Сутність інфраструктури товарного ринку та її роль в ринковій економіці

ВСТУП

Термін «інфраструктура» походить від лінгвінстичного значення латинських слів “infra” - нижче і “structura” - будова. Воно запозичено з військового лексикону, в якому під час другої світової війни термін “інфракструктура” використовували для визначення “сукупності будинків, споруд і комунікацій, необхідних для організації системи пстачання збройних сил, зокрема, для товарів і передачі повідомлень. І лише десь в 50-х роках термін почали використовувати в економічній літературі.

Стосовно ринкової економіки, поняття  “інфракструктура” вперше застотувала R.Jochimsen, визначивши її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистих  умов, які надаються у розпорядження  економічних суб’єктів і створюють  умови для повної інтеграції та забезпечення максимального можливого рівня розвитку господарської діяльності.

З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей.

Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується  житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.

 

 

 

 СУТНІСТЬ ІНФРАСТРУКТУРИ  ТОВАРНОГО РИНКУ

У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури". Розглянемо деякі з них.

Під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.

Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів  від виробництва до споживачів.

Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену  і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

Ринкова інфраструктура значно впливає  на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.

Отже, ринкова інфраструктура –  це сукупність особливих інститутів,

що виконують функції надання  спеціалізованих послуг суб'єктам  господарювання з метою створення  для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів  та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому.

Елементами інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

- кредитна система і комерційні  банки; 

- емісійна система і емісійні банки;

- організаційно оформлене посередництво  на товарних, сировинних, фондових  і валютних біржах;

- аукціони, ярмарки та інші форми  організованого позабіржового посередництва; 

- система регулювання зайнятості  населення і центри (державні  й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

- інформаційні технології і  засоби ділової комунікації; 

- податкова система і податкові  інспекції; 

- системи страхування комерційного  господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;

- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства і засоби масової інформації;

- торгові палати, інші громадські  й добровільні державно-громадські  об'єднання ділових кіл;

- митна система; 

- професійні спілки тих, хто  працює за наймом;

- комерційно-виставочні комплекси; 

- система вищої і середньої  економічної освіти;

- консультативні (консалтингові) компанії;

- аудиторські компанії;

- громадські і державно-громадські  фонди, створені з метою

стимулювання ділової активності;

- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий економічний простір – від виробництва до споживання: укладення договорів, контрактів на постачання, просування товарних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефективність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструктури.

Ринкова інфраструктура виконує такі функції:

1) організаційне оформлення ринкових  відносин;

2) полегшення реалізації інтересів  учасників ринкових відносин;

3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їх роботи на основі диференціації ринкових ніш, які вони заповнюють;

4) полегшення форм юридичного  і економічного контролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.

Для зручності аналізу елементи ринкової інфраструктури поділяють  на два види:

1) спеціалізована ринкова інфраструктура;

2) загальна ринкова інфраструктура.

Спеціалізована ринкова інфраструктура забезпечує організаційне оформлення ринкових відносин за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат та ін.

Біржа – постійно діюча організаційна  форма оптового ринку цінностей.

Такими цінностями є:

- товари масового попиту, які  мають стандартні споживчі якості;

- акції акціонерних підприємств і банків;

- боргові грошові зобов'язання  держави і облігації корпорацій,

казначейські білети;

- векселі (цінні папери, виписані  під надані в кредит товари);

- фрахтові документи (страхові  зобов'язання під товари, що перевозяться);

- валюта (іноземні банкноти (девізи) або чеки на іноземні депозити);

- нерухоме майно; 

- праця. 

За видом діяльності розрізняють  біржі загальні і спеціалізовані. Загальна біржа – біржа, на якій обертаються кілька видів цінностей (наприклад, товари і цінні папери). Спеціалізована біржа – біржа, яка здійснює операції лише з одним видом цінностей.

Існують спеціалізовані біржі товарні, фондові, фрахтові, валютні, нерухомого майна, праці.

Біржі є місцем, де відбуваються торговельні операції – укладаються відповідні угоди. Угоди купівлі-продажу укладають на біржі професійні посередники – агенти, брокери, дилери. Біржі здійснюють котирування цін, встановлюють стандарти на біржові товари, розробляють типові контракти, здійснюють розрахунки між продавцями і покупцями, інформаційну діяльність, надають своїм клієнтам страхові, арбітражні та інші послуги.

В Україні функціонує низка бірж: Українська універсальна товарна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа, Українська фондова біржа  та ін. Найпоширенішими є товарні  біржі.

Торговий дім – спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром  або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом.

Відмінний від товарної біржі тим, що на біржі торгують самі учасники або за їх дорученням брокери, а в  торговому домі – сама фірма.

Сфера діяльності торгового дому досить широка: операції з внутрішньої оптової  та роздрібної торгівлі; експорт-но-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам різноманітних супутніх послуг (комерційно-посередницьких, інженерно-консультаційних, транспортно-експедиторських, фрахтових, страхових та ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складські приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку та інформаційні центри. Торгові доми існують у формі акціонерних товариств, засновниками яких є промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи та ін.

В Україні торгові доми виникли  на базі товарних бірж після прийняття Закону «Про товарну біржу», згідно з яким біржам було заборонено здійснення посередницької діяльності, а більшість перших бірж були зорієнтовані саме на це. Щоб не порушувати закону, деякі з них змінили свій статус на торговий дім.

Аукціон – різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізняються індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін.

Існує два способи проведення аукціонів:

1) аукціон на підвищення цін; 2) аукціон на зниження цін (голландський аукціон).

На першому товар купує той, хто дає найвищу ціну. На другому спочатку встановлюється штучно завищена ціна, яка поступово знижується. Купує товар той, хто перший зупинить зниження ціни. Розрізняють аукціони примусові і добровільні. Примусові проводять за рішенням суду для стягнення боргів з неплатників, а також державні та приватні організації для реалізації конфіскованих вантажів, заставленого і не викупленого в установлений термін майна, незапитаних і неоплачених товарів. Добровільні організовують з ініціативи власників товарів або майна, що продаються з метою найвигіднішої їх реалізації.

Роздрібна торгівля – діяльність з продажу товарів чи послуг безпосередньо  кінцевим споживачам для їх особистого споживання.

Роздрібні торговельні підприємства класифікують за чотирма ознаками:

1) за пропонованим асортиментом  – спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного  попиту, торговельні комплекси та  роздрібні підприємства послуг;

2) за цінами – магазини знижених  цін, склади-магазини, магазини-демонстраційні  зали, що торгують за каталогами;

3) за характером обслуговування  – торгівля на замовлення, торговельні  автомати тощо;

4) за власністю – корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально-приватна торгова мережа.

Роздрібний торговець – головний суб'єкт товарного ринку. Через нього маса продукції та послуг від виробництва надходить до безпосереднього споживача. Саме в цій ланці завершується один цикл відтворення і починається інший. Отже, умови, ефективність функціонування роздрібного торгового підприємця визначають ефективність функціонування суспільного виробництва загалом.

Гуртова (оптова) торгівля – діяльність з продажу товарів гуртом (оптом) тим, хто купує їх для перепродажу або виробничого використання.

Гуртові (оптові) торговельні підприємці допомагають виробникам ефективно доставляти товари роздрібним торговельним підприємствам і промисловим споживачам, виконуючи функції збуту, стимулювання, закупівель, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування та ін.

В умовах формування ринкової економіки  України важливим завданням є  створення відповідних організаційних структурних підрозділів для забезпечення належного руху оптовою ланкою засобів виробництва і сільськогосподарської продукції. До них належать: аудиторські фірми, холдинги, інвестиційні фонди, страхові фірми.

Аудиторська фірма – торганізація, яка здійснює комплексну перевірку  фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Аудит – це й надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства (фірми) у веденні справ і управлінні його фінансами, організації бухгалтерського обліку, юридичних консультацій.

Аудиторські перевірки проводять  за рішенням органів влади і управління, з ініціативи самої фірми або її засновників. У всіх випадках аудит є незалежною експертизою, дані якої використовують як важливий фактологічний матеріал (у тому числі доказ, компромат) при розгляді ділових відносин між різними суб'єктами. У країнах з ринковою економікою цей вид послуг широко практикується. В Україні відбувається його становлення.