Особливості управління державним боргом пост ризиковому періоді у країнах з розвинутою економікою

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 «КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра державних фінансів

 

 

Реферат дослідження

З предмету «Управління державним боргом»

Блок 1:Визначити та проаналізувати показники боргового навантаження в Україні у 2000-2006 рр. Вказати особливості та тенденції.

Блок 2:Особливості управління державним боргом пост  ризиковому періоді у країнах з розвинутою економікою.

 

 

 

Студента 5 курсу

Фінансово-економічного

факультету

 

Перевірила:

                                                                                                            

 

 

 

 

КИЇВ-КНЕУ-2013

Блок 1:Визначити та проаналізувати показники боргового навантаження в Україні у 2000-2006 рр. Вказати особливості та тенденції.

 

Аналіз зовнішньої заборгованості суверенних боржників з позицій  фінансової безпеки держави потребує ґрунтовного вивчення як можливих механізмів скорочення заборгованості, так і  оцінки платоспроможності держави. Для цього у світі розробляються  методологічні підходи та використовуються різні методики розрахунку економічно безпечного рівня зовнішнього боргу, розраховуються порогові значення основних індикаторів, що характеризують, з одного боку, рівень платоспроможності держави  і впливають на її кредитний рейтинг  на зовнішньому ринку, а з іншого – відображають стан боргової безпеки  країни, як одного із найвпливовіших факторів фінансової стабільності. При цьому платоспроможність держави та її кредитний рейтинг виступають свого роду індикаторами довіри кредиторів до держави, визначаючи рівень суверенного ризику як для кредитора, так і для боржника.

Боргову безпеку держави, як елемент національних інтересів, доцільно розглядати з позицій комплексного підходу, як підсистему у складній, багаторівневій системі фінансово-економічної безпеки держави. Враховуючи альтернативні погляди на цю проблему, під борговою безпекою держави слід розуміти певний критичний рівень державної заборгованості, який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити певний рівень відносної незалежності держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків (відповідно до зафіксованого у кредитному контракті графіку платежів), підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу. Тобто, виконання умов боргової безпеки спрямовується на задоволення економічних потреб держави у фінансових ресурсах із врахуванням того, що перевищення цього критичного рівня може призвести до незворотних процесів щодо можливостей повернення боргів, їхнього обслуговування, до так званої боргової кризи або кризи ліквідності, чи одновекторної фінансової, економічної і навіть політичної залежності від кредиторів.

Оцінюючи рівень боргового тягаря в державі, доцільно, з точки зору методології, чітко розмежовувати два поняття:

• платоспроможність у широкому розумінні (або загальна платоспроможність);
• платоспроможність у вузькому розумінні (або стан ліквідності).

Перший  термін, згідно загальноприйнятої у світі концепції, означає здатність країни-боржника залучати іноземні позичкові ресурси і обслуговувати свій зовнішній борг, не порушуючи при цьому нормальний хід відтворювального процесу, і передбачає підтримку певних стабільних темпів економічного зростання. Для характеристики загальної платоспроможності країн в міжнародній практиці використовуються ті показники, які порівнюють обсяг зовнішнього боргу з основними параметрами відтворювального процесу (динаміка ВВП, норма нагромаджень, капіталовіддача та інші). Трактування платоспроможності у вузькому розумінні, як стану ліквідності, передбачає наявність у країни в даний момент чи період часу певної суми міжнародних платіжних засобів, достатньої для погашення поточних боргових зобов’язань. Оцінка ліквідності, таким чином, базується на порівнянні розмірів поточних (прогнозованих) платежів за зовнішнім боргом з наявними (прогнозованими) обсягами ліквідних ресурсів (експортна виручка, золотовалютні резерви, резервна позиція в МВФ, та інші). Отже, зміст двох категорій – загальної платоспроможності і ліквідності– досить відмінний. Відповідно, боргова криза як криза загальної платоспроможності відрізняється від кризи ліквідності, оскільки остання може бути як симптомом першої, так і виникнути самостійно.

 Якісною характеристикою боргової безпеки держави є визначення боргового тягаря і рівня платоспроможності. Для оцінки цих параметрів світова практика використовує близько двох десятків показників-індикаторів і ще більшу кількість їх граничних (порогових) значень. Така кількість індикаторів та їх граничних значень зумовлена різноманітністю методик, що застосовуються для їх розрахунку, а також специфікою розрахунку та застосуванням певних макроекономічних показників кожною окремою державою, родом заборгованості (державна, приватна, гарантована державою) і джерелами її погашення.

Для аналізу боргової безпеки держави Світовий банк пропонує використовувати Мінімальну стандартну модель (табл. 1) і, відповідно до неї, визначати основні боргові індикатори.

Таблиця 1

Мінімальна стандартна модель Світового банку

 для оцінки боргової безпеки держави

Назва	Формула	Економічний зміст
Відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг	EDT/XGS(%)	Демонструє відносну довгострокову спроможність держави акумулювати валютні надходження без додаткового пресингу на сальдо платіжного балансу
Відношення валового зовнішнього боргу до ВНП	EDT / GNP (%)	Показує загальний рівень боргової складової економіки
Відношення загальних платежів щодо обслуговування боргу до експорту товарів і послуг	TDS/XGS (%)	Коефіцієнт обслуговування боргу, який показує, яка частина валютних надходжень спрямовується у сферу погашення боргу
Відношення відсоткових платежів до ВНП	INT/GNP (%)	Визначає можливість обслуговування зовнішнього боргу
Відношення відсоткових платежів до експорту товарів і послуг	INT/XGS(%)	Визначає частину валютних надходжень, які використовуються на обслуговування боргу
Відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу	RES/EDT(%)	Показує чи може країна використовувати свої резерви (і яку їх частину) для погашення зовнішнього боргу)
Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг	RES/MGS(%)	Відображає запас фінансової міцності держави
Відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу	Short-term/EDT(%)	Показує, яку частку становить короткотерміновий борг у загальній сумі зовнішнього боргу;
Відношення боргу міжнародним організаціям до валового зовнішнього боргу	Multilateral/EDT(%)	Відображає питому частку заборгованості міжнародним фінансовим організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу, або, свого роду, залежність держави від фінансування цими організаціями

 

Наведенні показники характеризують валютно-фінансовий стан країни-боржника, а також рівень її загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності. З аналітичною метою ці показники прийнято обмежувати пороговими або граничними значеннями оптимального рівня зовнішньої заборгованості, оскільки до конкретних меж ситуація із впливом боргу на економіку і стан фінансово-кредитної сфери країни в цілому може перебувати під контролем держави, а перевищення меж веде до створення і поглиблення кризових явищ в країні.

Для даних показників наявні критичні значення:

 

 

Основні показники боргової безпеки держави.
Показники –  індикатори	Порогові показники(у світі)	Порогові показники(в Україні)	Фактичний стан в Україні у:
			2004	2005	2006
Показники загальної платоспроможності
Рівень зовнішнього боргу у ВВП, %	50 – 80	не більше 50	Далі у роботі
Рівень зовнішнього боргу у річному обсязі експорту товарів і послуг, %	не більше	не більше	Далі у роботі
	200 – 250	165
Питома вага боргу міжнародним організаціям у зовнішньому борзі, %	–	не більше 30	43	45	58,3
Темпи росту зовнішнього боргу (середні), %	»16,0	» 54,0	7,8	–17	16
Рівень зовнішнього боргу на душу населення (для країн з перехідною економікою), дол.США	200	200	Далі у роботі
Показники тимчасової (поточної) ліквідності
Рівень загальних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг, %	25	не більше 18	Далі у роботі
Відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу, %	–		18,1	12,7	15,4
Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг, %	–		9,3	10,8	25,3
Показники боргового навантаження на бюджет
Витрати на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу, % до обсягу доходів Державного бюджету	–	не більше 20	15,7	13,7	17
Рівень обсягів короткострокової зовнішньої заборгованості до поточних бюджетних надходжень, %	–	не більше 40	57,4	45,2	61,7
Частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту Державного бюджету, %	–	не більше 30	60	53,6	57,4
Рівень платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу у обсязі видатків бюджету, %	–	–	9,72	10,4	16

 

 

 

 

 

 

 

 

Загалом за розглянутий період динаміка державного боргу мала наступний вигляд:

Як бачимо, загальний державний борг несильно відхилявся від середнього 78,4 млдр грн. за весь період, за винятком 2004 року, коли він стрімко виріс. Проте варто дивитися на борг  у розрізі його навантаження на ВВП, що й показує наступна діаграма:

За досліджуваний  період була зафіксоване стабільне  спадання показника відношення боргу  до ВВП, що при майже незмінному рівні  загального державного боргу, свідчить про позитивні зміни в економіці  України.

 

 

 

Розглянемо  структуру державного боргу.

1. За видом походження:

2. За джерелами походження:

За розглянутий  період середні значення гарантованого  боргу у структурі загально боргу  склало 17%, що на фоні двох ударних років 2004-2005, є, напевно, найбільш збалансованим значенням. Якщо дивитися в проспекті крайніх років досліджуваного періоду, то безперечно доля гарантованого боргу зросла, що свідчить про активації зовнішньоекономічної діяльності у суб’єктів господарювання.

Проте з  другої діаграми структури видно, що частка внутрішнього державного боргу  стабільно падала, що свідчить про  те,що внутрішній фінансовий ринок  зростав меншими темпами, ніж  економіка в цілому, тобто фактично не встигав за країною. Тому це можна  визначити тривожним дзвінком для  досліджуваного періоду.

Перейдемо до інших показників боргового навантаження:

Як бачимо, за досліджуваний період заборгованість на одну особу зросла на 17,9% ( 37,3 дол США в абсолютному вимірі). Дане зростання в першу чергу слід розглядати в демографічному плані, оскільки за даний період відбулося значне зменшення населення України за рахунок міграції та переважання смертності над народжуваністю. В принципі, якщо дивитися в проспекті наступних років( особливо кризових) даний показник знаходився на задовільному рівні, хоча і був більшим за критичний рівень.

 

Активація зовнішньоекономічної діяльності підприємств( про що зазначалось вище) за досліджуваний період дозволило значно знизити показник відношення зовнішнього боргу до експорту товару і послуг, що є позитивною тенденцію.

 

Даний досліджуваний  період був позитивним і для показників поточної платоспроможності, які пов’язані  з обслуговуванням боргу.

Як бачимо усі показники, починаючи з 2002 року були менші за критичні, і далі продовжували зменшуватися, що було позивним значенням.

Підводячи підсумки проведеного аналізу, слід зазначити наступні тези:

1. Період 2000-2006 роки був позитивним для української економіки в цілому;
2. В даний період проводилась зважена боргова політика зі сторони держави, було зменшено відносні показники боргового навантаження при майже незмінному його рівні в абсолютному значенні і зростанні ВВП України;
3. Негативним моментом можна виділити зниження частки внутрішнього боргу, що свідчить про слабкість внутрішнього фінансового ринку за даний період;
4. Виявлені тенденції свідчать про продовження позитивних зрушень в питаннях управління державним боргом, що й можна побачити по прикладу 2007 року, який був останнім роком перед кризою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Блок 2:Особливості управління державним боргом пост  ризиковому періоді у країнах з розвинутою економікою.

 

Під управлінням  державним боргом західні економісти розуміють сукупність заходів, пов'язаних з випуском і погашенням державних  цінних паперів, підтриманням їх курсу  і визначенням процентних ставок, виплатою доходів, проведенням рефінансування (реструктуризації), установленням  ліміту (стелі) боргу. У фінансовій літературі вживаються також класичні поняття, які стосуються методів управління державним боргом, — конверсія  і консолідація. Конверсія в широкому аспекті означає зміну первісних  умов державної позики. Мається на увазі зміна процентних ставок, термінів погашення, в окремих випадках —  валюти позики. Консолідація — вужче  поняття. Воно означає продовження, пролонгацію терміну дії позик, які були випущені раніше: наприклад, короткострокові облігації обмінюються  на середньостроко-ві. У сучасній фінансовій теорії і практиці поняття «конверсія» і «консолідація» вживаються рідко, їх фактично замінили термінами «рефінансування» і «реструктуризація».

Рефінансування  — погашення старої заборгованості новою, продовження терміну позики чи збільшення суми, яку може отримати позичальник. Реструктуризація боргу  — угода кредитора з боржником  про нову схему погашення фінансових зобов'язань. Вона може здійснюватися  за допомогою пролонгації боргу, тимчасового мораторію на виплату  процентів (чи частини основного  боргу), підписання нової угоди зі зміною старих умов.