Поетика українських народних родинно-побутових пісень

 

 

 

                     МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                   ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

               «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

                     КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

                          Кафедра української та світової  літератур

 

 

 

 

Реєстраційний № _______

«___» ______________ 20___ р.

 

 

 

                            

 

ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ

РОДИННО-ПОБУТОВИХ ПІСЕНЬ

 

 

 

                                                                                   Курсова робота

                                                                                   студентки другого курсу

                                                                                   групи УАФ-13

факультету української філології

напряму підготовки «Українська мова, література та англійська мова»

Онбиш Каріна Юріївна

 

Керівник:

доцент кафедри української

 та світової    літератур

Мельник Наталя Георгіївна

 

 

Оцінка:

Національна шкала ___________________   

Шкала ECTS ____ Кількість балів _______

 

Члени комісії     ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

                                             Кривий Ріг – 2015

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………….               

Розділ 1. Становлення та розвиток українських родинно-побутових пісень

Розділ 2. Основні тематичні групи родинно-побутових ліричних пісень

2.1. Пісні про кохання…………………………………………………… 
2.2. Пісні про жіночу долю…………………………………………… 
2.3.Удовині   та   сирітські  пісні.  ……………………………………………… 
 2.4. Жартівливі родинно-побутові пісні. ………………………….

Висновки ….………………………………………………………………..            

Список використаної літератури ……………………………………………            

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В основі традиційних ліричних пісень лежить віддзеркалення родинно-побутових відносин. Часто вони відображають не тільки життя в сім'ї в епоху патріархальних відносин, але і стосуються суспільно-громадської тематики.

У кінці ХIX століття, особливо після падіння кріпосного права, відбувається розширення сімейно-побутової тематики ліричної пісні. У пісню все глибше проникають соціальні мотиви. Разом із темою одруження або заміжжя піднімаються соціальні питання, «дається яскрава характеристика соціально-економічних умов життя самих різних шарів суспільства, починаючи від коваля, жебрака і закінчуючи купцем і боярином» [ ]. Так у пісні «Калину з малиною вода зрозуміла» розповідається про те, як дочці дорікає мати в тому, що та рано її видала заміж, як нелегко їй жити в чужій сім'ї. Через декілька років вона вирішила зозулею полетіти на батьківщину. Мати будить своїх невісток і просить їх подивитися, хто це плаче в саду. У деяких піснях замість невісток в сад збираються піти самі брати зозулі, що прилетіла. Вони по-різному реагують на приліт зозулі, в цьому виявляються властивості характеру кожного з них.

Традиційні пісні з сімейно-побутового плану переходять в план соціально-побутової.

Родинно побутові пісні відображають особисте життя людини (кохання, життя в сім’ї родинні стосунки, драми, конфлікти та ін.). У суспільно-побутових (соціально-побутових,

Відображене суспільне життя, вони відтворюють життя не окремої особи, а певної со ціальної групи населення (козаків, рекрутів, бурлаків, чумаків та ін.).

 

Об'єкт  дослідження :  тексти українських народних родинно-побутових пісень .

Предмет дослідження: поетика названи х народнопісенних творів.

Мета курсової роботи  –  усвідомити ідейно-художні особливості, красу та естетичну довершеність українських народних пісень родинно-побутового циклу; розвивати образне мислення, навички виразного читання, аналізу ліричних творів, вміння висловлювати власні почуття й думки з приводу почутого, прочитаного; виховувати прагнення до щирих і добрих стосунків, естетичний смак, розуміння кохання як одного зі складників людського щастя.

Науково – теоретична основа курсової роботи базується на працях  таких літературознавців як :М. Грушевський, М.Костомаров, І.Франко, В.Антонович, Г.Сидоренко та інших , які в своїх працях висвітлили проблему жанру трагедії та його інтерпретації.

Наукова новизна .

  Практичне завдання роботи . Виділити родинно-побутову пісню з поміж інших різних видів українських народних пісень.

Визначити цикли родинно-побутових пісень.

Структура роботи . Курсова робота складається із вступу , двох розділів , висновку та списку використаних джерел .

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Розділ  1. Становлення та розвиток українських родинно-побутових пісень

Очевидно, з давніх-давен, від часів утвердження моногамної (тобто одношлюбної) сім'ї і дотепер така грань людських стосунків, як взаємини в сім'ї, в родині хвилювала і хвилює людність. Епохи змінюють одна одну, людина все глибше пізнає навколишній світ і саму себе, та в царині родинного, особистого така ж непередбачуваність життєвих колізій, несподівані повороти долі, вибухи і раптова зміна почуттів. Тож не дивно, що саме цей аспект життя завжди збуджував творчу уяву народу, і створені ним ліричні пісні, що порушили вічні для всіх часів і народів теми, оспівали радощі й страждання своїх безіменних героїв, лишаються і донині (поряд з піснями про кохання) чи не найпопулярнішими.

Родинно-побутові пісні, як і інші тематичні цикли ліричних пісень, розвивалися не ізольовано, а в потоці історичного життя народної творчості загалом. Тож не випадково дослідники помічають їх генетичний зв'язок з іншими верствами народної поезії, зокрема з обрядовою. Виразно відчувається їх спорідненість з деякими весільними піснями. Весілля вводить молодят у подружнє життя, тому і деякі виконувані під час обряду пісні начебто попереджують молоду про його можливі складності й прикрощі. Умовність жанрових та інших градацій особливо дається взнаки, коли ми стикаємося з усім масивом ліричних необрядових пісень. Не можна не помітити, що їх різновиди, скажімо, родинно-побутова та соціально-побутова пісня, не лише користуються близькими мотивами та сюжетними ситуаціями, але часто фактично є варіантами, які відрізняються лише статусом героя, в одному випадку визначеним за соціальним становищем, в іншому — за родинним.

Дещо інший характер має взаємозв'язок родинно-побутової пісні і балади. Основним внутрішнім змістом тих й інших є ствердження вироблених тривалим життєвим досвідом людей норм і правил людського співжиття (найчастіше — від протилежного, від засудження їх порушення чи нехтування ними). Але ліричні пісні і балади підходять до життєвого матеріалу дещо по-різному, створюючи при цьому хоча і не абсолютно ізольовані, проте відмінні художні системи.

Ліричні позаобрядові пісні є відносно пізнім фольклорним явищем, одначе і вони, як обрядові твори та балади, несуть на собі ознаки народного світогляду різних епох — від слідів міфологічної свідомості, виявлених у поетичних метафорах, від ремінісценцій соціальних інститутів первісно-родового суспільства до відображення людських взаємин доби феодалізму та пізніших епох. Ці та інші елементи змісту, вираженого словом, багатий музичний зміст створюють органічну цілісність пісень, переконливість зображення стосунків між людьми різного сімейного статусу, їх складності, драматизму або довірливого вираження глибоко особистих, мало не потаємних почуттів та переживань, лише зрідка радісних і світлих. Здебільшого приреченість, безвихідь сповнюють ці твори.

У побуті українського народу XVI—XVII ст., того періоду, на який, на думку дослідників, припадає розквіт ліричної пісенності, жінці належало почесне місце. Це було пов'язано з особливостями історичного розвитку народу, коли чоловіче населення змушене було на тривалий час лишати домівку, а жінкам доводилося нести на собі весь тягар турбот про дім, господарство, виховання дітей. За народним звичаєм жінка мала право на власне майно, одержане як віно, на спадщину по чоловікові. Незаперечною була повна влада жінки в хатньому господарстві. «Господиня три вугли в хаті тримає, а господар лише один» (нар. прислів'я). Тож і щасливі подружжя були, очевидно, не рідкістю, а нормою, і не всі свекрухи поїдом їли своїх невісток, і чоловіки не всі були п'яницями та перелюбниками. Але поряд з нормою в житті існують і відхилення від неї з безліччю нюансів, викликані неповторністю і часто-густо несполучністю людських характерів, складністю життєвих психологічних колізій, тиском непереборних обставин, в тому числі й економічних, соціальних. Саме драматизм життєвих зіткнень, ударів, знищених доль і вабив увагу народу-творця, покликав до життя пісні, сповнені смутку, тривоги, відчаю.

Переважна більшість ліричних пісень родинно-побутового циклу пов'язана передусім з драматичними моментами жіночої долі, розкривають поривання зболілої жіночої душі, якій життя завдало чимало ран. Тож недаремно І. Франко назвав такі твори «невольничими псальмами» у статті «Жіноча неволя в руських піснях народних», де він на широкому фольклорному матеріалі розкрив соціальні причини нестерпного становища жінки-селянки в умовах класового суспільства XIX ст.

Основна проблема, що об'єднує пісні сімейно-побутової тематики, — це проблема людських стосунків, складності взаємовідносин, неоднаковості доль. Водночас вона виражена через вужчі, конкретніші теми, що визначаються здебільшого образами головних героїв пісень у їх конкретному сімейному статусі, їх розстановкою відносно одне одного та тою сюжетною ситуацією, яка несе у собі основне навантаження. Але при тому, що ряд творів вкладається в певну тему, визначену в загальних рисах, їхній зміст лишається безконечно різноманітним. Цю багатоманітність створює варіювання, комбінування безлічі мотивів; кожна пісня стає неповторною.

Про сюжет більшості сімейно-побутових пісень можна говорити лише умовно. Серед них є твори з досить виразною оповідальністю і пісні, що звучать то як спогад, то як скарга чи нарікання. І в обох випадках рідко витримується якась одна форма викладу — чи то безстороння розповідь, чи то послідовний монолог. Структура, форма сімейно-побутових пісень досить складна, бо ж зміст розгортається не від події до події, а в переплетенні думок і почуттів, які то повертаються до минулого, то зазирають у майбутнє, то поступаються місцем начебто безсторонньому погляду.

Найбільшого розквіту пісні сімейно-побутової тематики досягли у період, коли родові й сімейні узи відчутно послабилися і почали втрачати свою «святість». Але силою традицій у селянському народному побуті, а відтак і в народній пісенності продовжував утримуватися прадавній погляд на непохитність родових зв'язків. І негучним відгомоном світогляду людини віддаленої епохи родового суспільства звучать мотиви приреченості тих, хто опиняється поза родом:

Летів орел понад морем низько —  Горе мені на чужині — нема роду близько!  Летів орел понад морем та й, летючи, крикнув.  Тяжко жити на чужині, де я не привикнув!  Летів орел понад морем: ой дай, море, пити!  Горе мені на чужині без родини жити![]

Особливо гостро людина починала відчувати й цінувати благо щирих родинних взаємин, опинившись далеко від дому або в чужій сім'ї. Найчастіше героїнею таких пісень є жінка, що одірвалася від роду, вийшовши заміж. Саме в таких піснях збереглися, як вважають дослідники, відголоски екзогамії (тобто заборона шлюбу всередині одного роду). Це — часто повторюваний мотив віддання дівчини заміж далеко від роду, на чужину. Почуття непереборності розлуки створюється численними символічними образами, пов'язаними з природою, просторовими уявленнями і оповитими смутком і печаллю. Такими найпоширенішими символами стали вода (річка, брід, море), поле, гори, туман, ліс: