Закони виникнення і побудови організації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

 

 

 

Кафедра туризму і готельного господарства

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Ділове адміністрування»

на тему: «Закони виникнення і  побудови організації»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 5 курсу

факультету менеджменту

групи СМГКТС- 2008-1

Герасименко О.О.

 

Перевірила:

старший викладач

Кравець О.М.

 

 

Харків – 2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

Закон синергії………………………………………………………...……………4

Закон єдності аналізу та синтезу…………………………………………………7

Закон композиції та пропорційності……………………………………………..8

Закон самозбереження……………………………………………………………9

Закон організованості-інформованості………………………………………...11

Закон онтогенезу………………………………………………………………...11

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..13

 

ВСТУП

Суспільство складається  з безлічі організацій, з якими  зв’язані всі аспекти і прояви людського життя – суспільства  в цілому, економіки, науки, культури, освіти, оборони, навіть особистого життя.

Організація –  це соціальне утворення з визначеними  границями, яке свідомо координується  і функціонує на відносно постійній  основі для досягнення загальної  мети.

Закони організації - закони, яким підкоряється створення, поведінка і управління організаціями. Розрізняють об'єктивні і суб'єктивні закони організації.

Об'єктивний закон організації - суттєвий, необхідний і стійкий, повторюваний при тих же умовах зв'язок між явищами і предметами реального світу.

Суб'єктивний закон організації або юридичний - правова норма, що встановлюється людьми, органами законодавчої влади в процесі пристосування їх до навколишнього світу і один до одного.

Об'єктивні закони організації  незмінні: вони діють незалежно від  волі і свідомості людей, від того, подобаються вони чи не подобаються, тобто від того, як ставиться до них людина, яка, таким чином, не може їх ні видозмінити, ні, тим більше, скасувати.

 

ЗАКОН СИНЕРГІЇ

У добре організованих  системах кожен елемент (як частина) необхідний для підтримки і функціонування цілого і поза цілим існувати не може. Інакше кажучи, частина необхідна для існування цілого, а ціле необхідне для існування частини.

Основний закон організації  – закон синергії, який полягає в тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує “арифметичну” суму властивостей кожного з окремих елементів. При цьому під властивістю елемента розуміється склад параметрів, що характеризують його, їхня взаємозалежність, зміни в часі.

У будь-якій організації  є приміщення, технологічне устаткування, персонал, матеріали, комплектуючі вироби. Ці ресурси становлять потенціал організації, її здатність до діяльності. Кожен ресурс організації має кількісні та якісні характеристики: обсяг, маса, продуктивність, зацікавленість, науковий потенціал, ставлення до оточуючого середовища, мікроклімат в колективі. Сукупність ключових характеристик визначає потенціал конкретного ресурсу організації. У реальній діяльності організації важливим є потенціал сукупності ресурсів. Використовувані ресурси істотно підсилюють або послаблюють потенціал один одного. Загальний потенціал організації буде значно меншим, або значно більшим за суму потенціалів, що становлять діяльність ресурсів, — ефект синергії. Різні поєднання використовуваних в організації ресурсів можуть створити різний рівень можливого потенціалу організації: від дуже низького до дуже високого. Ефект синергії аналогічний до резонансу, тобто до різкого зростання або зниження продуктивності. Таким чином, синергію можуть викликати як виразно позитивні, так і виразно негативні наслідки. Позитивна синергія реалізується за рахунок збігу набору ресурсів та оптимального поєднання їх характеристик. Негативна синергія одержується в результаті абсолютно непрофесійного підходу до дорученої діяльності. Керівників організацій насамперед цікавить ефект синергії. Механізмом його дії є об'єктивний закон теорії організації — закон синергії.

Виникнення синергетичного ефекту обумовлюється такими факторами:

• спеціалізацією елементів;
• кооперацією, тобто зв’язком елементів в ході їх взаємної діяльності;
• комбінуванням, тобто з’єднанням різних видів діяльності;
• інтеграцією, тобто з’єднанням зусиль різних елементів організації.

Особливо важливими  є соціальні системи у вигляді  компаній, фірм, товариств або об'єднань. Завдання керівника полягає в тому, щоб знайти такий набір, за якого ресурси оптимально взаємодіяли б між собою, створюючи ефект позитивної синергії. На практиці ефект позитивної та негативної синергії зустрічається нечасто. Це пояснюється дуже рідкісним поєднанням високого управлінського професіоналізму керівника та тривалого періоду успіхів. Проте знання закону синергії може активізувати діяльність керівника щодо пошуку найоптимальнішого набору ресурсів. Закон синергії діє незалежно від волі та свідомості керівника, проте результати дії закону залежать від керівника, підлеглих і зовнішнього середовища.

Ознаками досягнення позитивної синергії в організації  є:

• піднесений настрій  в колективі;

• посилення інтересу працівників до професійного зростання;

• активне придбання акцій своєї організації;

• посилення лояльності до керівництва організації;

• зростання кількості пропозицій щодо вдосконалення технології та структури  управління;

• добродійна діяльність організації;

• стійкість організації до внутрішніх та зовнішніх впливів.

Нині відсутні прямі  методи оцінки синергетичного ефекту. Проте для успішної реалізації закону синергії необхідно використовувати  методи організації та самоорганізації, управління і самоврядування. Серед  них: питання-відповіді; конференція ідей або "мозкова атака"; метод евристичного прогнозування.

Метод «питання-відповіді» найпростіший в організаційному виконанні, його реалізація може бути частково формалізована  за допомогою комп’ютера шляхом створення  інформаційної бази можливих питань, відповідей та наслідків їх реалізації.

Найперспективнішим вважається метод «конференція ідей», в основі якого лежить стимулювання процесу мислення на рівні свідомості. Основні принципи даного методу: число учасників 4-12; забороняються насмішки, критика, навіть позитивна; для обговорення формуються 1-2 залежні одна від одної задачі; тривалість конференції 30-50 хв.; ведеться запис всіх пропоцизій, в тому числі й абсурдних.

В США найпоширеніший метод «мозкової  атаки», в його основі лежить стимулювання підсвідомості, яка є невичерпним джерелом людського духу, поява нових ідей.

Метод «евристичного прогнозування» заснований на обговоренні прогнозних рішень висококваліфікованими спеціалістами  в вузьких областях техніки, технології, виробництва. Кожен спеціаліст, опираючись на свою компетентність, оцінює пропонуєме рішення, а можливо і вдосконалює його. В результаті глибокого професійного аналізу кожної сторони варіантів рішень виділяється краще, а можливо і формується в ході обговорення абсолютно нове. Цей метод являється плідним у випадку відсутності алгоритмічного підходу до виробки найкращого рішення. Всі методи повинні бути направлені на посилення дії закону синергії.

ЗАКОН ЄДНОСТІ АНАЛІЗУ  І СИНТЕЗУ

Закон єдності  аналізу і синтезу полягає в тому, що процеси поділу, спеціалізації, диференціації, з одного боку, необхідно доповнюються протилежними процесами – з’єднання, універсалізації, інтеграції – з іншої. Використання цього закону припускає вибір ознак чи основ спочатку для розподілу (класифікації), а потім для з’єднання (групування) у нові класи. Дуже важливо при цьому установити порівняльні “плюси” і “мінуси” припустимих варіантів як поділу, так і з’єднання, а також їхній вплив на результати (ефективність) діяльності.

Аналіз відображає поділ  організації на складові елементи. При цьому можливі три ситуації:

- Елементи незалежні  один від одного, тому кожен з них виділяється і вивчається автономно;

- Елементи в певних  відносинах пов'язані, взаємозалежні; в ході аналітичних дій такі зв'язки враховуються в міру необхідності;

- Елементи взаємопов'язані,  взаємовпливають і визначають  один одного,  тому вони аналізуються в комплексі, а виділення може бути лише умовним.

Синтез відображає об'єднання певних елементів в  єдине ціле. При цьому вирішуються  два завдання:

- Узгодження  характеристик виділених частин;

- З'єднання частин  і формування цілісної організації.

При синтезі  можливі три ситуації:

- Для об'єднання  підходять практично будь-які  елементи, так як їх

взаємозв'язок незначний і несуттєвий для організації;

- Об'єднувані елементи певним чином будуть взаємодіяти один з одним, тому вони підбираються з урахуванням взаємодії;

- Об'єднувані елементи будуть тісно взаємопов'язані, у зв'язку з цим необхідно проводити їх різносторонній підбір.

Якщо в організації  змінюються ті чи інші елементи (аналіз), то це призводить до певної зміни організації в цілому (синтез). Для того щоб змінити організацію (синтез), необхідно в тій чи іншій мірі змінити її елементи (аналіз).

Розглянутий закон  у всіх випадках виражає вимогу поділу діючих систем на такі підсистеми, перегрупування (трансформація) яких у нові системи забезпечували б їхнє ефективне функціонування.

Практичний підхід до аналізу і синтезу організацій  може бути реалізований за допомогою  методу поступового наближення, що включає 4 рівні:

1. попередній аналіз з позицій стороннього спостерігача;

2. проведення  «мозкової атаки» на нараді  основних фахівців;

3. створення  групи розвитку організації і  формування її стратегії розвитку;

4. постійна робота  групи розвитку в рамках нового структурного підрозділу організації.

ЗАКОН КОМПОЗИЦІЇ ТА ПРОПОРЦІЙНОСТІ

У будь-якій організації  є певний набір елементів (композиція), які знаходяться між собою  в певному співвідношенні (пропорції). При цьому в реальній організації  можливі два варіанти:

- є всі необхідні елементи, які складають композицію і між ними є необхідна об'єктивна пропорційність; така організація називається гармонійною; однак на практиці це не зустрічається або зустрічається рідко і короткочасно;

- порушується композиція і (або) пропорційність елементів; це зокрема проявляється через наявність вузьких місць в організації.

Формулювання закону композиції та пропорційності: кожна матеріальна система прагне зберегти у своїй структурі всі необхідні елементи (композицію), що знаходяться в заданій співвідносності або в заданому підпорядкуванні (пропорції). Цей закон розглядається на рівні організації і на рівні зовнішнього середовища, в якій організація є одним з елементів.

У теорії організації  виділяється ряд принципів, які  забезпечують закон композиції і пропорційності:

- Планування;

- Координування;

- Стабілізація;

- Узгодження;

- Повнота.

Практика використання закону складається в обґрунтованому виборі необхідних елементів організації  і в забезпеченні необхідних для  них пропорцій.

ЗАКОН САМОЗБЕРЕЖЕННЯ

Кожен керівник повинен  правильно оцінювати загальне становище  в організації та ситуацію, що складається, щоб ухвалити рішення про її подальшу долю. Теоретичною основою для  аналізу загального стану організації  є закон самозбереження.

Відповідно до закону самозбереження кожна реальна фізична (матеріальна) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, отже, ощадливіше витрачати свої ресурси.

Цей закон має особливе значення для соціальних систем (компаній, фірм, товариств, об'єднань). Він може бути представлений у вигляді такого співвідношення:

де R₁₁ – внутрішній потенціал (ресурс); R₂₁ – зовнішній потенціал організації в t-й сфері (економіка, політика, фінанси і т.ін.), що сприяє її розвитку; V₁₁ – внутрішній потенціал організації; V₂₁ – потенціал зовнішнього середовища в і-й сфері, що прагне ліквідовувати організацію або завдати їй відчутної шкоди.

Ліва частина формули  має назву "потенціал творення" (С), права — "потенціал руйнування" (Р). Сума творчих ресурсів організації  завжди прагне бути більшою за суму руйнівних ресурсів. Формулу можна представити таким чином: С> Р. Якщо це співвідношення тривалий час не виконується, то організація припиняє своє існування добровільно або примусово.

На організацію діють  дві групи протилежних факторів: фактори збереження та фактори руйнування організації.

До факторів збереження відносяться:

а) внутрішні фактори:

- Високий професіоналізм  персоналу;

- Стабільність кадрів;