Розвиток особистості дитини на заняттях з аплікації у молодшому дошкільному віці

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ I 4

АПЛІКАЦІЯ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ 4

Значення аплікації для розвитку дитини. 4

1.1. Аплікація, історія, розвиток 4

1.2. Аплікація в молодшій групі: технологія та методика 7

1.3.    Види аплікації 10

1.4.    Матеріали для роботи 12

1.5.    Аналіз методів і прийомів навчання аплікації дітей молодшого дошкільного віку, значення ігрових методів і прийомів навчання. 15

ВИСНОВОК 18

РОЗДІЛ II 20

АПЛІКАЦІЯ В ДИТЯЧОМУ САДКУ НЕВІД'ЄМНА ЧАСТИНА ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ 20

2.1.    Методика проведення занять з аплікації 20

2.2.    Навчання аплікації дітей молодшої групи 22

2.3.    План-конспект занять з аплікації 24

ВИСНОВОК 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30

ДОДАТКИ 32

 

 

 

 

ВСТУП

Образотворча діяльність має велике значення в вирішенні  завдань естетичного виховання, Оскільки за своїм характером є художньою діяльністю. Специфіка занять образотворчою творчістю дає широкі можливості для пізнання прекрасного, для розвитку у дітей емоційно-естетичних відносин в дійсності.

Аплікація має велике значення для навчання й виховання дітей  дошкільного віку. Вона сприяє формуванню й розвитку багатьох особистісних якостей  дитини, її психічних і естетичних можливостей.

У сучасних педагогічних і психологічних дослідженнях доводиться необхідність занять образотворчою діяльність для розвитку розумового, естетичних здібностей дитини у дошкільному віці.

Цей процес особливо помітний у різних видах практичної діяльності: формуються узагальненні способи аналізу, синтезу, порівняння й зіставлення, розвивається вміння самостійно знаходити способи рішення творчих завдань, уміння планувати свою діяльність.

Звідси випливає необхідність занять не тільки образотворчим мистецтвом, але й специфічними видами образотворчої діяльності.

Ця проблема актуальна  і сьогодні. Підтвердженням цьому є робота з аплікації в сучасних умовах педагогічного процесу, винесенням за рамки занять, практичною або самостійною діяльністю дітей.

У результаті узагальнення досвіду педагогів було виявлене значення навчання аплікації:

- розвиток естетичного світосприйняття, виховання художнього смаку;

- розвиток художньо-графічних умінь і навичок;

- розвиток фантазії,творчого мислення й уяви, просторового сприйняття;

- розвиток точних рухів руки й дрібної моторики пальців;

- становлення деяких організаційних навичок художньої творчості;

- виховання глядацької  культури;

- можливе розкриття початкової  професійної художньо-образотворчої  діяльності.

Сьогодні є вибір варіантів  художнього дошкільного утворення  й визначається він наявністю  варіативних, додаткових, альтернативних, авторських, програмно-методичних матеріалів, які недостатньо науково обґрунтовані й вимагають теоретичної й експериментальної перевірки в конкретних умовах дошкільних освітніх установ.

Із усього цього випливає гіпотеза: розвитку художньої творчості дошкільників сприяє проведення цікавих занять із матеріалами й техніками в аплікації.

Для аналізу висунутої  гіпотези були розроблені завдання:

1. Визначити головні напрямки та завдання образотворчого мистецтва.
2. Розглянути особливості художньої творчості дошкільників.
3. Ознайомитись з поняттями аплікації та її видами, також з технікою виконання.
4. Визначити та розглянути вплив аплікації на розвиток особистості дитини.
5. Вивчити особливості методики організації й проведення цікавих занять по аплікації.

Об'єктом дослідження  є: творча активність дітей дошкільного віку, під час занять аплікацією у молодшому дошкільному віці.

Предмет дослідження: аплікація, як засіб формування творчої активності дітей дошкільного віку.

Мета: Обґрунтувати  роль занять з аплікації у дітей молодшого дошкільного віку.

 

РОЗДІЛ I

АПЛІКАЦІЯ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Значення аплікації  для розвитку дитини.

 Для дитини чарівний  світ аплікації вважається яскравим  і дивним, і щоб з роками  це світло не потьмяніло, запаліть  у дитині спрагу творчості.  Малята від 3-х до 7-ми років  із задоволенням займаються аплікацією. Аплікація – дуже корисний  вид творчості, тому що крім  творчої організації дозвілля, ще  й формує зорове сприйняття: колір,  форма, текстура, матеріал. Головне  при заняттях аплікацією так  організувати дію, щоб дитина  не втомлювалася від одноманітності. Як  основу теж не обов'язково  брати картон або папір –  фанера, пластмасові дощечки, кружечки, тарілочки – усе, що душі  завгодно, може бути красиво й  вигадливо обклеєне за допомогою  техніки аплікацій.

Всі матеріали, які використовуються при виготовленні аплікації не шкідливі, але не варто залишати дитину без  догляду, тому що всі деталі кріпляться на клей ПВА. Щоб чудо створення аплікації  не захмарилося «виробничою травмою», дотримуйтесь техніки безпеки –  тримайте процес під своїм контролем, але дозволяючи, дитині самій робити більшу частину роботи, допомагаючи,  но і не лишаючи її самостійності. Варто пам'ятати: що найважливіше в кожному зі спільних з дитиною занять – спокійне спілкування й збагачення її новими знаннями.

 

1. Аплікація, історія, розвиток

Аплікація (від латинського  слова application – прикладання) – один з видів образотворчої техніки, заснованої на вирізанні різних форм і закріпленні їх на іншому матеріалі, прийнятому за тло.

Поняття «аплікація» включає  способи створення художніх творів з різних по своїх властивостях і  фактурі матеріалів, об’єднаних подібність техніки виконання. Кожний матеріал має свої особливості, які впливають на техніку виконання аплікації. Наприклад, папір, солома, засушені рослини, берест прикріплюються до тла різними клеями; тканини, шкіра, хутро, звичайно пришиваються; тополиний пух накладається на оксамитовий папір.

Аплікація – найбільш простий  і доступний спосіб створення художніх робіт. Це дає можливість широко використовувати аплікацію не тільки з формуючою метою (при виготовленні наочного приладдя, посібників до різних ігор, іграшок, прапорців, сувенірів до святкових дат, прикрас святкових та інших костюмів, оформлення стінгазет, стендів, виставок, приміщень дитячого садка), але й у створенні картин, панно, орнаментів тощо.

Основними ознаками аплікації  є: силуетність, площинне узагальнене трактування образу, локальність великих колірних плям.

Аплікація може бути предметною, що складається з окремих зображень (лист, гілка, дерево, квітка, птах, гриб, тварина, будинок, машина, людина і т.д.); сюжетною, що відображає сукупність дій, подій; декоративною, що включає орнаменти, візерунки, якими можна прикрасити різні предмети.

Аплікація є одним з  найдавніших видів прикладного  мистецтва прикрашання одягу, взуття, предметів побуту, житла, застосовуваним і понині в багатьох народів. Виникнення аплікації відноситься до найдавніших  часів і пов’язане з появою стібка, шва на одязі зі шкіри  тварин. Еволюція аплікації простежується  у зображеннях пам’яток мистецтва  древніх цивілізацій Азії, Європи.

Багато століть аплікація  знаходить широке застосування в  поширення не тільки в Азії, але й у Європі: Італії, Іспанії, Німеччині, Франції. Великої популярності аплікація досягав добу середньовіччя. Війни, турніри обумовили появу родових знаків – гербів. Герби повинні були чітко виявляти малюнок з двох сторін, що привело до розвитку вишивки аплікацій. Особливо славилися іспанські аплікації – вирізні візерунки з оксамиту на тлі атласу. Найбільш молодим видом аплікації вважалися чорні силуети, вирізані з паперу. Силует як вид образотворчого мистецтва виник у далекій давнині, в VI ст. до н. е. У Греції народилася легенда про те, як дочка Дибутара начертала на стіні будинку тінь свого коханого. З тих пір чорні плоскі профільні фігури прикрашали грецькі вази.

Декоративні візерунки, вирізані ножицями з паперу, наклеювали на стінки й стелі свіжовибілених хат.

 Протягом багатьох століть розвивалося декоративне мистецтво вирізання видзинянок. Вони, як правило, яскраві, різнобарвні. Основну форму доповнюють різними деталями, що створюють багатобарвний декор. Часто зустрічаються видзинянки симетричної форми: це фігурки ляльок (ляльки), деревця із черевичним листям, цапки (іграшки).

Здавна славилися на Україні, у Білорусії паперові візерункові вирізки –витинанки. Високу оцінку й досить широку популярність одержали роботи учнів художньо-промислової профшколи в Кам'янець-Подільську . Це прості прикраси, вирізані з кольорового паперу, які мають чіткі, графічні форми. Найбільше простий спосіб вирізання – складання паперу навпіл.       З паперу, складеної навпіл вирізали дерева, вази, птахів , а складеної в кілька разів – хороводи. Захоплювалися цим найчастіше дівчини й жінки, працюючи ножицями без попереднього малюнка. З паперу створювалися навіть картини із простими сюжетами, де зображувалися птахи, звірі, риби, рослини, архітектурні спорудження. Вирізки наклеювалися на стіни, вікна, у простінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  Аплікація в молодшій групі: технологія та методика

У навчанні аплікації вирішуються такі завдання:

1. Складати декоративний  візерунок з різних геометричних  форм і рослинних (листок, квітка) деталей, розташовуючи їх у  певному ритмі на картонній  або тканинній основі різної  форми. 

2. Складати зображення  предмета з окремих частин; зображати  сюжет. 

3. Опановувати різною  технікою отримання деталей для  аплікації з різних матеріалів: вирізування різними прийомами,  обривання, плетіння; а також технікою  прикріплення їх до основи: приклеювання, пришивання.

4. Формувати почуття кольору,  знати основні кольори і їх  відтінки, опановувати вміння створювати  гармонійні колірні поєднання. 

5.Форміровать почуття  форми, пропорцій, композиції.

Залучення до аплікації починається  з першої молодшої групи. Педагог  керується відомої особливістю  дітей: у віці 2-3 років у здорових малюків яскраво виражений емоційний  відгук на пропозицію що-небудь робити, в чомусь брати участь, дитина виявляє  готовність діяти. І головне завдання дорослого - підтримати цю активність, не дати їй згаснути, надати їй творчий  характер. Не можна упустити цей  сприятливий період дитинства для  розвитку дитячої активності і самостійності. Завдання, які вирішуються в цьому  віці, елементарні:

1. Вчити дій з папером  (відривати, м'яти, скачувати, відрізати), допомогти дітям побачити в  папері матеріал, який піддається  перетворенню і має свої властивості  і якості: м'яка, щільна, гладка, шорстка,  блискуча, матова, папір різного  кольору, мнеться, рветься, розрізається, по різному шарудить.

2. Дати малюкам уявлення  про необхідні інструменти і  обладнання для аплікації: ножиці, пензлик, клей, клейонка та ін.

3. Розвивати емоційну  чуйність на пропозицію дорослого  зробити що-небудь, готовність брати  участь з ним в створенні  елементарних художніх виробів. 

4. Розвивати інтерес, емоційно  позитивне ставлення до елементарних  дій з папером, прагнення самостійно  їх виконувати.

5. Розвивати естетичне  сприйняття і почуття: впізнавати  отримане зображення, милуватися, радіти  «вслід» за дорослими.

Виконуючи окремі дії разом  з вихователем, що робить аплікацію, діти отримують перші уявлення про  неї як про спосіб зображення за допомогою паперу. Окрему дію дітей з перетворення матеріалу педагог включає в цілісний процес зі створення вироби. Ця дія (м'яття папери у грудочку, скочування в кульку і т.д.), що дає проміжний результат, набуває для дитини практичний сенс.

 

Технологія роботи

Робота над аплікацією виконується в певній послідовності, про яку необхідно завжди пам'ятати  і яку варто обов'язково дотримувати. Будь-яка аплікація починається  з вибору сюжету, за яким ідуть складання  ескізу до аплікації, підбір паперу, вирізання  деталей зображення, розкладання  їх на тлі, наклеювання й нарешті  висушування.

Підбір паперу

В аплікації важливе значення надають підбору паперу. Від інтенсивності  кольору основного тла залежить колір зображень. Варто пам'ятати  про колірне сполучення розташованих поряд зображень. Площа й колір  тла (світлий або темний) впливають  на кольори аплікації (підсилюють або  послаблюють). Пошук гармонічних  і виразних сполучень колірних плям – одне з головних завдань роботи. Колір повинен створювати настрій, що відповідає змісту аплікації. Він  може бути реальним, умовним або  чисто декоративним.

Аплікації можуть бути монохромними (одноколірними) і поліхромними (багатоколірними). Одноколірними композиції відрізняються графічністю, багатобарвні – барвистістю. І ті й інші художні. Якщо немає паперу потрібного кольору, можна затонувати його самим.

Розкладання деталей зображення на тлі