Сутність кредиту та його роль у розширеному відтворенні

Міністерство освіти і науки України

Академія митної служби України

 

 

 

Курсова робота

з навчальної дисципліни

«Основи економічної теорії»

За напрямком підготовки: «Менеджмент»

За темою:

«Сутність кредиту та його роль у розширеному відтворенні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Курсант групи М12-1

Литвиненко К.О.

Перевірив:

Єдинак В.Ю.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Кредит в системі суспільного виробництва

1. Сутність кредиту як економічної категорії
2. Проява сутності кредиту в його функціях
3. Форми та види кредиту

Розділ 2. Роль кредиту в розширеному відтворенні

2.1. Роль кредиту у відтворенні  валового національного продукту (ВНП)

2.2. Оцінка сучасного стану та  специфіка функціонування кредитної  системи України

2.3. Тенденції розвитку кредитних  відносин в Україні

Висновки

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

З проголошенням політичної і економічної незалежності України постало питання про створення національної фінансово-кредитної системи. Справа в тому, що фінансова і кредитна системи, які функціонували в Україні на той час, виражали економічні відносини колишньої радянської політичної і господарської системи, а їх центральні установи знаходилися з кордонами української держави. Не можна було здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечити національний політичний і господарський суверенітет без формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.     

Переважала до недавнього часу державна форма власності в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств. Існуюча раніше система, при якій бюджетні кошти виділялися в рамках державного планування розвитку економіки, що не враховувала необхідності чіткого законодавчого регулювання фінансово - кредитних питань.    

З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності (як приватної, так і державної, суспільної) особливого значення набуває проблема чіткого правового регулювання фінансово-кредитних відношень суб'єктів підприємницької діяльності.      

У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових коштів для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку. Таким чином головною метою даного дослідження є аналіз ситуації, що склалася у фінансово-кредитній системі України.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Кредит в системі суспільного виробництва

1.1. Сутність кредиту як економічної  категорії

На сучасному етапі розвитку економіки, важливу роль у забезпеченні грошовими ресурсами відіграє кредит.

Кредит ( від лат. сreditum – позика) являє собою сукупність економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником із приводу передачі вартості (майна або грошей) у позичку на умовах повернення, терміновості й платності.

Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента. [1]

Перші наукові знання стосовно такої категорії , як, кредит , довго існували у вигляді  окремих фрагментарних  уявлень людини переважно про суть явища, яке відображає кредит.

Суть кредиту як економічної категорії повинна знаходити своє відображення у визначеннях, які характеризують дане явище. Проте, хоча суть єдина, існує велика кількість визначень кредиту. Крім того, поряд із даним терміном широке поширення мають терміни “позичка” та “позика”.

 

Позика — передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час. Позичальник повертає позикодавцеві позику — таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики може бути безпроцентним, або під певні проценти, що регламентується Цивільним Кодексом України.[2]

 

Позичка - за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. [3]

 

 Якщо використання даних  термінів в повсякденному розумінні  може характеризувати одну й  ту ж саму операцію, то з  наукової точки зору не допускається  однозначність тлумачення даних  категорій.

Такий стан речей пов’язаний, перш за все із застосуванням одного терміну для визначення різних видів кредиту ; по-друге, ігноруванням різниці у сутності категорій (ідентичність поняття кредит та позичка у третьому варіанті, інколи кредит та позика); по-третє, спробою фахівців при визначенні категорії чітко визначити суб’єктів кредитних відносин та/або об’єкт цих відносин, що призводить до обмеженого сприйняття кредиту (особливо на сьогодні, коли однією з форм кредиту є гарантія, а кредитні операції не зводяться тільки до видачі банківських кредитів різних видів).

 

Саме тому, даючи визначення кредиту треба враховувати:

1. що це економічні відносини, тобто відносини, які базуються на економічних законах та носять обов’язково договірний характер;
2. відносини виникають між суб’єктами господарювання, при цьому один бік – це кредитор, другий – позичальник і кількість представників одного і другого не обмежена;
3. відносини виникають з приводу перерозподілу вартості, тобто в якій би формі вони не виникали, кредит має грошову природу, а його основною функцією є перерозподіл вартості;
4. перерозподіл відбувається не всіх створених у суспільстві вартостей, а тільки тимчасово вільних, що в свою чергу обумовлює необхідність їх повернення у визначений строк;
5. так як перерозподіл відбувається в тому числі і в часі, то для збереження вартості (як одна із цілей), виникає необхідність в платності даних відносин, що забезпечується процентом. [4]

 

1.2. Проява сутності кредиту в  його функціях 

Проявом сутності кредиту є функції. При визначенні функцій кредиту треба враховувати той факт, що при зміні економічної суті кредиту в процесі історичного розвитку змінюються і його функції.

 

Кредиту притаманні такі основні функції:

• перерозподільча,
• емісійна,
• контрольна.

 

Перерозподільча функція за своїм змістом, означає, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення.

 

 Вона проявляється як при  мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не задіяні в господарському обороті так і при їх розміщенні у сфери економічної діяльності. У цій функції кредит виступає лишень як форма передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних збережень економічних агентів. У суб'єктів господарської діяльності такими збереженнями можуть бути: грошові залишки на рахунках у банку, вивільнені із кругообігу капіталу; грошові кошти за цільовим призначенням (спеціальні фонди), амортизаційні відрахування, невикористаний прибуток та інші кошти. Нагромадження капіталу може відбуватись за рахунок особистих доходів та збережень населення, невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та парабанків, нарешті емісії грошей. Функція кредиту у цьому випадку полягає в тому, щоб мобілізувати ці реальні грошові ресурси, по можливості скоротити строк їхнього "застою" і трансформувати в форму позичкового капіталу.

 

 Банк - фінансово-кредитна установа, яка провадить різноманітні види операцій з грошима і цінними паперами і що надає фінансові послуги уряду, юридичним і фізичним особам.

 

Парабанки - це кредитні організації мають ліцензію центрального банку на проведення окремих банківських операцій (наприклад до пара банків можна віднести ломбарди).

 

Емісія — вливання грошових коштів у грошовий потік (обіг). Здебільшого використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства. Державою використовується у разі недостачі грошових коштів в національному обігу або при заміні старої валюти.

 

 

 Для  банків залучені тимчасово вільні  грошові кошти складають джерело  кредитних ресурсів і відображаються у пасиві балансу, а видані кредити показуються у балансі як активи.

Кредитні ресурси - кошти, передбачені у державному бюджеті та місцевих бюджетах для надання кредитів; кошти, що надходять від погашення кредитів та сплати відсотків за користування ними; кошти забудовників, громадських організацій, кредитних спілок і банків; позабюджетні кошти; благодійні внески фізичних і юридичних осіб; кошти від проведення аукціонів, конкурсів, лотерей, тендерів і виставок; інвестиції, в тому числі кредити іноземних та вітчизняних юридичних і фізичних осіб; централізовані відрахування регіональних відділень Фонду; матеріальні та нематеріальні ресурси, виділені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами в установленому порядку; інші надходження, не заборонені законодавством, що спрямовуються Фондом на кредитування будівництва (реконструкції) і придбання житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян.[5]

 

Пасивний баланс -підсумок, в якому витрати перевищують прибутки

 

 З другого  боку, за допомогою кредиту відбувається  зосередження позичкового капіталу  на найбільш пріоритетних сферах  економічної діяльності. Кредит  дає змогу спрямувати позичковий  капітал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити більш ефективне використання цього капіталу. Тільки на основі кредиту стає можливим застосувати позичковий капітал не в сфері де його створено, а там, де він має більше всього шансів збільшити свою вартість. Кредит, таким чином, сприяє переливу капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку. У всякому іншому випадку перерозподіл через кредитний механізм позичкового капіталу позбавляється економічного сенсу.

 

 Мобільність  кредиту, за допомогою котрого ефективно перерозподіляється позичковий капітал дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку. Головним джерелом у таких умовах може бути так званий "венчурний" кредит, що функціонує переважно з допомогою держави.

 

 Другою  функцією кредиту є випуск  грошей для обслуговування платіжного  обороту - емісійна (антиципаційна) функція. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засіб платежу. Тому можна сказати, що кредит не що інше як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна висловитись: кредит - батько всіх грошей, емісія - їх матір. Люба емісія готівкових чи депозитних грошей - результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу, що знаходиться в обігу, а погашення позики означає її скорочення. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

 

 Слід  відмітити, що сама по собі  кредитна емісія грошей не має як таких обмежень. Наприклад, держава може вдаватись до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту, що особливо проявляється в умовах інфляції. Однак випускати гроші в обіг необхідно тільки тоді, коли в цьому існує реальна потреба. Економічною умовою кредитної емісії повинна бути відповідна пропозиція між динамікою збільшення валового внутрішнього продукту з одного боку, та темпами росту кредиту за рахунок емітованих пасивів - з другого боку. Йдеться про функціональні межі кредиту та про чітке визначення межі так званої депозитної емісії.

 

 У цій  функції кредит сприяє економії  витрат грошового обігу. Через  кредит відбувається: прискорення  обігу грошей; взаємне зарахування  платежів; запровадження прогресивних  систем розрахунків для юридичних та фізичних осіб, що в кінцевому підсумку призводить до скорочення грошової маси в обігу та економії суспільних витрат.

 

 Контрольна функція випливає з самої природи кредиту. Вона полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту зі сторони суб'єктів кредитної угоди.

 Роль  кредиту як економічної категорії  характеризує конкретні прояви його функцій в даному соціально-економічному середовищі.

 

 У ринковій  економіці роль кредиту проявляється в регуляції, тобто в оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного доходу є завершальною інстанцією. Вона охоплює, поряд з фінансовою формою, перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, між галузями виробництва і регіонами. Отже, кредит у певній мірі впливає на структурну перебудову економіки, на формування важливих пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження і споживання.

 

 Кредит  використовується як гнучкий механізм переливання капіталу з одних галузей виробництва в інші та вирівнювання норми прибутку. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків.