Аналіз нової пенсійної системи в Україні

 

 

ЗМІСТ:

 

 

 

1.Сучасний стан пенсійного забезпечення та впровадження пенсійного страхування в Україні…………………………………………………………………………………...

 

2.Структура системи пенсійного забезпечення та законодавче забезпечення……………………………………………………………...............................

 

3. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг……………………………………………………..………………………………

 

4.Принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування……………

 

5. Суб’єкти солідарної системи…………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Сучасний стан пенсійного забезпечення та впровадження пенсійного страхування в Україні

 

У 80-роках XX століття у зарубіжній і вітчизняній науковій літературі з’явилася низка робіт, у яких йшлося про фінансові труднощі, яких мають зазнати державні розподільчі пенсійні системи промислово розвинених країн. Ці роботи включали зіставлення між країнами, а також дослідження з окремих проблем. У цих дослідженнях окреслено дві передумови фінансових проблем. Перша — щедрі пенсійні виплати, що передбачають витрати, не настільки очевидні на момент призначення пенсій, які мають виплачуватися у майбутньому і, відповідно до розподільчої системи, не знайдуть відображення У більш високих ставках внесків до моменту виплат. Друга, більш важлива передумова фінансових труднощів — це передбачуване постаріння населення, що погіршує співвідношення осіб трудящих і числа пенсіонерів, а відповідно вимагає підвищення ставок внесків для забезпечення певного рівня пенсійних виплат.

9 липня 2003 р. Верховна Рада  прийняла два пенсійних закони — закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, які докорінно змінили систему пенсійного забезпечення та мають привести її у відповідність до міжнародних стандартів і досвіду розвинених країн з ринковою економікою. Ці закони набрали чинності з 1 січня 2004 р.

Основні новели у пенсійному забезпеченні України такі.

В Україні згаданими законами запроваджено нову пенсійну систему. Якщо за попереднім законодавством пенсія надходила з одного джерела і становила державну пенсію у вигляді твердого відсотка заробітку залежно від стажу роботи, але, за загальним правилом, не більше 75 % від середнього заробітку особи, то нова пенсійна система складається з трьох рівнів: перший рівень

солідарна система, другий рівень — накопичувальна система, третій рівень

система недержавного пенсійного забезпечення. Отже, пенсія особи має складатися з трьох частин, кошти для кожної структурної частини накопичуються і виплати здійснюються за спеціальними умовами.

Визначено механізм обрахування та сплати страхових внесків на пенсійне страхування.

Замінено трудовий стаж на страховий стаж, який є однією з обов’язкових умов призначення пенсій за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. При цьому страховим стажем визначено період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Визначено страхувальників, які мають сплачувати страхові внески за застрахованих осіб, у тому числі у випадках, коли особа не працює через по-вазкні причини (проходження строкової служби, безробіття, догляд за малолітньою дитиною тощо), а також коли страхувальники мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці.

Встановлено новий механізм залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітку. При цьому спочатку в Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та в інших спеціальних законах, що містять норми про пенсійне забезпечення окремих категорій осіб, було встановлено, що розмір пенсії не обмежується. Однак згодом цей принцип був змінений. Намагаючись подолати значну диференціацію у розмірах пенсій (пенсії деяких категорій осіб у 10—15 разів є вищими, ніж у пересічного українського пенсіонера), Законами України про Державний бюджет на 2007 р. було встановлено обмеження розміру пенсій, а Законом“Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до базового та спеціальних законів про обмеження розміру пенсій дванадцятьма мінімальними розмірами пенсії за віком, а для членів Кабінету Міністрів України, судців, прокурорів.

Встановлено новий механізм обрахунку страхового стажу із введенням коефіцієнта страхового стажу, при цьому величина оцінки одного року за період участі тільки у солідарній пенсійній системі є вищою, ніж за період участі в солідарній та накопичувальній пенсійних системах одночасно.

Не застосовується кратне обрахування страхового стажу (яке раніше застосовувалося при обрахунку трудового стажу у певних випадках).

Встановлено новий механізм обрахунку заробітку для нарахування пенсії з урахуванням коефіцієнта заробітної плати, який враховує не тільки суму заробітної плати (доходу) особи, з якої сплачено страхові внески, а й середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати.

На сьогодні відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні регулюються такими законами та підзаконними нормативно-правовими актами: законами України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який є базовим для механізму обрахунку розміру пенсій та страхового стажу (за деякими винятками), “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про державну службу”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову та науково-технічну діяльність”, Митним кодексом України, Положенням про помічника-консультанта народного депутата України. Також продовжує діяти Закон України “Про пенсійне забезпечення”, який застосовується у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом України від 17 листопада 2005 р. № 3108-ІУ6. Також діють підзаконні нормативно-правові акти, які встановлюють порядки обрахунку трудового стажу, вислуги років для окремих категорій осіб тощо.

Незважаючи на те, що за останні 60—50 років населення світу збільшилося втричі, це відбувалося досить нерівномірно і за часом, і за територією, збільшення населення головним чином прийшлося за рахунок народів Азії, Фрики, Латинської Америки. В Європі та СІНА порівняно з країнами “третього світу” рівень народжуваності нижчий, разом з тим стало більше людей Похилого віку, оскільки умови життя покращилися і тривалість життя 1Льшилася. У таких країнах як Японія, Швейцарія, Франція та деяких інших, середня тривалість життя для чоловіків дорівнює 74, 76 років, для жінок — 80—82 роки. Особливо цікавим виявився “японський феномен”: там за досить короткий час тривалість життя підвищилася на 10—12 років. Таким чином, у західному світі спостерігається збільшення осіб пенсійного віку. Зокрема, у країнах Європейського Союзу налічується майже 100 млн. осіб похилого віку, тоді, як загальна кількість населення — 321 млн. осіб. Частка осіб, старших за 60 років, становить 20 % загальної чисельності населення. Очікується, що до 2025 р. тільки у країнах ЄС кількість осіб старше 65 років збільшиться на 21 млн. осіб, тоді як чисельність потенційно активного населення скоротиться на 15 млн. осіб.

На збільшення пенсійних виплат впливає також і те, що значне число громадян мало право дострокового виходу на пенсію. Це стосується безробітних, а також осіб, що працюють у шкідливих умовах. В умовах значного збільшення коштів на пенсійне забезпечення з одночасним зменшенням працездатного населення, яке робить пенсійні накопичення, традиційні солідарні пенсійні системи (системи “негайних виплат”), які були найпоширенішими і застосовувалися у 139 країнах світу, повсюдно зазнали фінансової кризи.

Зрештою на початку XXI ст. усі держави світу розпочали пенсійні реформи, у тому числі країни Європи та безпосередньо Україна. Нова пенсійна реформа в Україні 2011 року  мала на меті скорочення дефіциту державного Пенсійного фонду.

Законом уведено ІІ рівень пенсійної системи (накопичувальна пенсійна система (фонд), яка полягає в перерахуванні страхових внесків до індивідуального накопичувального пенсійного рахунку особи).

Унесено низку змін до 22 законодавчих актів, у тому числі Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», «Про прокуратуру», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну службу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів».

Законом пенсійний вік для жінок підвищено до 60 років, страховий стаж підвищено до 30 років для жінок і до 35 — для чоловіків. Пенсійний вік чоловіків-держслужбовців підвищено до 62 років. Установлено максимальний розмір пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (нині — 8940 грн.). Також Закон зменшує з 90% до 80% заробітну плату для нарахування пенсій для держслужбовців.

Також законом передбачено створення приватних пенсійних фондів тощо.

На 2011 рік в Україні було 13,7 мільйона пенсіонерів і 14,4 мільйона працюючих громадян — тобто на 88 пенсіонерів припадало 100 осіб, що сплачують пенсійні внески. Якщо все залишати без змін, то, за словами С. Тігіпка, в 2025 році один працюючий утримуватиме одного пенсіонера, а 2050 року вже буде 125 пенсіонерів на 100 працюючих.

Тому необхідно було впровадити масштабні зміни до законодавства з метою збалансувати доходи і видатки Пенсійного фонду.

Засадничі положення реформи:

• запровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення (накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування);
• збільшення бази для нарахування єдиного соціального внеску;
• врегулювання пенсійного забезпечення держслужбовців: обмежити максимальний розмір пенсії; для обчислення пенсії зменшити з 90 до 80 відсотків заробітну плату держслужбовців, яка є базою для призначення цих пенсій;
• для працівників бюджетної сфери з метою покращення умов їх пенсійного забезпечення при виході їх на пенсію запровадити одноразову допомогу у кратному розмірі призначених їм пенсій;
• збільшити період перебування на військовій службі для військовослужбовців;
• збільшити пенсійний вік і страховий стаж

 Такі реформи спрямовані на зменшення сфери відповідальності держави за пенсійне забезпечення і розширення та впровадження приватних пенсійних систем, які, у свою чергу, спрямовані на збільшення особистої відповідальності працівника за своє майбутнє пенсійне забезпечення шляхом заощадження коштів “на старість” на спеціальних рахунках у пенсійних фондах (державних чи недержавних) або інших фінансових установах. Суттю приватних систем є накопичувальний метод, проте реалізується він у різних державах по-різному. Проблеми диференціації насамперед стосуються співвідношення державного та приватного пенсійного страхування; ролі держави у всій системі пенсійного забезпечення; управління недержавними пенсійними системами.

Але на мою думку держава впроваджуючи реформу  вжиття не врахувала складні демографічні проблеми. Протягом останніх дванадцяти років населення України зменшилося майже на 4,5 млн осіб. Якщо в 2000 р. населення України було близько 50 млн осіб, то за останнім переписом у грудні 2013 р. — приблизно 48 млн. осіб. Зросла смертність, зокрема серед людей працездатного віку. Тільки січень-грудень 2013 року чисельність населення скоротилась на 126,8 тис. осіб (2,8 на 1000). Міграційний приріст за цей період становив 31,9 тис. осіб (прибулих 54,1 тис., вибулих 22,2 тис.). Природне скорочення становило 158,7 тис. осіб (народжених — 503,7 тис., померлих — 662,4 тис.).

Таким чином, серед негативних наслідків пенсійної реформи можна виділити, зокрема, наступне: працюючим пенсіонерам зменшили пенсії; реальний дефіцит бюджету Пенсійного фонду 2012 року збільшився і склав 27,2 млрд. грн.; збільшується залежність Пенсійного фонду від держбюджету; внаслідок збільшення пенсійного віку до пенсії доживає менше громадян; почастішали судові спори Пенсійного фонду з пенсіонерами про перерахунок пенсій; в Україні одні з найвищих соціальних відрахувань у світі.

 

 

 

 

 

 

2.Структура системи пенсійного забезпечення та законодавче забезпечення

Реформування пенсійної системи на засадах пенсійного страхування є логічним продовженням та складовою економічних реформ у країні, послідовною реалізацією раніше прийнятих рішень і відповідає вимогам ст. 46 Конституції України; положенням Концепції соціального забезпечення населення України; Основам законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; Указу Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні».

Указані документи передбачають зміну пенсійної системи та запровадження пенсійного страхування в Україні.

В Україні історично склалась однорівнева система пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою. За ринкових умов вона не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв’язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку. Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої й затяжної соціальної напруженості.