Філософське осмислення біологічного і соціального в людині

Філософське осмислення біологічного і соціального в людині

Людина — об'єкт вивчення як філософії, так і багатьох соціальних наук. Але на відміну від інших галузей знання філософія вивчає те суттєве, що характерне для людини як природної і соціальної істоти.

Загальна постановка питання про розвиток людини включає в себе як суспільні, так і природні фактори. Історія розвитку суспільства дає нам величезний матеріал стосовно суспільного характеру сутнісних сил людини, але хоча там, де ми входимо в межі біологічного, наука і володіє багатьма фактичними даними, проте ще більше неясного в царині психології, етології, нейрофізіології і т.д. Це вимагає, з наукової точки зору, ґрунтовного його вивчення і пояснення.

(Людина з'являється у світ і вже з перших днів певним чином включається у сформовану систему суспільних відносин). Виходячи з цього, слід було б очікувати, що усі індивіди повинні бути більш-менш однаковими. Але, як писав ще на початку 70-х років академік М.П.Дубінін, існують генетичні відмінності у фізичному складі людини, нахилах, обдаруваннях, наявності спеціальних здібностей і т.д. І, звичайно, норми життя суспільства вимагають від кожного його члена такої поведінки, дій, поглядів тощо, які вона вважає найбільш доцільними, які найбільш відповідають функціонуванню цього суспільства, і в принципі так воно і є: яке суспільство, такі і його члени. Проте ми нерідко зустрічаємося з випадками разючої невідповідності дії окремих людей з його вимогами. Було б абсурдом, наприклад, вважати, що злочинність біологічно запрограмована в тих, хто порушує норми суспільного життя. Разом з тим, як вважають вчені-фізіологи, певні біологічні, психофізіологічні та інші особливості конкретно взятого індивіда можуть бути стимуляторами його злочинних дій.

Аналізуючи співвідношення біологічного і соціального в людині, більшість філософів схилялись до думки, що біологічне і соціальне при всіх їх взаємозалежностях є формами буття. В кожній з них діють специфічні закономірності, але беззастережним фактом є те, що культурологічне домінує над біологічним (Е.Фромм).

У суспільному житті люди постають не як біологічні, а як соціальні істоти, і місце людини в суспільстві визначається не природними даними, а належністю до певної соціальної групи, верстви, класу і т.д.

Виникнувши на біологічній основі, соціальне під впливом суспільних відносин стало у розвитку людини, її сутності провідним, визначальним. Вирішення проблеми співвідношення біологічного і соціального стану йде в пошуках реальної, конкретної їх взаємодії, яка здійснюється таким чином, коли одне і друге не ототожнюється і разом з тим не відривається одне від одного: не можна біологізувати суспільних явищ, як і не можна переносити суспільні характеристики на біологічні процеси, але це не виключає необхідності дослідження співвідношення біологічного і соціального в конкретній людині. Вчені, політики, діячі культури, ті, хто працюють у царині біологічних наук, прийшли до висновку, що не може бути повернення до будь-яких форм соціал-дарвінізму і взагалі різного роду біологізму. Людина створюється суспільством, вона — істота суспільна, соціальні умови є визначальними в її розвитку, поведінці і т.д. Але не можна заперечувати того, що немає ніяких природних детермінант існування людини. Беззаперечною істиною є те, що людина вийшла з тваринного стану, але її історія — це історія людини.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Библер B.C. Мышление как творчество. — М., 1975. — С.400.

3. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений.— М., 1989.