Мовні норми в офіційно-діловому стилі

      МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

   СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ДПД та українознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

                  з дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”

на тему: “ Мовні норми офіційно-ділового стилю”

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                  

Виконав:                                                                                                                                                                            студент СПГ1201-2

               Ващенко Е.Є.

 Перевірила:

 доцент

 Харченко І.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 Суми   2014

 

ЗМІСТ

Вступ

1. Лексичні норми.
2. Стилістична забарвлення слова та лексичні норми ділового стилю.
3. Граматичні норми.
4. Синтаксичні норми.
5. Вживання дієприкметникових оборотів.
6. Конструкції з однорідними членами.
7. Структура складного речення.
8. Логіка викладу і закони текстової організації.
9. Рубрикація.
10. Критерії логічності мовного вираження.

Література

 

       Вступ

     Офіційно-діловий  стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкуванні в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю, належить до виразно-об'єктивних стилів,виділяється найвищою мірою літературності.

     Ознаки офіційно-ділового  мовного стилю:

1. Офіційно-діловий стиль  ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Цей стиль відзначається  суворими вимогами до лексики  й фразеології (широке використання  професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо).

3. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі:

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.
2. Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв'язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).

1. Лексичні норми

     Норми слововживання в діловому стилі :

1) слово має вживатися  з урахуванням його лексичного  значення;

2) слово має вживатися  з урахуванням його стилістичного забарвлення (приладдя);

3) слово має вживатися  з урахуванням його лексичної  сполучуваності.

Здавалося б, усього три правила, ясних і зрозумілих кожному, повинні виконуватися в діловій письмовій мові тим більше, що денотативная точність може бути забезпечена тільки за умови їх дотримання. На ділі ж у ділових текстах лексичні помилки є одним з найбільш масових видів порушень мовних норм (за частотності вони стоять на третьому місці за граматичними та орфографічними помилками).

Розглянемо деякі з них:"Створення нормативної бази для організації власників житла"

Організація - 1) організованість, внутрішня дисципліна, 2) громадське об'єднання чи державна установа. Слово "Організація" використано в даному контексті явно без урахування його лексичного значення. "Нормативна база" створюється не для того, щоб власники житла "організовувалися", а для того, щоб вони "являлися", в даному випадку доречно було б використовувати віддієслівний іменник "поява" замість "організація". Особливо відчутно порушення лексичних норм у стійких словосполученнях і термінованих словосполученнях.

    Арбітражними судами в масовому порядку розглядаються позови, в яких конфліктні ситуації викликає двозначно або недбало складена фраза в тексті договору, неправильно підібране слово. Для того, щоб точно визначити лексичне значення того чи іншого слова, у випадку ускладнень потрібно звертатися до тлумачних словників. Постійне "спілкування" зі словниками відрізняє культурного та грамотної людини. Представнику низьких типів мовних культур здається, що він все знає і без словника. Звідси "приблизне" знання значення слів, що викликає численні лексичні помилки в тексті документа. Існують десятки типів тлумачних словників, з яких для ділового спілкування особливо необхідні: економічні словники, словники іноземних слів, тлумачні словники певної мови, словник паронімів, словники лексичної сполучуваності.  Причому користуватися потрібно словниками, що вийшли в останні роки - настільки активні процеси, що відбуваються в лексичному ладі сучасної української мови. В останнє десятиліття у сфері економіки, політики, інформаційних технологій стала активно використовуватися англомовна лексика, експансія якої в українській мові відзначена цілою низкою лінгвістів. Ф'ючерсні кредити, кліринг, консалтинг, екаутінг, франчайзинг, лізинг, холдинг, ріелтер, брокер, дилер, дистриб'ютор, чартер, тендер, офшор, ф'ючерс та багато інших термінів вже вийшли за межі вузькопрофесійного вживання. Однак навіть ці часто вживають слова, які повинні бути на слуху, не завжди використовуються коректно. Сьогодні часто менеджером називають рекламного або страхового агента або продавця. Тим часом менеджер - це управлінець або господарський керівник підприємства.

    Інший вид мовної надмірності - тавтологія (від гр. Tautologia від tauto - те ж саме + logos - слово) - невиправдане повторення спільнокореневих слів або близьких за значенням слів в одному реченні або мовному фрагменті. Тавтологія частіше за все є наслідком мовної недбалості або поганої редакторської правки: для найбільш швидкого оформлення формальностей.

  Особливо часто зайвим словом виступає займенник: наш з Вами проект, нашу з Вами співпрацю. Надлишок займенників захаращує фразу, створюючи перешкоди на шляху її сприйняття.

2. Стилістична забарвлення слова та лексичні норми ділового стилю

   У мові документів слово має вживатися з урахуванням його стилістичного забарвлення (приналежності до того чи іншого стилю).Поняття стилістичного забарвлення зазвичай пов'язують із закріпленістю слова за тією або іншою сферою використання мови, за тим чи іншим функціональним стилем. Образно кажучи, кожне слово в мові має свій "паспорт", у якому зазначено, як і де воно використовується, яка сфера його вживання. Яскраве стилістиче забарвлення мають канцеляризми і процедурна лексика: належний, даний, справжнім, зазначений, виконавець, клопотання тощо. Ця суто книжкова лексика в усному мовленні практично не використовується: ми добре відчуваємо її книжково-письмове забарвлення. А розмовна лексика, як вже було зазначено, проникає в тексти документів саме тому, що розмовні обороти і професіоналізми не усвідомлюються як такі.

    Професіоналізмами називаються слова, вирази, обмежені у сфері використання кордонами якійсь галузі, професії. Специфічні професіоналізми - розмовні найменування того чи іншого явища потрібно відрізняти від книжково-письмової лексики:

Професіоналізми	Книжкова лексика
розхідники платіжка безготівка (по безналу) нал оперативка кадровик оптовик	видатковий ордер платіжне доручення безготівковий розрахунок готівкові гроші оперативну нараду працівник відділу кадрів оптовий покупець

Професіоналізми - це слова з усіченою основою, утворені найчастіше за допомогою суфіксів -к/-ка,-ик. Подібна лексика, доречна в неофіційній обстановці ділового спілкування, абсолютно недоречна у мові документів.

3. Граматичні норми

    Для ділового мовлення надзвичайно важливо відповідати якостям, обумовлювати ефективність ділового спілкування. Одне з них - грамотність.  Воно має на увазі не тільки знання правил слововживання, граматичної сполучуваності, моделей пропозиції, але і розмежування сфер використання мови. Сучасна українська мова  має велику кількість варіантних форм. Одні з них використовуються у книжково-писемних стилях мови, інші - у розмовно-побутовому мовленні. В офіційно-діловому стилі і ширше - в офіційному діловому спілкуванні використовуються форми кодифікованого писемного мовлення, так як тільки дотримання їх може забезпечити точність передачі інформації.

Порушення граматичних норм літературної мови відносяться до грубих мовних помилок і, на жаль, до найчастіших в письмі ділового мовлення (за нашими спостереженнями, близько 60% всіх порушень мовних норм).

Вони різноманітні: неправильний вибір форми слова, порушення в структурі словосполучення,пропозиції. Однією з найпоширеніших помилок є використання в письмовій мові розмовних форм мн. ч. іменників на -а/-я замість нормативних на -и/-і:

Літературна норма	Розмовна норма
догів ó р - догів ó р и інструктор и коректор и слюсар і Токар і крейсер и	д ó говірка - договір á інструктор а коректор а слюсар я Токар я крейсер а

Особливо потрібно сказати про форму "д ó говірка - договір á". У таблиці вона невипадково наведено з формою однини іменника. Ця граматична норма пов'язана з наголосом, яке в розмовному варіанті обов'язково падає на перший склад. На практиці ж ми часто зустрічаємося зі змішанням форм "догів ó р" - і "договір á", що суперечить усякій логіці.

Нерідко спостерігається коливання при виборі потрібної форми мн. ч. іменників у родовому відмінку: кілограм ів / кілограм.

Слід пам'ятати, що форму з нульовим закінченням має наступна група іменників:

1) назви парних предметів - черевик, чобіт, панчіх (але шкарпеток);

2) назви національностей, територіальної приналежності;

3) назви військових груп: солдат, кадет, партизан;

4) назви одиниць виміру: ампер, вольт, ват, аршин, мікрон, рентген, але: грам ів, кілограм ів.

4. Синтаксичні норми

    Не менш важливу роль, ніж правильне вживання слів, в документах грає чіткість синтаксичної організації текстів. Порушення синтаксичних норм української літературної мови не настільки частотних, як граматичні помилки, однак саме ці помилки в значній мірі ускладнюють сприйняття тексту.

    Порушення порядку слів, неузгодженість підлягає з присудком, визначення з визначеним словом, помилки, пов'язані з вживанням причетних і дієприкметникових оборотів, зсув структури простого і складного речення і цілий ряд інших помилок часто роблять вислів малозрозумілим і сумбурним, що не відповідає базовій вимозі, висунутій до мови ділових паперів, - вимозі точності.

«Дозволити акціонерному товариству відкритого типу "Санаторій ім. Чкалова" котельню і трансформаторну підстанцію на галявині ім. Фрунзе з усіма видами інженерних мереж в обсязі проекту ввести в експлуатацію». Розрив словосполучення, порушення порядку слів затемнюють зміст висловлення. Відновивши порядок слів у реченні, ми полегшуємо його сприйняття: «Акціонерному товариству відкритого типу "Санаторій ім. Чкалова" дозволити ввести в експлуатацію котельню і трансформаторну підстанцію на галявині ім. Фрунзе з усіма видами інженерних мереж в обсязі проекту.»

5. Вживання дієприкметникових зворотів

   Дієприслівникові обороти є характерною рисою стилістичної книжкової писемного мовлення. В усній розмовній мові вони вживаються вкрай рідко. Тому навик вживання дієприкметникових зворотів у людей мало читає залишається нестійким. Найчастіше в ділових письмових текстах порушується основна вимога використання дієприслівників. Воно полягає в тому, щоб дієприслівник і дієслово, до якого воно відноситься, позначали дії однієї особи. Порушення цього правила призводить до алогізм і абсурдності висловлювання. Згадаймо знаменитий рядок з "книги скарг"А. П. Чехова: "Під'їжджаючи до цієї станції і дивлячись на природу у вікно, у мене злетів капелюх". При такій структурі пропозиції виходить, що в поїзді їхав і милувався природою капелюх. Подібний алогізм висловлювання, викликаний порушенням правил вживання дієприкметникових зворотів, зустрічається і в наші дні.