Соціологія політики як галузева соціальна теорія

План

 

 

1)Вступ

2)Об’єкт і предмет соціології політики.

3) Історія  політичної соціології.

4) Підходи політичної соціології.

5) Проблематика політичної соціології.

6)Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Політичні відносини, політична  сфера с одними з основних відносин (поряд із економічними, правовими, соціокультурними), зумовлених історичним розвитком суспільства, в котрі  люди включені у процесі життєдіяльності. Протягом всієї історії людство  ідентифікувало себе через сферу  соціокультурних, економічних, політичних та правових відносини.

Політичними відносинами  називатимемо ті відносини між класами, націями, соціальними прошарками, соціальними  інституціями та іншими соціальними  групами, ядром котрих є проблема застосування, утримання і використання влади.

Основу політичного життя, політичних відносин становить політика - найважливіший фактор природно-історичного  процесу (сфера цілеспрямованих  відносин), що загально організовує  і регулює діяльність суспільства.

Роль політики у суспільстві  зумовлена тією її властивістю, що політика має всеохоплюючий характер, здатна впливати практично на будь-які сторони  життя суспільства, елементи, відносини, починаючи від держави і закінчуючи індивідуальними рисами характеру  людини.

Політика -  специфічна галузь людської діяльності, в якій знаходять  вияв відмінності інтересів соціальних груп, класів, націй. Вони стикаються, протиставляються або збігаються, що в кінцевому  підсумку приводить до зіставлення  позицій і пошуку способів, які  забезпечують узгодженість цих інтересів. Це і співкоординація даних інтересів, їх підпорядкування більш значущим, що в врешті-решт породжує владні відносини. А здійснення влади - це основний зміст  політики. Саме ця особливість тісно  пов'язує політичну сферу із правовою. Надалі більш доцільно говорити не про суто політичні відносини, а  політико-правові, що вказує на органічну  єдність політики та права.

Політична система (як узагальнена  система відносин) вивчається багатьма науками. Філософія досліджує політику як своєрідний феномен світового  розвитку і компонент та продукт  людської цивілізації. Політологія, як одна із найголовніших наук про політику, акцентує основну увагу на вивченні політики як цілісного об'єкта з  притаманними їй закономірностями владних  відносин і політичних механізмів їхньої дії. Правова наука займається вивченням  галузі правових та державних норм та інституцій на їх стику. Психологія орієнтується на дослідження психологічних  механізмів та стереотипів політичної поведінки людей, їх груп. Історія  цікавиться питаннями послідовно-хронологічного збирання і опису емпіричних фактів політичних подій, ролі у політичних процесах видатних людей, розвитку та формування політичних інститутів, ідей. Соціологія ж в основному аналізує діяльність суспільства в політичній сфері.

 

 

 

 

 

 

1) Об’єкт і предмет соціології політики.

Соціологія політики — це галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів та політичний лад, соціальні засади політичних і державних інститутів, функціонування політичної свідомості та політичну поведінку.

Предметом соціології політики є соціальний механізм влади та її вплив у суспільстві на різних етапах його розвитку та функціонування. Саме вивчення механізму трансформації  соціального у політичне відрізняє  соціологію політики від інших наук про політику.Предмет соціології політичних відносин ще не має точного  визначення, яке було б загальновизнаним. Ще й сьогодні тривають дискусії щодо альтернативної назви "політична  соціологія" та співвідношення її із "соціологією політики". Виникає  потреба розмежування понять "політична  соціології" та "соціологія політики". Завдання соціології політики полягає  у конкретному аналізі змісту політики та політичної діяльності різноманітних  соціальних груп. Соціологія політики - це галузь політики, яка вивчає взаємовідносини  політичної сфери та інших сфер життя, політичних інститутів та інших соціальних інститутів. Соціологія політики займається вивченням закономірності соціально-політичної сфери і охоплює ту галузь економічних  та політичних відносин, де соціальних цілей досягають політичними  засобами. При цьому політична  соціологія здебільшого розглядається  як зорієнтована на розкриття проблеми ставлення суспільства до держави  та інститутів поділу і формування влади, що проявляється в спрямованості  політичної свідомості і політичної поведінки

Предметом якої виступають взаємовідносини  політичної сфери життя суспільства з іншими сферами суспільного життя, політичних інститутів з іншими соціальними інститутами. Предметом вивчення соціології політики виступають також політична свідомість і політична поведінка, політична культура і політична ідеологія, політичні процеси й, в цілому, діяльність індивідів і соціальних груп у сфері політики, механізми впливу їх на процеси функціонування влади

Соціологія політики має також  свої власні об'єкти: події, процеси, суб'єкти політичної сфери. Хоча об'єктом соціології політики можна вважати також  будь-які об'єкти економічної, правової, культурної, духовної та інших сфер суспільства тоді, коли вони виступають на політичній арені, з метою чинити вплив на органи влади, як-от: страйки  робітників у 1990—1991 рр. з політичними  вимогами — скасувати Статтю в  Конституції СРСР, у якій йшлося про забезпечення у суспільстві  керівної ролі КПРС.

Суб'єктами соціології політики є  люди й організації, які є носіями  політичної (державної) влади або  прагнуть до неї. Статус суб'єкта політики не імманентний, тобто він не є  засадничо притаманний якомусь  індивіду чи соціальній спільноті. Кожен індивід або соціальна група є потенційними суб'єктами політики, але не кожен стає таким реально. Щоб стати політичним суб'єктом, людина чи соціальна група повинна практично засвоїти політичний досвід, усвідомити себе суб'єктом політичного процесу, виробити власну позицію в політичному процесі, а також свідомо визначити своє ставлення до світу політики, ступінь участі в ньому. Тобто суб'єктами соціології політики є як індивіди, так і соціальні спільноти, які самостійно виробляють і реалізовують такі програми дій, що націлені на досягнення певних політичних цілей.

 

Варто також зазначити, що соціологія політики слабко інституціалізована, зокрема це стосується й України. В сучаснійполіпарадигмальній соціології, як і в сучасній науці, виокремлення спеціальних наукових теорій, їх предметна сфера викликає багато дискусій. Тіснота міждисципліних зв'язків також спричиняє недосконалість означення методів, предмету, наукового статусу соціології політики. В цьому контексті найбільше суперечок існує в розмежуванні соціології політики та політології.

З метою конкретизації  дослідження даної галузі в структурі  соціологічного знання виділена окрема наукова галузь - соціологія політики (або політична соціологія, що іноді  ототожнюється) - галузева соціологічна теорія, галузь соціологічного знання, яка вивчає взаємозв'язки між суспільством та державою і політичними інститутами, соціальні механізми влади та їх реалізацію у суспільстві. Тут  вивчаються взаємовідносини політичної сфери з іншими соціальними інститутами  і проблемами, які безпосередньо  пов'язані із державою, політичними  партіями, суспільними об'єднаннями, рухами та ін.

Вважають, що соціологія політики утворилася на стику двох загальних  наук - таких, як політологія і соціологія, Однак, маючи практично одні і  ті ж елементи - складові вивчення діяльності політичних інституцій, організацій, політична  соціологія вивчає саме властиві їй предмети та об'єкти дослідження.

Політична наука починається  із держави і досліджує те, як держава впливає на суспільство; політична ж соціологія починає  вивчення із суспільства і досліджує, як воно впливає на державу (тобто  поділ і здійснення влади). Існують  різні точки зору, за якими протиставляється політологія і політична соціологія. Якщо політична наука досліджує  політичне життя суспільства  в усіх його багатополітичних проявах, то політична соціологія розкриває  відносини суспільства до держави, інститутів поділу та формування влади. А це проявляється у спрямованості  політичної свідомості та політичної поведінки. Політична соціологія концентрує увагу на особі як суб'єкті політичного  життя, як члена громадянського суспільства. У її полі зору перебуває проблема влади з погляду конкретної людини, а також соціології груп, верств, партій, громадських організацій.

Соціологія політики націлює  на вивчення сутності проблем влади, політичних прав та свобод, з погляду  конкретної людини як громадянина, а  також соціальних груп, організацій. Саме тому для соціології політики предметом особливої уваги с  особистість як предмет політики. Особливий інтерес викликає діяльність держави та партій, установ та організацій, які доповнюють її політичну сутність, діяльність її громадських об'єктів, організацій, які частково виконують  політичні функції.

Політична соціологія має  відповісти на запитання: як політична  реальність, система владних відносин, права та свободи усвідомлюється індивідом, соціальними групами  і прошарками, партіями та громадськими організаціями. Це, у свою чергу, дає  можливість скласти уявлення, як громадянське суспільство взаємодіє з політичними  інститутами, структурами. Соціологія політики ж окреслюється вивченням  взаємозв'язку політичних сфер та інститутів з розвитком політичної структури  суспільства, форм суспільно-політичної діяльності, громадської думки, партій у системі влади.

Завдання соціології політики полягає у конкретному аналізі  політики та політичної діяльності різних соціальних груп, у дослідженні характеру  їхніх політичних інтересів та відповідних  відносин, змісту діяльності політичних інститутів, у вивченні політичних рухів, поведінки та свідомості мас.

 

2)Історія  політичної соціології

Соціологія політики, будучи частиною соціології, має з нею  багато в чому спільну історію. Цим  зумовлені контури еволюції її основних ідей і такі фактори як: періодизація, чинники розвитку, персоналії провідних дослідників, ряд особливостей подальшого теоретичного шляху. Історію соціології політики ділять на три періоди: протосоціологічний етап (до середини XIX ст..), класичний етап(ІІ половина XIX — до становлення соціології політики, початок ХХ ст. — власне, становлення соціології політики) і сучасний етап. Така періодизація сумісна і з історією соціології, і з етапами розвитку політології.

Протосоціологічний  етап 

Кінець XVIII — початок XIX ст. ознаменував перехід європейських країн в капіталістичну епоху. Це породжувало нові соціальні та політичні феномени. На цьому тлі з'являється політекономія як відображення інтенсифікації товарообміну, становлення машинного виробництва, зрушень в соціальному складі суспільства. Слідом за сферою економіки наукова думка звернулася до суспільства, політики, які колись були виключно компетенцією верховної влади. Нові наукові конструкції, що здавалися сучасникам величними, в соціальній і політичній сферах з'явилися після відчутних ударів, нанесених монархічним «старим режимам» ряду країн. Слідом за Наполеонівськими війнами і Реставрацією Бурбонів публікуються праці утопічних соціалістів.

На цьому етапі важливими  видаються праці Анрі Сен-Сімона та його учня Огюста Конта, що заклали підвалини науковості для суспільствознавства в цілому, і для соціології політики зокрема. Дотримуючись методології утопічних соціалістів, їм вдалося сконструювати універсальну класифікацію наук, побудовану на принципах соціального номіналізму (всупереч, соціальному реалізму попередників) та позитивізму (орієнтація на отримання об'єктивного, точного знання про суспільство, практична спрямованість). Як підсумок із їхньої класифікації виводився ідеальний політичний устрій суспільства підпорядкований елітам науковцій-соціологів.

Класичний етап 

Ідея Огюста Конта дали почин наступному етапу в соціологічній історії, а також появі нових універсальних систем з політичного перетворення суспільства. В цьому контексті варто приділити увагу внеску Карла Маркса в політичну і соціальну думку, який пов'язаний з аналізом суспільного виробництва, класів, класового панування і провідної ролі економічного фактора в житті суспільства. Його ідея про історичний процес як зміну суспільно-економічних формацій в багато чому плинула на подальшу історію соціальних наук, в тому числі й соціології політики. Крім того, Марксом було виділено ряд цінних категорій. Зокрема таких як громадянське суспільство і політичне суспільство, що дозволяє розмежувати політичну соціологію і політичну науку (політологію): перша переважно вивчає громадянське суспільство, друга — суспільство політичне.

До кінця XIX ст. соціологи вже почали розробляти проблеми політичного процесу, але ще в рамках жорсткого лінійногодетермінізму, ньютонівського типу науковості. Варто також зазначити про становлення соціальної статистики як майбутнього методу політичної соціології. В цьому плані найбільше розвивалася Англія ІІ половини XIX ст. Це було пов'язано з реформізмом, з спробами зміни стану найбідніших верств та з вивченням феноменів бідності.

Визначилися зміни в питанні  співвідношення суспільства та держави, природи влади. Особливе місце належить працямАлексіса де Токвіля (1805–1859), який показав владу в США як реалізацію ідеї суспільного договору, консенсусу заради реалізації цінностей. Це стало значною частиною англосаксонського внеску в політичну соціологію, бо відкривало шлях соціологічному освоєнню суспільства відмінного від традиційних європейських монархій. За Токвілем, асоціації громадян могли створювати націю та державу «знизу».

Становлення соціології політики 

До початку ХХ ст. в  частині світу, де відбувалася модернізація, відбувся перелом в розвитку знань про суспільство. В загальній соціології він відбувся до Першої світової війни, їй тепер треба було відповідати на зрослу масовізацію суспільства і наростання ролі суспільних низів (наприклад, виникнення масових політичних партій). Наслідком стала активна диференціація соціологічних досліджень, в тому числі поява соціології політики.