Обгруннтування фінансових ризиків

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

 

 

РОЗРАХУНКОВО  ГРАФІЧНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

«ОБҐРУНТУВАННЯ  ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

І ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ»:

Варіант 14

 

 

 

Виконала

студентка 4го курсу ФЕП

гр. ЕПМГ 2009 – 2

Білосорочка О.В.

Перевірила

Соболева А.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2013.

ЗМІСТ

1. Теоретична  частина……………………………………………………...3

2. Практична частина контрольної роботи……………………………….9

Задача1………………………………………………………………………9

Задача 2…………………………………………………………………… 12

Задача 3…………………………………………………………………….13

Задача 4…………………………………………………………………….13

Задача 5…………………………………………………………………….14

Задача 6…………………………………………………………………….15

 

1. Теоретична частина

6.1. Природа  та види невизначеності

Ризик притаманний  будь-якій сфері людської діяльності. Це пов’язано з

багатьма причинами, що впливають на позитивність рішень, що приймаються.

Ризик є об’єктивно неминучим  елементом прийняття будь-якого  господарського рішення, тому що головна характеристика умов господарювання в ринковій економіці – це невизначеність. Управлінські рішення, як правило, приймаються при обмеженій інформації про набір можливих подій, імовірність їх наступання і наслідки кожного імовірного виходу. Подібна ситуація в 20-ті роки була визначена Френком Найтом як невизначеність у його книзі «Риск, неопределенность и прибыль», що була видана у 1921 р. і не втратила свого теоретичного значення й досі. Поняття невизначеності в економіці порушується багатьма вітчизняними й зарубіжними вченими. Так, нобелевський лауреат І. Самуельсон у відомому підручнику «Економікс» пояснює: «...Невизначеність породжує невідповідність між тим, що люди очікують, і тим, що справді діється. Кількісним виразом цієї невідповідності є прибуток (чи збиток)». Професор П. Хейне у своїй роботі «Экономический образ мышления» відзначає: «...прибутки існують і продовжують існувати: конкуренція не зводить їх до нуля. Однак це відбувається з причини невизначеності, при відсутності якої все, що відноситься до одержання прибутку, було б широко відомо, всі можливості її одержання були б повністю використані, і, отже, прибутки скрізь дорівнювали б нулю. Ті ж міркування стосуються до збитків. Ніхто не зв’язувався б з діловим підприємством, знаючи, що повна виручка не покриє повних витрат. Але майбутнє є невизначеним; події не завжди розвиваються у відповідності з надіями інвесторів; рішення, що приймаються, і дії, що виконуються, виявляються помилковими, тому в дійсності виникають збитки. Оскільки в світі без невизначеності не було б ані прибутків, ані збитків, ми можемо зробити висновок, що прибутки (чи збитки) є наслідком невизначеності». З погляду економічної теорії невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим більший ступінь ризику. Кількісно невизначеність може виступати як можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у меншу, так і в більшу («спекулятивна» невизначеність) сторону, або можливість тільки негативних відхилень кінцевого результату події («чиста» невизначеність) [25].  Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманітніших видів невизначеності для всіх суб’єктів господарювання. Найпоширенішою є класифікація невизначеності за ступенем настання події. Ця класифікація дає можливість розрізнити повну та часткову невизначеність, повну визначеність. Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб’єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення і достатніх можливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначеність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію. Залежно від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності – статистичну та нестатистичну. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді кажуть, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична – то рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді той чи інший вид імовірності трапляється рідко – найчастіше можна зустріти мішаний вид. Розвиток фірми в умовах ринкової економіки на кожному етапі повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначеності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також наявні безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком:

 • невизначеності  у встановленні планового періоду  і, зокрема, періоду, на якийрозробляється  стратегія розвитку підприємства;

• невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у ви значених цілях, що може бути зумовлено наявністю ряду альтернативних цілей;

• помилок в оцінках  дійсного стану справ усередині  самого підприємства і його місця на ринку, до чого, у свою чергу, може призвести ряд причин об’єктивного та суб’єктивного характеру;

 • неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства і ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;

• можливих перебоїв у розробці чи реалізації стратегії розвитку підприємства; невизначеності контролю й оцінки результатів діяльності підприємства.

Таким чином, невизначеність виступає невід’ємним атрибутом прийняття господарських рішень. Але слід зазначити, що вона не завжди є негативним фактором, оскільки усвідомлення факту її існування мотивує до самостійного розв’язання господарських завдань, веде до ініціативності та творчого пошуку. На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

* збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;

* обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з’ясуванням

причин, форм і наслідків  невизначеності;

* розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, й здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкта управління та навколишнього середовища.

 

 

3.1. Загальна  характеристика методів розробки рішень господарської діяльності

Методи розробки господарських рішень – низка  заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямованих на формування господарського рішення. Найпоширенішими методами розробки господарських рішень є аналітичні, статистичні методи, методи математичного програмування, евристичні, експертні методи, метод сценаріїв, метод «дерева рішень».Аналітичний метод – цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дає змогу розкласти складний об’єкт на складові, дослідити їх, а здобуті результати об’єднати за допомогою іншого логічного прийому – синтезу цілого, збагаченого новими знаннями.

Засновані на роботі керівника  чи фахівця з низкою аналітичних залежностей,  що визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків або логічних виразів. Основу цих методів становлять:  теорія ймовірностей, теорія масового обслуговування. Статистичні методи засновані на використанні інформації про минулий позитивний досвід організації (інших організацій) у певній сфері діяльності. Реалі- зуються через збір, обробку й аналіз статистичних матеріалів, як здобутих у21 результаті реальних дій, так і створених штучно, статистичним моделюванням на ЕОМ. Різновиди методів: послідовний аналіз і метод статистичних іспитів.

Статистичні методи можна застосовувати як на стадії розробки, так і на стадії вибору рішень. На початковій стадії розробки рішень працівники викорис- товують позитивний досвід інших організацій. Після вироблення попереднього рішення воно обговорюється з колегами свого та спорідненого підприємства для врахування їхнього позитивного досвіду (фільтр). Відтак приймається остаточне рішення. На стадії вибору остаточного рішення у працівників підприємства вже наявний (в ЕОМ чи у вигляді різних картотек) постійно поповнюваний банк рішень.

Потім це нове рішення  з результатами виконання також  увійде до банку рішень Математичні методи охоплюють безліч методів, серед яких найпоширеніші оптимізаційні.

Метод математичного  програмування дає можливість розраховувати кращий варіант рішення за критеріями оптимальності (мінімум часу, максимум якості тощо) програми дій рішення. На основі вихідної інформації будується цільова функція (головна мета прийняття рішення) та її обмеження (як економічного, так і неекономічного характеру), на основі чого формується оптимальний план за допомогою методів нелінійного і динамічного програмування, графічного, симплекс- ного методів. Метод ефективний тільки за наявності чітко поставленої мети

15.1. Сутність  ризик-менеджменту

Ризик – це фінансова  категорія. Тому на ступінь i величину ризику можнавплинути через фінансовий механізм. Такий вплив здійснюється за допомогою ризик-менеджменту, котрий виступає частиною фінансового менеджменту. Ризик-менеджмент – це система управління ризиком i фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління.

Ризик-менеджмент включає  стратегію i тактику управління. Під стратегією управління розуміють напрямки та варіант використання засобів для досягнення поставленої мети.

Тактика – це конкретні  засоби й прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах

Ризик-менеджмент як система  управління складається з двох підсистем:

- керована підсистема  – об’єкт управління;

- керуюча підсистема –  суб’єкт управління.

Ризик-менеджмент виконує  певні функції. Розрізняють два  типи функцій

ризик-менеджменту:

- функції об’єкта управління;

- функції суб’єкта  управління.

Функції об’єкта  управління – організація:

- розв’язування  ризику;

- ризикових  вкладень;

- робота по  зниженню величини ризику;

- процесу страхування  ризиків; 

- економічних  відносин i зв’язків між суб’єктами  господарського процесу.

Функції суб’єкта управління:

- прогнозування; 

- організація; 

- регулювання; 

- координація; 

- стимулювання;

- контроль.

 

2. Розрахункова  частина.

  Задача№1 

       Підприємство очікує в наступному кварталі отримати показники,  наведені в табл.

ВаріантитПоказники	Од. вим.	4
1. Обсяг реалізації  продукції	шт..	180
2. Ціна реалізації  продукції	тис. грн.	1,8
3. Собівартість  реалізації одиниці продукції	тис. грн.	1,7
4. Вартість майна  підприємства	млн. грн	8

 

У наступному кварталі можливі відхилення фактичних показників від очікуваних:

Варіанти зміни таїхні причини	Од.вим	4
1. Через появу  на ринку нового конкурента: - зниження обсягу  реалізації продукції; - зниження ціни  реалізації продукції	% тис. грн	50 -
2. Через неповну  забезпеченість сировиною: - зниження обсягу виробництва й  реалізації продукції	%	30
3. Через неповне  використання виробничих потужностей  (вихід з ладу устаткування, яке  не пройшло капіталного ремонту): зниження обсягів  вироб- ництва продукції	%	50
4. У зв'язку  з можливою зміною постачальника сировини: - збільшення  витрат на транспортування	тис. грн	26

 

Середня експертна оцінка імовірностей виникнення причин ризику підприємства

Варіанти Причини ризику	4
1. Поява на  ринку нового конкурента	0,6
2. Неповна забезпеченість сировиною	0,7
3. Неповне використання  виробничих потужностей	0,4
4. Зміна постачальника	0,4

 

Використовуючи  вихідні дані та експертні дані про  імовірність появи причин, що викликають економічний ризик у діяльності підприємства в наступному кварталі, треба:

1) характеризувати  можливі втрати, обчислити розмір  кожної з них і загальні втрати, що можливі при виникненні одночасно всіх чотирьох ризикових подій;

2) відобразити  графічно зони ризику підприємства, виявити, у яких зонах знаходяться втрати від кожної з причин і загальні втрати;

3) ідентифікувати  вид ризику підприємства й  кількісно оцінити величину можливого ризику підприємства;

4) зробити висновки  щодо наслідків впливу ризику  на діяльність підприємства.

 

 

Розв’язок

Визначаємо  очікувані  показники

П = Пр.оч. – Пр. факт

Пр.оч. = Доч. – Витр.заг

Доч = Q * Ц

Д оч = 180 * 1,8 = 324 (тис. грн.)

Витр = 180 *1,7 =  306 (тис. грн.)

Пр.оч. = 360 – 306 =  18 (тис. грн.)

1. Визначаємо  фактичний прибуток при виникненні 1-ї причини:

Пр.факт = Дфакт  – Витр.факт.

Дфакт = 180 * 0,5 * 1,8 = 162 (тис.грн.)

Витр = 180 * 0,5 * 1,7 = 153 (тис. грн.)

Пр.ф. = 162 – 153 = 9 (тис. грн.)

Витрата 1 = 18 – 9 = 9 тис. грн.

2.Визначаємо фактичний прибуток при виникненні 2-ї причини

  Дф = 180 * 0,7 * 1,8 = 226,8 (тис.грн)

Витр = 180 * 0,7 * 1,7 = 214,2 (тис. грн.)

Пр.ф = 226,8 – 214,2 = 12, 6 (тис. грн.)

Витрата  2 = 18 – 12,6 = 5,4 (тис. грн.)

3 . Визначаємо фактичний прибуток при виникненні 3-ї причини:

Дфакт =  180 * 0,5 * 1,8 = 162 (тис.грн.)

Витр = 180 * 0,5 * 1,7 = 153 (тис. грн.)

Пр.ф. = 162 – 153 = 9 (тис. грн.)

Витрата 3 = 18 – 9 = 9 тис. грн.

4. Визначаємо фактичний прибуток при виникненні 4-ї причини:

Дфакт = 180 * 1,8 = 324 (тис. грн.)

Витр = 180 * 1,7 + 26 = 332 (тис. грн.)

Пр. = 324 – 332 = - 8(тис. грн.)

Витрата 4 = 18 – (-8) = 26 (тис. грн.)

 

 

 

 

 

 

 

 

1) Поява на  ринку нового конкурента –  зовнішній фактор

2) Зниження забезпеченості  сировиною – внутрішній фактор

3) Через неповне використання виробничих потужностей – внутрішній

4) Зміна постачальника  – внутрішній фактор

Імовірність витрати:

Р1 = 9 * 0,6 = 5,4 (тис. грн.)

Р2 = 5,4 * 0,7 = 3,8 (тис. грн.)

Р3 = 9 * 0,4 = 3,6 (тис. грн.)

Р4 = 26 * 0,4 =  10,4 (тис. грн.)

Висновок. аналізуючи дані, ми бачимо, що у підприємства існує  чотири фактори ризику: 1.поява на ринку нового конкурента, 2.зниження забезпеченості сировиною, 3. неповне використання виробничих потужностей, 4.зміна постачальника). Імовірність витрат складає (тис.грн.)5,4; 3,8; 3,6; 10,4 відповідно. Перша ситуація – зовнішній фактор, інші – внутрішній.

 

Задача № 2

Розглядаються два проекти А і В щодо інвестування. Відомі оцінки прогнозованих значень доходу від кожного з них і відповідні значення імовірностей.

Статистичним  методом оцінити ступінь ризику кожного з проектів і