Інкасо у міжнародних розрахунках

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

                                                                              Кафедра фінансів, грошового

                                                     обігу і кредиту

 

 

 

Інкасо  у міжнародних розрахунках

 

 

 

 

 

                                                                                         Виконала:

                                                                                         студентка групи ЕкфС-53с

                                                                                          Нестор Н.С.

                                                                                          Перевірила:

                                                                                          доц. Рудик О.Р.

                                                                                          

 

 

 

 

Львів 2012

 

 

 

 

Зміст

Вступ.....................................................................................................................3

1. Загальна характеристика міжнародного інкасо............................................4

2. Документарне інкасо в системі міжнародних розрахунків.........................8

3. Загальний механізм здійснення інкасової форми розрахунків.................12

Висновки............................................................................................................16

Список використаних джерел..........................................................................18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцненням взаємозв’язків між національними  економіками, які передбачають здійснення міжнародних розрахунків. Міжнародні розрахунки — це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Основою для проведення міжнародних розрахунків є зовнішня торгівля, оскільки насамперед у ній виявляється відносно відокремлена форма руху вартостей у міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва, реалізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розрізненості ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити  і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані  з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Міжнародні розрахунки можуть здійснюватись різними способами  відповідно до потреб, що виникають  у конкретній ситуації.

При виконанні договорів  міжнародної торгівлі з розрахунками за допомогою міжнародних кредитних  переказів завжди існує ризик  неплатежу з боку покупця або ризик непостачання товарів з боку продавця (за попередньої оплати товарів). Для запобігання такому ризику в міжнародній практиці досить широко використовується така форма розрахунків, як інкасо (англ. сollections).

На відміну від міжнародних кредитних переказів, що не регулюються актами міжнародного торгового права, практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговою палатою за допомогою публікації «Уніфікованих правил з інкасо».

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика міжнародного інкасо

При виконанні договорів  міжнародної торгівлі з розрахунками за допомогою міжнародних кредитних  переказів завжди існує ризик  неплатежу з боку покупця або  ризик непостачання товарів з  боку продавця (за попередньої оплати товарів). Для запобігання такому ризику в міжнародній практиці досить широко використовується така форма розрахунків, як інкасо (англ. сollections) [8].

Інкасо — доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи підтвердження того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки.

Термін «інкасо» означає обробку банками документів відповідно до отримання інструкцій з метою:

• отримати акцепт і/або, залежно від конкретного випадку, оплату;
• вручити документи проти акцепту і/або, залежно від конкретного випадку, проти оплати;
• вручити документи на інших умовах [4, c. 632].

Розрахунки у формі  інкасо з попереднім акцептом отримали велике поширення у міжнародній  торгівлі. При цьому інкасо використовується як у розрахунках на умовах платежу готівкою, так і в розрахунках у рахунок комерційного кредиту.

Інкасо міжнародне (італ. incaso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов’язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, комерційних) і перерахувати її експортеру.

На відміну від міжнародних  кредитних переказів, що не регулюються  актами міжнародного торгового права, практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговою палатою за допомогою публікації «Уніфікованих правил з інкасо» [8].

 

 

На сьогодні діє редакція «Уніфікованих правил по інкасо» від 01.01.1996, які визначають види інкасо, порядок надання документів до платежу і здійснення платежу, акцепту, повідомлення про здійснення платежу, акцепту або про несплату (неакцепту) та інші питання. До Правил приєднались банки багатьох країн світу, в тому числі і Україна.

Використання Правил є зручним тому, що вони дають  одне тлумачення багатьох термінів і питань, які виникають у практиці здійснення розрахунків за інкасо. Це досягається за рахунок того, що Правила є обов’язковими як для банків, так і для клієнтів, які використовують інкасо [5, c. 395].

Правила і  визначення уніфікованих правил є обов’язковими, якщо вони не суперечать:

1. взаємним домовленостям між контрагентами;
2. національному, державному, місцевому законодавству, від кого не можна відступати.

Залежно від видів  документів, що підлягають інкасуванню, виокремлюють:

• Документарне інкасо — це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти втручання пакета документів:
• фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами;
• комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими документами.
•     Чисте інкасо — це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти втручання пакета фінансових документів, що не супроводжується комерційними документами [4, c. 632-633].

Під фінансовими документами  розуміють переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки чи інші документи, що використовуються для отримання платежу грошима. До комерційних документів відносять контракти, рахунки—фактури, відвантажувальні документи та інші документи, що не є фінансовими.

Як правило, при проведення зовнішньоекономічної операції з використанням інкасової форми розрахунків імпортер надає перевагу оплаті на умовах товарного кредиту.

Всі документи відправленні на інкасо, повинні супроводжуватись інкасовими дорученнями довірителя, які містять повні та точні інструкції банкам, що беруть участь в операції інкасо, а також повну адресу платника, або доміціля, за  яким повинно бути зроблене надання фінансових документів.

Слід  пам’ятати, що всі  міжнародні розрахунки по інкасо, пов’язані  з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України тільки через уповноважені банки, а не поштою, або шляхом передачі «з рук в руки» по акту.

У розрахунках по комерційному кредиту інкасо документів і векселів, як правило, супроводжується виставленням по дорученню імпортера банківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у разі не оплати імпортером документів (векселів) в обумовлений термін [5, c. 396-397].

Виділяють ще два види інкасо в міжнародних розрахунках:

• Інкасо імпортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує (за наявності згоди) з його рахунка належну експортерові суму. Порядок здійснення цих операцій регламентований Міжнародною торговою палатою.
• Інкасо експортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк експортера одразу ж після пред’явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця.

 За звичайного інкасо  український банк отримані товарні  та інші документи з інкасовим  дорученням відсилає поштою й  у встановлений контрольний термін  чекає отримання авізо про  перерахування коштів. При отриманні  коштів здійснюється їх зарахування на рахунок експортера [5, c. 397-398].

У міжнародній практиці зустрічається інкасо без документів, яке застосовується у тих випадкам, коли товар потрібен покупцю негайно і відправляється повітряним або наземним транспортом, до того ж не виключено, що він надійде раніше, ніж документи, відправлені поштою. Тоді документи висилаються разом із товаром, але на адресу банку покупця. Цей банк одержує розпорядження та інструкції від банку продавця шляхом телекса, факсу або через комп’ютерну мережу [3].

Усі документи, які передають для інкасації, повинні супроводжуватись інкасовим дорученням, яка складає експортер (принципал). Інкасове доручення - це письмові інструкції клієнта банку одержати для нього платіж проти видачі покупцю комплекту документів [3].

Воно зокрема має містити:

• дані про банк, від якого отримано інкасове доручення;
• дані про принципала;
• дані про платника і місце, в якому має бути здійснено пред’явлення документів;
• дані про пред’являючий банк;
• суми і валюти, що мають бути інкасовані;
• перелік документів;
• терміни і умови отримання коштів чи акцепту та передачі документів;
• інструкції на випадок неплатежу, неакцепту, незгоди з іншими умовами тощо [6, c. 351].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        2. Документарне інкасо в системі міжнародних розрахунків

Документарне  інкасо — це інкасо фінансових документів, що супроводжується комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів [1, c. 218].

         Специфічні особливості документарного інкасо:

1. Виконуючи інкасове доручення продавця, банки водночас не беруть на себе ніяких зобов'язань щодо цієї операції. В обов’язки банків не входить забезпечення того, що експортер безумовно отримає платіж за товар, відвантажений на адресу іноземного покупця.
2. За документарним інкасо банки несуть відповідальність лише за те, що документи переслані та вручені, а сплачені кошти направлені покупцю.
3. Банки відповідальні за те, щоб відповідне представлення документів покупцю відбувалося незалежно від комерційної угоди, що є основою при здійсненні розрахунків.
4. Банк-ремітент не зобов’язаний перевіряти правильність оформлення документів; він перевіряє тільки їх наявність та відповідність переліку, що додається (інкасове доручення).
5. Інкасуючий банк перевіряє отримані документи на відповідність за 
   зовнішнім виглядом інкасовому дорученню і не має зобов’язань здійснювати їх подальшу перевірку. Він повинен слідкувати, щоб акцепт тратти за текстом, формою та реквізитам був повним та правильним, він не несе відповідальності за справжність будь-яких підписів чи за повноваження особи, що підписала акцепт на такий підпис.
6. Банки не несуть відповідальності: за дії третіх сторін (компанії-перевізники, страхові компанії, митні служби, інші банки), які беруть участь у виконанні інкасової процедури; затримки, що виникли не з їхньої вини, в передачі повідомлень; наслідки стихійних лих.
7. Всі розбіжності щодо кількості та якості товарів, що постачаються, мають з’ясовуватися безпосередньо між продавцем та покупцем.
8. За можливості банки контролюють правильність виконання інкасових доручень до тих пір, поки документи не будуть оплачені. Однак вони не можуть бути відповідальними у випадку, якщо довіритель не отримає повідомлення про затримку з тієї чи іншої причини і буде в результаті мати збитки.
9. Без чітких та детальних інструкцій інкасуючий банк не здійснює ніяких дій зі зберігання та страхування товару.
10. Якщо інкасове доручення залишається несплаченим чи вексель неакцептованим та інкасуючий банк не отримує нових інструкцій протягом дев’яноста днів, він уповноважений повернути документи в той банк, з якого прийшли документи на інкасо.