Соціологія не може існувати

Соціологія не може існувати, не видобуваючи  емпіричну інформацію різного плану - про думку виборців, рейтингу президента, сімейному бюджеті, професійному престижі, рівні розлучень, кількості безробітних. Узагальнюючи дані в статистичні  таблиці, і виводячи закономірності, соціолог, в кінцевому рахунку, будує  наукову теорію, що допомагає глибше пояснити реальний світ і передбачити  майбутні події.

ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ - дослідження, орієнтовані на збір та аналіз первинних  даних, проведений за певною програмою  і з використанням правил наукового  висновку.

Етапи дослідження: а) підготовчий, розробка програми; б) збір інформації (польовий етап); в) обробка отриманих даних, г) аналіз даних.

Програма дослідження передбачає вирішення цілої низки завдань:

1) формулювання проблеми;

2) визначення мети і завдань  дослідження;

3) ; визначення об`єкта і предмета  дослідження;

4) створення вибірки;

5) попередній системний аналіз  об`єкта дослідження;

6) формулювання робочих гіпотез;

7) створення інструментарію дослідження;

9) проведення пілотажного дослідження

Формулювання проблеми, визначення цілей і завдань дослідження

Вихідним пунктом всякого дослідження  є постановка проблеми, а саме, усвідомлення проблемної ситуації і подальше концептуальне  оформлення проблеми дослідження.

У широкому, філософському сенсі  слова проблема - це протиріччя між  потребами розвитку об`єкта та його сучасним станом.

Проблемна ситуація є специфічний  стан об`єкта соціологічного дослідження, вона характеризується сукупністю реальних життєвих протиріч.

Проблема дослідження - це наукова  модель проблемної ситуації.

СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА-існуюча  в самій реальності, в навколишньої життя суперечлива ситуація, що носить масовий характер і зачіпає інтереси великих груп або соціальних інститутів

Мета конкретного  соціологічного дослідження - це загальна спрямованість дослідження. Рішення тієї чи іншої проблеми завжди спрямоване на досягнення тих чи інших конкретних цілей і завдань.

Завдання  конкретного соціологічного дослідження - це сукупність конкретних цільових установок, спрямованих на аналіз і вирішення проблеми. Завдання дослідження містить основні і неосновні (додаткові) вимоги до аналізу проблеми.

Традиційно розрізняють  теоретичний і емпіричний об`єкти дослідження. Теоретичний об`єкт  дослідження є фрагмент об`єктивної реальності, який піддається нашому дослідному розгляду.

Емпіричний об`єкт може не збігатися з теоретичним, оскільки він визначається, головним чином як носій інформації про досліджуваної проблеми. Прагнучи отримати первинну інформацію про проблемну ситуацію, соціолог звертається до її носіїв. Емпіричний об`єкт - це те, що безпосередньо вивчається в процесі дослідження і розглядатися як інформаційне джерело.

Предмет дослідження включає в себе сторони, властивості об`єкта, які в найбільш повному вигляді висловлюють досліджувану проблему і підлягають вивченню. Причини, по яких батьки орієнтують дітей на певну спеціальність - предмет дослідження.

 

 

1. Поняття соціальної  групи та її характерні ознаки.

2. Види соціальних груп.

3. Соціальні групи та  колективи.

4. Соціальна група та  соціальний інститут. Соціальна  організація.

5. Референтна група.

Поняття соціальної групи та її характерні ознаки

Основним елементом соціальної структури суспільства є соціальна  група. Питання теоретичного та емпіричного  аналізу соціальних груп набуває  особливої актуальності в період трансформаційних процесів. Структурна композиція демократичних держав із розвиненою ринковою економікою не відповідає соціальній структурі пострадянських суспільств, що зумовлює теоретичний  та практичний аспект актуальності цієї проблеми. Дослідження соціальної диференціації  суспільства та виокремлення соціальних груп, їх типологія мають свою наукову  традицію. Ще Аристотель вживав поняття "група". Т. Гоббс перший визначив групу як певну кількість людей, об'єднаних спільним інтересом або  спільною справою. Класики соціології Е. Дюркгейм, Г. Тард, Г. Зімель, Л. Гумплович, Ч. Кулі, Ф. Тьонніс та інші звертаються  до аналізу соціальної групи та здійснюють перші спроби створення соціологічної  теорії груп у вигляді двох напрямків: у першому випадку проблема груп вирішувалася шляхом співвіднесення групових процесів з індивідуальними, а в  другому - "визнанням існування  певного "містичного групового зв'язку", що має незалежну "реальність саму по собі""^*90.

*90: {Антипина Г. С. Группа  социальная // }

Цією проблемою займалися  Р. Мертон, Т. Парсонс, Ян Щепанський, О. ІПкаратан, Т. Заславска, Н. Загоруйко, І. Таганов, С. Клімова, С. Макеєв та інші.

Поняття соціальної групи  та її характерні ознаки

Соціальна група - "сукупність людей, що мають загальну соціальну  ознаку й виконують суспільно  необхідну функцію в загальній  структурі суспільного поділу праці  й діяльності"^*91.

*91: {Там само. }

Ян Щепанський окреслює соціальну  групу як певну кількість осіб (не менше трьох), які пов'язані  системою відносин, що регулюються  соціальними інститутами, мають  спільні цінності та певний принцип, що забезпечує їх відмежування від  інших груп^*92.

*92: {Щепанский Ян Элементарные  понятия социологии. - М., 1969. - С. 117-118.}

Поняття соціальна група  виступає як родове щодо понять "соціальний клас", "прошарок", "нація", "колектив" "верства", а також  стосовно етнічних, релігійних, демографічних  та інших спільнот, тому що фіксує соціальні  відмінності між спільнотами, що виникають у процесі поділу праці та діяльності на основі ставлення до засобів виробництва, характеру праці, професії, освіти, національності, місця проживання тощо. ^*93

*93: {Антипина Г. С. Группа  социальная // }

Індивід одночасно належить до різних соціальних груп. Розподіл індивідів  на групи за однією з ознак одночасно  зумовлює внутрішній поділ групи  за іншими критеріями. Наприклад, виокремлення жителів міст та сіл дає підстави для продовження диференціації  на прошарки кваліфікованих та некваліфікованих працівників, що утворює додатковий (похідний) внутрішній поділ груп.

Соціальна група не є простою  сумою індивідів. Вона набуває специфічних  ознак, що не можуть бути зведені до суми якостей її складових. Великі соціальні  групи складаються з індивідів  із подібними соціальними статусами. Тут поєднується як особистісний, так і надособистісний рівні  аналізу. Соціальні групи мікро- та мезорівня об'єднані спільністю стійких та відновлюваних властивостей. На основі притаманних їм властивостей соціальні групи виконують певні  функції, без яких не могли б існувати та відновлюватися. Як елементи соціальної структури соціальні групи наявні в певній досяжній для аналізу  та спостереження кількості. Але  нескінченними є зв'язки та взаємодія  соціальних груп. їх композиція робить соціальну структуру сутнісною  характеристикою конкретно-історичного  соціального організму. А визначальний у ній - характер взаємозв'язку елементів.^*94

*94: {Шкаратан О. И., Сергеев  Н. В. Реальные группы: концептуализация  и эмпирический расчет // Общественные  науки и современность. - 2000. - №  5. - С. 33-45.}

Ян Щепанський зазначає, що для виникнення соціальної групи  необхідно не менше трьох осіб, що забезпечує наявність системи  соціальних відносин; внутрішню організацію, тобто інститути, системи контролю, зразків діяльності.

Група повинна мати власні цінності, ідеї, норми, які необхідні  для виникнення та розвитку почуття  групової єдності та приналежності (зокрема через усвідомлення групової солідарності, що виражається словом "ми").

До принципів відособлення, що дозволяють вирізняти одну групу  від іншої, Ян Щепанський відносить: ідеологію, ціль, проживання на певній території, володіння певними матеріальними  цінностями, виконання певних ритуалів, мову тощо. Принцип відособлення - це основа ідентичності групи. Об'єднання, які не мають внутрішньої організації, Ян Щепанський не відносить до соціальних груп. Тому соціальними групами він  не вважає:

o Пари чи діади - в контактах, які виникають, вирішальне значення відіграють риси особистості.

o Соціальні кола - сукупності осіб, що постійно контактують, але не мають чіткого принципу відособлення та внутрішньої організації'. Коло менше впливає на поведінку своїх членів, в ньому відсутня чітка система контролю. Наприклад, контактне коло, коло друзів чи колег.

Натовп, публіка, аудиторія - масова спільнота (квазігрупа) - реально існуюча  сукупність осіб, що випадково об'єднані спільними умовами  існування, але не мають стійкої, усвідомленої спільної мети взаємодії. Отже, за Щепанським, такі об'єднання не належать до соціальних груп^*95.

*95: {Щепанский  Я. Элементарные  понятия социологии. - М., 1969. - С. 117-118.}

Для соціологічного аналізу соціальної групи велике значення має поділ їх на реальні та номінальні (які ще називаютьстатистичними) та з'ясування ознак реальності.

Номінальні  групи - це сукупності, які виокремляються за кількома ознаками, що має значення для  цілей конкретного  соціологічного дослідження (наприклад, групи за віком, статтю, місцем проживання, рівнем доходу або  сукупністю кількох  вимірюваних ознак). Номінальні групи  не передбачають обов'язкових  і, тим паче, безпосередніх  зв'язків між індивідами, що належать до цих  соціальних груп, та не розкривають сутнісний  бік відносин, що пов'язує індивідів. Наприклад, до жителів  міста Києва належать ті, які офіційно зареєстровані, але  не обов'язково проживають в місті.

Реальні групи - групи, які  вирізняються за сукупністю ознак, що відображають характер реальних відносин у суспільстві. Наприклад, городяни - це люди, які  живуть у місті  та ведуть міський  спосіб життя, з високою  щільністю людських контактів, переважанням анонімності та формалізованості у спілкуванні, з  різноманітною трудовою та дозвілевою діяльністю, зайняті переважно  в індустріальній та інформаційній  сфері та інше. При  такому підході номінальна (статистична) група "жителі міста" лише частково збігається з реальною та відповідає критерію урбанізованості^*96.

*96: {Шкаратан  О. И., Сергеев Н.  В. Реальные группы: концептуализация  и эмпирический  расчет // Общественные  науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

За М. Шаповалом, соціальні  групи поділяються  не лише на реальні  та статистичні, а  й на фіктивні - сукупність нереальних, неіснуючих одиниць. Наприклад, ангели, "рай", грішники, лісовики, русалки, відьми, утопічні "суспільства"^*97.

*97: {Шаповал  М. Загальна соціологія. - К., 1996. - С. 29-39.}

Шкаратан  О. та Сергєєв Н. щодо показників реальності соціальної групи  насамперед зазначають, що реальні соціальні  групи постають "суб'єктами та об'єктами реальних соціальних відносин (влади, експлуатації та ін.). Вони володіють: потребами  й інтересами, які  можна виміряти; загальними соціальними нормами; загальними цінностями; взаємною ідентифікацією; подібною мотивацією; символами; стилем життя. Для них характерні самовідтворення, відмінна від інших груп система соціальних зв'язків".^*98

*98: {Шкаратан  О. И., Сергеев Н. . Реальные группы: концептуализация  и эмпирический  расчет // Общественные  науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Номінальна  група може перетворитися  на реальну за умови  об'єднання, створення  асоціації, формування системи цінностей  та самосвідомості^*99. Основними системоутворюючими характеристиками, що перетворюють номінальну групу на реальну, є потреби та інтереси. Інтереси (соціально обумовлені потреби) виникають стихійно, можуть усвідомлюватися чи ні, визначають поведінку людей, які входять до відповідних спільнот, роблять схожим їхній стиль та спосіб життя, міжособистісні взаємозв'язки та установки, що дозволяє членам групи ідентифікувати своїх та чужих, навіть не усвідомлюючи власну приналежність до цієї групи. До сутнісних характеристик групи належить також ціннісна та нормативна система, яка регулює поведінку індивідів.

*99: {Гавриленко  І. М. Соціологія. Кн. 1. Соціальна статика:  Навч. посіб. - К., 2000. - С. 134-185.}

Учені поділяють позицію  відомого соціолога  П. Бло, який вважає, що група - це сукупність, члени якої більше взаємодіють один з одним, аніж із представниками зовнішніх щодо них  груп. Це не обов'язково прямий безпосередній  контакт, як у малій  групі. Дружбі, коханню  можуть стати на перешкоді  належність до різних соціально-економічних  груп та сприяти - належність до одного й того самого класу, етнічної групи.^*100

*100: {Шкаратан  О. И., Сергеев Н.  В. Реальные группы: концептуализация  и эмпирический  расчет // Общественные  науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Реальна соціальна група  має внутрішню  структуру: ядро (або  кілька ядер) та периферію. В ядрі концентрація сутнісних характеристик  групи найбільша, на периферії - найменша. Індивіди, що належать до ядра групи, найбільш повно відображають усі соціальні  риси групи (характер діяльності, потреби, інтереси, цінності, норми, установки). Немає  ядра - немає групи. Ядро відносно стійке соціальне утворення. Воно може зникнути за певних обставин (зникає певний вид діяльності) або трансформуватися, набувши нових  якісних ознак. Однак  темпи змін одних  соціальних груп зазвичай збігаються з темпами  змін у інших, а  отже, зберігається характер міжгрупових  відносин та "соціальна  дистанція" щодо інших  груп. Сама соціальна  група не зникає, а лише видозмінюється, водночас склад її ядра беззупинно змінюється за рахунок соціальної мобільності та демографічних  факторів.

Ядро  соціальної групи  не перетинається  з ядрами інших  груп - це системна якість групи. На емпіричному  рівні найбільш яскраво  це проявляється в  діях (їх формах та інтенсивності), типових лише для  представників цієї групи. Системні якості соціальної групи  набуваються протягом тривалого часу. Властивості  соціальної групи  не зводяться до сукупності властивостей індивідів, що входять до її складу, а випливають із аналізу конкретного  суспільства та розкривають  місце групи в  системі суспільних відносин, функції, історичні  реалії та перспективи^*101.