Основні міжнародні фінансові центри та передумови їхнього формування

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Приватний вищий навчальний заклад

Харківський соціально-економічний інститут

 

 

 

Факультет інноваційної економіки

Цикл післядипломної освіти

 

 

Кафедра: «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

 

 

з дисципліни: «МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА»

 

Тема № 1

 

Слухача ФПО: Доленко Катерини Євгенівни

 

Семестр: ІV, група Е-ПО-1/13, номер залікової книжки ______

 

Дата: 15.09.2014 р.

 

Перевірив: _______________

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2014 р.

 

ЗМІСТ

 

1. Предмет і задачі міжнародної економіки. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки ……………………………..... 3 стр.

2. Основні міжнародні фінансові центри та передумови їхнього формування ………………………….…………......................... 9  стр.

Список використаної літератури .........................................12 стр.

 

1. Предмет і задачі міжнародної економіки.

Еволюція світового ринку та міжнародної економіки

 

Міжнародна економіка – це  система міжнародних економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях.

Міжнародна економіка – це  сукупність національних господарств пов'язаних між собою системою міжнародних економічних відносин. Отже, міжнародна економіка – це світове господарство, яке проявляється у функціонуванні національного суспільного виробництва. Національне суспільне виробництво – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин з допомогою певної суспільної форми виробництва.

Суспільна форма виробництва – це різні форми власності на засоби виробництва властиві ринковій економіці.

 

Міжнародна економіка та місце курсу в системі інших наук. При вивченні даного курсу застосовуються методи:

 

- системного аналізу, він  означає, що про вивченні міжнародної  економіки слід виділити окремі структурні елементи і вивчати кожен зокрема.

 

- діалектичний метод передбачає пошук діалектичних суперечностей міжнародної економіки та шляхів їх розв'язання.

 

- метод економічного аналізу  означає застосування при дослідженні методів теоретичного і практичного аналізів механізму дії використання економічних законів і т. д.

 

- статистичний метод передбачає  використання та аналіз фактичного матеріалу, який характеризує міжнародну економіку.

 

- метод економічного моделювання, балансовий та картографічний  методи.

 

Комплексне застосування вказаних методів дозволить отримати достовірні дані про реальні процеси розвитку міжнародної економіки.

 

 

Міжнародна економіка тісно пов'язана і опирається на такі економічні, дисципліни, як основи економічної теорії, економічна географія, мікроекономіка, макроекономіка, розміщення продуктивних сил, міжнародні економічні відносини, а також міжнародні відносини та міжнародне право.

Міжнародна економіка – тотожна поняттю світове господарство, а тому вона є складовою частиною економічної теорії. В основи економічної теорії входять  мікроекономіка, макроекономіка та міжнародна економіка (мегаекономіка).

Сфера дії та форми міжнародної економіки. Перш ніж розглянути структуру, з'ясуємо про об'єкти і суб'єкти міжнародної економіки.

Об'єкти міжнародної економіки – це те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів світового господарства (предмет їх господарських відносин):

- експорт (імпорт) товарів;

- експорт (імпорт) послуг;

- міжнародний поділ праці: міжнародна спеціалізація та  кооперування виробництва;

- фінансові операції;

- науково-технічні зв'язки;

- експорт (імпорт) капіталу;

- спільне підприємництво;

- оренда машин і обладнання  і т. д.

 

Суб'єкти міжнародної економіки – це фізичні і юридичні особи, що беруть участь у здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів, угод, до них відносяться:

- держава;

- групи держав (інтеграційні  об'єднання держав);

- транснаціональні компанії (ТНК) – фірми , спільні підприємства.

 

Сфера міжнародної економіки – це  зовнішні по відношенню до системи міжнародних економічних відносин умови її розвитку.

Система міжнародних економічних відносин – це  динамічна сукупність взаємозв'язків суб'єктів світового господарства, яка проявляється як цілісне утворення.

Середовище міжнародних економічних відносин (МЕВ):

- економічне;

- політико-правове;

- технологічне;

- соціально-культурне;

Передумовами та формами становлення й розвитку системи   міжнародних економічних відносин є наступні:

- інтернаціоналізація господарського  життя – процес переростання продуктивними силами та виробничими відносинами національних кордонів;

- міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній   спеціалізації та міжнародному кооперуванні виробництва;

- міжнародна  економічна інтеграція - процес взаємопереплетення національних господарств та формування міжнародного суспільного виробництва.

 

Структура курсу міжнародна економіка:

 

1. міжнародна торгівля  товарами та послугами;

2. міжнародний кредит  та інвестиційні відносини;

3. міжнародні валютні  відносини;

4. міжнародні науково-технічні  відносини;

5. міжнародне переміщення робочої сили;

6. світова економічна  інтеграція.

Історично світовий ринок, світова економіка, міжнародна економіка беруть походження в сфері міжнародної торгівлі (див. табл. 1.1). Стародавній Єгипет, Греція, Рим, Фінікія вели торгівлю як між собою, так і з чисельними містами Середземномор'я. Ці торговельні відносини носили міждержавний, внутрішньоконтинентальний характер. Розвиток суспільного поділу праці, товарного виробництва, ринку виводять зовнішню торгівлю за часів феодалізму на міжконтинентальний рівень. Великі географічні відкриття поєднали всі регіональні ринки єдиним ланцюжком, створили передумови для формування світового ринку товарів.

Таблиця 1.1

Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки

Хронологічний період	Головні риси суспільного розвитку	Зміст етапів еволюції світового ринку та міжнародної економіки
Стародавній світ та середньовіччя	Домінування натурального господарства та традиційного суспільства.	Відбувається формування внутрішнього ринку, як форми господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари усередині країни.
ХV-ХVІ ст.	Епоха великих географічних відкриттів. Колоніальні захвати і створення перших колоніальних імперій (португальської та іспанської).	Прискорений розвиток міжнародної торгівлі непромисловими товарами: тканинами, пряностями, коштовностями, дорогоцінними металами і рабами.

Продовження табл. 1.1

		Формування національного та міжнародного ринків, які є відповідно внутрішнім ринком, частина якого орієнтується на іноземних покупців, та частиною національних ринків, що безпосередньо пов'язана із закордонними ринками. Світове господарство обмежене сферою застосування купецького та лихварського капіталу. Формою існування та розвитку світового господарства цього періоду були переважно міжнародні торговельні відносини.
Новий час. XVI- XVIII ст.	Мануфактурне виробництво. Епоха первісного накопичення капіталу. Становлення економічних систем, що відповідають моделі "чистого" капіталізму.	Функціонування світового господарства виходить за межі сфери обігу, поширюючись на сферу виробництва.Ускладнюється механізм світового господарства, з'являються нові форми МЕВ, а саме: міжнародна торгівля промисловими товарами, торгівля послугами, вивіз капіталу, міграція робочої сили. Монополізація зовнішньої торгівлі. Виникнення і розвиток протекціоністської торговельної політики.
XIX - початок XX ст.	Промисловий переворот.Розвиток великого машинного виробництва та утвердженняіндустріального суспільства. Колоніальна експансія і завершення територіального поділу світу колоніальними державами.	Завершення формування світового ринку як сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі факторів виробництва. Початок формування світової економіки, як сукупності національних економік (господарств) і зв'язків між ними. Створення адекватної сучасному світовому господарству системи МЕВ. Домінуючою за темпами розвитку формою МЕВ стає вивіз капіталу, широкого розвитку набуває виробниче і науково-технічне співробітництво, діяльність міжнародних монополій.
Новітній час. Початок XX ст. - кінець 50-років XX ст.	Становлення в провідних індустріальних країнах змішаної економіки. Територіальний перерозподіл світу. I і II світові війни.	Завершення формування світової економіки, як глобальної економічної системи. Антагоністичний характер її функціонування мав такі форми прояву: співіснування метрополій, залежних від них держав і колоній, перевага монокультурної спеціалізації у розвитку міжнародного поділу праці, нееквівалентний товарний обмін. Світова економіка поділяється на три складові: світове капіталістичне господарство, світове соціалістичне господарство, господарство країн "третього світу".
Друга половина XX ст. - початок XXI ст.	Сучасний етап НТР. Початок постіндустріальної епохи. Розпад колоніальної системи. Розпад системи соціалізму. Глобалізація економіки та суспільного життя.	Ключовою рисою даного етапу стає розвиток міжнародної економічної інтеграції. Формування міжнародної економіки як складної системи взаємопов'язаних національних економік, між - та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн, пов'язаних між собою міжнародним поділом праці (МПП) і товарообігом. Економічні основи розвитку світового ринку, які закладаються у сфері обігу, починають виявлятися вже на етапі створення внутрішнього ринку. Хоча капітал і зародився у сфері обігу, проте шлях до перемоги над традиційною земельною і дрібнотоварною власністю він почав прокладати з промисловості.

Формування світового ринку безпосередньо пов'язане зі стадіями промислового розвитку провідних країн: 1) підприємницька проста кооперація (від зародження підприємництва в промисловості й приблизно до середини XVI ст.); 2) мануфактурне виробництво (XVI-XVIII ст.); 3) велике машинне виробництво (XVШ-XX ст.). На відміну від ремесла та мануфактури машинна індустрія дає можливість налагодити постійне і масове виробництво товарів для продажу на національних і світовому ринках, створюючи основу для розвитку регулярного міжнародного товарообігу.

Світовому ринку притаманні певні специфічні ознаки:

1. Ємність світового ринку є  меншою, ніж сумарна ємність національних  ринків. Деякі товари, що залучені до товарообігу на національному ринку, не виходять на світовий. Це пов'язано із специфікою національної формули споживання (екзотичні страви, види одягу, предмети побуту), видів діяльності (ремонт взуття) тощо. І навпаки, на світовий ринок виходять найбільш конкурентноздатні товари.

2. На механізм світового ринку  значний вплив справляє зовнішньоекономічна політика держави. Наприклад, на шляху іноземних товарів держава може встановлювати різноманітні бар'єри, а в межах національного ринку, навпаки, - створювати умови для вільної конкуренції.

3. На світовому ринку формуються світові ціни, які є відмінними від національних. Національні валюти провідних країн виконують функцію світових грошей.

Паралельно еволюції світового ринку виникають і розвиваються відповідні форми МЕВ. Якщо для доіндустріальних етапів розвитку світового господарства домінуючою і за обсягом, і за темпами розвитку була міжнародна торгівля, то обличчя індустріальної епохи представлене домінуванням за темпами розвитку вивозу капіталу, а також виробничим співробітництвом. Фактори, що зумовили розвиток сучасного світового ринку, виводять на перший план системи МЕВ міжнародну економічну інтеграцію, яка стає ключовою ознакою світового господарства на зламі II-III тисячоліть. Відповідно світове господарство здобуває принципово нову якістьміжнародної, глобальної економіки.

Міжнародна економіка - це планетарний відтворювальний комплекс, складна система взаємопов'язаних національних економік, між - та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Головні ознаки міжнародної економіки:

1. Розвинуті сфери міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва. Темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі та капіталізації світового фінансового ринку перевищують темпи зростання світового ВВП.

2. Швидкий розвиток міжнародного  виробництва, в першу чергу в межах ТНК. За мобільністю, здатністю до трансформації зв'язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато переважають національні або регіональні форми господарських утворень. На відміну від них, ТНК не прив'язані до території тієї чи іншої країни, а отже здатні поєднувати фактори виробництва різної державної належності й опановувати ринки у будь-якій частині світу.

3. Розширення самостійної міжнародної  валютно-фінансової сфери, яка не  пов'язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів і факторів виробництва.

4. Розгалужена система міжнаціональних  і наднаціональних, міждержавних  і наддержавних, а також громадянських  утворень і механізмів регулювання  економіки. Наприклад, ЄС, НАФТА, АСЕАН, численні економічні організації та установи ООН тощо.

5. Домінування принципів відкритої  економіки в економічній політиці  держав. Мова йде, перш за все, про активну інтеграцію національної  економіки у міжнародну економіку, світовий ринок, а також обґрунтовану  доступність внутрішнього ринку для імпорту іноземного капіталу, товарів, технологій, інформації, робочої сили.

 

2. Основні міжнародні  фінансові центри 

та передумови їхнього формування.

 

Стадії розвитку міжнародних фінансових центрів. Основні елементи та умови існування міжнародного фінансового центру.

Сьогодні світовий фінансовий ринок ще визначають як величезні міжнародні фінансові центри, що мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів.

Міжнародний фінансовий центр — це місце зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом.

Існують певні стадії розвитку міжнародного фінансового центру, а саме:

перша стадія — розвиток місцевого ринку;

друга стадія — перетворення в регіональний фінансовий центр;

третя стадія — розвиток регіонального фінансового центру до стадії міжнародного фінансового ринку.

Для того щоб місцевий ринок зміг перетворитися у розвинутий міжнародний фінансовий центр, необхідно, щоб країна володіла всіма необхідними елементами підтримання як своїх, так і міжнародних операцій.