Властивості, ознаки та можливості інфотейнменту як продукту комерціалізації телебачення

371.687:316.776.33

Загороднюк Владислава

аспірант кафедри телебачення та

радіомовлення

Властивості, ознаки та можливості інфотейнменту як продукту комерціалізації телебачення

 

В статті розглядається жанр інфотейнмент як продукт тенденційної комерціалізації медіа. Аналізуються ознаки та можливості цього жанру, які можна використати на українському телебаченні з метою залучення рекламодавців, привернення уваги глядачів, підвищення їх інтелектуального та культурного рівня.

The genre of infoteynment as product of tendentious commercialization of medias is examined in the article. Signs and possibilities of this genre, which can be used on Ukrainian television with the purpose of bringing in of advertisers, bringing in of attention of audience, increase of them, intellectual and cultural level, are analysed.

Ключові слова:Інфотейнмент, комерціалізація, рейтинг, телебачення, культура, просвіта.

Keywords: Infotainment, commercialization, rating, television, culture, education.

 

Актуальність теми

Інформаціоно-розважальному симбіозу “інфотейнмент” вже близько 30 років, але його запровадження та поширення на українських теренах справа молода. Народившись у США, інфотейнмент був перейнятий багатьма телеканалами, зокрема і російськими. Сьогодні поява цього явища у сітках мовлення українських каналів стає тенденцією, продовжуючи тенденцію комерціалізації та глобалізації. Дослідити властивості, ознаки та можливості інфотейнменту є актуальним для журналістикознавчої науки в цілому, та, зокрема, корисним для журналістів-практиків.

Історіографія питання

При роботі з джерельною базою виникли труднощі стосовно наукових публікацій, пов’язаних із поняттям “інфотейнмент”. На базі нашого Інституту доцільною є стаття Симоніної Н. В. “Новітні жанри української тележурналістики: розвиток інфотейнменту”.

Багатим джерелом виявився Інтернет, завдяки якому з’явилася можливість ознайомитися із статтями: 1.Стойков Л. Гедоністична функція медій: інфотейнмент та реаліті-шоу;

2. Інформація до розваги;

3. Зорков Н. Інфотейнмент на російському телебаченні;

4. Данилова Г. Які новини?

У перелічених вище статтях подаються деякі поверхневі відомості про історію появи та розповсюдження Інфотейнменту, аналізуються російські телепрограми у цьому жанрі. Але усі ці статті носять публіцистичний характер, який не є тотожним з науковим. Про інфотейнмент науковою мовою згадується у статті Зражевської Н. І. “Мас-медіа і технологія “повсякдена”.

Щодо монографій, то окремо виданого джерела, присвяченого інфотейнменту досі не існує, але за останні роки у книжкаж сучасних дослідників можна знайти інформацію, яка підтвердить появу, існування, розвиток інфотейнменту в основному в рамках сучасної тенденції до глобалізації та комерціалізації, а також американізації світового медіа-простору. Михайлов С. А., автор книги “Журналістика США”, пише про історію та особливості розвитку американських медіа та їх могутній вплив на ЗМІ інших країн, в тому числі і телебачення. Російська дослідниця Вартанова Е. Л. у своїй книзі “Медіаекономіка зарубіжних країн” розкриває поняття “прибутковість”, пов’язане з ним поняття “рейтинг” та їх вплив на телебачення.

У написанні статті корисними видалися також такі праці: Засурский Я. Н., Азарх Л. Д., Болотова Л. Д. “Телерадіоефір”; Лапина І. Ю. “Науково-популярне телебачення”; Олешко В. Ф. “Журналістика як творчість”; Прохоров Е. П. “Вступ до теорії журналістики”; Фрумкін Г. М. “Сценарна майстерність”; Харіс Річард “Психологія масових комунікацій”.

Об’єкт дослідження

Інфотейнмент як продукт комерціалізації телебачення

Предмет дослідження

Властивості, ознаки, можливості інфотейнменту

Новизна

Дослідження будувалося на тому, що автор проаналізувавши наявні відомості про таке медійне новоутворення для українського телебачення як інфотейнмент, дійшла висновку, що цей жанр володіє потенціалом для привернення уваги глядачів та рекламодавців. Автор пропонує відмовитися від  “уторованої дороги” використання інфотейнменту як засобу таблоїдизації телебачення, а використати можливості розважального інформування з метою освіти свого глядача, розвитку його інтелектуальних та культурних здібностей.

Виклад проблематики

Телебачення сьогодні – важливий “гравець” в індустрії вільного часу, і це змушує телеканали шукати нові методи, форми роботи для того, щоб зайняти свою нішу на медіаринку та, витримавши всі зміни в технологічній, соціальній, культурній сфері, зберегти та примножити кількість своїх глядачів.

Перехід до ринкової економіки, глобалізація, комерціалізація засобів масової інформації пов’язані із якісними змінами змістового наповнення ефірного часу телеканалів. Вплив масової культури, зниження загального показника освітнього, культурного рівня населення, зокрема молоді, робить можливим “засмічення” телеефіру низькопробний продуктом.

Наукові та публіцистичні джерела часто несхвально відгукуються щодо напрямів розвитку сучасного телебачення, кажуть про його негативний вплив на суспільство, про деформацію шкали моральних цінностей, висловлюють занепокоєння стосовно майбутніх наслідків згубного впливу телебачення.

Разом з тим, немало прихильників і “протилежного табору”, які відзначають позитивні сторони глобалізаційних процесів: прихід цифрового мовлення на зміну ефірному, створення нових жанрів, форм і способів інформування.

Відомий російський вчений, професор І. Бестужев-Лада вважає, що телевізор, разом з іншими “чудесами техніки”, погубить людство. У своїй статті “Чотири голови чудовиська” він стверджує, що “в наше життя рік за роком майже непомітно вторгається страхітливий чотирьохголовий дракон, який погрожує змінити життя грядущих поколінь набагато сильніше, ніж змінили усі машини, механізми, апарати з найдавніших часів до наших днів. Перша голова – ніщо інше, як звичайний телеекран, який вже замінив собою музеї, театри, виставки та концертні зали...” [10, с. 278-279]. Автор пропонує виробити моральні заборони на використання досягнень сучасної техніки в деяких сферах людського життя: “техніка може піти в самому буквальному сенсі невідомо в якому напрямку. А ось менталітет і психологія людини навряд чи встигнуть зреагувати на такі значні зміни – в результаті утворяться “жахливі ножиці” між досягненнями науково-технічного прогресу і їх соціальними наслідками” [10, с. 279].

Джон Кенеді, 35-ий президент США, колись сказав: “Ми були нацією спортсменів, а стали нацією телеглядачів”.  Сьогодні “нацією телеглядачів” можна назвати населення будь-якої країни.

Потужна, всеосяжна експансія та “електронна революція”, пов’язана із запровадженням цифрового мовлення, сприяють тому, що телебачення зайняло позицію одного із найвпливовіших та найприбутковіших ЗМІ.  

Зростаюча комерціалізація засобів масової інформації та глобалізація медіаіндустрії перетворили телебачення на економічну категорію, дійові особи якої – виробники і споживачі медіапродуктів.

Вартанова О. Л., авторка книги “Медіаекономіка зарубіжних країн”, визначає економічну цінність ЗМІ для рекламодавців такими ключовими характеристиками як: масовість, широкий географічний обхват, анонімність при практично відсутньому зворотньому зв’язку, неоднорідність, неорганізованність [2, с. 175]. Вона виділяє такі економічні особлівості ТБ:

1. Ефект масштабу виробництва збільшує прагнення телеканалів до постійної максимізації аудиторії. “Об’єм аудиторії телеканалу стає важливим економічним показником його діяльності, при цьому зростання кількості глядачів не обов’язково збільшує витрати на розповсюдження сигналу” [2, с. 185].

2. В умовах конкурентної боротьби  телеканали прагнуть поліпшеної  якості та інноваційності продукту. “Витрати на виробництво та  придбання контенту є визначальними  – від їх якості залежить  рейтинг і, в результаті, привабливість  для рекламодавців. Для аудиторії цінність представляє інформаційне, мобілізаційне та розважальне наповнення телевізійних програм. Ступінь новизни телепрограми значною мірою визначає ступінь зацікавленності аудиторії” [2, с. 185-186].

Схожою є думка американського дослідника Річарда Харріса, який основною економічною функцією більшості ЗМІ називає “залучення і утримування максимально можливої аудиторії в інтересах рекламодавців” [19, с. 21].

А от щодо прагнення якісного покращення, то з цього приводу існує протилежна оцінка. Дауні та Кайзер, детально проаналізувавши динаміку розвитку ЗМІ з середини ХХ століття до теперішнього часу, відзначили ряд невтішних тенденцій: таблоїдизація ЗМІ; орієнтація власників лише на отримання прибутку і через це нехтування якісним продуктом; стійке падіння рейтингів інформаційних програм серед населення. Дослідники стурбовані тим, що в епоху інформації, коли “якісна журналістика”, здавалося б, повинна процвітати, насправді цього не відбувається [8].

Отже, економіка телебачення вимагає збільшення об’єму аудиторії. Тому рейтинг є основним критерієм для прийняття рішень під час затвердження телевізійних програм в ефірну сітку мовлення та розміщення реклами у телеефірі.

Нині рейтинг – не просто повсякденна форма оцінки, а й певний диктатор, законодавець моди і пріоритетів у журналістській роботі.

У Сполучених Штатах рейтинги, що їх вираховують компанії A. C. Nielsen Media Research і фірма Arbitron, є найважливішими індикаторами розмірів аудиторії, яка дивиться програми ефірного телебачення. A. C. Nielsen пропонує інформацію, зібрану з 50 геодемографічних груп. Геодемографічні групи (кластери) – це різні типи “співтовариств”, які є мешканцями одного жилого району та об’єднані спільними демографічними та соціально-економічними характеристиками.

Саме завдяки цим рейтингам “набувають ваги або, навпаки, зникають з нашого поля зору телепрограми, люди і навіть масові суспільні рухи” [19, с. 39].

Відомий журналіст-теоретик Г. Кузнецов, спираючись на роботу Г. Оганова “ТБ по-американськи”, зазначає, що сьогоднішньє телемовлення можна описати такою формулою: “Страх + Секс + Сенсація”. До цієї формули Оганов додає четверте “С” – “співучасть у злочині проти власного народу: орієнтація на низький рівень розвитку невибагливого глядача”. 

Американський соціолог Нейл Постман, автор праць “Зникнення дитинства” та “Побавимося до смерті”, застерігає, що американське телебачення зміщає серйозні соціальні цінності, подає усе спрощено, доступно, з відтінком розваги. Це призводить до небезпечної для культури тенденції “розважатися до смерті” і не звертати уваги на серйозні та важливі сторони людського існування – політику, економіку, освіту. Він занепокоєний телевізійною навалою проти культури. “Розвага на екрані діє з силою своєрідного наркотику, і це спонукає більшість боротися за його знищення” [15].

“Сьогодні телебачення усвідомлює себе не сферою культури, а різновидом досить хижацького бізнесу... Воно, схоже, переконане, що знайшло універсальний рецепт безвідмовного успіху серед широких мас” [12, с. 146].

Комерціалізація сприяла активному поширенню інформаційних потоків розважального характеру, частина яких – низького рівня, розрахована на привернення уваги малоосвіченого, малокультурного глядача. Такий підхід веде до зниження якості змістового наповнення телеефіру. Прагнення розширити аудиторію за рахунок прийомів таблоїдної журналістики призводить до втрати “обличчя”.

“Комерційному телебаченню культура не потрібна: вона не приносить прибуток... До того ж, поняття “прибуток” давно вже витіснило старомодне поняття “відповідальність”. Заповнюючи ефір потоком програм “Вікна з Нагієвим”, “Нехай говорять” тощо, телебачення тим самим виховує нове покоління публіки відповідного рівня” [4, с. 21, 23].

Вищезазначені негативні оцінки – це, кажучи метафорично, витяг з “прокурорської (обвинувачувальної) промови”. Для об’єктивної, повної картини неможливо обійтися без “адвокатської (захисної) промови”. Адвокатами виступають журналістикознавці, які визначають телебачення як ЗМІ з необмеженими можливостями і довгим світлим майбутнім.

Телебачення нової формації користується необмеженими можливостями технічного прогресу, силою відкритого та прихованого впливу (можна ж використовувати і в благих цілях!), увагою глядачів у всьому світі, професіоналізмом, інтелектуальною власністю та талантом своїх працівників-журналістів. Володіючи таким потенціалом, телемовлення має можливість (а на наш погляд, і мусить) сприяти інтелектуальному, духовному, культурному розвиткові своєї аудиторії.

Процес комерціалізації ЗМІ невід’ємний від посилення конкурентної боротьби за глядача. Кількість сплачених рекламодавцями грошей прямо пропорційна кількісному покажчику наявної аудиторії. Отже, бажання отримати прибуток змушує телеканали реагувати на потреби аудиторії. Запровадження цифрового мовлення створює майже необмежений вибір каналів. Тому сучасний споживач медіапродукту з легкістю може обрати собі інший канал мовлення, якщо його інформаційні потреби недостатньою мірою задоволені.

Висока планка рейтингів може бути стимулом до покращення якості продукту, швидкої реакції на запити аудиторії, винахідливості, пошуку нових форматів інформування, розважання, навчання. Телебачення у сучасних умовах цілком може поєднувати комерційну успішність з високою якістю продукту. Якість телевізійного продукту визначається його змістовим наповненням, відповідністю інформації потребам цільової аудиторії та оригінальними форми подачі цієї інформації.

Характеризуючи тенденції сучасного медіасвіту, неможливо оминути процес так званої американізації інформаційного простору. В результаті цього процесу почала переважати розважальна функція ЗМІ.

“Сьогодні медії активно і цілеспрямовано використовуються людьми з двох причин – заради потреби в інформації і потреби у розвазі... Коли сучасна людина відчуває необхідність в інформації, від медій вона, перш за все, чекає, що інформація буде представлена цікаво, забавно та привабливо” [15].

Це почалося з кінця 70-х років ХХ століття, коли результати соціологічних досліджень у США констатували: суспільство стомилося від “серйозної” інформації, яка лише посилює напруженість у житті, сповненому стресів. Рейтинги інформаційних програм почали падати. Медіа почали шукати нові форми подачі інформації, які “по-перше, могли б подолати тривожний стан людини перед великою кількістю нової інформації, а по-друге, дали б змогу б журналістиці зорієнтувати людину за нових умов у світі, що швидко змінюються” [6].