Центри античної культури у Північному Причорномор’ї

 

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………….………2

Розділ 1.Грецька колонізація  Пн.Причорномор’я……………………….……..3

Розділ 2. Культура давньогрецьких міст Північного Причорномор'я………8

2.1 Античні житла……………………………………………………………...8

2.2 Література……………………………………………………………………..….9

2.3 Музична культура ………………………………………………………..…9

2.4 Театр…………………………………………………………………………9

2.5. Спорт………………………………………………………………….…….9

2.6. Філософи ……………………………………………………………..……10

2.7. Античні міста…………………………………………………………..…10

2.8. Архітектура……………………………………………………………….11

2.9. Ювелірне та ужиткове мистецтво……………………………………..12

2.9.1 Релігія …………………………………………………………………….13

2.9.2 Населення та традиції…………………………………………………..14

2.9.3 Торгівля………………………………………………………………...…14

Висновок………………………………………………………………………….16 
Список літератури……………………………………………………………….17

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми: Античні держави Північного Причорномор’я, засновані в період Великої грецької колонізації VII-VI ст. до н.е., проіснували на півдні сучасної України біля тисячі років тому та зробили значний внесок у скарбницю світової культури. В історії античних держав були періоди піднесення і занепаду, але до самої епохи середньовіччя вони залишались невід’ємною складовою частиною античної цивілізації, з притаманній їй специфікою політичного, соціально-економічного і культурного розвитку. Вивчення історії та культури античних держав Північного Причорномор’я було розпочато давно й проводиться інтенсивно й зараз. За цей період були вивчені питання хронології, економіки, військово-політичної історії, державного устрою античності.

Мета  роботи полягає у   з’ясуванні історії, культури та впливу античних міст – держав  Північного Причорномор’я .

Об’єктом  дослідження: є античні  міста - держави північного Причорномор’я.

Хронологічні рамки дослідження  охоплюють другу половину   VIIст. до. н. є. – 70- ті   роки ІV.

Предмет дослідження: є економічний, політичний, соціальний та культурний розвиток античних міст Причорноморя. Іх історичне значення та вплив на подальший розвиток українських земель.

 

 

 

Розділ1. Грецька колонізація Північного Причорномор'я

            В історії людства велике значення  мало античне суспільство, його  культура. Численні досягнення античного  суспільства в різноманітних  галузях людської діяльності  ввійшли складовою частиною, а  іноді лягли в основу європейської  культури, зокрема філософії, мистецтва,  архітектури, літератури, театру  тощо. Ф. Енгельс підкреслював, що  без фундаменту, який заклали  Греція і Рим, не було б і сучасної Європи. Античні впливи простежуються майже на всіх племенах, що населяли тоді Східну Європу. Ці впливи знаходили свій вияв як у соціально-політичному житті та економіці, що сприяло прискоренню суспільного розвитку племен, так і в культурі.Саме тому великий інтерес становить історія античних північнопричорноморських держав, що були складовою частиною античного світу і розвивалися в контакті з містами його основних територій у Східному Середземномор'ї та Причорномор'ї.

Перші центри античної цивілізації  з'явилися на північному узбережжі  Чорного моря понад 2600 років тому. Вони мали тісні взаємозв'язки з  місцевим населенням, що зумовило появу  важливих особливостей у політичному, економічному та культурному розвиткові античних держав. В свою чергу античні міста Північного Причорномор'я відіграли значну позитивну роль у розвиткові соціально-економічних і політичних відносин та побуту місцевих племен. Здебільшого саме через ці міста відбувалися контакти місцевого населення з усім античним світом. Грецькі колонії не можна порівнювати з колоніями доби капіталізму. Вся система цих держав базувалась на певному обмеженні чисельності населення, яку не можна було перевищити, не наражаючи на небезпеку самих умов існування античної цивілізації». За цих умов колонізація була кардинальним способом ліквідації відносного перенаселення, що виникло в Греції. Серед безпосередніх причин переселення виділяються аграрно-економічний і соціальний фактори, коли в результаті гострої внутріполісної боротьби, що супроводжувала процес встановлення нового, рабовласницького суспільства, групи населення, які зазнали поразки, були змушені залишити батьківщину. Крім того, певну роль відігравав і зовнішньополітичний фактор: ворожі навали і розорення міст та прилеглих до них сільськогосподарських зон змушували жителів іноді цілих полісів переселятися в інші місцевості. Заснування колоній мало здебільшого організований характер. Звичайно метрополія призначала або самі колоністи обирали керівника руху — ойкіста, основним завданням якого був розподіл земельних ділянок на місці нового поселення. Іноді він брав участь у виробленні певних законоположень для нової колонії [5. C. 25].

                У ході колонізації VIII—VI ст. до  н. е. визначилися грецькі центри, звідки переселення набуло особливо  великих розмірів. Переселенський  потік у Причорномор'я виходив  головним чином з району малоазійського  узбережжя Греції — з Іонії,  зокрема Мілета. Значні масштаби  переселення звідси у VII—VI ст. до н. е. були викликані майже  безперервною внутріполісною боротьбою, періодичними руйнуваннями сільськогосподарської околиці, розоренням громадян. Заселення греками районів Причорномор'я відбувалося поступово. Так, у VIII ст. до н. е. грецькі мореплавці освоїли південно-східне узбережжя Чорного моря. На той час, мабуть, припадає виникнення тут найдавніших поселень — Сінопи та Трапезунда. Проте заснування Сінопи як міста — колонії Мілета — датується другою половиною VII ст. до н. е. Наприкінці VII ст. до н. е. тут виник Аміс і на півстоліття пізніше — єдина в цьому районі дорійська колонія Гераклея Понтійська, вихідці з якої згодом заснували Херсонес. З кінця VII ст. до н. е. почалося освоєння західного узбережжя. Тут виникли такі міста, як Істрія, Аполлонія; у першій половині VI ст. до н. е. — Томи, ще пізніше переселенці з Гераклеї Понтійської заснували Каллатіс. У Північному Причорномор'ї поява більшості античних міст датується VI ст. до н. е., хоча, судячи з розкопок поселення на о. Березані (Очаківський район Миколаївської області), початок колонізації цього району слід віднести до другої половини VII ст. до н. е., а взагалі перше знайомство греків з Північним Причорномор'ям — до часів гомерівської Греції.

         Заселялося не тільки морське узбережжя, а й береги лиманів, причому місцями густота розташування невеликих поселень була досить високою — іноді одне від одного знаходилося в межах видимості. Виділяються три основні райони зосередження античних міст і поселень: район Боспору Кіммерійського (Керченський і Таманський півострови) з найбільшими містами Пантікапеєм (Керч), Фанагорією (поблизу ст. Сінної на Таманському півострові), Гермонассою (ст. Таманська), Горгіппією (Анапа) та Феодосією; узбережжя Дніпро-Бузького та Березанського лиманів з найзначнішим центром Ольвією (поблизу с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області); район Західного Криму з основним центром Херсонесом (поблизу м. Севастополя). Слід назвати й узбережжя Дністровського лиману з найбільшим містом Тірою, яке за своїми економічними і політичними зв'язками та особливостями розвитку тяжіло до району Ольвії. Більшість названих міст була заснована вихідцями з Іонії. Формою політичної організації новозаснованих міст-держав була, як правило, рабовласницька республіка, яка могла мати різну внутрішню будову. За грецьким звичаєм прав громадянства не мали жінки та іноземці, які переїжджали сюди на постійне проживання. Тільки окремим іноземцям, які мали великі заслуги перед державою, надавалися такі права. Незначною була роль у політичному житті й рядових громадян. Вони мали набагато менше реальних можливостей займати високі посади, ніж їхні заможні співгромадяни.

 Отже, поняття «демократична  рабовласницька республіка» було  досить умовним, оскільки більшість  населення фактично не користувалася  громадянськими правами. Звичайно, під впливом різних обставин  внутрішня організація античних  держав з часом могла набувати  тих чи інших особливостей. Зокрема,  це стосується Боспорської держави,  до складу якої згодом увійшли деякі місцеві племена і в якій на певних етапах історичного розвитку існувала монархічна форма правління. Проте вона не була типовою для античних міст Північного Причорномор'я. В інших північно-причорноморських державах відбувалась аристократизація демократичного ладу, яка особливо посилилася в перші століття нашої ери. Таким чином, засновані на чужих землях міста-держави на перших етапах свого існування мали суспільну організацію, подібну до грецьких полісів того часу, — рабовласницьку демократію.

В процесі розвитку міст Північного Причорномор'я виявилися загальні історичні закономірності розвитку античного суспільства в цілому. Це були держави класового, рабовласницького суспільства, які в своєму розвитку пройшли той самий шлях, що й  інші грецькі міста. Рівень розвитку місцевих племен та характер їхніх взаємовідносин з античними державами породжували певні відмінності в історії, економіці та культурі останніх. Це стосується і північнопричорноморських міст, які мали тісні зв'язки з навколишніми племенами. Впливаючи на них, вони водночас зазнавали зворотного впливу [3. C. 35].

   Від характеру відносин  з місцевими племенами значною  мірою залежали не тільки економіка  й політика, а й саме існування  північнопричорноморських міст. Усе  це наклало своєрідний відбиток  на історичний розвиток і культуру  античних держав Північного Причорномор'я.  Зокрема, не можна уявити Боспорську  державу без її найтісніших  взаємозв'язків з племенами сіндів, меотів, скіфів та ін. Ці зв'язки  добре простежуються протягом  усієї історії Боспору, але  особливо посилюються в перші  століття нашої ери. У складі населення античних, особливо боспорських, міст дедалі більше зростав прошарок місцевих елементів, які відігравали все помітнішу роль у їх житті. Разом з тим відбувалася певна еллінізація навколишніх племен, прискорювався процес їхнього соціально-економічного розвитку. В історії античних міст-держав Північного Причорномор'я можна виділити два основних періоди їх розвитку, кожен з яких має свою специфіку. Перший період охоплює час з VI по II ст. до н. е. і характеризується відносно самостійним розвитком міст-держав, тісними стосунками з іншими грецькими античними містами. Другий припадає на І ст. до н. е. — IV ст. н. е. Це час залежності північнопричорноморських міст спочатку від Понтійського царства, а потім від Римської держави, руйнівних навал гетів, готів, гуннів та інших кочових племен. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Культура давньогрецьких міст Північного Причорномор'я

2.1. Античні житла

Антична культура, яку принесли в Північне Причорномор'я грецькі  переселенці, справила величезний вплив  на духовний світ і соціально-економічне життя місцевих племен. Антична культура в своїй основі була культурою  класового суспільства — культурою  рабовласників і рабів, багатих  і бідних. Поділ суспільства за соціально-економічною ознакою знайшов  певний вияв майже в усіх галузях  культури. Але особливо яскраво цей  процес позначився на диференціації  житлової забудови міст за соціально-економічною  і, можливо, правовою ознакою, коли в  центральних їх частинах селилися звичайно найбільш заможні громадяни; на розмірах, типах і декорі жител; характері  комплексів побутових речей. Так, будинки  багатіїв типу ольвійського Протогена  мали площу понад 500 м² кожний. Їх внутрішні двори оточувалися звичайно з усіх боків портиками, парадні приміщення мали галькові підлоги з сюжетними або орнаментальними мотивами, а стіни приміщень — розписи. Проте відомі й однокімнатні будинки з подвір'ям, що не мали портиків, та з досить скромним декором приміщення. Мешканцями таких будинків, які могли здаватися і в найом, очевидно, були вільні, але найбідніші верстви міського населення. Житло раба обмежувалося невеликою комірчиною в будинку його власника.

 Величезна різниця  в становищі багатих і бідних  жителів виразно простежується  і в поховальних пам'ятках.  Монументальні кам'яні склепи, з  курганними насипами, розписом стін, з багатим поховальним інвентарем  — розписним посудом, ювелірними  виробами, різними прикрасами тощо  — належали представникам найвищої  знаті. Разом з тим зустрічаються  звичайні грунтові могили з  одною чи кількома простими  посудинами або й зовсім без  них, що являють собою поховання  найбідніших жителів, а можливо,  і рабів.

 

2.2.Література  

Населення північнопричорноморських міст було непогано обізнане з тогочасною літературою, зокрема з ліричною та епічною поезією. Так, за свідченням Діона Хрисостома, жителі Ольвії навіть у І ст. н. е. читали Гомера, майже всі знали напам'ять «Іліаду». В місті також були свої поети, які перед битвами для піднесення бойового духу громадян читали вірші.

2.3. Музична культура 

Значного розвитку досягла  музична культура. Населення охоче  відвідувало виступи приїжджих  музикантів. Судячи з написів, скульптури, живопису та зображень на монетах, тут  поширилися ліри, флейти, труби, кіфари. Музиканти Північного Причорномор'я  були відомі і за його межами. До нас  дійшло, зокрема, ім'я боспорця Ісіла (III ст. до н. е.), учителя музики, який брав участь у дельфійських змаганнях.

2.4.Театр 

Популярністю користувалися  також театральні вистави. Відомо про  існування театрів в Ольвії, Херсонесі  та Пантікапеї. Проте розкопано частково лише театр Херсонеса, що виник ще в елліністичний час і проіснував до VI ст. н. е. Цей театр вміщував близько  трьох тисяч глядачів. Крім постановки п'єс, у театрах також відбувалися  виступи музикантів.

2.5.Спорт

У написах згадується і  багато видів спорту, з яких провадилися  змагання: біг, метання диска, списа  та м'яча, гімнастика, кулачний бій, плавання, кидання аркана, кінні змагання, а також змагання з п'ятиборства. Поряд з цими видами спорту, очевидно, значного розвитку досягло мистецтво стрільби з лука. З ольвійського напису IV ст. до н. е. відомо, що один з лучників пустив стрілу на 282 оргії (521,7 м). Написи з Ольвії свідчать, що в заняттях спортом і спортивних змаганнях брали участь і вельми поважні люди — архонти, стратеги та ін. В Північному Причорномор'ї є знахідки панафінейських амфор, якими нагороджувалися переможці панафінейських змагань в Аттіці.

2.6.Філософи 

З Ольвії походили також  автор ряду творів з філософії  та історії — Посідоній та філософ  школи стоїків Сфер, автор праць  «Три книги про Лікурга та Сократа» і «Про лаконську політію». Популярністю користувалися також виходці з Північного Причорномор'я філософ Діфіл та Стратонік (І ст. н. е.). Загалом щодо розглянутих галузей культурного життя Північного Причорномор'я наші знання дуже обмежені.