Правове регулювання часу відпочинку по трудовому праву

Актуальність теми в питанні відпочинку громадян в рамках, охоплюваних трудовим правом, на мій погляд полягає в наступному: по-перше, це право закріплено не тільки нормами трудового права, а в першу чергу в основному законі держави - Конституції. Організація праці і відпочинку в підприємствах різних форм власності, на жаль, не завжди відповідає нормам, зазначеним у законі. На мій погляд, особливо це стосується підприємств, що входять до сфери приватних.
В українському трудовому праві часом відпочинку визнається частина календарного часу, протягом якого працівники звільняються від виконання трудових обов'язків і можуть використовувати його на власний розсуд.

Вступ
Поняття та види часу вiдпочинку.
Перерви для харчування та годування дитини.
Щоденний (мiжзмiнний) вiдпочинок.
Щотижневий вiдпочинок (вихiднi днi).
Святковi та неробочi днi.
Правове регулювання роботи у вихiднi днi.
Поняття відпусток та їх види.
Порядок та черговість надання окремих видiв вiдпусток.
3.1 Щорічна основна відпустка.
3.2 Додаткова відпустка за роботу зі шкiдливими та важкими умовами працi.
3.3 Додаткова відпустка за особливий характер працi.
3.4 Іншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством.
4. Оплата вiдпусток.
Висновок
Список використаних джерел