Основні тенденції розвитку країни Іспаніі в міжнародному економічному інтеграційному простору

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни „МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ”

 

на тему: «Основні тенденції розвитку країни  Іспаніі  в міжнародному економічному інтеграційному простору»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Ковадло О.А.

Студентка  316 групи ФЕП

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………….3

 

Розділ 1. Основні тенденції розвитку Іспанії в міжнародному

економічному просторі………………………………………………………………..5

1.1. Загальна характеристика економіки країни……………………………………..5

1.2. Виробнича та торгівельна структура країни……………………………………12

1.3. Прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн

та секторів економіки у динаміці……………………………………………………..18

 

Розділ  2. Характеристика фінансової системи Іспанії…………………………….20

2.1. Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки країни……….20

2.2. Фондові біржі……………………………………………………………………..24

2.3. Центральний банк країни та його валютно-курсова політика………………..25

 

Розділ 3. Оцінка основних макроекономічних показників країни…………………30

 

Висновки……………………………………………………………………………….43

 

Список використаної літератури………………………………………………….46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Економіка Іспанії є п'ятою за величиною в Європейському союзі (ЄС) (за номінальним ВВП) і дванадцятою у світі. З точки зору паритету купівельної спроможності, також є однією з найбільших у світі. За класифікацією Міжнародного економічного форуму, що аналізує конкретні позиції країн по 14 секторам виробництва, Іспанія знаходиться у верхній п'ятірці майже у всіх секторах середнього технологічного рівня, особливо виділяючись як виробник автомобільних запчастин і аксесуарів (десяте місце в світі), промислових верстатів і устаткування (15 місце ), аудіовізуальних засобів (17 місце), продукції органічної і неорганічної хімії (п'ятнадцяте місце), виробів металообробки (тринадцяте місце) і взуття (третє місце). [5].

Іспанія - індустріально-аграрна країна. Найбільш розвинені галузі промисловості: гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, автомобілебудування, електротехнічна, хімічна і текстильна. Іспанія посідає одне з перших місць у світі по запасах і видобутку ртутних, уранових, олов'яних, свинцевих, цинкових, мідних, залізних руд; є родовища високоякісного вугілля, нафти і газу, бокситів, золота, срібла, піриту та ін Чорна металургія виплавляє сталь і чавун. Кольорова металургія виробляє свинець, цинк, мідь, алюміній.

Розвинене машинобудування, нафтохімія і виробництво будматеріалів. У країні багато сучасних підприємств текстильної та харчової промисловості. За кількістю зрошуваних земель Іспанія посідає одне з перших місць в Європі, головна культура - пшениця, вирощуються ячмінь, овес, кукурудза, жито, рис, бобові, картопля, цукровий буряк, бавовна, тютюн, цукровий очерет, овочі. Великі площі зайняті виноградниками, виробляються знамениті сорти іспанських вин. По збору оливок і мигдалю країна займає провідне місце в світі, а по збору цитрусових одне з перших. В Іспанії розвинене тваринництво - велика рогата худоба, вівці, кози, свині, коні, мули, осли.

Розводиться спеціальне поголів'я биків для кориди. Флот іспанських морських риболовецьких судів - найчисленніший в Європі. У сфері послуг державне значення має туризм. Основні зовнішньоторговельні партнери: країни ЄС і США[8]

У системі міжнародного поділу праці Іспанія знаходиться в першій десятці провідних світових виробників і постачальників (від 6 до 15% світового експорту) суден, автомобілів та інших транспортних засобів, ковальсько-пресового устаткування, верстатів, устаткування для АЕС, газових компресорів, нафтопродуктів, хімічних товарів , продукції чорної і кольорової металургії, будматеріалів, цементу, ряду споживчих товарів, не кажучи вже про традиційно конкурентоспроможної аграрної продукції. Понад 70% зовнішньоторговельного обороту припадає на країни Євросоюзу, перш за все це Франція, Німеччина та Італія. Це основні постачальники в Іспанію наукомісткої та машинно-технічної продукції та провідні імпортери її споживчих товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Основні тенденції розвитку Іспанії в міжнародному економічному просторі

 

1. Загальна характеристика економіки країни

 

Економіка Іспанії класифікується як змішана капіталістична економіка. За обсягом ВВП Іспанія посідає 13-е місце в світі, а дохід на душу населення приблизно відповідає аналогічному показнику в Німеччині та Франції. Однак, після майже 15 років економічного зростання, темпи зростання ВВП Іспанії почали сповільнюватися в кінці 2007 року, а в другому кварталі 2008 року економіка країни увійшла в період рецесії. У 2009 році ВВП Іспанії зменшився на 3,7%, а в 2010 році - ще на 0,2% в 2010 році. Таким чином, Іспанія стала останньою великою промислово-розвиненою країною, яка подолала світову фінансову  криза 2008-2009 років.

Припинення економічного зростання в Іспанії спричинило за собою істотне зниження обсягів будівництва на тлі надлишку житла і зменшення споживчих витрат, у той час як експорт фактично став рости. Зусилля уряду, спрямовані на стабілізацію економічного становища в Іспанії за допомогою стимулюючих державних витрат і поручительств за кредитами, не запобігли різкого підвищення рівня безробіття, який виріс з приблизно 8% в Від 2007 році до 20% в 2010 році.

Бюджетний дефіцит збільшився з 3,8% ВВП у 2008 році до 9,2% ВВП в 2010 році і більш ніж в три рази перевищив межу, встановлену для країн Єврозони. Великий бюджетний дефіцит Іспанії і погані перспективи економічного зростання зробили країну вразливою у фінансовому плані, навіть незважаючи на зусилля уряду щодо скорочення видатків, приватизацію в ряді галузей промисловості та підвищення конкурентоспроможності шляхом проведення реформи ринку праці.

Висока залежність іспанських банків від будівельного сектора і ринку нерухомості свідчить про довгостроковий ризик для фінансового сектора. Уряд спостерігав за реструктуризацією сектора ощадних банків в 2010 році і забезпечив участь в капіталі різних фінансових установ приблизно на $ 15 мільярдів. Інвестори зацікавлені в тому, щоб уряд підтримав найбільш проблемні банки. Банк Іспанії, проте, прагне підвищити довіру до фінансового сектору, чинячи тиск на банки, щоб ті розкрили дані про втрати і об'єдналися у більш сильні групи.

Історія економіки Іспанії: перехід на євро.

Введення євро в Іспанії з одного боку в кінцевому рахунку позитивно позначилося на економіці країни, а з іншого - посилило ті деякі внутрішні проблеми, які існували в Іспанії і раніше. Серед таких внутрішніх проблем, в першу чергу, слід виділити високий рівень безробіття і низький рівень конкурентоспроможності іспанських товарів на ринку Європейського союзу, а також домінування переважно іноземних концернів у промисловості країни.

Незважаючи на те, що Іспанія - відносно розвинена європейська країна, адаптація економіки даної держави після переходу на євро затягнулася. Основною причиною цього після переходу на євро для Іспанії став такий негативний фактор, як охолодження загальногосподарської кон'юнктури в країнах Західної Європи. Настільки сильний вплив було викликано внутрішніми проблемами в економіці країни, а також тим, що більше половини іспанського експорту (70%) та імпорту (65%) припадає на держави Євросоюзу, найбільшими торговельними партнерами Іспанії є Франція та Німеччина.

Основні показники економічного розвитку Іспанії в 1999-2004 роках представлені в таблиці.

Основні показники економічного розвитку Іспанії

 

 

 

Показник	Роки
	1999	2000	2001	2002	2003	2004
ВВП, % до попереднього року	4,1	4,1	2,7	1,8	0,6	3,0
Баланс держбюджету, % к ВВП	-1,1	-0,3	-0,3	0,0	0,2	-0,8
Інфляція, %	2,2	3,5	2,7	3,5	2,9	3,0
Безробіття, %	15,9	14,1	13,0	12,0	11,2	10,5

У зв'язку з цим, економічний підйом що тривав в Іспанії з середини 1990-х років з темпами приросту приблизно 4% щорічно в кінці 2001 - початку 2002 року пішов на спад.

Охолодження економічної кон'юнктури позначилося на зайнятості: в 2001 р. в Іспанії було створено лише 320 тис. нових робочих місць, тоді як у попередні два роки цей показник становив 500 тис. щорічно. У 2002 році було створено тільки приблизно 150 тис. робочих місць. І це при тому, що в Іспанії один з найвищих рівнів безробіття серед країн ЄС - близько 13% в 2001 році і приблизно 12% у 2002 році.

Ситуацію з безробіттям частково полегшив і полегшує по даний час гостра демографічна криза - в Іспанії найменший показник народжуваності серед всіх країн Європи. З іншого боку, зниженню рівня безробіття серед місцевого населення перешкоджає залучення додаткової робочої сили із-за кордону. Залучення дешевої іноземної робочої сили дозволяє підвищити конкурентоспроможність іспанських товарів у світі, особливо сільськогосподарської продукції.

Крім того, наявність потреби економіки Іспанії в додатковій дешевій робочій силі викликає приплив не тільки легальних мігрантів, але і сприяє збільшенню нелегальної імміграції, яка в даний час є досить серйозною проблемою для країни. За наявними оцінками, число нелегальних мігрантів сягає в Іспанії 300 тис. чоловік, більшість з яких прибуває в країну з Північної Африки.

Варто правда зазначити, що після вступу до Єврозони рівень безробіття в Іспанії став повільно але неухильно падати. Так, наприклад, якщо в 1999 році безробітними офіційно були визнані 15,9% економічно активного населення країни, то в 2004 році таких було вже тільки 10,5%.

Ще однією причиною уповільнення економічного зростання в Іспанії в 2002 році стало скорочення споживчого попиту, який у попередні роки був важливим стимулом розвитку економіки. Скорочення внутрішнього попиту відбулося незважаючи на те, що на ринок в минулому році, за оцінкою центрального банку, надійшло близько 15 млрд. євро «брудних» грошей, які в основному були витрачені на придбання дорогих автомобілів. Головну роль у зниженні споживання зіграв той факт, що іспанці вже не настільки оптимістично дивилися в майбутнє.

Більш сприятливим до переходу на євро було становище з інфляцією. Так, в 2001 р. темпи зростання цін по перерахунку на річний рівень склали 2,7%, що значно менше, ніж роком раніше. Правда, це зниження пов'язане в основному з більш низькими цінами на енергію, тоді як продовольство і безалкогольні напої в грудні подорожчали майже на 6%, а послуги готелів і ресторанів - на 5%. У першій половині 2002 року, також як і в багатьох інших державах Єврозони, відбулося істотне збільшення цін. Зростання інфляції в Іспанії, подібного якому не було прецедентів ось вже 19 років, був викликаний наслідками переходу на євро. До такого висновку прийшли експерти впливової Організації споживачів і користувачів, що опублікували результати свого дослідження. У даному звіті зазначалося, що уряд Іспанії не прийняв обіцяних заходів проти «округлення цін» при переході на євро і саме підвищив ціни на деякі контрольовані владою основні товари і послуги.

Найбільші іспанські профспілки також звинувачували у сплеску інфляції саме уряд, але робили наголос на його економічній політиці в цілому, яка, на їхню думку, всіляко гальмувала зростання заробітної плати і заохочувала зростання доходів підприємців. Як би там не було, але в 2002 році в цілому темпи інфляції в Іспанії збільшилися приблизно на 0,8% і досягли 3,5%. Більш ніж на 7% подорожчали взуття і одяг, на 6% - готелі, бари і ресторани, на без малого 5% - основні продукти харчування, і особливо помітно - овочі. Такого різкого зростання цін Іспанія не знала з початку 80-х років, коли в країні відбувалася економічна криза. Уряд Іспанії визнав, що перехід на євро відіграв свою роль у посиленні інфляції.

У 2003-2004рр. стало ясно, що проблема інфляції, яка з'явилася в результаті переходу на євро до кінця так і не була вирішена. Так, у 2003 році середні темпи інфляції склали 2,9%, а в 2004 році - 3,0%. У жовтні та листопаді 2004 року річний рівень інфляції перевищив 3,5%, і це при тому, що за нормативами ЄС, який був умовою для допущення країн до зони євро, інфляція не повинна бути більше 2,0%.