Iсторiя украiнськоi лiтератури ХХ столiття

Українська драматургія часів другої світової війни самотньо представлена п'єсою О. Корнійчука «Фронт». Цей твір був зрозумілий окопним бійцям і командирам, його захоплено прийняла сталінська партверхівка, високо оцінили союзники по антигітлерівській коаліції, називаючи взірцем воєнної самокритики, його виставляли й за кордоном. П'єса сприймалася як документ воєнно-стратегічний f, по суті, була саме такою.
Фахова доладність цього твору, написаного по-корнійчуківськи вправно, професійно, лише «забезпечувала» її ідеологічний заряд. Письменник вирішує тему в політичній площині, у всі часи важливішій для більшовиків за людинознавчу. Надзвичайній популярності зобов'язаний «Фронт» насамперед своїй актуальності, своєчасності, державній постановці важливої з воєнної точки зору проблеми (необхідність заміни армійського керівництва зразка громадянської війни новим, сучаснішим). З благословення Сталіна п'єса набула нормативного характеру, діяла як наказ. Із суто воєнного погляду (а цей погляд неодмінно враховує моральний стан військ) драма О. Корнійчука сприяла політико-моральному переозброєнню Червоної армії, отже, мала працювати на перемогу.
У «Фронті» з особливою силою розкрився талант Корнійчука-політика, ідеолога, соціального «стратега», що вкупі з притаманним йому вмінням типізувати, узагальнювати, плести драматичну інтригу становить осереддя його письменницького хисту.