Процес управління дебіторською заборгованістю на прикладі ПрАТ «АПК-Інвест»

 

ВСТУП

 

 Останнім часом в нашій країні приділялося мало уваги проблемі управління дебіторською заборгованістю і запасами, бо правила гри, що склалися на українському ринку, дозволяли одержувати великий за західними стандартами прибуток за рахунок чинників, що не мають ніякого відношення до оптимізації обмежених ресурсів, що залучаються до виробництва. Проте часи отримання легкого прибутку пройшли і тому підприємства вимушені управляти дебіторською заборгованістю так, щоб, не зірвавши виконання виробничої програми, мінімізувати при цьому всі можливі витрати, пов'язані з покупкою і зберіганням.

 Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сьогодні є одним з першочергових і актуальних завдань, для вирішення якого потрібно провести дослідження в цій області.

 Метою даної курсової роботи є розробка на основі аналізу матеріалу пропозицій по підвищенню рентабельності основної діяльності ПрАТ "АПК-Інвест" за допомогою мінімізації поточних витрат по обслуговуванню виробничих запасів і мінімізації поточної дебіторської заборгованості.

Об'єктом дослідження  роботи є процес управління дебіторською заборгованістю на прикладі ПрАТ «АПК-Інвест».

 Предмет дослідження - це чинники, що впливають на ефективне управління дебіторською заборгованістю їх причинно-наслідкові зв'язки і методи управління ними.

 Робота складається з введення, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури.

Методологічна основа управління дебіторською заборгованістю викладена  в працях наступних учених: Гаджінського А. М., Добровольської О.В., Балабанова І.Т., Бланка І.А., Басюк Т.П. і інших.

Інформаційну  базу  дослідження  складають: дослідження вітчизняних  і зарубіжних фахівців у області  фінансового менеджменту і економіки  підприємства, практичні рекомендації фахівців з управління виробничими запасами і дебіторською заборгованістю, матеріали періодичного друку, дані бухгалтерської і фінансової звітності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

 

 

 1.1. Поняття, суть і види дебіторської заборгованості

   

У процесі  діяльності підприємство не завжди проводить  розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Дебіторська заборгованість відображається у формі  № 1 "Баланс" (втратила чинність 19.03.2013р.) у складі активів. Активи підприємства — це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті погашення такої заборгованості розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно, дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли є ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати

Згідно  з П(С)БО дебіторська заборгованість поділяється на довго- і короткострокову.

Довгостроковою  дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П(С)БО 2 "Баланс" дається визначення операційного циклу — це проміжок часу між придбанням запасів для  здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу в стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це — операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова  заборгованість — це в основному  заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) — це заборгованість, що виникає  в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менший за 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

На рисунку 1.1 можна побачити більш повний склад  видів дебіторської заборгованості.

 

Рис. 1.1 Склад  основних видів дебіторської заборгованості.

Датою балансу  звичайно є останній день звітного періоду. З заведених вище визначень  довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, то на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення, якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше ніж 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

Несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи: зростання  заборгованості за комерційним  кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові  позики, скорочення їх пропозиції і зростання їхньої вартості. Для сплати боргів організації мають перетворювати високоліквідні активи в грошові кошти, в іншому разі їм загрожує банкрутство.

Величина  дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які можна поділити на внутрішні та зовнішні.

 

Зовнішні  фактори такі:

—  стан економіки в країні: спад виробництва  збільшує розміри дебіторської заборгованості;

— стан розрахунків у країні: криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості;

— ефективність грошово-кредитної політики НБУ: обмеження емісії викликає нестачу готівки та ускладнює розрахунки;

— рівень інфляції: у разі високої інфляції дебітори не поспішають позбавитись боргів: чим пізніший строк сплати боргу, тим менша його сума;

—  вид  продукції — якщо це сезонна продукція, дебіторська

заборгованість  зростає;

—  місткість  ринку і ступінь його насиченості: якщо ринок малий і насичений  певним видом продукції, виникають  труднощі з реалізацією.

Внутрішні фактори такі:

— кредитна політика підприємства: неправильне  встановлення строків і умов надання кредитів, а також критеріїв кредитоспроможності та платоспроможності клієнтів, ненадання знижок при достроковій оплаті ними рахунків, невраховані ризики можуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості;

— види розрахунків: використання розрахунків, які гарантують платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості;

—  стан контролю за дебіторською заборгованістю;

—  професіоналізм менеджера, який займається управлінням  дебіторською заборгованістю підприємства;

—  інші фактори.

Боржник, дебітор  (від  латинського слова  debitum-борг, обов'язок) одна із сторін цивільно-правового  зобов'язання майнового зв'язку між  двома або більш особами.

Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що належить підприємству від інших юридичних осіб або  громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків  є об'єктивний процес господарської  діяльності підприємства.

По характеру утворення  дебіторська заборгованість ділиться на нормальну і невиправдану. До  нормальної заборгованості підприємства відноситься та, яка обумовлена ходом  виконання виробничої програми підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість по пред'явлених претензіях, заборгованість за підзвітними особами, за товари відвантажені, термін оплати яких не наступив). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається та, яка  виникла в результаті порушення  розрахункової і фінансової дисципліни, наявних недоліків у віданні  обліку, ослаблення контролю за відпусткою матеріальних цінностей, виникнення недостач і розкрадань (товари відвантажені, але несплачені в строк, заборгованість по недостачах і розкраданнях і ін.).

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству, зовсім не значить, що вартість проданого товару буде сплачена негайно.

В даний час, у зв'язку з переходом на новий план рахунків і нову систему обліку дебіторської заборгованості, виділяють наступні види: дебіторська заборгованість покупців і замовників, дочірніх, залежних товариств, спільно контрольованих юридичних  осіб, іншої дебіторської заборгованості, витрати майбутніх періодів, дебіторська  заборгованість по виданих авансах.

Дебіторською заборгованістю називаються засоби, що належать фірмі, але ще не одержані нею. У складі оборотних коштів відображається дебіторська  заборгованість, термін погашення якої не перевищує одного року.

Дебіторська заборгованість може бути представлена наступними статтями: дебіторська заборгованість по основній діяльності і дебіторська заборгованість по інших операціях.

Дебіторська заборгованість по основній діяльності відображається в статтях рахунку до отримання  і векселі одержані. Рахунки до отримання виникають тоді, коли операція оформляється шляхом простого запису вартості проданих в кредит товарів  і послуг з так званого відкритого рахунку без письмового зобов'язання сплати позичальником. Вексель одержаний - це письмове зобов'язання сплати грошей на певну дату, що складається з  номіналу і відсотка.

До дебіторської заборгованості по інших операціях відносяться  такі  статті, як аванси службовцем, аванси філіалам, депозити як гарантія боргу, дебіторська заборгованість по фінансових операціях (дебіторська  заборгованість по дивідендах і відсотках) і інші.

У країнах з розвиненою ринковою економікою дебіторська заборгованість враховується в балансі за чистою вартістю реалізації, тобто виходить з тієї суми грошових коштів, яка  імовірно повинна бути одержана при  погашенні цієї заборгованості.

Чиста вартість реалізації означає, що при реєстрації дебіторської заборгованості враховуються безнадійні надходження і різного роду знижки.

Безнадійні надходження  по дебіторській заборгованості - це збитки або витрати, обумовлені тим, що частина  дебіторської заборгованості виявляється  не сплаченою покупцями. На момент реалізації продукції підприємство не має в  своєму розпорядженні інформації про  те, яка частина рахунків не буде сплачена. Тому при оцінці дебіторської заборгованості нараховується певна  знижка для цих надходжень. У фінансовій звітності вона відображається в  додатковій статті є знижка для безнадійних  надходжень.

Знижка для безнадійних  надходжень розраховується виходячи з  суми несплаченої дебіторської заборгованості за попередні роки з урахуванням  змін в економічній кон'юнктурі. Для оцінки безнадійних надходжень використовуються два методи:

 - виходячи з процентного відношення непогашеної дебіторської заборгованості до чистого об'єму реалізації;

 - виходячи їх процентного відношення несплачених рахунків або

 векселів в їх загальному об'ємі.

Ефективне управління підприємством  багато в чому залежить від аналізу  і управління матеріально-виробничими  запасами.

Матеріально-виробничі запаси є найменше ліквідною статтею  серед статей оборотних активів. Це пов'язано з тим, що вони можуть складати значну питому вагу не тільки у складі оборотних активів, але  і в цілому в активах підприємства. До складу оборотних коштів входять  товарно-матеріальні запаси, дебіторська  заборгованість, короткострокові фінансові  вкладення (цінні папери), грошові  кошти. Питання визначення і підтримки  оптимального об'єму запасів є  важливим розділом фінансового менеджменту.

Запаси підприємства є  однією з основних складових частин оборотних активів організації.

Матеріальні запаси - це виробництва, що знаходяться на різних стадіях, і  звернення продукція виробничо-технічного призначення, вироби народного споживання і інші товари, чекаючи вступу до процесу виробничого або особистого споживання.