Формування культури поведінки дошкільників

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 

 

 

Курсова робота

 

Формування культури поведінки дошкільників

                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 Вступ…………………………………………………………………….с.3-5

 

Розділ 1. Формування культури поведінки дошкільників.

 

1.1. Значення і необхідність формування культури поведінки у дітей дошкільного віку……………………………………………………     с.6-12

1.2. Роль сім’ї у моральному вихованні дітей……………………....с.13-20

1.3. Методика формування культури поведінки у дітей дошкільного

 віку …………………………………………………………………….. .с.21-34

 

Розділ ІІ. Дослідно – експериментальна  частина.

2.1. Констатуючий експеримент…………………………………….с.36-39

2.2. Формуючий  експеримент………………………………………..с.40-42

2.3. Контрольний  експеримент………………………………………с.43-45

 

 Висновки……………………………………………………...с.46-47

 Література………………………………………………...…......с.48

 Додатки…………………………………………………….................с.49-60

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Виховання дітей - це віддача особливих сил, сил  духовних.

Людину ми створюємо любов'ю - любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. 
Прекрасні діти виростають у тих родинах, де мати і батько люблять один одного і разом з тим люблять і поважають людей

На сьогоднішньому етапі розвитку української педагогічної науки тема формування основних культурних засад у підростаючого покоління  є дуже актуальною. Багато педагогів  вивчали дану проблему, вони вважали, що в процесі життя індивіда відбувається його взаємодія з навколишнім середовищем, яке впливає на нього. Звідси прагнення людини до дальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду.

В Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено,що дошкільник визнається активним суб’єктом життєдіяльності зі своїм індивідуальним досвідом та особливим сприйманням світу. Тобто дитина – це особа, яка має право на власний вибір, прийняття самостійного рішення, свої переваги, особистий час, задоволення основних потреб, можливість усамітнитися, відстоювати власну гідність.

Актуальність  теми полягає в тому, що в процесі життя дитини відбувається її взаємодія з навколишнім середовищем, яке впливає на неї. Але зовнішні обставини впливають на дитину через внутрішні умови, через ті якості, що в неї сформулювалися раніше. При цьому в організмі, що розвивається, виникають суперечності між вимогами, які ставить життя і суспільство до особистості, і тим, чим вона вже володіє. Звідси прагнення дитини до дальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду.

Поняття культури поведінки дошкільника можна визначити, як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.

У змісті культури поведінки дошкільнят можна умовно виділити наступні компоненти: культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички і звички.

Культура діяльності проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання  трудових доручень.

Формувати у  дитини культуру діяльності – це значить  виховувати в неї звичку утримувати в порядку місце, де вона працює, навчається, грається; звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно ставитись до іграшок, речей, книг.

Навчити дитину скрізь і в усьому поважати суспільство  в цілому і кожного його члена  окремо та ставитися до них так, як він ставиться до себе, і щоб інші так само ставилися до нього. У повсякденній практиці людські стосунки далеко не всіма і не завжди здійснюються. А тим часом культура – людських відносин, спілкування людей між собою відіграють важливу роль у житті. Якщо дитина культурно спілкується з близькими, знайомими, вона буде так само поводитися і зовсім з незнайомими людьми.

Об’єкт  дослідження - виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – шляхи виховання культури поведінки у дошкільників.

Мета  дослідження – полягає в тому, щоб дослідити як формується культура поведінки дітей дошкільного віку.

виховання.

Гіпотеза  дослідження - культура поведінки у дошкільників буде виховуватись швидше і дієвіше, коли до процесу виховання будуть залучені батьки вихованців.

Завдання  дослідження:

1. Опанувати психолого – педагогічну літературу з теми.
2. Визначити  роль батьків у моральному вихованні дітей
3. Розкрити основні підходи щодо виховання культури поведінки дошкільників.
4. Визначити форми і методи роботи з батьками  з формування культури поведінки  у дошкільників.
5. Провести діагностику рівня сформованості культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.
6. Визначити ефективність проведеної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Роль батьків у формуванні культури поведінки дошкільників..

 

1. Значення і необхідність формування культури поведінки у дітей дошкільного віку.

 

Дошкільне дитинство  – короткий, але важливий період ствердження особистості. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне ставлення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.

 

Сучасні наукові  уявлення про виховання як процесу  цілеспрямованого формування і розвитку особистості склалися в результаті тривалого протиборства ряду педагогічних ідей.

В. О. Сухомлинський  писав: «виховання – це багатогранний  процес постійного духовного збагачення і відновлення – і тих, хто  виховується, і тих, хто виховує». Тут уже яскравіше виділяється ідея взаємозбагачення, взаємодії суб’єкта та об’єкта виховання.

Важливу роль у  підготовці людини до життя К. Ушинський  відводив її моральній вихованості. Моральне виховання дитини слід починати з найменшого віку і здійснювати  постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів: патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності й правдивості, почуття обов’язку і відповідальності, власної гідності та громадського обов’язку, скромності, твердості волі й характеру та ін. Головними методами і засобами морального виховання дітей та молоді є переконання, заохочення і покарання (але в жодному разі не тілесні), власний приклад вчителя, а також батьків і старших, правильний режим навчання тощо. Особливе місце у моральному вихованні вчений відводив фізичній праці, вважаючи за потрібне правильно поєднувати її з працею розумовою. У статті «Праця в її психічному і виховному значенні» він наголошує на великому значенні фізичної праці у вихованні дітей та молоді, у розвитку суспільства загалом. Пропонує залучати дітей до різних видів праці, виходячи з практичних потреб школи і сім’ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду й на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя та ін. Організовувати дитячу працю слід таким чином, щоб діти отримували від неї насолоду, не перевтомлювалися.

Видатний педагог  В.О. Сухомлинський вважав, що все  починається з дитинства, що моральне обличчя підлітка залежить від того, як виховувалась людина в дитинстві. Вища нервова система досягає у дошкільника досить високого рівня розвитку. Він дуже активний, діяльний і рухливий. Не можна вважати, що від природи дошкільник здатний до постійного руху. При достатньому інтересі він стає досить стриманим, дисциплінованим і посидючим, але його енергії і потребі в руках треба давати розумний вихід: активні й різноманітні заняття на уроці, щоб молодший учень, міг керувати собою, при тому виховувати в ньому культури поведінки, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Педагог А.С. Макаренко писав: "Я упевнений, якщо людина погано вихована, то в цьому винятково винуваті вихователі. Якщо дитина гарна, то цим він теж зобов’язаний вихованню, своєму дитинству. Ніяких компромісів, ніяких середин не бути може. Тим більше обурливо і досадно, якщо люди, яким довірене було виховання дітей, не тільки не захотіли скористатися цією великою могутністю педагогіки, але й обмежилися простим спостереженням, простим вивченням дитини, поділом усіх дітей на розряди, на окремі біологічні групи і т.п. Людина погана тільки тому, що вона знаходилася в поганій соціальній структурі, у поганих умовах.

Не можна  порушувати питання про виховання  в залежність від якості чи таланту  окремо узятого вчителя".

Виховати людину, говорив Макаренко, це значить виховати в нього перспективні шляхи. Виховання перспективних шляхів у житті дітей, молоді, не повинне йти самопливом, від випадку до випадку. У Макаренко діяла послідовна "система перспективних ліній", які він назвав "теорією завтрашньої радості", тому що в ній поєднувались різноманітні радісні перспективи. Це одна з найцінніших педагогічних знахідок Макаренко. Його "система перспективних ліній" допомагає вчителю обирати перспективні шляхи своїм вихованцям, викликати до життя ту "завтрашню радість", без якої людина "не може жити на світі", вчить організовувати життя і діяльність колективу учнів так, щоб у звичайній справі не було буденності, сірості.

Перспективні  лінії повинні привертати увагу дітей, молоді загальним видом задоволення, але це задоволення ще не існуюче. Під час руху до нього виникають нові завтрашні плани, тим більше притягальні, чим більше зусиль вкладено на подолання різних перешкод".

Перспектива –  мета, що ставиться перед колективом і її треба досягти.

Таким чином, "система перспективних ліній" покликана не тільки викликати прагнення людини до все більш коштовних трудових перспектив, але і пробуджувати його мрію про високі моральні вершини.

Ціль його виховання  – виховати колективіста. Він розробляє  багато проблем виховання, у тому числі і проблему виховання особистості і колективу.

Із самого раннього дитинства дитина вступає в складну  систему взаємин з оточуючими людьми (вдома, у дитсадку та ін.) і  здобуває досвід суспільної поведінки. Формувати у дітей навичок поведінки, виховувати свідоме, активне ставлення до дорученої справи, товариство, потрібно починати з дошкільного віку.

В дитячому садку  для цього чимало можливостей. У  процесі повсякденного спілкування  з однолітками діти вчаться жити в колективі, опановують на практиці моральні норми поведінки, що допомагають регулювати стосунки з оточуючими.

Працюючи з  дітьми, вихователі приділяють велику увагу формуванню їхнього поводження на заняттях, в іграх, в праці.

В силу того, що діти роками відвідують дитячий садок, з’являється можливість вправляти їх у гарному поводженні багаторазово, і це сприяє виробленню звичок.

Щодня діти вітаються  і прощаються, прибирають після гри  іграшки, вмиваються, одягаються на прогулянку і роздягаються. Щодня дітям доводиться акуратно вішати одяг, ставити взуття та ін. В усіх цих ситуаціях діти не тільки практично опановують різні навички й вміння, але й освоюють визначені норми поводження в колективі однолітків.

Дорослі мають  із самого дитинства виховувати у  дітей чуйність, готовність прийти на допомогу. "Якщо товаришу важко, допоможи йому", "Якщо тобі важко – звернися по допомогу" – ось правила, якими повинні керуватися діти в повсякденному житті.

Вихователь  на конкретних прикладах пояснює  дітям необхідність і доцільність  кожного правила поведінки. Усвідомивши цінність правил, діти починають активно ними користатися, і поступове поводження за цими правилами стає для них нормою поведінки.

Створення культурних звичок починається з виховання  акуратності й охайності. Вже  з трирічного віку дитина може сама з деякою допомогою дорослих одягатися, застелити своє ліжко, може допомагати в прибиранні кімнати.

Культура їжі, вміння культурно вживати їжу  – одна з перших навичок, що повинна  виховуватись у дитини. Перед їжею обов’язково вимити руки, вміти користатися ложкою, вилкою, не бруднити скатертину й одяг під час їжі – все це можна виховувати тільки шляхом постійного спостереження і систематичних вказівок з боку дорослих.

З раннього віку слід виховувати у дітей любов  і звичку до праці. Варто вважати найважливішим правилом виховання: "Не роби за дитину того, що вона може зробити сама".

Виховний вплив  педагогів і батьків на дітей  повинен бути єдиним, постійним і  послідовним.

В “Програмі  вихованні навчання в дитячому садку” сформульовані завдання і зміст морального виховання в цілому і його складової частини – виховання культури поведінки з урахуванням вікових особливостей.

Ефективним  засобом виховання є правильно  організовані режим, заняття, ігри та різноманітна самостійна художня діяльність.

Завдання виховання  культури поведінки у програмі розглядаються  як складова частина морального виховання  і сформульовані вони у вигляді  цілком конкретних вимог: прищеплення  дітям необхідних гігієнічних навичок, культури вчинків в різних ситуаціях і позитивних взаємостосунків у різних видах діяльності; виховання певних елементів моральної свідомості і моральних почуттів, які повинні сформуватись у дітей при їх постійному ознайомленні з навколишнім світом, формування початкових елементів трудового виховання. Всі ці завдання зорієнтовані на вік дітей і розміщені в різних розділах програми.