Теоретичні основи розробки, прийняття й реалізації рішень

 

Вступ

 

 

Тема даної курсової роботи «Теоретичні основи розробки, прийняття й реалізації рішень» є актуальною і потрібною у наш час.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що в умовах сьогодення у своєму житті кожна людина від керівника до «звичайної» людини, вимушена постійно приймати рішення. До цього її постійно підштовхують або особисте незадоволення своїм внутрішнім або зовнішнім положенням, або суспільні потреби.  Більшість  рішень  ми приймаємо не замислюючись,  оскільки існує автоматизм поведінки,  вироблений багатолітньою практикою. Є рішення,  яким ми надаємо мале значення, і тому мало замислюємося при здійсненні вибору. Але від ефективності цих рішень, залежить ефективність діяльності та рівень досягнення кінцевої мети на виробництві.

Предметом курсової роботи є дослідження теоретичних основ розробки, прийняття і реалізації рішень

Метою даної роботи є  дослідження теоретичних положень і розробці практичних рекомендацій щодо поліпшення розробки, прийняття  і реалізації управлінських рішень.

Основними завданнями курсової роботи є:

1. аналізувати сутність, мету та задачі, предмет, об’єкт і функції теорії прийняття рішень;
2. дослідити методи, структуру і категорії теорії прийняття рішень;
3. визначити основні концепції, принципи та парадигми вироблення рішень;
4. вивчити процеси вироблення і реалізації рішень;
5. розробити взаємозв’язок управлінських рішень і функцій управління;
6. сформувати класифікацію управлінських рішень;
7. розглянути загальну характеристику ТОВ «Майстер плюс»;
8. проаналізувати фінансово-економічну діяльність ТОВ «Майстер плюс»;
9. дослідити вплив різноманітних чинників на результати діяльності підприємства

Практичне значення роботи полягає у використанні результатів  в практичній діяльності під час  розробки, реалізації та прийняття  рішення на підприємстві.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Майстер плюс»

 Реалії сьогодення свідчать, що реальні ситуації, які складаються в сучасному суспільно-політичному і економічному житті  суспільства, можна охарактеризувати як досить складні. Сучасні керівники повинні володіти знаннями,  уміннями і навиками, що дозволяють не лише адекватно реагувати на зміни управлінських ситуацій, але і передбачати їх. В зв'язку з цим найважливіша роль в процесі управління відводиться розробці і реалізації обґрунтованих управлінських рішень.  Розробка управлінського рішення – один з найбільш важливих управлінських процесів. Від його ефективності в значній мірі залежить успіх всієї організації. Професійний менеджер повинен володіти технологіями вироблення,  прийняття, реалізації управлінських рішень, без яких ефективне управління організацією в складній економічній  обстановці практично неможливе.

  Теорію прийняття рішень розуміють як систему знань, що відображає суть понять «закономірність» і «рішення». З врахуванням закономірностей рішення розробляються, приймаються і реалізуються. Основними межами теорії ухвалення рішень є об'єктивна істина, логічна цілісність, формальна несуперечність, здатність розвитку, відносна самостійність, активна дія на практику.

Об'єктивною в теорії є  перевірка практикою вмісту її законів  і принципів, а суб'єктивним —  форма вираження відповідних  теоретичних положень.

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ, ПРИЙНЯТТЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ

1.1 Сутність, мета та задачі, предмет, об’єкт і функції теорії прийняття рішень

 

 

Під сутністю прийняття рішень як процесу розуміють внутрішню, відносно стійку основу управлінського рішення, що визначає його сенс, роль і місце у функціонуванні і розвитку організації. Суть прийняття рішень виявляється через багатообразні зовнішні зв'язки і дії, що характеризують одну із сторін управлінського рішення [1,6].

Під теорією прийняття  рішень слід розуміти систему знань, що відбиває суть процесу прийняття  рішень, закономірності, з урахуванням  яких вони розробляються, приймаються  і реалізуються на практиці. Зараз критично переробляється ряд положень теорії прийняття рішень, яка збагатила теорією і практикою передових шкіл управління.

Предметом ТПР є закони (закономірності) діяльності осіб, що приймають рішення, її організаційні форми, технології і методи, принципи управління і організації праці, суть і вміст рішень. Об’єкт ТПР — системна діяльність керівників і персоналу управління в процесі вироблення, прийняття і реалізації рішень. 

Основна мета управлінського рішення — забезпечити координуючу (регулююче) дію на систему управління, що реалізовує вирішення управлінських завдань персоналом по досягненню цілей організації. Основними задачами є створення інформаційної бази для ухвалення своєчасних рішень; визначення обмежень і критеріїв ухвалення рішення; організація діяльності персоналу управління. Рішення приймає керівник (лінійний менеджер) і несе за них особисту відповідальність. У підготовці даних для ухвалення рішення бере участь персонал управління конкретної організації.

Для своєчасного ухвалення  рішення необхідно мати систему  управління, що забезпечує реалізацію складної системної діяльності осіб, що приймають рішення, на науковій основі організувати роботу персоналу управління, що використовує ефективні методи і  автоматизовані системи управління.

В даний час на розвиток теорії ухвалення рішень істотно  впливають методологія, зокрема  методологія мислення, теорія управління, кібернетика, психологія, соціологія і політологія [1,8].

Предмет теорії прийняття рішень досліджується з різних сторін, складових окремі, але взаємозв'язані аспекти. До основних з них відносяться методологічні, організаційні, економічні, технологічні, соціально-психологічні і правові. 

Методологічні аспекти ухвалення рішення відображають єдність і цілісність наукових знань для теорії ухвалення рішень.

Організаційні аспекти відображають стан і перспективи розвитку організаційної і функціональної структури органів управління, розташування і порядок функціонування осіб, що приймають рішення (як органів управління), в системі управління на різних ієрархічних рівнях.

Економічні аспекти показують дію економічних чинників на ефективність існуючих систем ухвалення рішень, що розробляються, вплив їх економічної ефективності на економічну підготовку персоналу управління, вдосконалення організаційних форм і методів ухвалення рішень на новій технічній базі.

Технологічні аспекти визначають рівень технологій прийняття рішень, що використовуються і розробляються, в управління, перспективи розвитку автоматизованих систем.

Соціально-психологічні аспекти ілюструють різні сторони діяльності людей в процесі ухвалення рішення.

Правові аспекти відображають відношення між різними ієрархічними рівнями системи управління і окремими посадовими особами в підготовці ухвалення рішення [4, 8].

Теорія прийняття рішення, як і будь-яка наукова теорія, виконує пізнавальну і прогнозуючу функції.

Пізнавальна функція виявляється в розкритті суті процесів ухвалення рішень, закономірностей і принципів, яким вона підкоряється, виникненні і розвитку теорії ухвалення рішень на різних історичних етапах, в поясненні основних властивостей і взаємозв'язків предмету дослідження, обгрунтуванні технології і системи ухвалення рішення.

Прогнозуюча функція полягає у визначенні тенденцій подальшого розвитку процесів і системи ухвалення рішень, організаційних форм і методів діяльності персоналу управління в процесі їх прийняття [1,9].

Основні завдання теорії прийняття рішень:

• вивчення і узагальнення досвіду ухвалення рішень в певних умовах, а також в умовах невизначеності і риски;
• виявлення і дослідження об'єктивних закономірностей процесів ухвалення рішень; формування на їх основі принципів організації діяльності осіб, що приймають рішення, технологій розробки, прийняття і реалізації рішень;
• вироблення практичних рекомендацій по роботі лінійних менеджерів і їх апарату управління при ухваленні рішень в реальній обстановці, а також використанні технічних засобів і автоматизованих систем управління;
• розробка методів дослідження проблем розвитку системи ухвалення рішень, принципів і методів оцінки їх ефективності, а також заходів щодо вдосконалення діяльності осіб, що приймають рішення [4,8].

Таким чином, можна зробити  висновок, що під теорією прийняття управлінських рішень необхідно розуміти систему знань, які відображають сутність понять «закономірність» і «рішення». З урахуванням закономірностей рішення розробляються, приймаються та реалізовуються. Основними рисами теорії прийняття рішень є : об’єктивна реальність, логічна цілісність, здатність до розвитку, відносна самостійність.

 

 

1.2 Методи, структура і категорії теорії прийняття рішень. Основні поняття і значення.

 

 

Невід’ємною складовою наукової мови ТПР, що виражає суть, закономірності прийняття управлінських рішень і механізми їх вияву в практиці діяльності осіб, що приймають рішення є категорії теорії ухвалення рішень. За допомогою яких розглядаються найістотніші властивості процесів прийняття управлінських рішень [1,12].

На рисунку 1.1 показаний взаємозв'язок основних категорій теорії управління і теорії прийняття управлінських рішень (ПУР).

Рис. 1.1 Взаємозв'язок основних категорій теорії управління і теорії ухвалення управлінських рішень

 

Одним з найскладніших  етапів раціональної технології прийняття  рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

1.методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

2.методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);

3.методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу) [9, 69].

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Метод інверсії - специфічний  метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами»; вивернути  на виворот; поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується  на пошуку альтернативи шляхом ініціювання  уявлення про ідеальне вирішення  проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій [8,96].

Метод "мозкової атаки". Іноді виникають ситуації, коли особам, що приймають рішення досить складно знайти будь-який варіант рішення проблеми. В цьому випадку можливе застосування методу "мозкової атаки", який дозволяє виявити і співставити індивідуальні судження, спектр ідей стосовно розв'язання проблем, а потім прийняття відповідного рішення.

Метод ключових запитань. Метод доцільно використовувати для добору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкування тієї, що вже при розв'язанні проблеми. Запитання, що ставляться виступають стимулом для формування стратегії і тактики рішення завдання, розвивають інтуїцію, формують алгоритми мислення, приводять людину до ідеї рішення, спонукають до вірних відповідей [8, 250].

Метод вільних асоціацій. Відмічено, що на етапі генерування ідей при використанні нових асоціацій підвищується результативність творчої діяльності за рахунок народження нових ідей. В процесі зародження асоціацій встановлюються неординарні зв'язки між елементами вирішуваної проблеми і колишнім досвідом осіб, що залучені до колективної роботи. Метод враховує особливості діяльності мозку людини, що виробляє нові ідеї при виникненні нових асоціативних зв'язків.

Метод номінальної групи. Цей метод використовується для знаходження найкращих варіантів розв'язання проблем.

Метод синектики. Полягає в отриманні найбільш оригінальних ідей за рахунок "навчання учасників використовувати у процесі "мозкової атаки" методи аналогії, інтуїції, абстрагування, вільного роздуму, вживати несподівані метафори, елементи гри, що дозволяє проблему розв'язати несподівано і оригінально.

Метод 635. Група з шести учасників аналізує і формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр три пропозиції розв'язання проблеми (протягом 5 хвилин) і передає формуляр сусіду. Останній бере до уваги пропозиції свого попередника, а під ними в трьох полях вносить ще три власні пропозиції. Ці пропозиції можуть використовуватися в подальшій розробці записаних рішень, але можуть висуватися й нові. Процес закінчується, коли учасники опрацювали всі формуляри. Умови: рекомендована кількість учасників — 6. Час на ротаційну фазу може збільшуватися на наступних фазах. Метод дозволяє отримати до 108 (6x3x6) пропозицій.

Метод Дельфі. Метод реалізується як багаторівнева процедура анкетування з обробкою і повідомленням результатів кожного туру експертам, що працюють ізольовано один від одного. Експертам пропонуються питання і формулювання відповідей без аргументування[4,36].

Інтегральний метод аналізу обумовлений тим, що розглянуті прийоми абсолютних, відносних різниць, ланцюгових підстановок мають певні недоліки (про які сказано вище), що знижує об'єктивність оцінок. Інтегральний метод точніший. Він придатний для застосування як для мультиплікативних, так і для кратних і комбінованих моделей. Сутність інтегрального методу полягає у розкладанні абсолютного відхилення (приросту) результативного показника на окремі показники-фактори з урахуванням взаємозв'язку між ними [6, 66].