Школа поведінкових наук

початку 50-х рр.. школа людських відносин трансформувалась в школу «поведінкових наук», або «біхевіористську», головним постулатом якої є не методи налагодження міжособових відносин, а підвищення ефективності окремого працівника і організації в цілому на основі поведінкових наук. Новий підхід прагнув у більшому ступені надати допомогу робітнику в усвідомленні своїх власних можливостей на основі застосування концепцій поведінкових наук по побудові та управлінні організацією. У найзагальніших рисах основною метою цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Цей підхід відстоював «єдиний найкращий шлях» вирішення управлінських проблем.