Шпаргалка по "Деловому общению"

2. Проаналізувати правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.

 

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов'яненко, Тимошенко, Юрчук.

Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають  деякі особливості:

1) у російських прізвищах ё  передається сполученням йо на  початку слова та в середині  після голосних, а також після  твердих приголосних, якщо ё  у вимові відповідає сполученню  йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров,  Водойомов, Мурав-йов, Соловйов, Воробйов;

2) якщо ё означає звук о  після м'якого приголосного, то  тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов,  Лавреньов, Треньов;

3) під наголосом після шиплячих  ж, ч, ш, щ та ц завжди  пишеться о. Наприклад: Чижов,  Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов,  Кольцов. У ненаголошеній позиції  пишеться е. Наприклад: Горячеє,  Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев,  Плющев, Лещев;

4) російська літера е після  приголосних передається в українській  мові літерою е. Наприклад:  Мельник, Вербицький, Ааександров,  Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаєв,  Білевич. Але звук е в російських  прізвищах, що відповідає українському  і, передається буквою є. Наприклад:  Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський,  Лєтов, Мєстківський;

5) російська літера и в основах  прізвищ на початку слова та  після приголосних передається  літерою і. Наприклад: Іва-щенко,  Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін,  Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.

Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шиша-рова, Шишацький, Щиглов, Щипачов;

6) російська літера и у середині  слів після голосних, апострофа  та м'якого знака передається  через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар 7нов, Ільїн, Переїденко;

7) російська літера ы завжди  передається через и. Напиклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;

8) літера и завжди пишеться  в прізвищах, утворених від  імен та коренів, спільних для  української і російської мов.  Наприклад: Мироненко, Сидоров,  Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук,  Вшоградов, Винокур;

9) російський суфікс -ев, -еев передається  через є після всіх приголосних,  крім шиплячих та ц. Наприклад;  Матвєев, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Мед-ведєв,  Пахарєв, Каменєв, Гундарєв, Жухарєв;  Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев,  Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;

10) у префіксі при- завжди пишеться  и. Наприклад: При-ходько, Присяжнюк,  Прилуцький, Пригорілов, Прибережний,  Привалов, Придніпровський, Приймаков,  Прийденко, Придорожній;

11) у суфіксах -ич, -ик пишеться  и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич;  Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;

12) слов'янські прізвища, незалежно  від походження, пишуться з ь  у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад:  Вишне-вецький, Новицький, Липовицький,  Іваницький, Жванецький, Корецький,  Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Пет-ровський, Тройський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.  

 

ІМЕНА ПО БАТЬКОВІ

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.

Деякі з імен по батькові випадають  з цих загальних правил. їх слід пам'ятати.

Григорій — Григорович, Григорівна

Сава — Савич (-ович), Савівна

Ілля—Ілліч, Іллівна

Микита —Микитович, Микитівна

Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)

Лука —Лукич, Луківна.

У родовому відмінку жіночі імена  по батькові мають лише

закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).

Наприклад:

Р. в. Людмили Тимофіївни (неправильно: Тимофі-ївної)

Вікторії Володимирівни (неправильно: Володи-мирівної)

Д. в. Людмилі Тимофіївні (неправильно: Тимофі-ївній)

Вікторії Володимирівні (неправильно: Володими-рівній).

 

3. Розкрити правопис складних іменників.

 

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

іменники, утворені за допомогою сполучної  голосної із двох чи кількох основ (одна з яких —дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля, звуковловлювач, садо-вод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір;

іменники, утворені поєднанням основ  прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк;

іменники, утворені за допомогою сполучної  голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день);

іменники, утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе;

іменники, утворені поєднанням числівникової  основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляшки, півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полукіпок;

іменники, пов'язані з інтернаціональною  лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографія, геометр;

іменники, утворені з трьох і  більше іменникових основ: автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп.

Через дефіс пишуться:

іменники, що означають близькі  за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль;

іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

іменники, що означають складні  одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр;

іменники, в яких перше слово  підкреслює прикмету чи особливість  предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;

іменники (окладні назви), що означають  науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр;

іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною  назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;

словосполучення, що означають назви  рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;

іменники (складні географічні  назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону;

слова, до складу яких входять іншомовні  елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб- (штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант;

складні прізвища: Гулак-Артемовський, Римський-Корса-ков, Мамин-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін. 

 

 

 

4. Розкрити правопис складних прикметників.

 

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називаються  складними, наприклад: народногосподарський, промислово-торговельний, повітряно-реактивний, дослідно-показовий, інженерно-будівельний, англо-російсько -український.

Елементи складних прикметників об'єднуються  сурядним або підрядним зв'язком. За сурядним способом зв'язку основи, з  яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні {торговельно-комерційний, фінансово-економічний). За підрядним  способом одна основа синтаксично залежить від іншої {великопанельний, багатогалузевий, багаторічний, морозотривкий, малопродуктивний, малоприбутковий) .

У складних прикметниках під час  поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника  є числівник, прислівник і прийменникове  сполучення, то складові елементи з'єднуються  без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, одновесловий, багатообіцяючий, вічнозелений тощо.

Пишуться разом:

прикметники, утворені сполученням  основ прикметника й іменника: внутрішньоринковий, зовнішньоторговельний, сухопутний, різноякісний, зовнішньополітичний;

прикметники, утворені сполученням  основ іменника і прикметника: кредитоспроможний, суднопідіймальний, лісопромисловий, зимостійкий, шовкопрядильний, повітроплавальний;

прикметники, утворені сполученням  основ прислівника і прикметника: великопромисловий, великоваговий, малопотужний, багатосерійний;

прикметники, утворені сполученням  основ числівника й іменника: п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий;

прикметники, утворені сполученням  основ іменника і дієслова: водолікувальний, грязелікувальний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний;

складні прикметники, що означають  терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковно-слов 'янський та ін.

Пишуться через дефіс:

складні прикметники, утворені від  двох або трьох прикметникових основ: офіційно-діловий, ощадно-позичковий, науково-технічний, промислово-інвестиційно-будівельний, синьо-біло-червоний;

складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, добродушно-хитрий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів: чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-червоний, фіолетово-сірий, ізумрудно-зелений, біло-блакитний (але  жовтогарячий — один колір);

складні прикметники, утворені сполученням  прикметника та іменника, але з  перестановкою елементів: літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука);

складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного  походження і закінчується на -ико, -іко: хіміко-технологічний, медико-хірургічний.

 

5. Розкрити правопис прислівників.

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових  сполучень. Деякі з цих сполучень  перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням  прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох  основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.

Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без  упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з  розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в  далечінь;

прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від  часу, раз у раз, один по одному, сам  на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових  слів або із службовими словами між  ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з  давніх-давен, з діда-прадіда, без  кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

 

 

6. Проаналізувати особливості використання іменних частин мови у професійному спілкуванні.

 

 

 

7. Проаналізувати  відмінювання  прізвищ, імен, по батькові, географічних  назв

Іменники, що походять із присвійних прикметників, набули іменникової системи 
відмінювання з деякими відмінностями в давальному й орудному відмінках при 
відмінюванні прізвищ і географічних назв чоловічого роду.

н. Думбров Ковалів Волошин 
р. Думбров-а Ковалев-а (лів-а) Волошин-а 
д. Думбров-у Ковалев-у (лів-у) Волошин-у(-ові) 
Зн. Думбров-а Ковалев-а (лів-а) Волошин-а 
Ор. Думбров-им Ковалев-им (лів-им) Волошин-им 
м. (н а)Думбров-і (-у) (на) Ковалев-і(у) (лів-і, -у (на)ВолошиН-у(-ові) 
Кл. Думбров-е (Думбров) Ковалев-е (лів-е) (Ковалів) Волошин-е (Волошин) 
Відповідні прізвища у формі жіночого роду відмінюються, як прикметники: 
Думбров-а — Думбров-ої — Думбров-ій; Волошин-а — Волошин-ої — Волошин-ій. 
Українські прізвища неприкметникового походження відмінюються як відповідні 
іменники І {Байда, Чайка, Доля, Кудря) чи II {Клименко, Бондар, Вовк, Гончарі) 
відміни. 
Н. Р. Д. 
Байда Байди Байді 
Кудря Кудрі Кудрі 
Клименко Клименка Клименку(-ові) 
Гончар Гончара (гончаря) Гончарукові) (гончарю(-еві)) 
Прізвища прикметникового походження змінюються, як прикметники: Білий 
Сергій — Білого Сергія — Білому Сергієві; Макарська Ольга — Макарської Ольги — 
Макарській Ользі. 
І Чоловічі і жіночі імена та по батькові відмінюються, як іменники відповідної 
відміни: 
а) на -а(-я) — як І відміна; 
б) чоловічі імена, що закінчуються на приголосний та на -о, відмінюються, як 
іменники II відміни; 
в) жіночі імена, які закінчуються на приголосний, змінюються, як відповідні 
іменники Ш відміни; 
г) коли імена вживаються з невідмінюваними прізвищами, то змінюються лише 
імена. 
Н. Клименко Інга Дмитрівна Клименко Ілля Миколайович 
Р. Клименко Інги Дмитрівни Клименка Іллі Миколайовича 
д. Клименко Інзі Дмитрівні  Клименку Іллі Миколайовичу 
Зн. Клименко Інгу Дмитрівну Клименка Іллю Миколайовича 
Ор. Клименко Інгою Дмитрівною Клименком Іллею Миколайовичем 
М. (на) Клименко Інзі Дмитрівні (на) Клименку Іллі Миколайовичу 
Кл. Клименко Інго Дмитрівно Клименко Ілле Миколайовичу