципу відповідності витрат доходам. З цього випливає, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує отримання економічних вигід протягом декількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами, що регулюється пунктом 8 П(С)БО 16. Це стосується передусім амортизації.

Необхідно зазначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати згідно з пунктом 9 П(С)БО 16:

1. попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;
2. погашення отриманих позик;
3. платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента або принципала;
4. витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
5. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які невідповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16, тобто якщо порушено обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.

 

 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Склад витрат у найбільш загальному вигляді визначається П(С)БО З "Звіт про фінансові результати" і 16 "Витрати", але докладно структуру (або номенклатуру) статей та елементів витрат наведено тільки у П(С)БО 16.

Згідно з П(С)БО 16 витрати поділяються на такі:

• витрати, що включаються до собівартості реалізовуваних продукції, робіт, послуг або реалізовуваних товарів;
• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні витрати;
• фінансові витрати;
• податки на прибуток;
• надзвичайні витрати.

П. 11 П(С)БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається:

• з виробничої собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг);
• нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
• наднормативних виробничих витрат.

Адміністративні витрати — це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємством (загальнокорпоративні, тобто організаційні, витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського користування (юридичні, аудиторські, з оцінки майна); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс); на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні, аудиторські; плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції).

Витрати на збут — це витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції, товару, робіт (витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; на рекламу і дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товару; оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, освітлення, опалення, охорона) та ін.).

Інші операційні витрати — це витрати операційної діяльності, які не увійшли до собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат та витрат на збут (собівартість реалізованих виробничих запасів, що складається з їхньої облікової вартості та витрат на їх реалізацію; сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від знецінення запасів; від операційних курсових різниць; визнані штрафи, пені, неустойки; недостачі та втрати від псування цінностей; витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи").

Необхідно зазначити, що загальновиробничі витрати поділяють на постійні і змінні.

До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні (розподілювані) витрати на кожний об'єкт витрат розподіляються з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) за нормальної потужності, тобто при очікуваному середньому обсязі діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції, робіт і послуг у періоді їх виникнення.

Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

До змінних загальновиробничих витрат відносять витрати з обслуговування й управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно (або майже прямо пропорційно) до зміни обсягу робіт. Вони розподіляються на кожний об'єкт витрат, із використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Базою розподілу можуть бути кількість годин праці, заробітна плата, обсяг діяльності та прямі витрати.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлює підприємство.

Наведемо приклад розподілу загальновиробничих витрат.

Вихідні дані для розрахунку подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Приклад розподілу загальновиробничих витрат

№ рядка	Вихідні дані	Величина
1	База розподілу за нормальною потужністю — обсяг діяльності за нормальної потужності	10 000
2	Загальновиробничі витрати за нормальної потужності, всього	70 000
3	Змінні загальновиробничі витрати за нормальної потужності	50 000
4	Постійні загальновиробничі витрати за нормальної потужності	20 000
5	Змінні витрати на одиницю обсягу діяльності, рядок 3 : рядок 1	5
6	Постійні загальновиробничі витрати на одиницю обсягу діяльності (рядок 4 : рядок 1)	2
7	Фактичний обсяг діяльності за перший період	8 000
8	Фактичний обсяг діяльності за другий період	10 500
9	Фактичні загальновиробничі витрати за перший період	60 000
10	Фактичні загальновиробничі витрати за другий період	72 500

 

 

 

 

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат подано в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат

 

Види загальновиробничих витрат	Методика розрахунку	Перший період	Другий період	Рахунок витрат
1	2	3	4	5
Фактичні змінні загальновиробничі витрати	Рядок 5 •  рядок 7	40 000	X	23 "Виробництво"
	Рядок 5 • рядок 8	X	52 500
Фактичні постійні загальновиробничі витрати, усього	Рядок 9 - рядок 5 • рядок 7	20 000	X	х
	Рядок 10 - рядок 5 • рядок 8	X	20 000
3 них:
Постійні розподілені	Рядок 6 • рядок 7	16 000	X
	(рядок 6 • рядок 8), але не більш ніж (рядок 10 -- рядок 5 • рядок 8), тобто не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат	X	20 000	23 "Виробництво"
Постійні нерозподілені	(рядок 9 - рядок 5 • рядок 7) - (рядок 6 • рядок 7)	4000	X
	(рядок 10 - рядок 5 • рядок 8) - (рядок 6 • рядок 8)	X	—	90 "Собівартість реалізації

Витрати операційної діяльності підприємства групуються за економічними елементами, тобто за сукупністю економічно однорідних витрат, у спосіб, наведений у табл. 2.3.