Істория розвитку класифікації документів

РОЗДІЛ 3. РОЗВІТОК КЛАСІФИКАЦІЇ ДОКУМЕНТІВ

3.1. ЕЛЕКТРОНІ ДОКУМЕНТИ,  НОВІТНІ ВИДИ СУЧАСНОГО ЕТАПУ  РОЗВИТКУ ДОКУМЕНТІВ

Дедалі ширше використання електронних  документів вимагає розробки практичної системи їх класифікації - такої, що забезпечуватиме адекватну і зрозумілу передачу змісту документів з дієтою їх ідентифікації, упорядкованого зберігання та швидкого віднайдення в електронних ресурсах, передбачатиме класифікування і пошук за різними критеріями (відповідно до специфіки електронних пошукових систем), дозволить вільно оперувати електронними документами незалежно від зміни їх тинів, видів тощо.

Отже за статусом електронні ресурси можна поділити на:

оригінали;

електронні версії традиційних  видань; електронні аналоги традиційних видань;

електронні відтворення, зокрема копії друкованих документів, трьохвимірних об'єктів тощо.

Електронні ресурси — це нові й специфічні об'єкти бібліотечного  опрацювання, які відрізняються  від інших об'єктів каталогізації, перш за все документів на паперових носіях, що традиційно опрацьовуються в технологічних підрозділах бібліотек. Нова природа електронних ресурсів породила й нові джерела відомостей для опису. Типи носіїв, режими доступу, системні вимоги, динаміка інформаційного вмісту та специфіка взаємодії з користувачем -це ті нові, особливі характеристики, які зумовлюють  специфіку 

каталогізації електронних ресурсів та формування їх бібліографічної л опису [6].Необхідність створення правил каталогізації електронних ресурсів, бібліотечне опрацювання яких сприятиме якісному удосконаленню інформаційно-бібліотечних сервісів, зумовлена збільшення виробництва інформації в електронному вигляді та швидким розвитком інформаційних технологій, зокрема в бібліотеках.

Електронна    форма    представлення    інформації  - це спосіб фіксації інформації, який дозволяє її збереження, обробку, розповсюдження та представлення користувачеві за допомогою засобів обчислювальної техніки. Усі застосування визначення "електронні" ("є-") можна узагальнити за такими ознаками, як подання інформації в цифровому вигляді (текст, звук, зображення статичне або те, що рухається у цифрових форматах), необхідність програмних та апаратних засобів для її сприйняття людиною (тобто, комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення), необхідність телекомунікаційних засобів для отримання або розповсюдження інформації.

Під "документом" згідно з ДСТУ 2732-94. „Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення" розуміється засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної реальності та розумової діяльності людини. Стандарт „Архітектура службових документів (СЮА) та обмінний формат" визначає: "Документ як структуровану одиницю, призначену для сприйняття людиною інформації, яка може бути одиницею обміну між користувачами і/або системами". Закон України "Про інформацію" у статті 27 трактує документ як "передбачену законом матеріальну форму одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео- фотоплівці або на іншому носії".

Електронні документи фіксуються на відносно нових фізичних носіях. Основними засобами збереження та розповсюдження інформації у цифровій формі сьогодні є: по-перше, найпопулярніші у останні роки компакт-диски — цифрові аудіодиски (СD-А), диски для зчитування (СD-ROM), запису (СD-R), перезапису (СD-RWта магнітооптичні), багатофункціональні цифрові диски (DVD) тощо; по-друге, засоби віддаленого доступу, такі як комп'ютерні мережі з відповідним програмно-технічним обладнанням для збереження електронної інформації та засобами візуального відображення (браузери, редактори, спеціалізовані програми для перегляду та друкування) (у міжнародних стандартах, наприклад UNIMARC, визначаються як інтерактивні системи або системи оперативного доступу).

Предметно-інформаційні ресурси навчального  призначення (ПІР) - частина засобів навчання, яка є спеціальним чином закодованою структурованою та впорядкованою множиною інформаційних об'єктів, що задана мовою конкретної цифрової обчислювальної машини (комп'ютера, цифрового програмного апарату) чи їх класу (програмно сумісного класу) і/або відповідає протоколу засобів і технологій комп'ютерних мереж. Сучасні предметно-інформаційні ресурси існують у формі комп'ютерних програм і мережевих електронних ресурсів.

Множину комп'ютерно орієнтованих інформаційних об'єктів називають комп'ютерною програмою, якщо ця множина задана мовою комп'ютера, або мережевим електронним ресурсом, якщо ця множина задані мовою засобів і технологій комп'ютерних мереж.

Комп'ютерна програма - заданий мовою  комп’ютера закодований опис завдання, який включає закодований опис формувальної частини навчального завдання: даних (числа, тексти, таблиці, графіка, звук, фото, відео тощо), способів (алгоритмів) розв'язування завдань, спеціальної додаткової інформації, адрес мережених електронних ресурсів, типу пристрою (пристроїв), з якого (яких) можуть вводитися (отримуватися) і на який (які) можуть передаватися результати завдання.

Комп'ютерну програму, яка за допомогою  комп'ютера забезпечує виконання дидактичного завдання або його фрагмента, називають комп'ютерною програмою навчального призначення (КПН)[4, с. 85-87].

Мережеві електронні ресурси - заданий  на мові засобів і технологій комп'ютерних  мереж (локальних і глобальних) закодований  опис упорядкованої множини електронних об'єктів, що існують і зберігаються у комп'ютерних мережах, а також електронної адреси доступу до цієї множини за допомогою комп'ютера.

Мережеві електронні ресурси, які за допомогою комп'ютера забезпечують виконання дидактичного завдання або його фрагмента, називають мережевим електронним ресурсом навчального призначення (МРНП).

 Посилання на МРНП вводяться  в навчально-методичні матеріали  у вигляді їх електронних адрес  (наприклад, електронних адрес  локальних комп'ютерних мереж і/або Інтернет-адрес), за якими може бути здійснений доступ до відповідних предметно-інформаційних ресурсів (наприклад, до тих, що існують екстериторіально, тобто у відкритому електронному освітньому просторі).

Мережеві електронні ресурси навчального  призначення можуть мати комп'ютерні програми навчального призначення (КПНП). Комп'ютерні програми навчального призначення (КПНП) можуть включати адреси мережевих електронних ресурсів навчального призначення (МРНП). Сукупність комп'ютерних програм навчального призначення (КПНП) і мережевих електронних ресурсів навчального призначення (МРНП) утворює предметно-інформаційні ресурси навчального середовища сучасних педагогічних систем, які зберігаються на локальних електронних носіях інформації і/або на відповідних засобах відкритого електронного освітнього простору.

Дослідниками у галузі інформаційної  діяльності електронне видання трактується як самостійний (тобто може використовуватися незалежно від його виробника, зокрема, й через телекомунікаційні мережі), закінчений (тобто не змінюється з плином часу та на всіх копіях) продукт, який містить інформацію, представлену в електронній формі, і призначений для довготривалого зберігання, всі копії якого відповідають оригіналу.

Відповідно до ГОСТ 73.83-2001 електронне видання — це електронний документ (група електронних документів), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання,   призначені   для   розповсюдження   у   незмінному вигляді, які мають вихідні відомості. Це визначення вміщує такі типи електронних видань: текстове (символьне), зображувальне, звукове, програмний продукт та мультимедіа або їх комбінації, тобто відповідає визначенням електронних ресурсів, наданим в ISB)(ER), UNIMARC, ААСЯ2.

Електронний документ може бути виданням, або частиною видання (наприклад, стаття з періодичного видання), також інтернет-публікацією (тобто призначеним для мережевого або комбінованого розповсюджування). У загальному випадку під "публікацією" слід розуміти опублікований твір. Згідно з Законом України "Про авторське право і суміжні права" під опублікуванням розуміється "випуск твору в обіг" для задоволення "розумних потреб публіки", також надання доступу до твору через електронні системи інформації. За нормативними документами, матеріали, що містяться в електронних ресурсах, включаючи віддалені електронні ресурси, вважаються опублікованими, навіть за відсутність повних вихідних даних[3,с. 89-91].

У процесі розробки методичних засад  каталогізації електронних ресурсів особливої уваги набуває дослідження їх типології, що є необхідним для виділення груп електронних ресурсів за суттєвими типовими ознаками та визначення технологічних процедур бібліотечного опрацювання різних видів електронних ресурсів. До питань типології слід додати питання визначення статусу документа та розробки методик опису електронного ресурсу як оригіналу, а також як відтворення будь-яких об'єктів.

Під впливом інформаційних технологій постійно Уявляються нові види електронних  ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межи традиційної  системи видань, формуються різні типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести, альманахи тощо). Надамо перелік деяких видів електронних ресурсів, сформований за матеріалами наукових публікацій: електронні текстові аналоги друкованих видань, таких як книги, журнали

тощо (при  цьому передбачається, що текстова інформація, котра міститься в

них, подана у формі, яка допускає посимвольну обробку);

електронні  образи друкованих видань, коли елементи останніх (наприклад,

сторінки) подаються як цілісні  графічні образи, до цього ж виду електронної

інформації  належать образи рукописних матеріалів — факсиміле;

бази даних, які відповідають вимогам  до електронної інформації, наприклад,

бібліографічні, адресні, статистичні, лінгвістичні, до цього ж виду належать і

повнотекстові   бази   даних,   якщо   вони   не   відтворюють   повною   мірою друковані видання; нові форми  публікацій, що не мають друкованих аналогів, такі як електронні оголошення,    матеріали    електронних конференцій    та    інші    електронні повідомлення, доступ користувачам через телекомунікаційні мережі; електронні публікації  аудіо- та відеоінформацїї; мультимедійні продукти;програмні продукти;

комбіновані програмно-інформаційні продукти, наприклад, геоінформаційні

системи; електронні ігри.

Особливий інтерес викликають  динамічні   електронні документи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад,

відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують з

даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених датчиків),

або   такі    електронні   документи,   як   законодавчі    акти   або   стандарти, інформаційний вміст яких може змінюватися при офіційному редагуванні.

Своєрідність інтерактивних мультимедіа — постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком оновленим.

Отже, електронні ресурси різноманітні та знаходяться  у постійному розвитку.

Тому, переліки термінів, які позначають види електронних ресурсів завжди

будуть  приблизними, не закінченими. На сьогодні не існує термінологічного 

стандарту щодо різновидів електронних ресурсів, термінологія наводиться в

І5ВО(ЕЯ) та у міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-2001, ГОСТ 7.83-2001,

ряд термінів наводиться в форматі бібліографічного опису ЬІМІМАЯС. Деякі

терміни також  подані у низці довідників та словників  з інформаційних і

комп'ютерних   технологій,   також   у   наукових   публікаціях   з   відповідної тематики.   

Але    це    не    остаточний    матеріал,    необхідне    продовження досліджень еволюції електронних ресурсів, узагальнення інформації про їх специфічні ознаки для розвитку їх типології.

Бібліографічний опис електронних ресурсів вимагає  наведення специфічних відомостей щодо загального визначення матеріалу, визначення виду ресурсу та  специфічного   позначення  матеріалу.   Це   спонукає   звернути   увагу  на наступні аспекти типології електронних ресурсів:

типи ресурсів (за типом вмісту або типом даних), типи носіїв або характер доступу, види ресурсів (відповідають типології видань).

Тип ресурсу визначається типом  вмісту,тобто типом інформації, яка призначена для сприйняття людиною, також типом даних,     щохарактеризується їх певними властивостями та операціями, які виконуються над ними, або типами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація у ресурсі) [7, с. 60-62].

Основні типи вмісту:

електронні дані — інформація у  вигляді текстів, числових даних, зображень(статичних або динамічних), звуків; електронні програми   (програмне  забезпечення)  —   набір  операторів  або підпрограм, які забезпечують виконання певних завдань, включаючи обробку даних; комбінація цих видів в одному ресурсі (у тому числі мультимедіа, відеоігри).

До типів даних відносяться: числові дані — інформація, подана головним чином числами у вигляді цифр (статистичні дані, електронні таблиці тощо), над якими можна здійснювати математичні операції;

текстові (символьні) дані — інформація надається  головним чином у вигляді текстової  інформації (абеткові та числові символи), тобто у формі, яка припускає посимвольну обробку;