Адміністративні суди в Україні: становлення та перспективи розвитку

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА  ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

 

 

 

 

 

 

Свида Олексій Георгійович

 

 

УДК 347.998.85 (477)

 

 

 

Адміністративні суди в Україні:

становлення та перспективи розвитку

 

 

 

 

 

Спеціальність 12.00.10 - судоустрій;

прокуратура та адвокатура

 

 

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

 

 

 

 

Одеса – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

 

 

 

Науковий керівник  кандидат юридичних наук, професор

ПОЛЯНСЬКИЙ Юрій Євгенович,

Одеська національна  юридична академія,

професор кафедри організації  судових

та правоохоронних органів

 

 

Офіційні опоненти:  доктор юридичних наук, професор

РУДЕНКО Микола Васильович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри правосуддя;

 

кандидат юридичних  наук, професор

МАРОЧКІН Іван Єгорович

Національна юридична академія України 

імені Ярослава Мудрого,

завідувач кафедри організації  судових  
    та правоохоронних органів

 

 

Захист відбудеться «___» березня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23.

 

 

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 2.

 

Автореферат розісланий  13 лютого 2008 р.

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради             П.П. Музиченко 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. В останнє десятиліття XX століття в нашій країні відбувся відчутний прорив у юридичному забезпеченні прав людини, яке багато в чому стало відповідати європейським стандартам. Створюється механізм, що гарантує і забезпечує право людини на судовий захист. У цивілізованому суспільстві суду належить центральне місце у всій правовій системі. Саме суд має уособлювати справжнє право і справедливість. Конституція України (ст. 55) передбачила, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб. Ефективність судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у їхніх конфліктах з владними структурами значно підвищується із запровадженням судової спеціалізації при розгляді справ, що виникають з публічно-правових відносин. Україна обрала оптимальний варіант розв’язання адміністративних спорів – шляхом формування в системі судів загальної юрисдикції підсистеми адміністративних судів. Їх запровадження сприятиме розвитку Української держави як демократичної та правової, якою вона проголошена в ст. 1 Конституції України.

Все це свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи, присвяченої  дослідженню адміністративних судів  в механізмі захисту прав і свобод. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних для розвитку судової системи України.

При написанні роботи враховувався ступінь дослідженості інституту  адміністративної юстиції. Вагомий  внесок у розвиток його теоретичних і практичних основ внесли: українські науковці: В. Авер’янов, О. Бандурка,  
В. Беляневич, Ю. Битяк, В. Бойко, Ю. Георгієвський, І. Голосніченко,  
С. Ківалов, І. Коліушко, І. Марочкін, А. Колодій, Р. Куйбіда, О. Константій,  
М. Косюта, В. Кривенко, А. Неугодніков, А. Осадчий, Ю. Педько, Ю. Полянський, Д. Притика, П. Рабінович, Г. Рижков, А. Руденко, В. Стефанюк, В. Тимощук, М. Тищенко, О. Угриновська, Ю. Шемшученко, В. Шишкін та інші; російські дослідники: Д. Бахрах, А. Боннер, В. Дурнєв, А. Дьомін, А. Зєлєнцов,  
В. Квіткін, О. Кудінов, В. Лорія, Є. Мельникова, Н. Саліщева, С. Симонян,  
Ю. Старілов, Г. Хомяков, Д. Чечот, А. Шашкова, А. Шергін, М. Штатіна та інші; вчені з країн “далекого зарубіжжя”: Г. Абрахам, О. Бер, Г. Бребан, Д. Бурка,  
Г. Ведель, Ф. Гейде, Б. Копп, В. Мюллер, І. Ріхтер, О. Сервей, Р. Стюард та інші.

Зв’язок роботи з науковими  програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до перспективного плану наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави” відповідно до теми напрямку досліджень Одеської національної юридичної академії “Традиції та новації у сучасній українській державності та правовому житті” (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Метою дисертаційного дослідження  є розробка концептуальних положень, які визначають роль і місце адміністративних судів у судовій системі України.

Поставлена мета обумовила вирішення  таких завдань:

обґрунтувати об’єктивну потребу у розвитку підсистеми адміністративних судів, визначити їх сутність та основні завдання у реалізації принципу верховенства права в Україні у сфері публічно-правових відносин;

дослідити історико-правові тенденції  та основні фактори формування адміністративних судів на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій, їх становлення в період національно-визвольної революції 1917–1920 рр., в радянський період та на сучасному етапі;

розкрити принципи організації  та діяльності адміністративних судів з урахуванням специфіки їх функціонування;

визначити межі юрисдикції адміністративних судів та висловити міркування щодо поділу їх компетенції з Конституційним Судом, загальними та господарськими судами України;

сформулювати основні вимоги до кадрів адміністративних судів і внести пропозиції з вдосконалення кадрової роботи в цій сфері;

висвітлити основні проблеми забезпечення діяльності адміністративних судів;

на базі проведеного дослідження  сформулювати основні положення  і пропозиції з вдосконалення законодавства та юрисдикційної діяльності адміністративних судів.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані зі створенням, організацією та діяльністю адміністративних судів.

Предмет дослідження – правовий статус адміністративних судів у системі судів загальної юрисдикції, принципи їх діяльності і компетенція, організаційні проблеми становлення та діяльності підсистеми адміністративних судів в Україні та перспективи їх подальшого функціонування.

Методологічна основа дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження при підготовці роботи використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

За допомогою універсального діалектичного  методу проблеми організації та діяльності адміністративних судів розглядаються  в усій їх складності та суперечливості, визначаються шляхи розв’язання цих суперечностей у процесі переходу судової системи України до якісно нового стану. Історичний метод дослідження дав змогу показати об’єктивну закономірність запровадження адміністративних судів. Компаративний метод використано для співставлення організаційної структури і практики діяльності адміністративних судів України та інших держав з розвинутими демократичними і правовими традиціями. За допомогою спеціально-юридичного методу і методу системного аналізу, а також логіко-правового методу автор дослідив зміст окремих норм законодавства, які стосуються теми дисертації, в їх системному зв’язку, статистичного методу – кількісні показники процесів, що відбуваються у судовій системі, соціологічного методу – для вивчення і узагальнення  
думок професійних суддів та пересічних громадян з актуальних питань проведення судово-правової реформи в Україні та стосовно запровадження адміністративних судів. У процесі дослідження використовувались також інші наукові методи, в їх взаємозв’язку й взаємозалежності, що сприяло забезпеченню всебічності, повноти й об’єктивності дослідження, переконливості та істинності наукових результатів.

Наукова новизна одержаних  результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим монографічним дослідженням після запровадження адміністративних судів, у якій у комплексі висвітлюються актуальні питання переважно судоустрійного характеру у взаємозв’язку з загальними проблемами судочинства. Обґрунтовується, що адміністративні суди є одним з атрибутів правової держави, а їх запровадження відповідає провідним тенденціям розвитку держави і права сучасних цивілізованих країн.

На підставі одержаних  у процесі дисертаційного дослідження  результатів на захист виносяться такі положення:

вперше:

здійснено авторську  періодизацію вітчизняної історії  становлення і розвитку адміністративних судів для підтвердження об’єктивної  потреби їх існування в сучасній державі;

пропонується здійснити  поступову, в міру визрівання необхідних умов, побудову мережі місцевих та апеляційних адміністративних судів за зразком загальних; відмовитись уже зараз від використання терміну “окружні адміністративні суди” з заміною його на “місцеві адміністративні суди”;

щодо поділу компетенції  між Конституційним Судом України і адміністративними судами зроблено спробу довести, що Конституційний Суд має розглядати конституційність правових актів у разі, коли норми Конституції України можуть застосовуватись як норми прямої дії, а в разі, коли механізм їх дії розкривається в нормах поточного законодавства, спори про законність актів, в тому числі і тих, які видаються вищими органами влади, мають становити компетенцію адміністративних судів;

з метою уточнення  компетенції адміністративних судів  пропонується надати їм право визнавати неконституційними акти суб’єктів владних повноважень, що не віднесені до компетенції Конституційного Суду України  
та з цією метою на початку п. 2 ч. 2 ст. 171 КАСУ включити слово “конституційності”;

вирішення юрисдикційних  конфліктів між адміністративними та іншими судами пропонується віднести до компетенції Верховного Суду України та доповнити з цією метою ч. 2 ст. 47 Закону України “Про судоустрій України” пунктом 1-1 “розглядає спори з приводу компетенції між судами різних судових юрисдикцій”;

запропоновано викласти ч. 2 ст. 241 КАСУ в такій редакції: “Спори щодо визначення компетенції між судами різних юрисдикцій або неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої ж норми закону вирішуються колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат та Військової судової колегії Верховного Суду України. Судовий склад спільного засідання палат та Військової судової колегії формується головами відповідних палат та Військової судової колегії у рівній кількості. Головують на спільних засіданнях по черзі голови відповідних судових палат та Військової судової колегії”;

обґрунтовано потребу  закріпити в КАСУ право юридичної  та фізичної особи звертатися до адміністративного  суду, який визнав неправомірними рішення, дію чи бездіяльність, з позовом про відшкодування шкоди, якщо суд з тих чи інших причин не зміг одразу вирішити цього питання або якщо шкода, завдана неправомірною діяльністю суб’єкта владних повноважень, була встановлена пізніше;

з метою звільнення адміністративних судів від невластивої їм функції перевірки правових актів не предмет недоцільності, неекономності, неефективності пропонується викласти ч. 2 ст. 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” так:

“Розпорядження голови державної адміністрації скасовуються:

в разі їх невідповідності  Конституції України, законам України, іншим актам законодавства, також  з мотивів їх недоцільності, неекономності, неефективності – Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою  місцевої державної адміністрації вищого рівня;

в разі їх невідповідності  Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства –  в судовому порядку відповідно до норм адміністративного судочинства”;

виходячи з аналізу  ч. 2 ст. 15 КАСУ, обґрунтовується право учасників процесу звертатися рідною мовою не лише усно, а й у письмових документах;

внесено пропозицію відокремити  у КАСУ принцип фіксації судового засідання технічними засобами від  принципу гласності;

удосконалено:

на основі системного аналізу положень адміністративно-процесуального, цивільного процесуального та господарського процесуального законодавства висловлені додаткові міркування щодо поділу компетенції між адміністративними судами та судами інших судових юрисдикцій, а також щодо змісту принципів судоустрою та судочинства стосовно організації і діяльності адміністративних судів;

набули  подальшого розвитку:

висновок про те, що в сучасних умовах України найоптимальнішим варіантом захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у їх взаємовідносинах із суб’єктами владних повноважень є поєднання адміністративного судочинства і прокурорського нагляду за додержанням законів структурами державної влади і місцевого самоврядування;

аргументація необхідності закріплення в Конституції України, в Законах України “Про судоустрій” та “Про статус суддів” положення, що суддями адміністративних судів можуть бути виключно особи з вищою юридичною освітою і додатковою спеціальною підготовкою у сфері державного управління;

теза щодо доцільності запровадження в судах психологічної служби.

Практичне значення результатів дослідження  полягає:

у правотворчій сфері  – для розвит96ку законодавства про судоустрій і адміністративно-процесуального законодавства;

в організаційно-управлінській  та правозастосовчій сфері – для удосконалення організації та діяльності адміністративних судів;

у науково-дослідницькій  сфері – для подальшого наукового  осмислення і розроблення проблем  правового регулювання організації  та діяльності адміністративних судів;