Фредерік Бегбедер роман «99 франків» як ілюстрація згубного впливу реклами

Фредерік Бегбедер роман «99 франків»

як ілюстрація згубного впливу реклами

Потреби є безмежними за своєю суттю. Безмежність їх має різні форми прояву. Вона полягає, по-перше, в тому, що потреби постійно відтворюються (не можна, поївши, задовольнити потребу в їжі раз і назавжди); по-друге, розвиток суспільства і виробництва породжує все нові й нові потреби; по-третє, не має меж процес удосконалення структури потреб, їх облагородження, як не має меж і процес удосконалення людської особистості.

Безмежність потреб обумовлена як безмежністю фантазії, продуктом якої вони є, так і розвитком виробництва, яке в умовах конкуренції постійно удосконалюється, створює нові споживчі блага, а отже, і нові потреби. Широкому розповсюдженню потреб сприяють і сучасні комунікації, розвинена реклама, яка намагається запевнити нас в тому, що ми потребуємо нескінченну кількість предметів.

Отже, якщо розглядати систему потреб у цілому, досліджувати зміни, що в  ній відбуваються протягом тривалого  часу, тобто досліджувати розвиток системи потреб, то останні постають перед нами,

Згубний вплив реклами на суспільство  можна проілюструвати романом Фредеріка Бегбедера.

Фредерік Бегбедер –  нині французький письменник. Працював копірайтером у великому рекламному агентстві  Young and Rubicam. Одночасно працював у якості літературного критика у журналах Elle, Paris Match, Voici ou encore VSD. У 2000 році написав книгу «99 франків», що є злісною сатирою на рекламний бізнес. Після публікації був звільнений.

Герой роману, як і сам автор, талановитий рекламіст, живе в світі того самого західного «гламуру», про який ми так мало знаємо. Страшенна нудота буржуазного побуту, чоловіки та жінки, які не знають, чим себе потішити, інтригують, вживають наркотики, фліртують без любові та пристрасті. І серед них Октав Паранго, неперевершений блазень, який безпомилково визначає свою аудиторію, відтворює її бажання, примушуючи споживачів, навіть тих, у кого дуже мало грошей, купувати розрекламовані ним товари. Октав ненавидить цей світ, своє оточення, вважає, що реклама — найстрашніше зло на світі, та вирватися із зачарованого кола не в змозі. Є ще надія на кохання, але «кохання це телефон, котрий не дзеленчить...»

Цитати з книги «99 франків»

«Я перериваю ваші телефільми, аби  нав'язати свої логотипи… Я наводнюю своїми слоганами ваші улюблені журнали. Я Усюди. Вам мене не уникнути. Куди не кинь оком - усюди царює моя реклама. Я забороняю вам нудьгувати. Я заважаю вам думати. Примара новизни прислуговується мені у продажі порожнечі. Я проголошую, що саме є Істиною, що є Красою, що є Добром. Я відбираю манекенниць, які збуджуватимуть вас за півроку. Завдяки мені ви охрестите їх топ-моделями, мої дівчата змусять комплексувати будь-яку жінку, якій більше ніж чотирнадцять. Ви обожнюєте мій вибір. Чим більше я граюся з вашою підсвідомістю, тим більше ви мені підкоряєтеся. Якщо я буду вихваляти йогурт, заліпивши плакатами стіни вашого міста, то гарантую, що ви його куплятимете. Вам здається, що ви робите власний вибір, але того чи іншого дня ви впізнаєте цей товар на полицях супермаркету і, присягаюся, купите його, нібито спробувати. Повірте мені, я на своїй справі знаюся.

М-м-м, як мені це подобається - сушити вам мізки. Я бавлюся з вашою  правою півкулею. Ваші бажання більше не належать вам: я нав'язую свої. Я забороняю вам бажати навмання. Ваше бажання є результатом мільярдних інвестицій. Це я вирішую сьогодні, чого ви схочете завтра.

Аби перетворити людство  на рабів, реклама обрала тихий шлях вправного переконання. Ми живемо в  часи першої за всю історію системи володарювання людини над людиною, проти якої навіть свобода є безсилою. Навпаки, ця система базується на свободі, що і є найбільшою її знахідкою. Будь-яка критика її тішить, памфлети створюють ілюзію її солодкавої толерантності. Вона підкорює вас надзвичайно елегантно. Усе дозволено, ніхто тебе не чіпатиме, якщо ти миришся з безладом. Система досягла своєї мети - навіть непокора стала формою покори».

«Там, де ти працюєш, вирує безліч цікавої інформації. Так, зовсім випадково ти довідався, що існують «вічні» пральні машини, які не хоче виробляти жоден з фабрикантів; що хтось винайшов надміцну нитку для панчіх, а якась велика компанія викупила патент і знищила його; що винахід шини, яка ніколи не лопне, також заховано у скриню (і це незважаючи на тисячі смертельних випадків на дорогах щороку!); що лобі виробників пального щосили стримує поширення електромобілів (ціною забруднення планети вуглекислим газом, що спричиняє глобальне потепління, так званий «парниковий ефект», який, можливо, є і буде причиною численних природних катастроф як у наші дні, так і в найближчі п'ятдесят років, - ураганів, танення полярної криги, підвищення рівня моря, поширення раку шкіри, не кажучи вже про розлив нафти). Тобі навіть розкрили таємницю, що зубна паста є цілком нікчемною вигадкою, бо ж зубам просто потрібний масаж, і все, а паста тільки допомагає освіжити подих. Ти знаєш, що засоби для миття посуду всі однакові, до того ж посуд миють не вони, а сама машина для миття; і те, що CD такі ж ламкі, як і вінілові платівки; що алюмінієва фольга настільки ж шкідлива, як і азбест; що формула кремів від сонця не змінювалася з часів Другої світової війни, незважаючи на зростання захворювань на меланому (сонячні креми захищають лише від досить безпечних бета-променів, тоді як проти насправді шкідливих альфа-променів вони безсилі); відомо тобі й те, що рекламні кампанії сухих молочних сумішей для дитячого харчування марки «Nestle» у країнах третього світу призвели до мільйонів смертей, бо батьки розчиняли суміш у воді аж ніяк не питній.

Ринок царює доти, доки здійснюються продажі, твоє ж завдання - переконувати споживачів купувати саме ті товари, які слугуватимуть недовго. Тобі лишається відводити очі і стримувати емоції»

«У ті часи гігантські фотографії із зображеннями товарів заліплювали стіни, зупинки, будинки, тротуари, таксі, вантажівки, фасади реконструйованих будівель, меблі, ліфти, автомати з продажу квитків і навіть сільські вулички. Життя заполонили бюстгальтери, заморожені овочі, шампуні проти лупи та бритви з потрійними лезами. Ніколи ще людське око не було так перевантажене. Хтось підрахував, що від народження до 18 років кожен з нас встигає побачити близько 350 000 рекламних оголошень. Навіть на лісових галявинах, у забитих околицях, у глибинах безлюдних долин, на білосніжних гірських шпилях і в кабінах фунікулерів ви наривалися на логотипи: «Castorama», «Bricodecor», «Чемпіон Мідас» та «Ринок одягу». Ані хвилини спокою для очей homo consommatus.

Так само і тиша опинилася  на межі зникнення - майже неможливо  заховатися від всюдисущих голосів радіоприймачів, телевізорів, крикливих споганів, що вриваються навіть у ваші телефонні розмови.

Так звана «ліфтова музика»  звучала усюди, не лише в ліфтах. Мобільні телефони стрекотіли в надшвидких потягах TGV, у ресторанах, церквах, і навіть монастирі бенедиктинців не встояли перед загальною какофонією (я перевіряв!). Згідно з вищезгаданими дослідженнями, пересічний європеєць змушений вислуховувати близько 4 000 рекламних повідомлень щодня».

Підготувала студентка 3 курсу  Б групи,

інституту філології й журналістики

Зеленько Поліна